Ухвала суду № 140044799, 23.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2335/26

Провадження № 1-кс/352/428/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

23 вересня 2026 р. м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62026140150000295 від 10.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця зареєстрованого та жителя в АДРЕСА_1 , громадянина України, депутатом не являється, одруженого, на утримані має одну малолітню дитину, , який проходить службу за призовом під час мобілізації на посаді водія 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого відділення Відділення поліції № 1 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 08.12.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2025 № 358 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду водія 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону вказаної військової частини.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.

Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 16.12.2025 самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 16.12.2025 самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .

11.09.2026, ОСОБА_5 у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, здійснено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

23.09.2026, ОСОБА_5 був фактично затриманий на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про що 23.09.2026 слідчим у кримінальному провадженні складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:

?повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення від 20.12.2026;

?наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6660 від 25.12.2025;

?актом проведення службового розслідування;

?витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 365 від 16.12.2025;

?протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 31.08 .2026.

?протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.09.2026.

Докази, які зібрані під час проведення досудового розслідування у своїй сукупності доводять причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за ч. 5 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачено виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , клопотання задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечив відносно заявленого клопотання просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний підтримав свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, при розгляді клопотання слідчий суддя оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, слідчий суддя бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Вважаю, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду то такий обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років). Вказане особливо сильно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Крім того, постановою слідчого підозрюваний був оголошений у розшук.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти до висновку щодо існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Стосовно ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За такого, слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених п. 1. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо заявленого клопотання сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 ч. 8 ст. 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України. При цьому Суд відтермінував втрату чинності зазначеною нормою на три місяці з дня ухвалення Рішення.

Отже, на час постановлення ухвали ч. 8 ст. 176 КПК України формально продовжує діяти, однак її застосування не може здійснюватися без урахування юридичної позиції Конституційного Суду України щодо конституційних гарантій свободи та особистої недоторканності.

Конституційний Суд України наголосив, що безальтернативність тримання під вартою військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні визначених ч. 8 ст. 176 КПК України військових кримінальних правопорушень, не забезпечує вимоги вмотивованого судового рішення як результату реального судового розсуду та є несумісною, зокрема, з гарантіями частин першої та другої ст. 29 Конституції України.

Зазначена правова позиція має принципове значення для цього кримінального провадження, оскільки необхідність тримання підозрюваного під вартою повинна бути результатом оцінки судом конкретних обставин справи та особи підозрюваного, а не автоматичним наслідком правової кваліфікації інкримінованого діяння.

Аналогічний конституційний підхід простежується і в Рішенні Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024, у якому Суд виходив із того, що позбавлення свободи є найбільш відчутною формою обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність, тому повинно ґрунтуватися на вмотивованому судовому рішенні, обґрунтованій підозрі, установлених ризиках та оцінці конкретних обставин провадження. КСУ окремо наголосив, що засадничий судовий захист особи від свавілля під час позбавлення свободи не може бути обмежений навіть в умовах воєнного стану.

Водночас наведене не дає підстав для застосування до ОСОБА_5 застави чи іншого більш м`якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту.

Провівши власну оцінку обставин відповідно до ст.ст. 177, 178, 183 та 194 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що характер і ступінь установлених ризиків, попередня процесуально значуща поведінка ОСОБА_5 , перебування його у розшуку та обставини фактичного затримання не дозволяють дійти висновку, що на цьому етапі провадження належну процесуальну поведінку підозрюваного здатний забезпечити запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Відтак, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_5 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В той же час, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, його стан здоров`я, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, відтак клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулювати соціальну поведінку.

Строк тримання під вартою визначити з моменту затримання з 23.09.2026 року та в межах строку досудового розслідування, а саме до 10.11.2026 року.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 10.11.2026 року з визначенням розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання, а саме з 23.09.2026 року.

Тримання під вартою здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12».

Визначити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п"ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тисменицького районного суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 10.11.2026 року включно, але не більше як в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора;

2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тисменицького районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 23.09.2026 року о 17:05 год.

Слідча суддя ОСОБА_1