Рішення № 140055531, 25.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Підлетейчук Мирослав Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

14 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1628-9044 від 24.11.2025 в сумі 39 847,15 грн., судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 24.11.2025 сторонами за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9044.

Позивач стверджує, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A5966 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14 400,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 0,90 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Позивач вказує, що (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р., який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на картку отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

21.05.2026 Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу про дострокове повернення Кредиту, в якій зазначено про наявність заборгованості за Кредитним договором станом на 12.05.2026 та запропоновано погасити її протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги, однак зазначена вимога залишена Відповідачем без виконання.

Станом на 12.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 39 847,15 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 14 400,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 17 265,60 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 7 200,00 гривень; заборгованість по комісії 981,55 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

30.07.2026 відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення фактичної суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 14 400,00 грн за вирахуванням здійсненого платежу, відображеного у розрахунку заборгованості, наданому позивачем. В іншій частині позовних вимог відповідач заперечила, зокрема щодо стягнення 17 265,60 грн договірних процентів, 7 200,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України та 981,55 грн комісії. В обґрунтування заперечень відповідачка зазначила, що раніше неодноразово користувалася кредитними коштами позивача та належним чином виконувала зобов`язання за попередніми кредитними договорами. За спірним договором відповідач здійснила частковий платіж, який відображений у розрахунку позивача, однак, на її думку, цей платіж підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості.

Щодо нарахування процентів річних за статтею 625 ЦК України відповідачка зазначила, що відповідно до пункту 4.10 кредитного договору строк кредитування становить 365 календарних днів, а датою повернення кредиту визначено 23 листопада 2026 року. При цьому позов подано 14 липня 2026 року, тобто до настання визначеної договором дати повернення кредиту. Відповідач також звернула увагу на те, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено станом на 12 травня 2026 року. Посилаючись на вимогу позивача про дострокове повернення кредиту № 1628-9044 від 21 травня 2026 року, відповідачка зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту споживачу надається тридцять календарних днів з дня одержання відповідного повідомлення для виконання вимоги. У зв`язку з цим відповідач вважала безпідставним нарахування позивачем процентів річних за статтею 625 ЦК України у розмірі 7 200,00 грн уже станом на 12 травня 2026 року, тобто до пред`явлення зазначеної вимоги та до спливу строку, наданого для її виконання.

Щодо договірних процентів відповідачка зазначила, що позивач неправильно застосував процентну ставку. Посилаючись на умови Паспорта споживчого кредиту за кредитним продуктом «MaxiCredos», відповідач вказала, що щоденна стандартна процентна ставка у розмірі 1 % застосовується протягом перших 180 днів користування кредитом, а починаючи зі 181-го дня застосовується ставка 270,1 % річних, що, за твердженням відповідача, відповідає 0,74 % на день. У зв`язку з цим відповідач просила здійснити перерахунок нарахованих процентів відповідно до умов Паспорта споживчого кредиту та з урахуванням здійсненого нею платежу.

Крім того, відповідач послалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після зміни строку кредитування у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове повернення кредиту.

Щодо комісії у розмірі 981,55 грн відповідачка зазначила, що вимога про її стягнення суперечить законодавству, та послалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до якої умови договору споживчого кредиту про сплату комісії за дії, які не є окремою послугою для споживача, є нікчемними.

З огляду на викладене просила позов задовольнити частково, здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором відповідно до умов Паспорта споживчого кредиту із застосуванням зазначеної нею процентної ставки після спливу 180 днів користування кредитом та з обов`язковим зарахуванням здійсненого платежу в рахунок погашення основного боргу, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14 400,00 грн за вирахуванням здійсненого платежу, а в задоволенні вимог про стягнення договірних процентів у розмірі 17 265,60 грн, процентів річних за статтею 625 ЦК України у розмірі 7 200,00 грн та комісії у розмірі 981,55 грн відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 28.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд без її участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 24.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9044 продукту «MaxiCredos».

Відповідно п. 4.1 договору загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 14 400,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 24.11.2025 року.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником відповідних умов. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за Стандартною процентною ставкою у розмірі 1,00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою у розмірі 0,90% (нуль цілих, дев`яносто сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом в межах програми лояльності.

Комісія за видачу кредиту становить 20,00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 23.11.2026 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається.

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений;- у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію" та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A5966.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін.

На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5966 та 7803, для підписання Кредитного договору №1628-9044 від 24.11.2025 підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до вище наведеного, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу. . Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» підтверджується перерахування суми кредиту №1628-9044 від 24.11.2025 року Відповідачу ОСОБА_1 у видачу коштів за кредитним договором №1628-9044 від 24.11.2025 року відповідно до даних: Дата платежу: 24.11.2025, Тип операції: Видача кредиту, Платіжна система: EasyPay, Платіж № 1714329427, card_mask: 432334*****9734, Сума платежу: 14 400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які відповідач повинен був повернути ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» згідно умов договору, що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування суми кредиту №1628-9044 від 24.11.2025 року від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідно до даних: № транзакції: 1714329427, сума: 14 400,00 грн., дата: 24.11.2025 13:27, номер замовлення: 9a47596f-bb0c-4c67-9b54-a1ef81d1df50, номер картки: НОМЕР_1 , статус: виконано.

21.05.2026 Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу про дострокове повернення Кредиту №1628-9044, якою Відповідачу було запропоновано протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги сплатити заборгованість за Кредитним договором, однак зазначена вимога залишена Відповідачем без реагування та без виконання.

Однак, погашення відповідачем сум в межах кредитної заборгованості відбувалось з порушенням встановленого графіку, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення наявної заборгованості відповідно до розрахунку станом на 12.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 39 847,15 гривень, а саме:- заборгованість за кредитом 14 400,00 гривень;- заборгованість за нарахованими процентами 17 265,60 гривень;- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 7 200,00 гривень; - заборгованість по комісії 981,55 гривень.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу заборгованості за кредитом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до п.п. 8.3-8.4 договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту. У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, кредитодавець має право розірвати цей договір за своєю ініціативою, проінформувавши про це позичальника письмово за 30 календарних днів.

Згідно з п.9.2.1 Правил відкриття кредитної лінії ( є невід`ємною частиною договору (п.12.1 Правил)), у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредитуабо повернення частини суми кредиту щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування, визначеного у договорі, в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неправильного, на її думку, визначення позивачем розміру процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого до стягнення розміру договірних процентів, посилається на те, що стандартна процентна ставка у розмірі 365 % річних (1,00 % за кожен день користування кредитом) застосовується протягом першого періоду користування кредитом, тоді як з 181-го по 365-й календарний день користування кредитом підлягає застосуванню процентна ставка у розмірі 270,1 % річних, що, за твердженням відповідача, відповідає 0,74 % за кожен день користування кредитом.

Зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідно до Кредитного договору № 1628-9044 від 24.11.2025 року тип процентної ставки за користування кредитом визначено як фіксований. При цьому умовами договору прямо передбачено, що процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, за винятком випадку застосування позичальником зниженої процентної ставки в межах передбаченої договором програми лояльності.

Згідно з умовами Кредитного договору нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з дати його видачі та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом. Водночас договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,90 % за кожен день користування кредитом у межах програми лояльності.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору сторони чітко погодили фіксовану стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом та не передбачили її автоматичної зміни на 0,74 % за кожен день користування кредитом після спливу 180 календарних днів.

Посилання відповідача на процентну ставку у розмірі 270,1 % річних (0,74 % за день) ґрунтується на інформації, що міститься у додатку до Паспорта споживчого кредиту під назвою «Інформація, яка надається споживачу для порівняння різних пропозицій кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит».

Водночас зазначений документ за своїм змістом має інформаційний характер та призначений для надання споживачу можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит. Сам по собі він не встановлює та не змінює умов уже укладеного між сторонами Кредитного договору.

Судом встановлено, що ні Кредитний договір № 1628-9044 від 24.11.2025 року, ні Паспорт споживчого кредиту, який стосується конкретного кредитування відповідача, не містять положень про застосування процентної ставки у розмірі 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181-го дня.

Отже, твердження відповідача про те, що сторонами було погоджено застосування процентної ставки у розмірі 0,74 % за кожен день користування кредитом після спливу 180 календарних днів, не узгоджується зі змістом укладеного між сторонами Кредитного договору та матеріалами справи.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором.

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить насамперед із погоджених сторонами умов Кредитного договору, яким встановлено фіксовану стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом, а не з інформаційних відомостей, що містяться у документі, призначеному для порівняння різних кредитних пропозицій до укладення договору.

За таких обставин посилання відповідача на необхідність застосування процентної ставки у розмірі 0,74 % за кожен день користування кредитом не може бути підставою для перерахунку заборгованості, оскільки така процентна ставка сторонами у Кредитному договорі не погоджувалася.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами додаткової угоди або вчинення іншого правочину, яким би було змінено встановлений Кредитним договором розмір процентної ставки. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Відтак, доводи відповідача щодо необхідності застосування після 180-го дня користування кредитом процентної ставки у розмірі 0,74 % за кожен день користування кредитом є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на погоджених сторонами умовах Кредитного договору.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 суд зазначає, що наведені відповідачем висновки стосуються правових наслідків зміни строку кредитування у зв`язку з пред`явленням кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту та не свідчать про погодження сторонами іншого розміру процентної ставки за користування кредитом.

У цій справі позивачем заявлено до стягнення договірні проценти у розмірі 17 265,60 грн, розраховані станом на 12.05.2026 року. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту 21.05.2026 року.

Отже, навіть з урахуванням доводів відповідача щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, такі доводи не спростовують заявленого позивачем розрахунку, оскільки проценти заявлені до стягнення за період, що передував даті, на яку позивач здійснив їх розрахунок.

За таких обставин питання щодо правових наслідків пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту не впливає на правильність визначення заявленого до стягнення розміру договірних процентів.

Щодо доводів відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду не настав визначений договором строк повернення кредиту 23.11.2026 року, суд зазначає, що відповідно до пунктів 8.38.4 Кредитного договору та пункту 9.2.1 Правил відкриття кредитної лінії кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення позичальником своїх зобов`язань.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань за Кредитним договором. Саме по собі визначення договором кінцевої дати повернення кредиту 23.11.2026 року не виключає передбаченого договором права кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у випадку порушення позичальником умов договору.

Водночас для вирішення питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині визначальним є те, що позивач здійснив розрахунок договірних процентів станом на 12.05.2026 року. Відтак доводи відповідача щодо наслідків дострокового повернення кредиту не спростовують правильності такого розрахунку.

З огляду на встановлений судом факт укладення сторонами Кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 14 400,00 грн, неналежне виконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також відсутність належних і допустимих доказів, які б спростовували розрахунок позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості та договірних процентів, а відтак - суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1628-9044 від 24.11.2025 в частині заборгованості за кредитом 14 400,00 гривень та заборгованості за нарахованими процентами 17 265,60 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення 7 200,00 грн простроченої заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 981,55 грн простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення пункту 4.7 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 981,55 грн., яка нараховується за ставкою 20,00% відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, кредитний договір №1628-9044 від 24.11.2025 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (фінансової установи) за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку (фінансової установи).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №1628-9044 від 24.11.2025 з відповідачем.

За таких обставин положення договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 №1628-9044 від 24.11.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 981,55 грн. необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за кредитним договором №1628-9044 від 24.11.2025 в частині стягнення комісії слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 39 847,15 грн., задоволено вимоги в розмірі 31 665,60 грн., що складає 79,47%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2 115,75 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 18, 19, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1628-9044 від 24.11.2025 в загальному розмірі 31 665,60 (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) грн., що складається із: заборгованості за кредитом 14 400,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 17 265,60 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2 115,75 (дві тисячі сто п`ятнадцять гривень 75 копійок) грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено: 25 вересня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка