Рішення № 140050277, 24.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2062/26

Провадження № 2/615/811/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2062/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

24 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 50610 у розмірі 17 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50610, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 000,00 грн заборгованість за процентами; 600,00 грн заборгованість за комісією.

05 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 05012024, за умовами якого позивачу відступлено права грошової вимоги, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 50610 від 26 вересня 2021 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Також зазначила, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 28 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» наступну інформацію: інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 26 вересня 2021 року; інформацію щодо належності ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) у період з 26 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року; інформацію про надходження у період з 26 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 4 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 50610 (надалі кредитний договір) (а.с. 6 зворот 7).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, кредит надається строком на 24 днів, тобто до 19-10-2021. Строк дії договору 24 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентноїставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.

Пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено, що пПродовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Кредитний договір № 50610 від 26 вересня 2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV4304.

У Додатку № 1 до кредитного договору сторонами визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Згідно з графіком 26 вересня 2021 року визначено видачу кредиту у розмірі 4 000,00 грн. На 19 жовтня 2021 року визначено платіж у загальному розмірі 7 000,00 грн, який складається з 4 000,00 грн суми кредиту, 2 400,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за ставкою 2,5 % на день протягом 24 днів, та 600,00 грн комісії за надання кредиту, що становить 15 % від суми кредиту.

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявкою про продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року на 30 календарних днів (а.с. 6).

20 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду № 2 до договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року (а.с. 6).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2, сторони погодили продовжити строк дії Договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року на термін 30 днів (включаючи 0 днів прострочення)».

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 визначено строк дії договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року до 19 листопада 2021 року.

У зв`язку з продовженням строку дії договору сторони погодили змінений графік розрахунків, згідно з яким на 19 листопада 2021 року визначено платіж у загальному розмірі 7 600,00 грн, з яких 4 000,00 грн сума кредиту, 3 000,00 грн проценти за користування кредитом, нараховані за ставкою 2,5 % на день протягом 30 днів, 600,00 грн комісія.

Додаткову угоду підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором AVKL4304.

Згідно листа Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , яка обслуговує рахунок № НОМЕР_4 (а.с. 80).

У наданій Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» банківській виписці за рахунком ОСОБА_1 за період з 26 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року відображено операцію від 26 вересня 2021 року «Зарахування переказу» із зарахуванням на рахунок грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн (а.с. 81).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 50610 від 26 вересня 2021 року проценти за користування кредитом на суму кредиту 4 000,00 грн нараховувались за визначеною кредитним договором процентною ставкою 2,5 % на день, що становить 100,00 грн за кожен день користування кредитом (а.с. 10-18).

За період з 26 вересня 2021 року по 19 жовтня 2021 року нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 2 400,00 грн.

20 жовтня 2021 року у розрахунку відображено платіж ОСОБА_1 у розмірі 2 500,00 грн, з яких 2 400,00 грн зараховано в рахунок погашення раніше нарахованих процентів та 100,00 грн у рахунок сплати процентів, нарахованих за користування кредитом 20 жовтня 2021 року. Після здійснення вказаного платежу залишок основної суми кредиту становив 4 000,00 грн, а заборгованість за комісією 600,00 грн.

Починаючи з 21 жовтня 2021 року проценти продовжували нараховуватися на основну суму кредиту 4 000,00 грн за процентною ставкою 2,5 % на день, тобто по 100,00 грн за кожен день.

За період з 21 жовтня 2021 року по 19 листопада 2021 року нараховано 3 000,00 грн процентів за користування кредитом.

Після 19 листопада 2021 року розрахунок заборгованості містить подальше нарахування процентів на залишок основної суми кредиту 4 000,00 грн за ставкою 2,5 % на день, у розмірі 100,00 грн за день. Відповідно до розрахунку загальна сума несплачених процентів досягла 13 000,00 грн, після чого подальше збільшення їх розміру у розрахунку не відображено.

Платежі у рахунок погашення основної суми кредиту у розмірі 4 000,00 грн та комісії у розмірі 600,00 грн у розрахунку не відображені.

Станом на 05 січня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 50610 визначено у сумі 17 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 000,00 грн заборгованість за процентами; 600,00 грн заборгованість за комісією.

05 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» як клієнт та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактор уклали договір факторингу № 05012024 (а.с. 19-23).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третiх осiб -Боржникiв, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та iншi платежi, право на одержання яких належить Клiєнту».

Згідно з п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до відповідних боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

05 січня 2024 року сторонами договору факторингу підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників (а.с. 24).

Відповідно до Реєстру боржників від 05 січня 2024 року до договору факторингу № 05012024 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 50610 у загальному розмірі 17 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 000,00 грн заборгованість за процентами; 600,00 грн заборгованість за комісією (а.с. 26).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір № 50610 від 26 вересня 2021 року містить погоджені сторонами істотні умови: суму кредиту, строк кредитування, спосіб надання кредитних коштів, тип та розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, строки та порядок повернення кредиту та умову щодо комісії.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV4304, а Додаткова угода № 2 від 20 жовтня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором AVKL4304.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання кредитного договору № 50610 від 26 вересня 2021 року на банківський рахунок ОСОБА_1 26 вересня 2021 року було зараховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн суд встановлює на підставі банківської виписки Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та наданої банком інформації про належність відповідного рахунку і платіжної картки ОСОБА_1 .

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» виконало взяте на себе зобов`язання щодо надання кредиту.

ОСОБА_1 20 жовтня 2021 року здійснила платіж у розмірі 2 500,00 грн, який згідно розрахунку заборгованості зараховано у рахунок сплати процентів. Основна сума боргу у розмірі 4 000,00 грн залишилася непогашеною.

Доказів повернення ОСОБА_1 основної суми кредиту у розмірі 4 000,00 грн до суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Так, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Як вбачається з кредитного договору № 50610 від 26 вересня 2021 року, кредит наданий ОСОБА_1 у розмірі 4 000,00 грн строком на 24 дні, тобто до 19 жовтня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % на день.

При цьому пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено право Клієнта продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, у повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявкою про продовження строку дії кредитного договору, після чого між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 2 сторони погодили продовжити строк дії договору про надання фінансового кредиту № 50610 від 26 вересня 2021 року на термін 30 днів, а пунктом 2 Додаткової угоди № 2 строк дії кредитного договору визначено до 19 листопада 2021 року.

Отже, у даному випадку матеріалами справи підтверджено досягнення між сторонами домовленості про продовження строку кредитування, а тому строк кредитування за кредитним договором № 50610 від 26 вересня 2021 року, з урахуванням Додаткової угоди № 2, становив до 19 листопада 2021 року.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що зі спливом строку кредитування припинилося право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором, відповідно після 19 листопада 2021 року кредитор не мав права нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховувались за встановленою кредитним договором процентною ставкою 2,5 % на день від суми кредиту 4 000,00 грн, що становить 100,00 грн за один день користування кредитом.

Первісно кредит надано строком на 24 дні.

У подальшому на підставі Додаткової угоди № 2 від 20 жовтня 2021 року сторони погодили продовжити строк дії кредитного договору ще на 30 днів.

Отже, загальний погоджений сторонами строк кредитування становив 54 дні.

Таким чином, у межах погодженого сторонами строку кредитування за ставкою 2,5 % на день на суму кредиту 4 000,00 грн підлягали нарахуванню проценти у загальному розмірі 5 400,00 грн (54 дні ? 100,00 грн).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 здійснено платіж у розмірі 2 500,00 грн, який зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування, становить 2 900,00 грн (5 400,00 грн 2 500,00 грн).

Разом із тим решта заявленої позивачем заборгованості за процентами нарахована після спливу погодженого сторонами строку кредитування, а тому з огляду на наведені вище положення закону та висновки Великої Палати Верховного Суду стягненню не підлягає.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2 900,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісії.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію у розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» нараховано ОСОБА_1 комісію у розмірі 600,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в редакції, відповідно до якої цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим Законом України «Про споживче кредитування» розмежовується можливість встановлення плати за додаткові та супутні послуги кредитодавця та обов`язок кредитодавця безоплатно вчиняти дії, які безпосередньо випливають із кредитного зобов`язання і не становлять самостійної послуги для споживача.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 звернув увагу на те, що для вирішення питання про правомірність стягнення встановленої кредитним договором комісії необхідно встановити, які саме додаткові та супутні послуги кредитодавця надаються споживачу за таку плату.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Із змісту кредитного договору № 50610 від 26 вересня 2021 року вбачається, що комісія у розмірі 15 % встановлена за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, а у Додатку № 1 до кредитного договору зазначена як «комісія за надання кредиту (15 %)».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які повязані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обовязку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому кредитним договором не визначено переліку конкретних додаткових або супутніх послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп», які надаються ОСОБА_1 за зазначену плату, не розкрито зміст використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту як окремої самостійної послуги для споживача та не встановлено, які саме дії кредитодавця, крім виконання основного обов`язку з надання кредитних коштів, становлять зустрічне надання за сплату комісії у розмірі 600,00 грн.

Більш того, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком банку або іншої фінансової установи як кредитодавця, а не окремою супровідною послугою, замовленою позичальником.

Ураховуючи, що надання позичальнику кредитних коштів відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, а також те, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, за які встановлена комісія, і погодження таких послуг зі споживачем при укладенні договору, суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналіз долучених до матеріалів справи доказів підтверджується факт відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 50610 від 26 вересня 2021 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 6 900,00 грн, з яких: 4 000,00 грн тіло кредиту; 2 900,00 грн заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 21 липня 2026 року (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 043,78 грн (6 900,00 грн / 17 600,00 грн ? 2 662,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 50610 від 26 вересня 2021 року у розмірі 6 900 (шість тисяч дев`ятсот) грн 00 коп, з яких: 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп тіло кредиту; 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) грн 00 коп заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) грн 78 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов