Рішення № 140052184, 24.09.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/797/26

Провадження № 2/486/1164/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6744545 від 23.09.2025 у розмірі 12111 грн., з яких: 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 517,50 грн. сума заборгованості за комісією; 6000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також судового збору у розмірі 2662,4 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про надання коштів у кредит у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора. За умовами даного договору товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 3000 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95% у день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн.). У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 150 грн. пені/неустойки на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. В подальшому ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6744545 від 23.09.2025. Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 в тому числі до відповідача в сумі 12111 грн. з яких 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 517,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 6000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Оскільки вищевказану заборгованість відповідач не погасив ні перед первісним кредитором, ні перед наступними факторами, тому позивач просить стягнути її з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, також задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.06.2026 розгляд справи відкладено на 16.07.2026 за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 16.07.2026 розгляд справи відкладено на 23.09.2026 за заявою відповідача для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач підтвердив отримання кредитних коштів та визнав позовні вимоги в частині суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3000 грн. Окрім цього, зазначив, що він є військовослужбовцем з 2016 року та не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення з нього процентів за користування кредитом в та пені, вказує, що він відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються пільги за ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», долучив до матеріалів справи військовий квиток. Також відповідач заперечує щодо витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн, вважаючи їх завищеними, оскільки розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Судом встановлено, що 23.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №6744545, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 340484, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов Договору сума кредиту 3000.00 (три тисячі гривень нуль копійок) грн.; строк кредитування/Строк договору 360 днів; розмір Першого обов`язкового платежу 1372.50 грн.; період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 11; дата сплати Першого обов`язкового платежу 22.10.2025; тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 517.50 грн.).

Отже, вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що не оспорюється відповідачем.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором кредитної лінії, перерахувавши ОСОБА_1 одним платежем 23.09.2025 на суму 3000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , платіж № f11a1b09-1169-4ca1-8742-ec7231fe5f57 через ТОВ «Європейська платіжна система», що підтверджується листом №КД-000042865 від 03.03.2026 року.

Відповідно до листа від 11.06.2026, наданого АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , окрім цього, надано виписку за картковим рахунком, з якої вбачається зарахування коштів у розмірі 3000 грн.

Факт отримання кредитних коштів відповідач також підтвердив у судовому засіданні.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6744545 від 23.09.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до відповідача в сумі 12111 грн. з яких 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн - сума заборгованості за процентами, 517,50 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 6000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що ти) підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, вбачається, що відповідач отримані кошти у визначений договором строк не повернув, підтвердив отримання грошових коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення відсотків у розмірі 2593,50 грн. та пені у розмірі 6000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 24.05.2016 у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме- він звільняється від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів та пені за договором №6744545 від 23.09.2025 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

Щодо стягнення комісії у розмірі 517,50 грн.

Сторони підпунктом 2.2.8 договору визначили, що комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн.), яка відповідачем не була сплачена, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: Договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, Витяг з Акту №9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої дороги №25-8/25/ФП від 25.08.2025 року від 02.03.2026 року, на суму 4500,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2099 від 03.04.2018, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 25.03.2026.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Відповідач заперечує щодо витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн, вважаючи їх завищеними.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в сумі 3000 грн. та за комісією з надання кредиту в сумі 517,50 грн., що в загальному розмірі становить 3517,50 грн. (29%) від заявленого розміру позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1305 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 772,10 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33) заборгованість за кредитним договором №6744545 від 23.09.2025 року у розмірі 3517 (три тисячі п`ятсот сімнадцять) гривень 50 копійок, з яких: з яких 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 517,50 грн. - заборгованість за комісію за надання кредиту.

В частині стягнення відсотків та пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33) 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 10 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1305 (одна тисяча триста п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук