Рішення № 140054863, 25.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3224/26

Провадження № 2/591/1148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Суми справу № 591/3224/26, провадження № 2/591/1148/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник позивача адвокат Качан Н.Ф., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду та свої вимоги мотивує тим, що позивач була звільнений з посади заступника директора технічного АТ «Сумихімпром» 05 січня 2026 року за власним бажанням, на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору). Сума заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу при звільненні складає 204 041,32 грн. На день звільнення позивача з роботи, відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Станом на день подачі позову до суду заборгованість не виплачена. Просить стягнути з АТ «СУМИХІМПРОМ» на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.01.2026 року по день прийняття рішення судом, але не більше як за шість місяців, вихідну допомогу у розмірі 124 896,51 грн. (з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів), моральну шкоду в сумі 20 000 грн., судові витрати в розмірі 7194,88 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений законом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні жодна зі сторін не подала.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди відмовити. Зазначив, що місто Суми з 06 березня 2024 року віднесено до територій, на якій можливі бойові дії, збільшилася кількість сповіщень про повітряну тривогу, пов`язаних з бомбардуванням, нанесенням ракетних ударів, ударів БПЛА, в тому числі і на території міста. Отже, у зазначений період часу працівники ПАТ «Сумихімпром», більшу частину часу перебували в укриттях, а тому виникали тривалі простої виробничих потужностей товариства. Відповідач вважає, що стягнення з нього значної суми середнього заробітку, є несправедливими та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам. Щодо стягнення вихідної допомоги зазначив, що ї невиплата пов`язана з вищевказаними обставинами непереборної сили, які виникли внаслідок воєнного стану, а тому вина та умисел відсутні. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди вважає не належно обґрунтованими та такими, що не доведені доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора технічного в АТ «СУМИХІМПРОМ». Звільнений 05.01.2026 року за наказом № 1 за власним бажанням ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу від 05.01.2026 року (а.с.8 зв.).

З наданої відповідачем довідки про доходи вбачається, що станом на 05.01.2026 року відповідач не виплатив заробітну плату ОСОБА_1 за період з грудня 2023 року січень 2026 року в сумі 204041,73 грн. (а.с.8).

Судовим наказом Зарічного районного суду м.Суми від 03.03.2026 року у справі № 591/2140/26 нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 204 041,73 грн. стягнута з відповідача (а.с.12).

В поданій до суду позовній заяві позивач повідомив, що жодних виплат від відповідача йому не надходило.

При звільненні в порушення вимог ст.116 КЗпП роботодавцем не було проведено виплату усіх належних сум працівникові ОСОБА_1 . Вказана обставина є підставою для застосування до роботодавця заходів, передбачених статтею 117 КЗпП: з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше , ніж як за шість місяців.

При цьому для обчислення розміру середньої заробітної плати суд вважає необхідним взяти до уваги розмір середньої заробітної плати зазначений в довідці, яка надана представником позивача до позовної заяви.

З копії наказу вбачається, що позивач звільнився 05 січня 2026 року, тому час розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у даній справі розпочався з 06 січня 2026 року.

Згідно довідки ПАТ «Сумихімпром» від 14.01.2026 року сума середньоденного заробітку складає 1936 грн. 38 коп., середньомісячна заробітна плата складає 41 632,17 грн. (а.с.7).

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 251729 грн. 40 коп. (1936,38 х 130 роб. днів) з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Разом з тим, суд зазначає, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить 204041,32 грн., за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

На думку суду стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (251 729,40 грн) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 000 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої суми вихідної допомоги суд зазначає наступне.

П.4 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи, власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина третя статті 38 КЗпП України).

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Судом встановлено, що позивач була звільнений з АТ «Сумихімпром» на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 1 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

Зазначивши у наказі від 0501.2026 № 1 про звільнення ОСОБА_1 в якості підстави звільнення частину третю статті 38 КЗпП України, відповідач фактично визнав наявність з його боку порушень законодавство про працю, оскільки при незгоді звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, відповідач міг відмовити позивачу у розірванні трудового договору із вказаної підстави.

Стосовно нарахування і виплати за заявою позивача вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, він отримав від відповідача повідомлення від 05 січня 2026 року, що підприємство працює в складних умовах під час воєнного стану та вважає, що з його боку порушень немає, тому відсутні підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги (а.с.9 зв.).

З цього приводу суд зауважує, що в цьому випадку має значення сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

З огляду на норми статті 44 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 124896,51 грн (середньомісячна заробітна плата 41 632,17 грн х 3 місяці) з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що відповідачем позивачу у зв`язку з невиплатою заробітної плати була спричинена і моральна шкода: відповідачем було порушено чинне трудове законодавство, що привело до моральних страждань позивача, тому що погіршився його життєвий рівень і нормальні життєві зв`язки. Позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідачем не наведено доводів, які б спростували позицію позивача з приводу заподіяння йому моральної шкоди. Суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, але частковому.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення). Окрім того, судом враховується пов`язані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд враховує тривалість періоду, за який утворилась заборгованість із заробітної плати, розмір цієї заборгованості, тому виходячи з засад розумності та справедливості сума грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у розмірі 1000 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом за допомогою підсистеми «Електронний суд». Враховуючи положення ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору, що підлягає сплаті у даному випадку зменшується з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 3194,88 грн. за вимогою про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди. Ціна позову складала 253333,79 грн., тому судовий збір, який підлягав сплаті при зверненні до суду з урахуванням коефіцієнту 0,8 складає 2026,67 грн. Надлишково сплачений судовий збір становить 1168,21 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1807,18 грн. (2026,67 грн ?89,17 %)

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При поданні позову позивачем було заявлено про наявність витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 4000 грн. разом з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу .

22.06.2026 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 1000 грн. у зв`язку з їх неспівмірністю.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що позивачем з адвокатом Качан Н.Ф. укладено договір про надання правничої допомоги в цивільній справі від 07.02.2026 року. Відповідно до акту приймання-передачі адвокатських послуг від 27.03.2026 року за договором про надання правової допомоги від 07.02.2026 вартість адвокатських послуг склала 4 000 грн. Представником позивача також надана квитанція від 07.02.2026 року про оплату позивачем вартості послуг в сумі 4 000 грн. (а.с.5-8).

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв?язку з їх неспівмірністю.

На переконання суду заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними доказами, є неспівмірними зі складністю справи, фактично витраченим часом на представництво інтересів відповідача у суді, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта, тому підлягає розподілу. За таких обставин, враховуючи наявність клопотання відповідача про їх зменшення, розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1783 грн. 40 коп. (2000 грн.*89,17%)

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 січня 2026 року по 06 липня 2026 року в сумі 100 000 грн. 00 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, вихідну допомогу в сумі 124 896 грн. 51 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1807 грн. 18 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 1783 грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір в сумі 1168 грн. 21 коп. згідно квитанції № DKUT-E4YF-3M7E від 24.03.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м.Суми, код ЄДРПОУ 05766356.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко