Ухвала суду № 140048972, 24.09.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1382/26

Номер провадження 2/171/2999/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.26 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Шкарлат Я.Ю., при секретарі Бахтіяровій Н.В., за участю відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 року ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулись до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 року у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» (код ЄДРПОУ 01985239, місцезнаходження за адресою: 49005, м. Дніпро, площа Соборна, 14).

18.08.2026 року на адресу суду від відповідачки надійшла заява про приєднання доказів судових витрат на проїзд з оригіналами фіскальних чеків,

07.09.2026 року на адресу суду надійшов Висновок експерта №257-МГ молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства гр. ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.09.2026 року ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала заяву про залишення позовної заяви заяву без розгляду, оскільки відпали обставини, що зумовили його подання.

09.09.2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про компенсацію судових витрат. Вважає дії позивача повністю не обґрунтованими, оскільки він ініціював судовий процес про оспорювання батьківства без жодних належних підстав, створив штучний спір, чим змусив її понести витрати на проїзд до судових засідань задля захисту інтересів дитини, а згодом просто ухилився від проходження процесу. Просить стягнути з позивача на її користь витрати на проїзд до експертної установи в м.Дніпро, для участі дитини в проведенні молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 09.09.2026 року поновлено провадження у справі.

23.09.2026 року від ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 надійшли заперечення на клопотання(заяву) про компенсацію судових витрат, також просять справу розглядати за їх відсутності.

Відповідачка в судовому засіданні підтримала свою заяву, просила задовольнити з підстав наведених у ній.

Дослідивши заяву представника позивача про залишення позову без розгляду, клопотання відповідача про компенсацію судових витрат, матеріали справи, суд дійшов наступного.

Ст.13 ЦПК України передбачає право позивача на власний розсуд розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору, у зв`язку з чим, виключно позивачу належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити позов без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Надана справа до судового розгляду призначена не була, підготовче засідання призначено на 24.09.2026 року, отже позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Щодо клопотання відповідачки про компенсацію судових витрат, суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат відповідачкою до суду надано оригінали фіскальних чеків АЗС від 17.08.2026 року, оригінал розписки водія ОСОБА_5 від 17.08.2026 року, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідка з Центру зайнятості про перебування на обліку та розмір виплат, копія документа з відміткою експертної установи про явку від 17.08.2026 року.

У справах про оспорювання батьківства головним завданням позивача є доведення відсутності кровного споріднення між ним та дитиною, а оскільки висновком експерта було встановлено наявність кровного споріднення то фактично у позивача відпав предмет позову, у зв`язку з чим і було подано заяву про залишення позову без розгляду.

В свою чергу сторона відповідача наголошує на тому, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, що оскільки він ініціював судовий процес про оспорювання батьківства без жодних належних підстав, створив штучний спір, чим змусив її понести витрати на проїзд до судових засідань задля захисту інтересів дитини, а згодом просто ухилився від проходження процесу.

Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частину 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідач не довів, що спір виник внаслідок неправильних дій саме позивача. Підстави для залишення позову без розгляду не пов`язані з неправильними діями позивача при виникненні спору, а стосуються процесуальної поведінки під час розгляду справи.

Стосовно відсутності доведеності необґрунтованих дій позивача слід відмітити, що частина 5 статті 142 ЦПК України передбачає право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідач не довів, що дії позивача при пред`явленні позову були необґрунтованими. Сам факт залишення позову без розгляду у зв`язку з подачею позивачем заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість пред`явлення позову по суті, оскільки на момент подання позову позивач мав сумніви щодо свого батьківства.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК). При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Суд враховує, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).».

Розглядаючи справу № 903/1079/23, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2024 року зазначив, що сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник у зв`язку необґрунтованих дій позивача, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не може свідчити про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Також Верховний Суд зазначив, що « …Суд звертається до своїх міркувань, щодо того, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу в силу принципу ч.1 ст. 81 ЦПК України необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення на стадії підготовчого провадження по справі або стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Звертаючись до суду із заявою про компенсацію витрат, сторона відповідача не доводить будь-якими належними та допустимими доказами необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду з позовною заявою, право на яке гарантоване Конституцією України всім особам, які вважають, що їх права чи свободи порушені, невизнані або оспорено.

Як вбачається, доводи сторони відповідача полягають у незгоді з ініційованим стороною позивача судовим провадженням, що не є зловживанням процесуальними особами, оскільки право особи на звернення до суду гарантовано Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що необґрунтованих дій позивача при розгляді судової справи встановлено не було, а тому у задоволенні заяви відповідача про компенсацію судових витрат слід відмовити.

На підставі викладеного керуючись ч. 5 ст. 142, п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви відповідачки про компенсацію судових витрат - відмовити.

Роз`яснити особі, позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат