Рішення № 140050272, 24.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/936/26

Провадження № 2/615/574/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/936/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

14 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року у розмірі 17 325,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8387258 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 30 днів.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 325,00 грн, з яких: 4 500,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 125,00 грн прострочена заборгованість за процентами; 450,00 грн прострочена заборгованість за комісією; 2 250,00 грн заборгованість за штрафами/пенею.

20 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, у якому позов підтримав та просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації його місця проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 23 червня 2026 року визнано обов`язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання, яке призначено на 02 липня 2026 року.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 30 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»: інформацію чи була емітована банківська карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що була відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , за період з 09 листопада 2019 року по 16 листопада 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8387258 (надалі кредитний договір) (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» зобов`язалось на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі, визначеній п. 1.2 договору, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 4 500,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 09 листопада 2019 року.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено термін повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів 09 грудня 2019 року.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору сукупна вартість кредиту визначена у розмірі 3 825,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту визначена у розмірі 450,00 грн та нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом становлять 3 375,00 грн та нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксований.

Пунктом 1.6 кредитного договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої ним для цієї мети в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, до дати фактичного повернення кредиту включно на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, визначеною п. 1.6 договору, у тому числі після настання визначеного п. 1.4 строку повернення кредиту, протягом 60 днів.

Розділом 2.3 кредитного договору передбачена можливість пролонгації кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» має право продовжити строк користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження строку користування кредитом позичальник повинен вчинити передбачені розділом 6 Правил дії, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту. У разі якщо на дату пролонгації за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник також повинен сплатити пеню у повному розмірі.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору визначено можливі строки продовження кредиту та ставки комісії: на 3 дні 4 % від поточного залишку кредиту, на 7 днів 7 %, на 15 днів 13 %.

Згідно з п. 2.3.2 кредитного договору волевиявлення позичальника щодо продовження строку користування/повернення кредиту та укладення відповідної угоди підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.

Отже, умовами кредитного договору передбачено не автоматичне продовження строку кредитування, а можливість його продовження за наявності відповідної пропозиції кредитодавця та вчинення позичальником визначених договором дій.

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі не пізніше терміну, встановленого п. 1.4 договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення зобов`язань щодо повернення кредиту та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, визначеного п. 1.4 договору, зобов`язаний сплачувати пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми отриманого кредиту.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W10510 (а.с. 10).

Відповідно до графіка розрахунків до кредитного договору датою платежу визначено 09 грудня 2019 року, а до сплати зазначено: 4 500,00 грн кредиту, 450,00 грн комісії за надання кредиту та 3 375,00 грн процентів, усього 8 325,00 грн (а.с. 9 зворот).

З листа Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» від 07 серпня 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 74).

Згідно з банківською випискою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» за рахунком ОСОБА_1 09 листопада 2019 року на рахунок зараховано 4 500,00 грн (а.с. 75).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року 09 листопада 2019 року відображено надання кредиту у розмірі 4 500,00 грн та нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 450,00 грн (а.с. 12).

У період з 10 листопада 2019 року по 09 грудня 2019 року проценти за користування кредитом нараховувались щоденно за встановленою кредитним договором ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Оскільки фактичний залишок кредиту становив 4 500,00 грн, розмір процентів за кожен день становив 112,50 грн (4 500,00 грн ? 2,50 %), а загальний розмір процентів, нарахованих за 30 днів строку кредитування, становив 3 375,00 грн.

Починаючи з 10 грудня 2019 року, тобто після настання визначеного п. 1.4 кредитного договору терміну повернення кредиту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» продовжило щоденно нараховувати проценти за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту, що при залишку кредиту 4 500,00 грн становило 112,50 грн за кожен день.

Такі проценти за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту у розмірі 112,50 грн за день нараховувались до 07 лютого 2020 року включно.

Усього за період з 10 листопада 2019 року по 07 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» нараховано проценти у розмірі 10 125,00 грн, з яких 3 375,00 грн нараховано за встановленою договором ставкою 2,50 % у межах 30-денного строку кредитування та 6 750,00 грн за тією ж ставкою 2,50 % після закінчення строку кредитування.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів, передбачених п.п. 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору для продовження строку користування кредитом, у матеріалах справи відсутні.

Окремої угоди сторін про продовження строку користування кредитом матеріали справи також не містять.

Крім того, починаючи з 10 грудня 2019 року у розрахунку відображено нарахування пені у розмірі 90,00 грн за кожен день прострочення, що відповідає ставці 2 % від суми кредиту 4 500,00 грн.

Пеня у розмірі 90,00 грн за день нараховувалась до досягнення загального розміру 2 250,00 грн, що становить 50 % від суми кредиту.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення кредиту, процентів, комісії або пені у матеріалах справи відсутні.

Згідно з випискою з особового рахунку заборгованість за кредитним договором становить 17 325,00 грн, з яких: 4 500,00 грн заборгованість за кредитом; 10 125,00 грн заборгованість за процентами; 450,00 грн заборгованість за комісією; 2 250,00 грн заборгованість за штрафами/пенею (а.с. 13).

20 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ (а.с. 13 зворот 17).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ його предметом є передання первісним кредитором за плату новому кредитору належних первісному кредитору прав грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

За умовами договору до нового кредитора передаються права вимагати від боржників сплати непогашених сум кредитів, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів відповідно до кредитних договорів та Реєстру боржників.

20 лютого 2020 року сторонами складено акт приймання-передачі Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ (а.с. 20 зворот).

Відповідно до платіжної інструкції № 17678 від 20 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 3 872 095,67 грн як оплату за придбання (відступлення) прав вимоги за договором № 47-МЛ (а.с. 21).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ до нього включено ОСОБА_1 за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року із загальною сумою заборгованості 17 325,00 грн (а.с. 21 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кредитний договір № 8387258 від 09 листопада 2019 року містить істотні умови договору, зокрема суму кредиту, строк кредитування, кінцеву дату повернення кредиту, розмір та порядок нарахування процентів.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 8387258 від 09 листопада 2019 року.

Факт фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4 500,00 грн підтверджується банківською випискою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», відповідно до якої 09 листопада 2019 року на належний ОСОБА_1 рахунок зараховано 4 500,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів повернення ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів у розмірі 4 500,00 грн суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами у розмірі 10 125,00 грн.

Кредитним договором встановлено строк кредитування 30 днів з 09 листопада 2019 року та термін повернення кредиту 09 грудня 2019 року.

Пунктами 1.5.2, 1.6 кредитного договору погоджено процентну ставку у розмірі 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитним договором встановлено строк кредитування 30 днів з 09 листопада 2019 року та термін повернення кредиту 09 грудня 2019 року.

Пунктами 1.5.2, 1.6 кредитного договору погоджено процентну ставку у розмірі 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За фактичного залишку кредиту 4 500,00 грн сума процентів, що нараховується за один день за ставкою 2,50 %, становить 112,50 грн.

Таким чином, за 30 календарних днів погодженого сторонами строку кредитування, а саме з 10 листопада 2019 року по 09 грудня 2019 року включно, проценти, нараховані за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, становлять 3 375,00 грн (112,50 грн ? 30 днів).

При цьому п.п. 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору передбачена можливість продовження строку користування кредитом.

Водночас таке продовження строку не відбувається автоматично.

Для продовження строку кредитування необхідна наявність відповідної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та волевиявлення ОСОБА_1 , яке відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору підтверджується здійсненням відповідного платежу.

Доказів здійснення ОСОБА_1 платежу, передбаченого п.п. 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, доказів прийняття ним пропозиції про продовження строку кредитування чи укладення сторонами угоди про продовження такого строку матеріали справи не містять.

Сам по собі факт продовження кредитодавцем після 09 грудня 2019 року нарахування процентів за передбаченою кредитним договором ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту не свідчить про продовження строку кредитування, оскільки кредитним договором встановлено окремий порядок його пролонгації.

Отже, строк кредитування за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року не продовжувався та закінчився 09 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України є платою за можливість позичальника правомірно користуватися кредитними коштами протягом визначеного сторонами строку кредитування.

Права та інтереси кредитодавця після закінчення строку кредитування та прострочення виконання грошового зобов`язання забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» нараховувати передбачені кредитним договором проценти за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом припинилося після закінчення строку кредитування 09 грудня 2019 року.

Нарахування починаючи з 10 грудня 2019 року процентів за тією ж ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту, тобто по 112,50 грн за кожен день, здійснювалось уже поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості за процентами у розмірі 10 125,00 грн стягненню підлягають лише 3 375,00 грн процентів, нарахованих за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом 30 днів строку кредитування.

У задоволенні вимог про стягнення 6 750,00 грн процентів, нарахованих за ставкою 2,50 % після 09 грудня 2019 року, слід відмовити.

Що стосується стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору позивачем заявлено до стягнення комісію за надання кредиту у розмірі 450,00 грн, яка нарахована за ставкою 10 % від суми кредиту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи слідує, що в даному випадку відсутня необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України надання грошових коштів позичальнику є обов`язком кредитодавця за кредитним договором.

Зміст п. 1.1 кредитного договору також визначає саме обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн.

Отже, надання кредиту є виконанням кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором, а не окремою додатковою послугою, яка надається позичальнику за плату.

Кредитним договором не визначено будь-якої окремої самостійної послуги, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» повинно було надати ОСОБА_1 за встановлену п. 1.5.1 кредитного договору комісію.

Матеріали справи також не містять доказів фактичного надання ОСОБА_1 будь-якої окремої додаткової послуги, за яку підлягала б сплаті комісія у розмірі 450,00 грн.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення договору про стягнення комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 450,00 грн задоволенню не підлягають.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити пеню за ставкою 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми отриманого кредиту.

Два відсотки від суми кредиту 4 500,00 грн становлять 90,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, починаючи з 10 грудня 2019 року пеня нараховувалась за ставкою 2 % від суми кредиту, тобто у розмірі 90,00 грн за кожен день прострочення.

Загальна сума нарахованої пені становить 2 250,00 грн, що дорівнює встановленому договором максимальному розміру 50 % від суми кредиту 4 500,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк, а розмір нарахованої пені не перевищує встановленого сторонами максимального розміру, вимоги про стягнення пені у розмірі 2 250,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено укладення 20 лютого 2020 року договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ, передання Реєстру боржників та включення до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу такого права.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року у загальному розмірі 10 125,00 грн, з яких: 4 500,00 грн заборгованість за кредитом; 3 375,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день у межах 30-денного строку кредитування; 2 250,00 грн заборгованість за пенею.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 26547 від 23 квітня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 555,95 грн (10 125,00 грн / 17 325,00 грн ? 2 662,40 грн).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 25); ордер від 20 жовтня 2025 року про надання адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правничої допомоги за договором № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 25 зворот); детальний опис наданих послуг до акта № Д/22303 від 14 квітня 2026, у якому зазначений перелік послуг щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 27 зворот); акт № Д/22303 наданих послуг від 14 квітня 2026 року, відповідно до якого вартість послуг за договором № 0107 від 01 липня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8387258 становить 8 000,00 грн (а.с. 27).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 753,25 грн (10 125,00 грн / 17 325,00 грн ? 3 000,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8387258 від 09 листопада 2019 року у загальному розмірі 10 125 (десять тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп, з яких: 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 3 375 (три тисячі триста сімдесят п`ять) грн 00 коп заборгованість за процентами; 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп заборгованість за пенею.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 95 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п`ятдесят три) грн 25 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов