Рішення № 140044492, 23.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1411/26

Провадження №2-а/338/15/26

23 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Решетова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги та позиції учасників справи

17 серпня 2026 року в підсистемі «Електронний суд» сформовано позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 7723748 від 15 серпня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП та накладено штраф 510 грн, а також про закриття справи про адміністративне правопорушення й відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Позивач заперечує керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, стверджує, що відстебнув ремінь після повної зупинки, посилається на ненадання доказів порушення, на порушення права на правничу допомогу, на неналежне вручення примірника постанови та неправомірне поводження поліцейського. Моральну шкоду пов`язує зі стресом, приниженням, психологічним дискомфортом та необхідністю витрачати час і зусилля для оскарження постанови. У позові просив витребувати записи нагрудної камери поліцейського і патрульного автомобіля. У скарзі, датованій 15 серпня 2026 року, позивач також просив забезпечити збереження відеоматеріалів.

У відзиві відповідач заперечує щодо позову. Зазначає, що поліцейський безпосередньо спостерігав керування автомобілем без пристебнутого ременя, а після зупинки водій не пред`явив витребуваних документів. За версією відповідача, під час розгляду справи інспектор повідомив водію про відповідальність за частиною першою статті 126 і частиною п`ятою статті 121 КУпАП та, керуючись частиною другою статті 36 КУпАП, наклав одне стягнення штраф 510 грн. Відповідач також не погоджується з доводами про неналежне вручення постанови та порушення права на захист.

У відповіді на відзив та клопотанні про витребування доказів від 01 вересня 2026 року позивач повторно наполягав на наданні відповідачем повного безперервного відеозапису події та просив застосувати передбачені процесуальним законом наслідки у разі його ненадання. Водночас у судовому засіданні позивач зазначене клопотання не підтримав, оскільки відповідні докази вже були витребувані судом ухвалою про відкриття провадження у справі. З огляду на наведене суд не вбачає необхідності у повторному витребуванні тих самих доказів. Надані відповідачем відеоматеріали підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог статті 90 КАС України, з урахуванням установленого статтею 77 КАС України обов`язку відповідача довести правомірність оскаржуваної постанови.

У судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 , який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що 15.08.2026 був зупинений працівником поліції. З підставами зупинки транспортного засобу був не згоден, оскільки поліцейський не надав доказів порушення ним Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим позивач не пред`явив поліцейському посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Наполягав на тому, що під час руху автомобіля був пристебнутий ременем безпеки, який відстебнув лише після повної зупинки транспортного засобу. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди пояснив, що документів на підтвердження факту її заподіяння та розміру не надав, додаткових обґрунтувань, окрім викладених у позовній заяві, не навів, розмір заявленої до стягнення компенсації не уточнив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

2. Встановлені обставини, досліджені докази та межі фактичних висновків

Постановою серії ЕНА № 7723748 від 15 серпня 2026 року сержант поліції Яворський Сергій Володимирович наклав на ОСОБА_1 штраф 510 грн за частиною п`ятою статті 121 КУпАП. У постанові зазначено, що 15 серпня 2026 року о 10 год 29 хв у с. Драгомирчани на вул. Миру, 42, позивач керував автомобілем Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним ременями безпеки, і не був пристебнутий. Крім того, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ і поліс обов`язкового страхування. Серед порушених вимог зазначено підпункти «а», «б», «ґ» пункту 2.1 і підпункт «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху. Водночас у реквізиті постанови, який визначає статтю КУпАП, за якою вирішено питання відповідальності, зазначено лише частину п`яту статті 121 КУпАП; частину першу статті 126 КУпАП і частину другу статті 36 КУпАП як правову основу остаточного рішення у постанові не наведено.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року у справі відкрито провадження та витребувано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського і відеореєстратора патрульного автомобіля за визначений ухвалою період. За повідомленими суду результатами безпосереднього дослідження відеозапису, наданого відповідачем, перші доступні кадри відображають уже нерухомий автомобіль, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 з непристебнутим ременем безпеки. Рух автомобіля до зупинки та сам момент зупинення у наданому записі не зафіксовано. Поліцейський висуває вимогу пред`явити названі документи, протягом зафіксованого спілкування водій їх не пред`являє. Запис також відображає надання поліцейським часу для залучення адвоката та спілкування з ним орієнтовно протягом пів години.

Відсутність відеозапису руху автомобіля і його зупинки не доводить, що автомобіль не рухався або що інспектор не міг особисто спостерігати подію. Разом з тим відео перебування непристебнутого водія в уже зупиненому автомобілі не встановлює, що водій був не пристебнутим ременем безпеки саме під час керування автомобілем. Позивач послідовно стверджує, що відстебнув ремінь після зупинки. Відповідач посилається на безпосереднє візуальне спостереження інспектора, однак надане відео не доводить керування позивачем автомобілем без пристебнутого ременя безпеки.

Твердження відповідача про безпосереднє спостереження, не підкріплені в матеріалах достатніми перевірюваними даними щодо спірного елемента правопорушення, не усувають розумних сумнівів у тому, чи користувався водій ременем саме під час руху. Оскаржувана постанова фіксує вже сформований висновок про винуватість, але не замінює собою доказів фактичних передумов цього висновку.

Встановлене за відеозаписом непред`явлення документів не ігнорується судом і оцінюється окремо. Воно, однак, не є доказом порушення правил користування ременем безпеки та не може самостійно підтверджувати законність штрафу, накладеного виключно за частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

3. Правова оцінка оскаржуваної постанови

За частиною другою статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Частина друга статті 2 КАС України вимагає перевірити, зокрема, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, його прийняття з урахуванням усіх істотних обставин та дотримання прав особи.

Згідно з частиною п`ятою статті 121 КУпАП відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами є самостійним складом адміністративного правопорушення. Підпункт «в» пункту 2.3 ПДР покладає на водія обладнаного засобами пасивної безпеки автомобіля обов`язок користуватися ними. Для підтримання чинності постанови відповідач має підтвердити не лише те, що ремінь був непристебнутим у момент спілкування після зупинки, а й ті фактичні обставини, які свідчать про порушення правил користування ременем під час керування автомобілем, описане в оскаржуваному рішенні.

За статтями 251, 252, 280 КУпАП правопорушення, винуватість особи й істотні обставини мають бути встановлені на підставі доказів та оцінені всебічно, повно й об`єктивно. Статті 7276 і 90 КАС України передбачають оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу і достатності їх сукупності. За частиною другою статті 77 КАС України саме суб`єкт владних повноважень доводить правомірність оскаржуваного рішення; це не усуває обов`язку позивача доводити обставини своїх самостійних вимог, зокрема про шкоду.

Наданий відеозапис не дає змоги встановити стан ременя під час руху. Доводи відповідача про безпосереднє спостереження не усувають розбіжності між його версією та поясненнями позивача і не підтверджені іншими належними та достатніми доказами, зазначеними у матеріалах, досліджених судом. Тому відповідач не довів фактичної підстави притягнення за частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Окремо суд перевіряє значення викладених у постанові обставин непред`явлення документів. Пункти 2.1 і 2.4 ПДР визначають перелік документів водія та обов`язок пред`явити їх для перевірки на законну вимогу поліцейського. Непред`явлення передбачених документів за наявності всіх умов відповідальності охоплюється частиною першою статті 126 КУпАП, а не частиною п`ятою статті 121 КУпАП. Питання законності зупинки та вимоги пред`явити документи може мати значення при самостійному розгляді відповідного складу, але не змінює кваліфікації, обраної в оскаржуваній постанові.

Суд враховує заперечення відповідача про те, що поліцейський усно повідомив позивачу про відповідальність за обома статтями та застосування частини другої статті 36 КУпАП. Відповідно до цієї норми, якщо декілька адміністративних правопорушень одночасно розглядає той самий орган (посадова особа), стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне з них. Однак стаття 36 регулює накладення стягнення за декілька належним чином встановлених і кваліфікованих правопорушень; вона не перетворює одне правопорушення на інше та не скасовує вимог до змісту постанови.

Стаття 283 КУпАП вимагає, щоб постанова містила опис установлених обставин, нормативний акт, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення, та прийняте у справі рішення. У письмовій постанові серії ЕНА № 7723748 зазначено лише частину п`яту статті 121 КУпАП. Частина перша статті 126 КУпАП не зазначена як правова підстава притягнення; відсутнє й викладення того, як саме інспектор застосував частину другу статті 36 КУпАП до двох окремо кваліфікованих складів. Посилання відповідача у відзиві на попереднє усне повідомлення водію не змінює юридичного змісту вже прийнятої письмової постанови і не доповнює її відсутньою кваліфікацією.

Отже, факт непред`явлення документів, зафіксований під час спілкування, не підтримує законність постанови, винесеної тільки за частиною п`ятою статті 121 КУпАП. Суд не вирішує питання про винуватість Яремка за частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки оскаржуване рішення про притягнення за цією нормою не прийнято, а судовий перегляд не є первинним розглядом нового адміністративного обвинувачення. Заміна судом частини п`ятої статті 121 на частину першу статті 126 КУпАП і визначення за нею нового штрафу означала б прийняття замість уповноваженої посадової особи нового рішення про відповідальність; повноваження змінювати захід стягнення, передбачене пунктом 4 частини третьої статті 286 КАС України, не дає загального права замінювати саму кваліфікацію правопорушення.

Відтак постанова як єдиний акт про накладення штрафу 510 грн за частиною п`ятою статті 121 КУпАП підлягає скасуванню повністю. Скасування тільки «епізоду ременя» із залишенням того самого штрафу за обставини непред`явлення документів означало б збереження стягнення за правопорушення, яке у постанові самостійно не кваліфіковане.

Пункт 3 частини третьої статті 286 КАС України надає суду право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. За відсутності належних і достатніх доказів складу того правопорушення, за яким прийнято оскаржувану постанову, та з огляду на неможливість судового доповнення її іншим складом, належним способом захисту є скасування постанови і закриття відповідної справи.

4. Інші доводи позивача та процесуальні гарантії

Доводи позивача про позбавлення його можливості користуватися допомогою адвоката суд перевіряє окремо від доказування складу правопорушення. Стаття 59 Конституції України і стаття 268 КУпАП гарантують право особи на правничу допомогу. Водночас це право не означає безумовного обов`язку поліцейського відкладати розгляд на невизначений час за кожною заявою водія; оцінці підлягає фактична можливість реалізації права в обставинах конкретної справи.

Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису, поліцейський надав позивачу достатній час для залучення адвоката та спілкування з ним (орієнтовно близько пів години). Зазначене спростовує твердження про відмову надати можливість звернутися по правничу допомогу. Встановлених за відеозаписом обставин недостатньо для висновку про істотне порушення саме цього процесуального права. Висновок про скасування постанови ґрунтується на недоведеності інкримінованого за частиною п`ятою статті 121 КУпАП діяння та зазначеному дефекті правової кваліфікації, а не на автоматичному скасуванні через прохання зачекати адвоката.

Щодо вручення постанови, повторного друку примірників і способу спілкування з позивачем суд розрізняє твердження у позові та скарзі і те, що достовірно встановлено дослідженими доказами. Відповідно до дослідженого відеозапису, позивач кілька разів поспіль намагався записати пояснення на примірнику постанови, яка має лише місце для підпису. Що було оцінено працівником поліції як відмова від підпису про отримання примірника оскаржуваної постанови. Хоча у працівника поліції були достатні підстави для вручення примірника постанови ОСОБА_1 , однак за наведених вище самостійних підстав скасування постанови, надання остаточної оцінки кожному спірному епізоду спілкування не змінює способу захисту. При цьому з відеозапису не вбачається доведеними фальсифікація документа, погрози, неправомірне застосування сили чи відмову вручити постанову лише на підставі відповідних тверджень позивача.

5. Вимога про відшкодування моральної шкоди

За статтями 23, 1173, 1174 ЦК України шкода, спричинена протиправним рішенням або діями органу державної влади чи його посадової особи під час здійснення повноважень, може відшкодовуватися державою незалежно від вини цієї посадової особи. Проте для присудження моральної шкоди необхідно встановити саму немайнову втрату, її характер і причинний зв`язок із конкретним протиправним рішенням або дією. Незалежність відповідальності від вини не скасовує потреби довести ці інші елементи. Обов`язок довести обставини самостійної вимоги про компенсацію покладається на позивача за частиною першою статті 77 КАС України.

Скасування штрафу з огляду на недостатність доказів порушення правил користування ременем та недоліки письмової кваліфікації означає протиправність оскаржуваного рішення. Проте з цього не випливає автоматично, що всі заявлені позивачем переживання та їх причинний зв`язок із конкретними незаконними діями доведені. Суд не вимагає як обов`язкової умови медичної довідки, психологічного висновку або ушкодження здоров`я: душевні страждання можуть підтверджуватися сукупністю інших доказів, у тому числі поведінкою сторін та об`єктивними обставинами. Водночас наведені позивачем загальні твердження про стрес, приниження, дискомфорт і витрачений на захист час мають бути співвіднесені з конкретним змістом досліджених доказів.

У цій справі відеозапис підтверджує, що водієві надали достатньо часу для залучення адвоката і спілкування з ним, а отже, посилання на повне позбавлення правничої допомоги як на встановлену причину моральної шкоди не підтвердилося. Запис фіксує також вимоги поліцейського пред`явити документи та їх непред`явлення позивачем протягом зафіксованого спілкування. Сама наявність напруженої або різкої манери спілкування без конкретизації об`єктивно встановлених протиправних дій та заподіяних саме ними немайнових наслідків не є достатнім доказом заявленої компенсаційної вимоги. Суд не легітимізує можливе неналежне поводження поліцейського, але не підміняє встановлення складу цивільного правопорушення загальною негативною оцінкою тону спілкування.

Скарга позивача, датована днем події, підтверджує своєчасність висловлення ним претензій, однак сама по собі не доводить їх об`єктивну правильність та фактичну інтенсивність моральних страждань. Суду не надано доказів, що дозволяли б достовірно встановити конкретні немайнові втрати позивача, їх тривалість, характер та причинний зв`язок з окремими неправомірними діями відповідача. Суд не вважає сам факт необхідності подати скаргу і позов безумовним доказом самостійної компенсованої моральної шкоди у заявленій сумі. Сама заявлена відповідачем сума у позові має ознаки невизначеності, оскільки зазначений числовий розмір 5000 грн. не відповідає сумі прописом (три тисячі) і ця невідповідність не усунута позивачем в судовому засіданні.

Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22: саме по собі закриття справи про адміністративне правопорушення не зумовлює автоматичного присудження моральної шкоди без установлених підстав відповідальності. Також враховано постанову Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 569/10287/23, в якій компенсацію було присуджено з огляду на конкретно встановлені немайнові наслідки незаконного притягнення. Ці правові підходи не встановлюють презумпції компенсації або фіксованого її розміру для всіх випадків скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на встановлені саме у цій справі обставини, відсутність підтвердження заявленої відмови в можливості скористатися правничою допомогою та недостатність доказів реальних немайнових втрат і причинного зв`язку з іншими стверджуваними неправомірними діями, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні. Цей висновок не применшує значення судового захисту від незаконного адміністративного стягнення, який забезпечується скасуванням постанови і закриттям справи про адміністративне правопорушення.

6. Судові витрати, спосіб захисту та апеляційне оскарження

Згідно з квитанцією від 17 серпня 2026 року позивач сплатив 665,60 грн судового збору (без урахування комісії платіжного сервісу). За висновком Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 ставка збору за оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2026 році такий прожитковий мінімум становить 3 328 грн. З урахуванням коефіцієнта 0,8 для електронного подання позову належна до сплати сума за цією вимогою становить 532,48 грн. Вимога про відшкодування шкоди заявлена разом із публічно-правовою вимогою, від якої вона походить, та оцінюється судом з урахуванням правил відповідної юрисдикції і судового збору.

Оскільки основна публічно-правова вимога про скасування постанови задовольняється, належні витрати позивача зі сплати судового збору за нею в сумі 532,48 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 КАС України. Сплачена понад належний розмір сума 133,12 грн не покладається на відповідача як необхідні судові витрати і може бути повернута позивачеві в порядку, передбаченому законодавством, за належним зверненням.

З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню, а постанова підлягає скасуванню, адміністративна справа закриттю, у вимозі про моральну шкоду належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 1921, 7280, 90, 139, 241246, 250, 255, 271, 286 КАС України, статтями 36, 121, 126, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, статтями 23, 1173, 1174 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7723748 від 15 серпня 2026 року, винесену сержантом поліції Яворським Сергієм Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову серії ЕНА № 7723748 від 15 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 .

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду протягом десяти днів із дня проголошення рішення відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України. Порядок набрання рішенням законної сили визначається статтею 255 КАС України з урахуванням спеціальних правил для справ цієї категорії.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; територіальний підрозділ: Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Юності, буд. 23.

Суддя В. В. Решетов