Ухвала суду № 140049184, 23.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/10768/26

провадження № 1-кс/208/2808/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

Слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

дізнавача: ОСОБА_3 ,

представника власника майна: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам`янське клопотання старшого дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046160000245 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшло вказане клопотання, у якому старший дізнавач ОСОБА_3 просить слідчого суддю накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, яке вилучено під час затримання особи 16.09.2026:

- мобільний телефон марки Apple iPhone 16 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;

- картону коробку №59001772981065;

- картону коробку №20451536205557.

У судовому засіданні дізнавач ОСОБА_3 повністю підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Зокрема зазначила, що відповідно до рапорту працівників поліції у ОСОБА_6 ймовірно були наявні при собі наркотичні речовини, які він отримав у посилках на Новій пошті, на підставі чого такий був затриманий 16.09.2026 на підставі ст. 208, 298-2 КПК України. Однак в подальшому він був звільнений, у зв`язку із тим, що сплив час затримання, а підстав для повідомлення для підозри на той час було недостатньо. Водночас, під час затримання в нього було вилучено картонні коробки, в яких ймовірно зберігаються наркотичні речовини, та мобільний телефон, в якому може бути інформація щодо телеграм каналів, на яких розміщуються відповідні оголошення. Відтак просила клопотання задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки вважає таке клопотання необґрунтованим, незаконним та таким, що базується на очевидно недопустимих доказах. Зазначає, що затримання ОСОБА_6 було незаконним, а проведений обшук був протиправним. Зокрема, вилучення майна відбулось із порушенням ст. 31 Конституції України, без відповідної ухвали слідчого судді. Також зазначив, що свідків ймовірного кримінального правопорушення не було та його підзахисний не залишав місця вчинення кримінального проступку, оскільки такого не вчиняв, оскільки лише забрав з пошти поштову кореспонденцію. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

ОСОБА_6 , щодо майна якого вирішується питання про арешт, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до приписів ч.1 ст.172 КПК України його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна по суті.

Слідчий суддя, заслухавши сторін, дослідивши матеріали клопотання, судом встановлено наступне.

Як встановлено з матеріалів клопотання, в провадженні СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування за №12026046160000245 від 16.09.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Відповідно до рапорту інспектора Кам?янського РУП ГУНП до ЧЧ Кам`янського РУП надійшло повідомлення про те, що 16.09.2026 приблизно о 16:30 год. за адресою: м. Кам`янське, пр. Свободи, біля буд. 49, було зупинено громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівники поліції мають підозру, що він має наркотичні речовини, які отримав на пошті.

Під час досудового розслідування, 16.09.2026 під час затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок було виявлено та вилучено наступне: - мобільний телефон марки Apple iPhone 16 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; картону коробку №59001772981065; картону коробку №20451536205557.

Вищеказане майно постановами старшого дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 від 16.09.2026 було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Главою 3 КПК України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

збереження речових доказів; спеціальної конфіскації;

конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Так, дізнавач, за погодженням з прокурором, у своєму клопотанні просить накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні, у запобіганні можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема:

-правову підставу для арешту майна;

-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В поданому клопотанні дізнавач посилалась лише на те, що ймовірно у вказаних коробках наявні наркотичні речовини, а телефон ймовірно може бути знаряддям такого злочину.

Відповідно до протоколу затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 16.09.2026 ОСОБА_6 був затриманий 16.09.2026 о 16:30 год. порядку ст.298-2 КПК України.

Однак слідчий суддя зазначає, що відповідно до положень ст.298-2 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального проступку, у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 208 цього Кодексу, та лише за умови, що ця особа:

1) відмовляється виконувати законну вимогу уповноваженої службової особи щодо припинення кримінального проступку або чинить опір;

2) намагається залишити місце вчинення кримінального проступку;

3) під час безпосереднього переслідування після вчинення кримінального проступку не виконує законних вимог уповноваженої службової особи;

4) перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та може завдати шкоди собі або оточуючим.

Так, відповідно до рапорту інспектора-чергового Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 16.09.2026, 16.09.2026 о 16:42 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 16.09.2026 о 16:41 год. за адресою: м.Кам`янське, просп.Свободи, буд.49, працівники поліції біля відділення нової пошти зупинили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають підозру, що він має наркотичні речовини, які отримав на пошті. Тобто з рапорту встановлено, що ОСОБА_6 не вчиняв кримінального проступку на очах поліції, на нього не вказували очевидці, як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею у межах розгляду даного клопотання про арешт майна не надається правова оцінка щодо законності затримання ОСОБА_6 , якого в подальшому було звільнено, відповідно до постанови дізнавача від 16.09.2026, однак зазначені вище обставини враховується для оцінки обґрунтованості та підставності арешту майна, яке було вилучено під час затримання ОСОБА_6 .

Так, статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КК України, ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Положеннями статті 261 КК України визначено, що арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.

Слідчим суддею встановлено, що картоні коробки з експрес накладними №20451536205557 та №59001772981065, тобто є об`єктами поштового зв`язку та кореспонденції.

Водночас, дізнавачем не зазначено та слідчому судді не надано доказів, на підставі чого поштові посилки було вилучено у ОСОБА_6 , та на підставі чого працівники поліції встановили зміст вказаних коробок.

Що стосується мобільного телефону ОСОБА_8 , який також було вилучено під час затримання, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних носіїв інформації (зокрема мобільних телефонів) допускається, якщо вони прямо зазначені в ухвалі суду про проведення обшуку чи виїмки.

Частиною 3 ст. 168 КПК України визначено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Водночас, дізнавачем ні у клопотанні, ні в судовому засіданні не зазначено, в результаті вчинення якого кримінального правопорушення вилучено вказаний мобільний телефон, чи є він засобом або знаряддям вчинення правопорушення, а також чи обмежується до нього доступ власником.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що арешт майна не є способом збирання доказів у кримінальному провадженні чи способом виявлення кримінального правопорушення, а є заходом забезпечення кримінального провадження, метою вжиття якого відповідно до ст.131 КПК України є досягнення дієвості цього провадження.

Керуючись ст. 31 Конституції України, ст. ст.170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотанні старшого дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046160000245 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23.09.2026 о 16:45 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1