Рішення № 1400482, 13.02.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.08 р. Справа № 44/62пн

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1м. Донецьк

до відповідача Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянки ОСОБА_2м. Донецьк

про визнання права власності

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_3

від відповідача Мартинов М.В. - юрисконсульт

від третьої особи ОСОБА_4

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернулась до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання за нею права власності на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 135,3 кв. м., у тому числі: прибудову літ. Б?-1 площею 38,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 як на нежилий об'єкт нерухомості.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

- відносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються ст.376 ЦК України ;

- на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, і це не порушує права інших осіб ( частина 5 ст.376 ЦК України);

- 01.08.06р. до виконавчого комітету Донецької міської ради надійшла заява позивача про прийняття державної приймальною комісією рішення щодо прийняття до експлуатації спірного об'єкту нерухомого майна;

- у той же час, на адресу виконкому почали надходити скарги від гр. ОСОБА_2 - власниці суміжної квартири, стосовно будівництва цього ж об'єкту;

- виконком був змушений відкласти прийняття рішення про введення до експлуатації спірного об'єкту нерухомого майна, а саме до вирішення конфліктної ситуації;

- дозвіл на будівництво та надання земельної ділянки під будівництво позивачеві не надавався, земельна ділянка під будівництво не відводилася, оскільки спірний об'єкт був збудовано самочинно;

- на теперішній час відносини щодо користування земельною ділянкою між позивачем та виконкомом врегульовані шляхом укладення договору оренди земельної ділянки 3420 № Ф- 10855/2003 від 20.03.03р.;

- рішенням Донецької міської ради від 24.06.05р.№20/16 "Про делегування виконкому міської ради повноважень щодо зміни цільового призначення земель, погодження міста розташування об'єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельної ділянки, укладення угод про передачу права власності на земельні ділянки, скасоване рішенням Донецької міської ради від 14.01.02р. за № 16/22 ;

- щодо наявності порушень прав третіх осіб повідомив суду, про те що гр. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до позивача із скаргами стосовно спірного об'єкту нерухомого майна, в яких повідомляла про порушення її прав внаслідок прибудови додаткових приміщень.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2повідомила суд про те, що заявлені позивні вимоги у справі порушують її права та охоронювані законом інтереси.

Зміст та мотиви своїх заперечень відобразила у письмових поясненнях за наступними обставинами:

- у якості доказів по справі надав суду фото, яке на її думку наглядно свідчить про те, який краєвид був з моїх вікон до забудови прибудови та після її споруди;

- земельна ділянка використовується позивачем не за цільовим призначенням;

- спірна квартира належить гр. ОСОБА_2, про що свідчить ксерокопія паспорту, де у графі 11 зазначено місце проживання;

- будівельні роботи по реконструкції входу до магазину "Олімп" проводяться позивачем за відсутністю правоустановлювальних документів та згоди органів місцевого самоврядування ;

- у Ворошиловському районному суді м. Донецька, знаходиться справа за її позовом до належних відповідачів, зокрема, фізичної особи -підприємця ОСОБА_1та виконкому Донецької міської ради про знесення самовільно зайнятої земельної ділянки;

- в разі проведення реконструкції та іншого, забудовник повинен надати до компетентних органів письмову згоду власника на проведення зазначених робіт, що не було зроблено з боку позивача;

- вимоги ст. 375 ЦК України передбачають, що тільки власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди та набуває право власності на нерухомість;

- право власності на забудову повинно здійснюватися за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм і правил, а земельна ділянка повинна використовуватися за її цільовим призначенням;

- з урахуванням вказівок касаційної інстанції, слід зазначити, що суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснено без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на об'єкт;

- у якості доказів, приєднує до матеріалів справи висновок будівельно-технічної експертизи від 14.01.08р. за № 4947/23, призначеної Ворошиловським районним судом з цивільної справи, відповідно до якої було проведено натурний огляд квартири гр.ОСОБА_2 та прибудови. За наслідком експертизи встановлено, що рівень покрівлі прибудови значно перевищує позначку підлоги квартири гр.ОСОБА_2 , що є порушенням будівельних норм чинного законодавства;

- представник позивача вводе суд в оману, не надає суду всіх необхідних документів для правильного та своєчасного вирішення спору по даній справі;

- маючи заперечення з боку головного управління містобудування і архітектури та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю позивач добудував прибудову;

- прибудова істотно порушує будівельні норми, покрівля прибудови значно вище підлоги квартири, освітлення не достає, що значно зменшує вартість квартири на 30 відсотків;

- таким чином, прибудова споруди в квартирі ОСОБА_2 завдає їй моральну шкоду в вигляді погіршення стану здоров'я, існування душевних страждань, та впливає на її працездатність.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, третьої особи, суд встановив:

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.07р., далі ВГС України, рішення господарського суду Донецької області від 20.11.06р. у справі №44/62пн скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України у судовому засіданні з 11.02.08р. по 13.02.08р. було оголошено перерву для підготовки процесуального документа, про що було складено протокол судового засідання відповідно до вимог ст.811 ГПК України.

Відповідно до вказівок зазначених у постанові ВГС України від 06.12.07р.,до справи відповідно до вимог ст.27 ГПК України було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_2м. Донець, оскільки рішення суду може вплинути на її подальші правовідносини з позивачем та відповідачем, і у неї існує юридичний інтерес до справи.

Позов мотивовано тим, що 27.03.2000р. між Малим приватним підприємством "Олімп" (продавець) та ОСОБА_1(покупець) був укладений договір купівлі-продажу вбудованого напівпідвального приміщення загальною площею 53,6м2, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1

15.10.2000р. між ОСОБА_5(продавець) та ОСОБА_1(покупець) був укладений договір купівлі-продажу кАДРЕСА_1 площею 42м2.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки 3420 №Ф-10855/2003 від 20.03.2003р., укладеного між ОСОБА_1та відповідачем, Виконавчий комітет Донецької міської ради надав у строкове платне користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 41,08м2 з прибудинкової території АДРЕСА_1

Позивач самочинно здійснив перебудову та добудову літ.Б1-1 площею 38,2м2 до існуючих квартири №51 та напівпідвального приміщення за адресою:АДРЕСА_1

Внаслідок вказаної перебудови утворилось приміщення, яке перестало бути житловим, про що свідчить технічний паспорт БТІ №1/8488, згідно якого приміщення складається не з житлових кімнат, а з трьох торгових залів, кабінету, туалету та коридору загальною площею 135,3м2.

Вказане нежитлове приміщення, як непридатне для проживання громадян, виключено з житлового фонду відповідно до технічного висновку АТЗТ "Проектно-виробниче підприємство "Донбасреконструкція" №273-У/2007 від лютого 2007 року з додатками та технічного паспорту комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" з інвентаризаційної справи №1/8488.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області, ОСОБА_2звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з проханням частково скасувати рішення місцевого господарського суду стосовно визнання права власності позивача на прибудову літ.Б1-1, розташовану по АДРЕСА_1 в м.Донецьку і прийняти нове рішення, а якщо касаційна інстанція не знайде підстав для прийняття нового рішення, - направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вважаючи, що при прийнятті судового рішення не було взято до уваги, що вона є власником квартири №63 в АДРЕСА_1, поверхом нижче від якої без відводу земельної ділянки було самочинно побудовано приміщення, на яке визнано право власності за позивачем.

Громадянка ОСОБА_2, як власник суміжної з прибудовою квартири вважає, що самовільного зведена позивачем прибудова до вікон її квартири порушує її права як мешканця будинку, а також підкреслює, що вбудовано-прибудоване спірне нерухоме приміщення зумовило зменшення освітлення в її квартирі та створило інші неподобства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що доводи позивача обґрунтовані, а заперечення відповідача та третьої особи спростовуються наступними обставинами:

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.

Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, у тому числі об'єкти, переобладнуються для використання в інших цілях.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як це передбачено у статті 319 ЦК України і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, держава не повинна втручатися у здійснення власником права власності.

Стаття 320 цього ж кодексу зазначає, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. А особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом ( стаття 321 ЦК України ) .

Як свідчать докази у справі, 01.08.06р. позивач звернувся до відповідача для прийняття в експлуатацію перепланового магазину "Олімп" з приєднанням квартири, яку переобладнано в магазин, розташованого за адресою : АДРЕСА_1.

Однак, до наступного часу виконком міської ради не здійснив жодних заходів щодо призначення державної приймальної комісії для прийомки в експлуатацію належного позивачеві майна та не надав мотивованої відмови щодо її призначення. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Спірний об'єкт нерухомості не є будівлею, спорудою або іншим окремим розташованим об'єктом. Приміщення знаходиться на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку і є його невід'ємною частиною.

Діюче законодавство надає ознаки визначення прибудинкової території. Вона встановлюється для будинку ( блоку, поверху, секції тощо). Виділення частки земельної ділянки власниками квартир та нежитлових приміщень, в натурі або їх відокремлене використання не передбачено.

Наявність договору оренди земельної ділянки 3420 Ф-10855/2003 від 20.03.03р. підтверджує право позивача на строкове, платне користування, без виділення в натурі, ( на місцевості) земельною ділянкою площею 41,80 кв. м, що знаходиться за певною адресою.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Дійсно, за загальними правилами самовільно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

На виняток із наведеного загального правила суд може визнати право власника земельної ділянки на самочинно збудований ним об'єкт, якщо це не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та якщо будівля приведена у відповідність із встановленими вимогами. При цьому можлива за рішенням компетентного органу зміна цільового призначення земельної ділянки, якщо це не суперечить законодавству.

Власник земельної ділянки ( в тому числі орган, що здійснює право державної чи комунальної власності на землю) вправі подати позов про визнання його права власності на об'єкт, що збудований іншою особою самочинно. Якщо цей позов задоволено, власник земельної ділянки має відшкодувати особі, що здійснила самочинне будівництво, витрати на будівництво.

Якщо самочинне будівництво здійснене на земельної ділянці, що є в державній або комунальній власності, відповідний орган вправі відповідно до законодавства прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети. Якщо таке рішення прийнято, суд визнає право власності особи, що здійснила будівництво, на об'єкт, створений в результаті такого будівництва.

Виходячи з наведеного, збудований об'єкт відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, про що свідчить укладений між органом місцевого самоврядуванням та позивачем договір земельної ділянки.

За вимогами ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Частина перша статті 376 ЦК України вказує на те,що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:

- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;

- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;

- істотні порушення будівельних норм і правил (ч.1 ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій").

Висновок акціонерного товариства закритого типу" Проектно - виробниче підприємство " Донбасреконструкція" підтверджує те, що об'єкт нерухомості , розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідає вимогам санітарного законодавства, приміщення є придатним для експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. за № 1243 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкті, далі Порядок.

Вимоги цього Порядку були порушені виконавчим комітетом Донецької міської ради, оскільки не забороняють останньому призначити приймальні комісії для прийомки в експлуатацію об'єктів нерухомого майна , на той час, коли є скарги фізичних та юридичних осіб з приводу збудованого об'єкту.

Не виконуючи свої обов'язки щодо розгляду скарг та призначення комісії для розгляду питання - самовільно збудованого об'єкту нерухомості, виконком фактично своїми діями та висловлюваннями порушує право власності позивача стосовно спірного об'єкту нерухомості.

Пунктом 5 статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

Матеріали технічної інвентаризації спірного об'єкту свідчить про те, що спірна нерухомість є неподільною річчю, тобто річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, містяться у ст.181 ЦК України.

За приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав здійснюють у межах своїх повноважень здійснюють реєстрацію та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Стаття 27 ГПК України вказує на певні права та обов'язки третіх осіб на час судового процесу.

Так, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Суть доводів третьої особи зводиться до того, що начебто в результаті зведення прибудови до приміщень, розташованих на першому поверсі, вартість квартири, що належить їй суттєво знизилася, погіршився краєвид із вікон квартири тощо. Однак жодних доводів та доказів порушення позивачем певних прав третьої особи суду не наводяться.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 24 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.12.94р. №4004-XII (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм;

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” надає поняття небезпечного фактору і вказує, що це - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.

Однак, відповідно до ст. 10 зазначеного Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм, та передбачає оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Посилання третьої особи на висновок будівельно-технічної експертизи від 14.01.08р. за № 4947/23, відповідно до якої було проведено натурний огляд її квартири та прибудови і встановлено, що рівень покрівлі прибудови значно перевищує позначку підлоги квартири ОСОБА_2, що є порушенням будівельних норм чинного законодавства , необґрунтовано, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 34, 35, 42, 43 ГПК України.

З цього приводу слід зазначити наступне:

- призначення судової експертизи відбулося у цивільної справі, яка на час розгляду спору в господарському суді поки триває;

- належність і допустимість доказів вирішується судом особисто з урахуванням всіх обставин справи;

- рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які постановлені судом і мають значення для вирішення спору;

- судом не було призначено судову експертизу, а наявність висновок суду цивільної справи не підтверджує порушення права власності відповідача та третьої особи, оскільки не є для господарського суду обов'язковим. Висновок експертизи призначеної судом оцінюється ним за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом;

- рішення суду з цивільної справи сторонами та третьої особою, на час розгляду спору суду не доведено.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної служби відносно того, у чому саме полягає можливість впливу негативних факторів на здоров'я населення та наявність небезпечного фактору у зв'язку зі забудовою на час розгляду спору третьою особою не надано.

Судом взято до уваги, що позов про визнання - це превентивна норма захисту права і такий позов може пред'являтися у тому випадку, коли право ще не порушено, але існує загроза його порушення.

Тобто, позов про визнання права власності може пред'являтися за відсутності порушення права, однак зацікавлена особа яка звертається до суду зі таким предметом позову, повинна довести та надати докази зі урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, у тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Позивач довів суду факт не визнання його права власності, а доказами у справі підтверджено право його власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано.

Доказами у справі підтверджено, що самочинно збудований позивачем об'єкт, відповідає цільовому призначенню земельної ділянки і приміщення приведені у відповідність із встановленими вимогами.

Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, виконком не здійснює фактичних дій щодо переведення квартир у нежитловий фонд та формально не дає дозволу на переобладнання квартири, суд дійшов висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, оскільки порушується право позивача щодо використання спірного приміщення у підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.

 Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про власність", діючого у той час, далі Закон, захист права власності здійснюється судом.

Законодавець дає суду можливість на визнання права власності на побудоване нерухоме майно, яке оспорюється.

 Згідно статті 49 Закону володіння майном вважається правомірним, коли інше не буде встановлено судом. Судом встановлено, що право позивача порушено, а заперечення відповідача пов'язані з порушенням саме будівельних норм, ніяким чином не пов'язанні з захистом порушеного права власності позивача.

За таких обставин суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню у зв'язку з чим слід визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1 право власності на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 135,3 кв.м., у тому числі: прибудову літ. Б?-1 площею 38,2 кв.м., розташоване за адресою:АДРЕСА_1

Витрати по держмиту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача згідно ст. 44, та частини 5 ст. 49 ГПК України.

Державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку відносяться на третю особу - гр. ОСОБА_2.

В описової частині ухвали по справі від 9.01.08р. було припушено технічну помилку, зокрема, замість: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1..., далі по тексту, помилково зазначено: …ОСОБА_1…., далі по тексту.

Оскільки технічна помилка не впливає на суть спору, суд вважає здійснити її виправлення та за текстом речення зазначити наступне: …фізична особа - підприємець ОСОБА_1..., далі по тексту.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представників сторін та третьої особи було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 розділу V Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ст.ст. 48, 49 Закону України „Про власність., ст.ст. 4, 7 Житлового кодексу УРСР, ст. 38 Земельного кодексу України, ст.ст. 181, 202, 316, 317, ч. 1 ст. 320, ст. ст. 328, 331, ч. 1 ст. 316, ч.ч. 3, 5 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України 2003р., ст.ст. 42, 43, 22, 27, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, частиною 5 ст. 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85, ст.ст. 89, 111-12 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1) право власності на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 135,3 кв.м., у тому числі: прибудову літ. Б?-1 площею 38,2 кв.м., розташоване за адресою:АДРЕСА_1

3.Стягнути з виконавчого комітету Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ід. код 04052844, на користь:

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1, витрати по державному миту в сумі 85 грн. 00 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

4.Державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку відносяться на третю особу - гр. ОСОБА_2.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Підченко Ю.О.

Дата підписання тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України, 18.02.08р.