Рішення № 140047429, 22.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18810/26

Провадження № 2/127/5388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1493863, в загальній сумі 10000,00 грн.

15.07.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-23/25, згідно з умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», в тому числі, й до Відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 1493863 від 13.03.2024 року

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором становить в сумі 79593,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 8749,99 грн, заборгованість по відсотках 65843,75 грн, пеня/штраф 5000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем грошового зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористалася.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1493863 по продукту "Комфортний".

Відповідно до умов договору, сума кредиту 10000,00 грн, строком до 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день. Знижена процента ставка 1,250% в день.

Договір підписано електронним підписом відповідача - одноразовий ідентифікатор.

Перерахування на картку № НОМЕР_1 , коштів у сумі 10000,00 грн від 13.03.2024 року, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій формі, у тому числі електронній.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підтвердження волевиявлення сторони.

Сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах. Таким чином, кредитний договір укладено належним чином, а первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів.

15.07.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-23/25, згідно з умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», в тому числі, й до Відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 1493863 від 13.03.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відомостей про повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги матеріали справи не містять, однак вказане не позбавляє боржника обов`язку погашення боргу.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1493863 від 13.03.2024 року про надання споживчого кредиту, заборгованість Відповідача складає 79593,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 8749,99 грн, заборгованість по відсотках 65843,75 грн, заборгованість по штрафу 5000,00 грн. Згідно з наданого розрахунку слідує, що відповідач частково сплатив заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13656,26 грн.

Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи №758/4213/21 і така практика є усталеною.

Ст.ст. 610, 611 ЦК України визначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

Відповідно до п.17 розділу IV (Прикінцеві та перехідні положення) тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Кредитний договір був укладений 13.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", оскільки, відповідно до чинного законодавства, процентна ставка до 22.04.2024 року - не може перевищувати 2,5%, а з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року - 1,5 %. А вже з 21.08.2024 року - починають діяти обмеження даного Закону щодо денної процентної ставки в розмірі 1%, то нарахування процентів за договором з 23.04.2024 року в розмірі 2,50% суперечить даній нормі.

Тому судом зроблені власні розрахунки по заборгованості відповідача відповідно до Постанови Великої Палати ВС у аналогічній справі №679/1103/23 від 12.02.2025р.

Сума кредиту (тіло): 10000,00 грн; Дата видачі кредиту: 13.03.2024 р.; Загальний строк кредиту 360 днів.

З 13.03.2024 року по 27.03.2024 року, за процентною ставкою 1,250% на тіло кредиту 10000,00 грн (10000*1,250%*15 днів =1875,00 грн).

З 29.03.2024 - 11.04.2024 року, за процентною ставкою 2,50% на тіло кредиту 9999,99 грн (врахувавши оплату відповідачем тіла кредиту на 0,01 грн) - (9999,99*2,50%*14 днів = 3500,00 грн).

З 12.04.2024 - 22.04.2024 року: 9999,99*2,50%*11 днів = 2750,00 грн.

З 23.04.2024 - 26.04.2024 року процентна ставка має становити - 1,5% на тіло кредиту 9999,99 грн (9999,99*1,5%*4 дн. = 560,00 грн).

З 27.04.2024 - 20.08.2024 року, за процентною ставкою 1,5% на тіло кредиту 8749,99 грн (врахувавши оплату відповідачем тіла кредиту на 1250,00 грн) (8749,99*1,5%*116 днів =15225,00 грн).

З 21.08.2024 - 08.03.2025 року, процентна ставка має становити - 1% на тіло кредиту 8749,99 грн (8749,99*1%*200 дн. = 17500,00 грн).

Загальна сума заборгованості з 13.03.2024 - 08.03.2025 року становить 41410,00 грн.

Водночас, Відповідачем здійснено часткові сплати відсотків на загальну суму 12406,25 грн. Таким чином, загальна сума відсотків, яка може бути законно стягнута за весь період дії договору, з урахуванням часткової сплати, становить 29003,75 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню в сумі 29003,75 грн.

Щодо стягнення заборгованості за штраф/пенею за кредитним договором №1493863 від 13.03.2024 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за штраф/пенею, задоволенню не підлягають.

В решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. При цьому, суд звертає увагу, що на час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень проти позову, власного контррозрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за кредитним договором № 1493863 від 13.03.2024 року у розмірі 37753,74 грн, з яких: заборгованість по тілу 8749,99 грн; заборгованість по відсотках 29003,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно також стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1262,86 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість в сумі 37753,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят три грині 74 коп.); а також 1268,86 грн судового збору.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: