Рішення № 140047642, 14.09.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1079/25

Провадження № 2/486/363/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

законного представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача Миколаївської обласної прокуратури Ворушило О.В.,

представника відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - Нофенко М.В. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2023 близько 19.50 год на дитячому майданчику у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження. До відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУ НГ Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_1 , як законної представниці сина ОСОБА_5 по вказаному вище правопорушенню. 31.08.2023 підрозділом дізнання відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за вище зазначеною інформацією внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12023153120000103, про що свідчить доданий витяг, складений 16.09.2023. В подальшому, у досудовому розслідуванні регулярно виносились постанови про закриття кримінального провадження, які неодноразово скасовувались. В межах цього, 12.03.2024 постановою заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури замінено групу прокурорів, а 13.03.2024 старшим групи прокурорів дізнавачу надані вказівки, обов`язкові для виконання, про що свідчить лист від 03.04.2024 Вознесенської окружної прокуратури. Позивач зазначає, що дізнавачем підрозділу дізнання відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у кримінальному провадженні №12023153120000103 від 31.08.2023 виносилась лише 02.04.2024 постанова про визнання потерпілим, якою ОСОБА_3 21.05.2016 у цьому кримінальному провадженні визнано потерпілою особою та вручено відповідну пам`ятку, про що його батько ОСОБА_6 , як законний представник, поставив свій підпис. В цей же час, 02.04.2024 слідчим суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №486/519/24, провадження №1-кс/486/106/2024 була постановлена ухвала, якою було зобов`язано дізнавача вжити всіх процесуальних заходів щодо повного, об`єктивного та справедливого досудового розслідування. Звертає увагу, що ставлення до здійснення досудового розслідування по вказаному вище кримінальному провадженню зі сторони правоохоронного органу вбачається також з винесеної слідчим суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області по справі №486/519/24, провадження №1-кс/486/184/2024 окремої ухвали, постановленої при розгляді другої скарги щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження від 05.07.2024, відсутні належні та дієві дії зі сторони представника відділенні поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області, в тому числі і щодо його бездіяльності. На думку позивача кричущим фактом також є направлення Відділенням поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області 21.04.2025 листа, в якому вказувалось про те, що здійснюється досудове розслідування, при цьому, як було встановлено пізніше, - 17.03.2025 вже втретє була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Тобто, в межах кримінального провадження №12023153120000103 від 31.08.2023 ОСОБА_3 було визнано потерпілим, проте тричі виносились постанови за п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, підозра, обвинувальний акт у кримінальному провадженню не складались, досудове розслідування триває поза межами розумних строків. Саме досудове розслідування є не ефективним і безрезультативним, що у свою чергу порушує права на захист малолітньої дитини, оскільки не забезпечено належний захист, як потерпілої сторони. Позивач також зазначає, що загалом, незаконні дії органів поліції завдали позивачу моральної шкоди, яка полягала у перебуванні дитини у постійному стресі, що порушило звичний уклад життя, вимагало додаткових зусиль для організації життя, оскільки дитина була вимушена неодноразово прибувати на допити у відділення поліції, після чергового відновлення досудового розслідування, та в школі пропускати навчальний процес та неодноразово надавати повторні покази (у зв`язку з допущеними помилками органів поліції, а саме неправильного надання статусу у провадженні, додаткових з`ясувань обставин справи на виконання ухвал слідчого судді, тощо). На початку досудового розслідування ОСОБА_3 у справі проходив як свідок, а орієнтовно через рік, після письмових вказівок процесуального керівника (які видані після неодноразових звернень в інтересах позивача щодо бездіяльності, тощо) і тільки після оскарження спірної постанови про закриття кримінального провадження, - позивачу був наданий статус потерпілого. Розповсюдження інформації у школі стосовно кримінального провадження, а особливо відносно постійного закриття провадження, - завдало дитині значний стрес, погіршення відносин з оточуючими дітьми, людьми, а зокрема з однолітками та вчителями: завдана шкода репутації позивача. З ОСОБА_3 перестали на попередньому рівні спілкуватись і дружити однокласники, бо батьки бачили, що за ним на уроки приходять працівники поліції та забирають на допити під час навчання. Внаслідок цього у дитини розвинувся великий страх, сором, з`явилась надмірна дратівливість, плаксивість, небажання відвідувати школу. Через ці обставини сім`я позивача була вимушена звернутись до психолога та провести роботу з дитиною та її станом психічного здоров`я. Також внаслідок напруженої обстановки, яка виникала, в тому числі, внаслідок того, що здійснювались серйозні заходи щодо отримання інформації про закриття кримінального провадження, підготовкою для оскарження та розгляд справи слідчим суддею по справі, оскарження протиправних постанов дізнавача про закриття кримінального провадження, - ОСОБА_3 почав частіше хворіти та перебувати на лікарняному фактично кожні 2 тижня.

Сторона позивача вважає, що стягнути моральну шкоду в повному обсязі визначити чи компенсувати не можливо, однак з урахуванням підходу розумності та справедливості оцінює моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн., які слід стягнути з держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 року справу розподілено судді Савіну О.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2026 року справу розподілено судді Волощук О.О.

Ухвалою суду від 16.03.2026року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки.

24.03.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовногопровадження.

13.04.2026 року від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви у повному обсязі з наступних підстав.

Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення. Казначейство, яке залучено до справи як Відповідач, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. На органи Казначейства покладено повноваження щодо безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду не свідчить, що такі органи мають бути учасниками по кожній судовій справі де однією з вимог є стягнення коштів з Державного бюджету України. Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачеві не завдало (до того ж представник Позивача не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Представник Позивача у позовній заяві зазначає, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган який наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, але всі рівно залучає до справі в якості Відповідача Казначейство. Казначейство не завдавало Позивачу жодної моральної шкоди. Належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди).

15.04.2026 року від представника відповідача Миколаївської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в позовній заяві позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди під час здійснення досудового розслідування у вигляді постійного стресу, порушення звичного укладу життя, розповсюдження інформації у школі та як наслідок погіршення відносин з оточуючими дітьми, вчителями і погіршення стану здоров`я. При цьому, слід зазначити, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу зазначених тверджень, що свідчить про їх безпідставність. За такого, позивачем взагалі не доведено, що зміни у його житті та психологічному стані, наявні у нього захворювання, на які він посилався у позові, мають причинно наслідковий зв`язок з діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що проводились у межах кримінальних проваджень. Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Слід також зазначити, що згідно постанов про закриття кримінального провадження від 05.07.2024 та 17.03.2025 вбачається, що 20.04.2024 до СД відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від законного представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю претензій та небажанням подальшого підтримання обвинувачення за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень.

15.04.2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУНП в Миколаївській області заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. 30.08.2023 до ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 30.08.2023 близько 19 год.50хв. на дитячому майданчику у дворі будинку АДРЕСА_1 , невідома особа вдарила її сина ОСОБА_3 , 2016 р.н., спричинивши тілесні ушкодження. 30.09.2023 вказані відомості зареєстровано до Інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал НП України» відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ГУНП в Миколаївській області за №4174. Матеріали за вказаним фактом внесені до ЄРДР та розпочате кримінальне провадження №12023153120000103 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. 05 квітня 2024 року прокурором Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури винесено постанову про об`єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №12023153120000103 від 31.08.2023 за ч.1 ст.125 КК України та за №12023153120000104 від 31.08.2023 за ч.1 ст.125 КК України під загальним №12023153120000103. В ході проведення досудового розслідування виконано наступні слідчі дії: 31.08.2023 винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи; 31.08.2023 винесено постанову про зняття технічних приладів та технічних засобів; 06.09.2023 складено протокол зняття технічних засобів та проведено огляд речі DVD-диску з наявними відео зображеннями з камери відео спостереження; допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та інших;05.04.2024 проведено слідчі експерименти за участі свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ; 08.08.2025 та 17.10.2025 винесені постанови про повторні призначення судово-медичної експертизи. Як вбачається, із позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 не надала жодного доказу психічного чи фізичного впливу з боку Відповідачів, а також жодного доказу, які свідчили про протиправність їхніх дій чи бездіяльності. У цій справі відсутні докази і того, що після оскарження позивачем дії Відповідачів до суду то судом ці дії чи бездіяльність визнано незаконними. Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач разом з тим нічим не обґрунтовує свої вимоги. Тобто до позовної заяви не додано доказів, якими б були підтверджені фізичні та моральні страждання чи погіршення здібностей потерпілого, які доводять розмір спричиненої моральної шкоди на суму 40 000 грн

20.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України в якій вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміст позову - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Державна казначейська служба України, як орган державної влади, який здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, - може бути залученою особою, проте і безпосередньо не вчиняло протиправних дій, але й не впливає на правильність розглянутої позовної вимоги. Відповідач: Державна казначейська служба України, вказуючи на те, що не спричиняла моральної шкоди позивачу, не є належним відповідачем у справі, але при цьому в подальшому вказує на підставу звернення позивачем до суду, відсутності причинно-наслідкового зв`язку, визначення розміру моральної шкоди та на відсутність права на як потерпілої особи, внаслідок протиправних дій відповідачів, без виокремлення своєї особи. Тобто відповідач: Державна казначейська служба України, в цьому випадку свою особу уособлює з іншими відповідачами у справі.

20.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Миколаївської обласної прокуратури, в якій вказано, що питання про законність спірних постанов розглядались слідчим суддею і в цих випадках за ухвалами слідчого судді скасовувались, однак шкода, яка спричинена позивачу, внаслідок винесених неправомірних постанов органу досудового розслідування, - не є повноваженнями слідчого судді. Особою досудового розслідування тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження, які тричі слідчим суддею скасовувались, тобто ті постанови були неправомірними, в іншому випадку вони не були б скасовані. Таким чином тричі скасовані постанови органу досудового розслідування не є певним незначним недоліком, а є стабільною обставиною для ствердження факту: прийняття неправомірних рішень та бездіяльності під час проведення досудового розслідування, чим і спричиняється шкода позивачу.

20.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, в якій вказано, що в позові, серед іншого вказувалось, що ОСОБА_3 бездіяльністю щодо не належного здійснення досудового розслідування, діями, якими вже тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження, з урахуванням тих сил, які направляються на не лише відвернення наслідків психологічного впливу за наслідком побиття, а й постійний контроль за належним здійсненням кримінального провадження, яке мали б здійснювати процесуальні керівники, тощо, - потерпілому спричиняється моральна шкода. Орган досудового розслідування вдавався також і до надання недостовірної інформації, про що вказано в листі від 21.04.2025 року, що свідчить про свідомий підхід відповідача до вчинення неправомірних дій. Вище вказану підставу звернення до суду Головне Управління Національної поліції в Миколаївської області не спростовували, а отже таке обґрунтування є безспірним. Особою досудового розслідування тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження, які тричі слідчим суддею скасовувались, тобто ті постанови були неправомірними, в іншому випадку вони не були б скасовані. Таким чином тричі скасовані постанови органу досудового розслідування не є певним незначним недоліком, а є стабільною обставиною для ствердження факту: прийняття неправомірних рішень та бездіяльності під час проведення досудового розслідування, чим і спричиняється моральна шкода позивачу. Тривожність та страх мав продовження внаслідок того, що довгий час здійснюється досудове розслідування, внаслідок скасування протиправних постанов проводяться повторні слідчі дії, - вказана вище психологічна напруга у позивача лише збільшується, тощо.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

03.07.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважною причиною пропуску строку та його поновлення, перехід до стадії підготовчого провадження та долучення доказів.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до підготовчого провадження відмовлено. Клопотання представника позивача адвоката Головченка Олександра Андрійовича про витребування доказів залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що 30.08.2023 року ввечері на дитячому майданчику жінка спричинила ОСОБА_18 тілесні ушкодження, після чого його довірителька законний представник позивача, звернулась до Відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП щодо внесення запису до ЄРДР кримінального провадження за даною обставиною. В подальшому на досудовому розслідувані регулярно виносились постанови про закриття кримінального провадження, які неодноразово також і скасовувались. Тільки за минуванням 6-ти місяців була винесена постанова про визнання ОСОБА_3 потерпілим, також цього дня була постановлена ухвала, якою зобов`язали дізнавача вжити всіх процесуальних заходів, щодо повного та справедливого досудового розслідування. В подальшому процес постійно затягувався, через що ОСОБА_19 була завдана моральна шкода. Оскільки у хлопчика з`явилась надмірна дратівливість, плаксивість, небажання відвідувати школу, через ці обставини сім`я позивача були змушені звернутись до психолога, для того щоб провести роботу з дитиною та її станом психічного здоров`я. Просять суд стягнути моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень.

В судовому засіданні законний представник позивача підтримала думку представника. Пояснила, що звернулась до суду, тому що майже три роки змушена боротись з бездіяльністю правоохоронних органів. Доросла жінка на дитячому майданчику побила її сина, замість того щоб захистити дитину та покарати винного, поліція тричі незаконно закривала кримінальну справу, через що вона була змушена через суд скасовувати їх постанови. Увесь цей час її дитина не перебуває в безпеці, а вона перебуває в постійному стресі. Зазначила, що позов подано не з ціллю власного збагачення, а задля відстоювання порушених прав її дитини. Просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі та захистити права її дитини.

В судовому засіданні представник відповідача Миколаївської обласної прокуратури Ворушило О.В. зазначила, що позовні вимоги безпідставні, та є такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не надано допустимих та належних доказів зазначених тверджень, також не доведено, що зміни в житті хлопчика, його психічний стан та наявні в нього захворювання мають причинно-наслідковий зв`язок саме з діями органів, які здійснюють досудове розслідування та органами прокуратури в межах кримінального провадження, а також не доведено допустимими та належними доказами факт заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру позивачу, отже заподіяння моральної шкоди та її розмір жодним чином не обґрунтовані.

В судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - Нофенко М.В. зазначила, що не визнає позовні вимоги, підтримують відзив та думку представника прокуратури, жодного доказу психічного чи фізичного впливу з боку відповідачів, а також жодного доказу, який би свідчив про протиправність їх дій чи бездіяльності до позову не надано.

В судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явився, у своєму відзиві просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно рапорту працівника поліції ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від 30.08.2023, від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що 30.08.2023 о 20:02 год в АДРЕСА_2 , невідома жінка неадекватно себе поводить. Встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своїм сином та подругою знаходились на дитячому майданчику та через деякий час почула, як її син плаче. Коли заявниця підійшла до свого сина, то він повідомив їй, що його вдарила невідома малолітня дівчинка. Через деякий час до заявниці підбігла невідома жінка та штовхнула її сина та почала її душити за горло /а.с.38, 18/.

Згідно витягу з ЄРДР за №12023153120000103 від 31.08.2023, внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про те, що 30.08.2023 близько 19:50 год на дитячому майданчику у дворі буд. АДРЕСА_1 , невідома особа вдарил її сина ОСОБА_3 , 2016 року народження, спричинивши тілесні ушкодження /а.с.22/.

Відповідно до довідки від 31.08.2023, наданої КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 встановлено діагноз: забій інших та неуточнених частин передпліччя; поверхнева травма живота, нижньої частини спини та таза неуточненої локалізації /а.с.21/.

Згідно висновку експерта №303 від 01.09.2023 у ОСОБА_3 виявлено: садна і синець правої верхньої кінцівки; дані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого(их) твердого(их) предмету(ів) (руки, ноги і тд) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могли /а.с.19-20/.

Постановою про закриття кримінального провадження від 29.09.2023 кримінальне провадження №12023153120000103 від 31.08.2023 закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України /а.с.34/.

Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 16.10.2023 прокурор Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури скасував постанову дізнавача про закриття кримінального провадження від 29.09.2023 /а.с.35/.

Постановою про закриття кримінального провадження від 05.07.2024 кримінальне провадження №12023153120000103 від 31.08.2023 закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України /а.с. 28-30/.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі від 08.08.2024 скаргу представника ОСОБА_3 задоволено, постанову про закриття кримінального провадження від 05.07.2024 скасовано /а.с.40-41/.

Постановою про закриття кримінального провадження від 17.03.2025 кримінальне провадження №12023153120000103 від 31.08.2023 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України /а.с.31-33/.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08.05.2025 скаргу представника ОСОБА_3 задоволено, постанову про закриття кримінального провадження від 17.03.2025 скасовано /а.с.12-17/.

Постановою про визнання потерпілим від 02.04.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12023153120000103 від 31.08.2023 /а.с.36-37/.

31.07.2024 слідчим суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області постановлено окрему ухвалу відносно керівника відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області /а.с.25/.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.04.2024, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено, зобов`язано дізнавача вжити всіх заходів щодо повного, об`єктивного та справедливого досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023153120000103 від 31.08.2023 щодо протиправних дій ОСОБА_20 по відношенню до малолітнього потерпілого ОСОБА_3 /а.с.39/.

Отже, матеріали справи свідчать, що упродовж тривалого часу орган досудового розслідування вчиняв бездіяльність.

Так, суд враховує, що незважаючи на наявність у матеріалах висновку експерта про завдання малолітньому потерпілому легких тілесних ушкоджень, слідчі дії мали формальний характер не направлені на правове забезпечення охорони прав і свобод потерпілого.

Дізнавачем не вживалися заходи по проведенню слідчих дій, таких як впізнання за фотознімками за участю потерпілого та свідків, не вживалося заходів проведення слідчого експерименту зі свідками. Так, дізнавачем було винесено постанову «Про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - кінозйомки, відеозапису, у якій йдеться про зняття показання технічних приладів - відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, встановлених в дворі будинку по АДРЕСА_3 , у період часу з 19 год 20 хв. по 20 год 10 хв від 30 серпня 2023 року, які перебувають у володінні ОСББ будинку «Незалежності, 2 - Миру, 12». На вимогу вишевказаної постанови, надано диск SD-R, з відеозаписом камер зовнішнього відеоспостереження встановлених в дворі будинку по АДРЕСА_3 від 30.08.2023, де зафіксовано конфлікт на дитячому майданчику. Однак, SD-R диск, не був доданий до матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі від 08.08.2024 скаргу представника ОСОБА_3 задоволено, постанову про закриття кримінального провадження від 05.07.2024 скасовано.

В процесі постановлення вказаної ухвали судом встановлено, що приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, т.в.о. начальника в постанові про закриття кримінального провадження не зазначено про те, чи повідомлено будь-кому підозру в даному кримінальному провадженні, сектор дізнання відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області обмежилося тим, що було ними проведено ряд слідчих дій для встановлення обставин події, але досудовим розслідуванням не представилось за можливе зібрати достатньо доказів для встановлення факту спричинення тілесних ушкоджень. Однак, т.в.о. начальника обмежився висновком про закриття кримінального провадження з огляду на вичерпні можливості отримання доказів щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , не в повному обсязі оцінив усі зібрані докази, які були отримані в ході досудового розслідування, а також будь-яких відомостей про обставини кримінального правопорушення, висновку чи обґрунтування, за яких сектор дізнання не здійснено всього можливого обсягу процесуальних дій для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Втім, т.в.о. начальника під час винесення постанови від 17.03.2025 року про закриття кримінального провадження належним чином не виконав вимоги КПК України, доказів в обґрунтування мотивів прийняття такого рішення не навів в повному обсязі, як і не наведено даних щодо вчинення всього обсягу необхідних слідчих дій для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, що є суттєвим порушенням та безпосередньо впливає на законність прийнятої постанови т.в.о. начальника про закриття кримінального провадження.

Відповідно до повідомлення Южноукраїнського міського центру соціальних служб Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №673/01-19 від 27.08.2024 про надання інформації, на запит ОСОБА_1 про вплив події на психологічний стан дитини відбулися дві зустрічі ОСОБА_3 з практичним психологом (15.09 та 29.09). За результатами зустрічі ОСОБА_1 надані рекомендації щодо зменшення тривожності дитини /а.с.24/.

Таким чином, судом констатується, що попри встановлення особи ймовірного правопорушника, наявність доказів отримання травм, правоохоронні органи понад 2 роки 8 місяців не забезпечили виконання завдань кримінального провадження. Вказане свідчить про надмірну тривалість розслідування, недотримання розумних строків та відсутність дієвого контролю з боку прокуратури, що призвело до порушення прав позивача на ефективний судовий захист та справедливу сатисфакцію.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, в якому зазначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у ст.13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом ст.13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати ст.13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis § 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; § 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis § 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); § 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Суд звертає увагу, що встановлені в процесі розгляду факти свідчать про надмірну тривалість досудового розслідування у справі. Розслідування тривало понад 2 роки 8 місяці.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Ч.2 ст.113 КПК України визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції).

Засоби юридичного захисту, які вимагаються за ст.13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 09 червня 2021 року у справі №№ 761/27648/19.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди позивачу діями відповідачів, а саме: тривалої бездіяльності посадових осіб поліції та прокуратури пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій передбачених КПК України.

Проте, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000 грн завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, потерпілому, з урахуванням його віку, були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідним стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, при цьому визнаючи такий розмір достатнім для сатисфакції та відшкодування душевних страждань позивача.

Згідно зі ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Ч. 1 ст. 170 ЦК України встановлено, держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому немає необхідності зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунка, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Тому, стягнення встановленого розміру шкоди має бути здійснено з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому й розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись статтями 12-13, 133, 258-259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в особі його законного представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.09.2026.

Суддя О.О. Волощук