Рішення № 14005378, 25.02.2011, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1084 Головуючий у 1 інстанції: Кущ Т.М.

2011р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Кочеткової І.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі представника Кожедуба Сергія Миколайовича на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ВАТ КБ „Надра” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

У позові зазначалось, що 05.03.2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування, відповідно до якого 15 січня 2008 року на ім”я відповідачки було здійснено відкриття поточних рахунків, у тому числі накопичувальний рахунок НОМЕР_1, який був закритий за заявою клієнта 24.07.2009 року.

Результатами проведеного банком у 2009 році моніторингу операцій з поповнення рахунків клієнтів було встановлено, що 20 червня 2008 року на відділенні № 56 філії ВАТ КБ „Надра” Каївське регіональне управління, у зв”язку із збоєм програми, відбулося помилкове зарахування на накопичувальний рахунок НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 1400 доларів США, що підтверджується поточним звітом за операціями по накопичувальому рахунку ОСОБА_3 з 01.06.2008 рік по 21.08.2010 року. При цьому за даними по рахунку каси в доларах США відділення № 56 філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ, 20 червня 2008 року на накопичувальний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_3 дійсно було внесено 1500 доларів США, а первинний касовий документ „Заява про переказ готівки” про внесення нею у цей же день ще 1400 доларів США виявився відсутнім.

У відповідності до вимог ст. 35 п.35.1 Закону України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та перекази коштів в Україні”, 07.12.2009 року ОСОБА_3 було направлено повідомлення про помилковий переказ з вимогою про повернення помилково зарахованої суми.

Оскільки ОСОБА_3 станом на 21.08.2010 року у добровільному порядку помилково нараховані їй кошти не повернула, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 11046 гр. 42 коп., як гривневий еквівалент 1400 доларів США за курсом НБУ на момент подання позову, та судові витрати.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ КБ „Надра” в особі представника Кожедуба С.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодаства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов”язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене по справі рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі анкети клієнта ОСОБА_3 від 05.03.2007 року між сторонами було укладено договір про комплексне банківське обслуговування. На підставі заяви ОСОБА_3 від 15.01.2008 року на додаткові послуги на її ім”я було здійснено відкриття поточного (накопичувального) рахунку НОМЕР_1(а.с.12-15). Станом на 21.08.2010 року рахунок був закритий.

За даними поточного звіту за операціями по вказаному накопичувальному рахунку з 01.06.2008 по 21.08.2010 року, 20 червня 2008 року у відділенні № 56 філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ двічі вносилася готівка для зарахування на цей накопичувальний рахунок - у сумі 1400 доларів США та 1500 доларів США(а.с.3).

07 грудня 2009 року на адресу ОСОБА_3 філією ВАТ КБ „Надра” було направлено повідомлення про помилковий переказ 20 червня 2008 року за розрахунковим документом № 8050 коштів у сумі 1400 доларів США на її рахунок НОМЕР_1(а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову ВАТ КБ „Надра” про стягнення з ОСОБА_3 суми, еквівалентної 1400 доларів США, як помилкового переказу, суд, розглянувши справу за відсутності сторін, прийняв до уваги лише надані відповідачем письмові заперечення на позов і прийшов до висновку про недоведеність позивачем наявності умов для застосування ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У письмових запереченнях на позов ОСОБА_3 посилалася лише на те, що позивач, на її думку, не надав належних доказів на підтвердження зарахування на її рахунок належних банку, а не їй особисто 1400 доларів США , однак ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо належності їй зарахованих коштів не надавала, хоча доведення добросовісності володіння є обов”язком набувача.

Крім того, посилалася і на те, що повідомлення про помилковий переказ від банку не отримувала , а при закритті рахунку претензій щодо наявності заборгованості банк до неї не пред”являв(а.с.41-42).

Між тим, в обгрунтування позову про стягнення суми, помилково зарахованої внаслідок збою програмного забезпечення, позивач посилався на виписку по рахунку каси в доларах США відділення № 56 філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ, як первинний касовий документ, з якої вбачається, що 20 червня 2008 року на накопичувальний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_3 було внесено 1500 доларів США, при цьому дані про внесення нею у цей день же день ще 1400 доларів США відсутні(а.с.5-9), на висновок за результатами розслідування помилкового перерахування коштів клієнту ОСОБА_3 від 15.11.2010 року( а.с.18), службові записки(а.с.19-20).

На порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України під час вирішення спору доводи позивача та надані ним докази суд належним чином не перевірив і доказів на їх спростування не навів, враховуючи, що видаваємий клієнту розрахунковий документ на підтвердження внесення коштів за заявою про переказ готівки відповідачем ОСОБА_3 в якості належного доказу внесення нею 20 червня 2008 року на рахунок 1400 доларів США суду наданий не був.

При цьому наведених позивачем обгрунтувань суд першої інстанції не прийняв до уваги, належної оцінки їм не надав, у зв”язку з чим зробив неправильні висновки про недоведеність позову і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п.1.24 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб”єкта переказу відбувається списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Право банку проводити моніторінг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб”єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів передбачено ст. 40-1 зазначеного Закону.

За вимогами п.32.3.1 ст. 32, ст. 35 Закону України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, після виявлення помилки банк-порушник зобов”язаний негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Неналежний отримувач зобов”язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Як передбачено ч.2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

Зобов”язання клієнта надати письмове розпорядження про повернення помилково зарахованих на рахунок клієнта грошових коштів протягом 3 робочих днів від дати отримання повідомлення від банку про помилково зараховані кошти передбачалось п.5.2.13 договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ВАТ КБ „Надра”. За умовами п.15.6 вказаного договору, факт укладання якого сторони не заперечували, клієнт несе відповідальність за всіма операціями, що здійснені за його рахунками, у тому числі за операціями, що не потребують авторизації, до моменту остаточного проведення розслідувань банку за цими операціями.

Виходячи з аналізу зазначених норм Закону та умов договору, посилання відповідача на неотримання нею направленого банком 07.12.2009 року повідомлення про помилковий переказ на суму 1400 доларів США(а.с.10) не є обставиною, що унеможливолює примусове стягнення помилкового переказу з неналежного отримувача, а посилання на факт розірвання(припинення) сторонами 24.07.2009 року договору банківського рахунку не впливають на зобов”язальні правовідносини з приводу помилково перерахованих коштів.

З матеріалів справи вбачається, що підставами позову зазначено ст. 1213 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають у зв”язку з безпідставним отриманням майна.

Згідно ст. 1212 ЦК України, якою встановлені загальні положення про зобов”язання у зв”язку з набуттям майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов”язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже зважаючи на вказані обставини, ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Розмір помилково зарахованих 20 червня 2008 року на накопичувальний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_3 коштів становив 1400 доларів США.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача 11046 гр. 42 коп., що виходячи із встановленого НБУ курсу на момент подання позову складало гривневий еквівалент 1400 доларів США, позивач не змінював і наполягає на них, то відповідно до ст. 11 ЦПК України стягненню з ОСОБА_3 підлягає саме вказана сума, а не еквівалент гривні за курсом НБУ на день ухвалення рішення, який складає 11118 гр. 30 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також сплачені судові витрати судовий збір у розмірі 165 гр. 69 коп.(а.с.22,97) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 240 гр.(а.с. 23,98).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі представника Кожедуба Сергія Миколайовича задовольнити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

„ Позов Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ЄДРПОУ: 21707100, п/р № 37398800002684, МФО: 320564 у філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ) помилково нараховані грошові кошти у сумі 11046( одинадцять тисяч сорок шість)гр. 42 коп., а також 165 гр.69 коп. судового збору та 240 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.”

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: