Ухвала суду № 140042408, 18.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10595/26

Провадження № 1-кс/201/2893/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 12 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 від 05 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

14 липня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра із скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, в якій просить: 1) визнати невмотивованою, незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, постанову слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 12 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12015040000000123; 2) скасувати вказану постанову; 3) зобов`язати слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 своєчасно відновити досудове розслідування кримінального провадження № 12015040000000123 та повідомити заявника ОСОБА_3 та потерпілого

ОСОБА_6 . Обґрунтування скарги.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що він є законним представником ОСОБА_6 в усіх державних установах на підставі довіреностей НРН № 086202 від 04.10.2021 року, ННО № 148318 від 26.12.2018 року та НВС №171151 від 28.12.2015 року.

В зазначеному кримінальному провадженні 26.10.2015 було проведено будівельну - технічну експертизу по будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ), якою встановлено вартість зазначеного магазину 9 876 429 гривен, чим, на переконання заявника, встановлено розмір збитків ОСОБА_6 в сумі 4 938 214 грн., яких він зазнав виходячи з наступного.

У відповідності з наявними в матеріалах кримінального провадження №12015040000000123 доказами, документами і фактичними даними, ОСОБА_6 , згідно договору дарування від 09.12.2008 року, посвідченого Державним нотаріусом першої ІНФОРМАЦІЯ_1 і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 10-4153, є власником частини будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ).

21.03.2011 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вступили в злочинну змову, без повідомлення ОСОБА_6 та без його участі, в ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув позов ОСОБА_7 , про визнання недійсним Договору дарування частини будівлі магазину від 09.12.2008 року, задовольнив цей позов і, визнавши недійсним зазначений договір дарування, позбавив тим самим ОСОБА_6 права власності на частину будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , передавши його у власність ОСОБА_7 .

20.06.2011 року ОСОБА_8 маючи злочинний умисел, отримавши незаконне рішення судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 року, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на частину будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ), 12.07.2011 року було скасоване право власності вищезазначеного об`єкту, про що ОСОБА_6 нічого не знав.

Дізнавшись про порушення свого права власності, ОСОБА_6 31.05.2012 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оскарженням рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 року. 08.06.2012 року винесена ухвала ІНФОРМАЦІЯ_5 в якій зазначено про день розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 , а також, що ОСОБА_8 не було надано повноважень ведення справи в суді та участі у судових засіданнях.

Під час судового розгляду Апеляційним судом скарги ОСОБА_6 встановлено, що з метою заволодіння належною йому частиною будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 з своєю рідною донькою ОСОБА_8 , остання, не маючи від ОСОБА_6 ніяких повноважень та не повідомляючи ОСОБА_6 про свої дії, прийшла в ІНФОРМАЦІЯ_6 , заявивши, що ОСОБА_6 начебто уповноважив її представляти інтереси в суді, і надала суду копію довіреності № 12554 від 24.10.2008 року, начебто видану ОСОБА_6 , набувши таким чином статус представника ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_8 визнала надуманий позов свого батька ОСОБА_7 і погодилась з відчуженням належної ОСОБА_6 частини будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

21.08.2012 року рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 справа № 0417/2-1116/12 провадження № 22 ц/ 490/6977/12, чітко зазначено, що суддя першої інстанції порушив вимоги ст.44 ЦПК України та ст.237, ст.224 ЦК України, допустив до участі по справі в якості представника відповідача особу, у якої не було на це повноважень, довіреність яку ОСОБА_8 надала суду, не надавала права бути представником сторони в судових процесах. Саме до такого висновку прийшов ІНФОРМАЦІЯ_5 , який своїм рішенням від 21.08.2012 року скасував рішення судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 року.

Також заявник звернув увагу на те, що ОСОБА_7 рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2012 року відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності рішення вступило в законну силу.

Таким чином, згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2012 року право власності на частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 залишилось за ОСОБА_6 .

06.09.2012 року ОСОБА_6 отримавши рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2012 року яке вступило у законну силу, подав оригінал зазначеного рішення суду до ІНФОРМАЦІЯ_8 , щоб не проводили без його дозволу дій з реєстрації та відчуження частині будівлі магазину, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ).

Але стало відомо, що 29.10.2008 року та 16.12.2008 року, ОСОБА_8 підробила і подала до Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_9 » заяви на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно для дарування від імені ОСОБА_6 зазначеного майна. На підставі цих підроблених заяв які зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 якимсь чином отримала Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №21425139 від 26.12.2008 року щодо належного магазину розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

В подальшому зазначений витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також копію довіреності №12556 від 24.10.2008 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 використали в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як доказ недійсності Договору дарування частини будівлі магазину від 09.12.2008 року.

24.05.2016 року заявник зробив запит до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », чи зверталася ОСОБА_8 з довіреністю для дарування від імені ОСОБА_6 за витягом для дарування №21425139 від 26.12.2008 року нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . На що 27.05.2016 року отримав офіційну відповідь, що ніякої довіреності в матеріалах інвентаризаційної справи немає, а також отримали копію заяви для дарування від 16.12.2008 року, начебто від імені ОСОБА_6 , яку він не писав, тобто вона підроблена.

Якби заявник та ОСОБА_6 своєчасно не звернулися до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » то невідомо, в кого зараз було б майно ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей офіційний доказ підтверджує, що ОСОБА_6 ніяких повноважень для оформлення документів для дарування частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 не давав.

Заявник вказує на те, що йому не зрозуміло, чому слідчий ОСОБА_5 не звертає увагу, що ОСОБА_7 кожного разу вигадує та змінює вимоги в позовах до потерпілого ОСОБА_6 , в 2011 році вигадував, що ОСОБА_6 повинен щомісяця платити йому по 10 000 грн. а в 2014 році вигадує, що начебто ОСОБА_6 повинен подарувати частину будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 , невже для слідчого все єдино.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2012 року, яке набрало законної сили встановлено, та чітко зазначено, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_6 частину будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , без встановлення обов`язку обдарованого вчиняти на користь третіх осіб певні дії, виходячи із положень закону.

Заявник не розуміє чому слідчий проігнорував письмові докази, а саме: заяву ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_10 від 24.05.2016 року та відповідь ІНФОРМАЦІЯ_10 від 27.05.2016 року, де зазначено, що відомості щодо подання заяви про дарування від 16.12.2008 року, іншими особами за довіреністю, в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

На думку заявника, слідчий приховує та не вказує в постанові судову почеркознавчу експертизу від 12.06.2018 року в межах кримінального провадження №1201504000000123 по підробленим заявам до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.10.2008 року та 16.12.2008 року для дарування від імені ОСОБА_6 де експертизою встановлено, що ОСОБА_6 зазначені заяви не писав та не підписував, а підробила заяву від 29.10.2008 року ОСОБА_8 .

Заявник вважає, що слідчий закрив очі на те, що ОСОБА_7 вступив в злочинну змову з нотаріусом ОСОБА_9 та 21.06. 2016 року незаконно надав прострочений витяг КП ДМБТІ № 30627208 від 14.07.2011 року нотаріусу ОСОБА_9 заявивши, що він власник зазначеного магазину згідно Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 року, приховавши, що зазначене рішення скасоване рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2012 року та незаконно подарував майно ОСОБА_6 , а саме частину магазину за адресою АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ), ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , остання продала у 2017 році ОСОБА_11 , які передали в іпотеку ОСОБА_12 , що підтверджується витягом з Державного реєстру.

ОСОБА_8 , продовжуючи злочинні дії за попередньою змовою з нотаріусом ОСОБА_9 , 07.06.2017 року продала вищезазначений магазин громадянину ОСОБА_11 за начебто за 1 146 710 (один мільйон сто сорок шість тисяч сімсот десять) гривен, навмисно надавши висновок від 23.05.2017 року ПП « ОСОБА_13 », в якому занижена вартість будівлі магазину, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) вказана вартість в цілому становить 1 146 710 (один мільйон сто сорок шість тисяч сімсот десять) гривен для того, щоб не сплачувати державі Україна податки в повному обсязі. При цьому заявник посилається на те, що справжня встановлена вартість зазначеного магазину в цілому становить 9 876 429 (дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч чотириста двадцять дев`ять ) гривень, що підтверджується оціночною судовою будівельно-технічною експертизою, яка є в матеріалах кримінального провадження.

На думку заявника, очевидно встановлено умисно надану занижену вартість будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) для не сплати податків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , та приватного нотаріуса ОСОБА_9 державі Україна.

Лише 05.02.2018 року слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 об`єкт нерухомості магазину за адресою АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ), було визнано речовим доказом.

09.02.2018 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпро ОСОБА_15 винесла Ухвалу про накладання арешту на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ).

В ухвалі чітко зазначено, що вище вказаний об`єкт нерухомого майна є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

Старший слідчий ОСОБА_5 також приховав цей факт та не вказав в своїй постанові.

Також в постанові слідчого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 взагалі немає підстав та обґрунтувань для прийняття рішення стосовно викрадених у ОСОБА_6 документів, які ОСОБА_8 викрадала з володіння ОСОБА_6 і до цих пір утримує документи у себе а саме: правовстановлюючі документи на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_11 », розташований по АДРЕСА_3 , та частину документів на адресу АДРЕСА_5 .

Заявник звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 357 КК України передбачає відповідальність не тільки за таємне викрадення документів, а й за привласнення документів.

Заявник зазначає, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, обов`язком слідчого є доказування події кримінального правопорушення, яка включає в себе час, місце, спосіб вчинення злочину, предмет злочинного посягання та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Однак, ні час, ні спосіб вчинення злочину слідчим ОСОБА_5 не встановлювалися, як не встановлювалося і місцезнаходження викрадених документів. Але ж саме документи є предметом кримінального правопорушення, то де вони? Чому вони не вилучені, не оглянуті? Що шукав і які обставини встановлював слідчий ОСОБА_5 , здійснюючи досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 357 КК України «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження»? На думку заявника, слідчий ОСОБА_5 достовірно знає де знаходяться документи, які по суті є об`єктом розслідування і доказування у кримінальному провадженні № 12015040000000123, однак ні тимчасового доступу до речей і документів, ні обшуків, ні інших слідчих (розшукових) дій, направлених хоча б на огляд предметів щодо яких проводиться досудове слідство, слідчий не здійснив, будь-яких заходів, направлених на відшукання викрадених документів не вжив.

Також заявник вказав на те, що слідчим не виконані письмові вказівки прокурора, де чітко зазначено «вирішити питання щодо звернення до слідчого судді із клопотанням про обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_6 з метою відшукання вкрадених у ОСОБА_6 установчих документів», що на думку заявника не відповідає повноті та неупередженому досудовому розслідуванню.

На думку заявника, не проведення слідчим ОСОБА_5 жодної з передбачених КПК України слідчої (розшукової) дії з метою відшукання, вилучення та повернення законному володільцю викрадених документів, однозначно вказує на неповноту досудового розслідування.

Заявник стверджує, що враховуючи на подані ним та його довірителем докази, а також їх показання, все свідчить, що ОСОБА_8 в 2008 році навмисно вкрала в ОСОБА_6 всі право-установчі документи по магазину на АДРЕСА_1 , використовуючи їх у своїх шахрайських діях, завдаючи ОСОБА_6 матеріальних і моральних збитків. Не зрозуміло, чому ОСОБА_6 не повернули викрадені документи, та навіть не показали їх.

Заявник вказує на те, що його показання та показання його довірителя, а також посилання на наявні докази винуватості ОСОБА_8 , слідчий чомусь до уваги не взяв і в своїй постанові не зазначив, чому не вірить потерпілому ОСОБА_6 .. Так само в постанові не вказано, чому слідчий не вірить показанням заявника та свідка? Чому слідчий не вилучив технічні записи судових засідань від 2013 року у цивільній справі №202/38433/ 13-ц ІНФОРМАЦІЯ_12 , в якому є доказ на 20 мінуті запису, що саме ОСОБА_8 зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_13 для замовлення та отримання Витягу №21425139 від 26.12.2008 року для дарування, та що саме ОСОБА_8 забрала восени 2008 року у ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_11 », розташований по АДРЕСА_3 , та частину документів на адресу АДРЕСА_5 та привласнила їх, а також на 57 мінуті ОСОБА_8 вказує, що вона, (заявник цитує дослівно: «у 2008 році я спеціально заказала довіреність після чого приїхала туда к ОСОБА_16 он одел очкі подпісал є йо»), це на думку заявника підтверджує, що ОСОБА_8 сама зверталась до нотаріуса ОСОБА_9 та вчиняла різні злочинні дії, як доказ не досліджувався.

Також заявник вказує на те, що слідчим не виконано письмові вказівки прокурора стосовно огляду судового диску звукозапису у цивільній справі № № 202/38433/13ц, не складено протокол, що він вважає неповнотою досудового розслідування.

Так, 21.12.2016 року слідчий суддя Індустріального суду ОСОБА_17 вже вказував в своїй Ухвалі на не повноту досудового розслідування посилаючись на вищезазначені факти коли скасовував постанову про закриття провадження за ч.1 ст. 357 КК України протиправних дій ОСОБА_8 . Але старший слідчий ОСОБА_5 проігнорував зазначену Ухвалу Суду і не провів слідчих (розшукових) дій, що заявник вважає неповнотою та відсутністю неупередженого розслідування.

Заявник зазначає про те, що стосується довіреності від 24.10.2008 року, то слідчий ОСОБА_5 оригінал зазначеної довіреності навіть не бачив, не кажучи вже про огляд і дослідження цього документа. А згідно вимог ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. В матеріалах кримінального провадження №12015040000000123 відсутній такий доказ як Довіреність від 24.10.2008 року, а отже посилання на нього слідчого ОСОБА_5 є безпідставним і не може бути обґрунтуванням прийнятого слідчим рішення;

На думку заявника, посилання слідчого ОСОБА_5 в постанові на експертизу від 17.09.2015 року по копії довіреності від 24.10.2008 року є взагалі не доцільним, вона не може бути доказом по справі так як проводилась по копії довіреності, що вже вказувалося Слідчим Суддею ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_18 при скасуванні постанови слідчого про закриття цього кримінального провадження.

Заявник вказує не те, що йому взагалі не зрозуміло, чому слідчий ОСОБА_5 приховує і не вказує в своїй постанові про закриття кримінального провадження №12015040000000123 про факт незаконної видачі копії довіреностей від імені ОСОБА_6 за № 12554-12556 нотаріусом ОСОБА_9 в журналі нотаріальних № 10 дій де відсутній підпис ОСОБА_6 напроти видачі зазначених копій довіреностей, саме ці копії незаконно використовувала ОСОБА_8 . Тобто слідчий ОСОБА_5 в своїй постанові про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 взагалі умовчує факт розслідування кримінального правопорушенні нотаріуса ОСОБА_9 за ч. 2. ст. 366 КК України, що заявник вважає неповнотою розслідування та відсутністю його неупередженості.

Заявник зазначає, що все вказує на бездіяльність слідчого ОСОБА_5 який навіть не знає, або не хоче бачити, що майно ОСОБА_6 а саме частина будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) було у 2016 році незаконно відчужене на ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , та на ОСОБА_11 , які у 2017 році зазначений магазин знову передали в іпотеку ОСОБА_12 за 3 039 000 (три мільйони тридцять дев`ять тисяч ) гривен.

На думку заявника, у даному кримінальному провадженні, де він є заявником, а ОСОБА_6 є потерпілим, достатньо письмових та фактичних доказів про скоєння кримінальних правопорушень, вчинених з злочинних мотивів саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та нотаріуса ОСОБА_9 для пред`явлення підозри згідно ст.276 КПК України але слідчий ОСОБА_19 не дослідив докази а саме:

1. Рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.03.2011 року як доказ не досліджувався.

2. Копія журналу судового засідання ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.03.2011 року, як доказ не досліджувався.

3. Копія аудіо диску судового засідання ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.03.2011 року, в якому ніхто не з`ясовував чому ОСОБА_6 відсутній в засіданні, та з яких підстав ОСОБА_8 представляє інтереси ОСОБА_6 як доказ не досліджувався.

4. ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_12 на 21.03.2011 року, суддя не викликав нема ніякої повістки, лише є повістка про виклик ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і то вона без підпису та реєстрації, і взагалі ОСОБА_6 нічого не отримував , нема ніяких доказів у справі цей факт як доказ не досліджувався не встановлено хто запросив ОСОБА_8 до суду.

5. Копія заяви ОСОБА_8 від 20.06.2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 про закриття Реєстру прав власності ОСОБА_6 на частину будівлю магазину за адресою АДРЕСА_2 . , як доказ не досліджувався.

6. Ухвала ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.06.2012 року в якій зазначено, що ОСОБА_8 не було надано повноважень ведення справи в суді та участі у судових засіданнях та, що ОСОБА_6 не надсилалась рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.03.2011 року, як доказ не досліджувався.

7. Копія заяви ОСОБА_7 від 25.06.2012 року про переніс судового розгляду, як доказ не досліджувався.

8. Рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2012 року в якому чітко зазначено, що ОСОБА_8 не мала права бути представником сторони в судових процесах, та чітко зазначено, що ОСОБА_7 відмовлено у позові До ОСОБА_6 як доказ не досліджувався.

9. Не виконано письмові вказівки прокурора, відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст.242 КПК України з метою визначення розміру можливих збитків призначити оціночно-будівельну експертизу об`єкта нерухомості (магазину) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , експертиза не призначена та не проведена.

10. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично вкрали майно ОСОБА_6 та незаконно позбулися його передавши ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , реєстрацію вчиняв саме приватний нотаріус ОСОБА_9 , після чого знову передали в іпотеку ОСОБА_12 , підкреслюю, що активне сприяння у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення здійснював нотаріус ОСОБА_9 цей факт також взагалі не досліджувався.

11. Нотаріус ОСОБА_9 з 2012 року приховує, що видав ОСОБА_8 незаконні копії довіреностей за № 12554 та №12556 невідомо від якого числа, які начебто видав невідомий громадянин ВІНЖЕ за документами ТЕЖ без підпису, цей факт також не досліджувався.

12. В журналі нотаріальних дій № 10 нотаріуса ОСОБА_9 від 2008 року нема ніякої згадки про видачу копії довіреностей за № 12554 та №12556 ОСОБА_6 та його підпису, саме ці копії були предметом шахрайських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судах по відчуженню майна ОСОБА_6 цей факт не досліджувався.

Також на думку заявника, слідчий ОСОБА_19 проігнорував витяг з актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень згідно договору іпотеки приватного нотаріуса ОСОБА_9 обтяжувачем магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) є ОСОБА_12 , а Іпотекодавець є з 2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , з 2017 року ОСОБА_11 .

Заявник звертає увагу на системність злочинів приватного нотаріуса ОСОБА_9 відносно майна яке належить ОСОБА_6 , а саме 1/2 магазину, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) а саме:

1) 2008 рік незаконно видав незареєстровані копії довіреностей за № 12554 12556. 2) 2012 рік незаконно оформив іпотеку на ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

3) 2016 рік незаконно оформив договори дарування на ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . 4) 2017 рік незаконно оформив договір купівлі продажу на ОСОБА_11 . 5) 2017 рік незаконно переоформив іпотеку ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

Заявник також нагадує, що розслідується факт злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та нотаріуса ОСОБА_9 , докази знаходиться в матеріалах кримінального провадження, де вбачається, що в цивільній справі № 0417/2-1116/11, та цивільній справі №202/11928/14-ц, на які він посилається у заяві про скоєння кримінального правопорушення використовувалася копії довіреності, яка ОСОБА_6 не видавалась та не зареєстрована згідно вимог ст.52 Закону України про нотаріат в реєстрі нотаріуса за № 12554, №12556 від 24.10.2008 року. Копії довіреності № 12554, №12556 не була предметом дослідження, підпису в реєстрі нотаріуса ОСОБА_9 ОСОБА_6 нема. Факт видачі копій довіреності № 12554,№ 12556 також не досліджувався. Саме існування та видачу копії довіреності № 12554, №12556 від 24.10.2008 р. заявник та його довіритель заперечують.

Вбачаючи бездіяльність слідчого мною ОСОБА_3 було зроблено запити до ІНФОРМАЦІЯ_15 на перевірку нотаріуса ОСОБА_9 с приводу незаконної видачі копій довіреностей №№ 12551 12556.

Отримали офіційні відповіді в яких зазначено, що перевіркою журналу нотаріальних дій № 10 від 2008 року нотаріуса ОСОБА_9 встановлено,що в графі 7 Реєстру навпроти нотаріальних дій за реєстровим №№ 12551-12553 та №№ 12554-12556 відсутній підпис ОСОБА_6 що не узгоджується з підпунктом 15.1 Порядку. Нотаріус ОСОБА_9 з 2012 року приховує, що видав ОСОБА_8 незаконні копії довіреностей за № 12554 та №12556 невідомо від якого числа, які начебто видав невідомий громадянин ВІНЖЕ за документами ТЕЖ без підпису.

Очевидно встановлено, що нотаріус ОСОБА_9 в порушення вимог наказу ІНФОРМАЦІЯ_15 від 15 липня 2003 року № 87/5 та ст. 43 Закону України «Про нотаріат» та ст. 52 Закону України «Про нотаріат» видав незаконно копії довіреностей які використала ОСОБА_8 .

Заявник нагадує, що навіть в ухвалах суду від 12.05.2016 року встановлено та зазначено, що експертизи проводили по довіреності на якій відсутній нотаріальний номер, що викликає сумнів у достовірності цього документу, як доказу по справі, слідча не з`ясувала: хто запросив у судове засідання ОСОБА_8 , яка не мала відповідних повноважень від ОСОБА_6 та ця обставина має суттєве значення.

В Ухвалі суду від 07.06.2016 року зазначено, що по справі невірно визначений об`єкт, який слід відшукати, але не вилучається копія довіреності № 12554 від 24.10.2008 року яка є підробленою та не зареєстрованою. Також у Постанові виконувача обов`язків прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_20 від 27.09.2016 року зазначено про неефективність проведення досудового розслідування і вказано, що слідчим додатково не допитано ОСОБА_8 за обставинами участі останньої у судових засіданнях, зокрема у ОСОБА_8 не з`ясовано хто саме запросив її до суду та обставини використання довіреності від імені ОСОБА_6 , яка не давала право представляти інтереси останнього в суді. Не здійснено тимчасовий доступ саме до реєстрації копій довіреностей № 12554, №12556, та інших слідчих (розшукових) дій.

Заявник підкреслює, що враховуючи, що в кримінальному провадженні №12015040000000123 в якому ОСОБА_6 є потерпілим достатньо фактичних доказів про скоєння кримінальних правопорушень вчинених саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 тому саме до них потерпілим ОСОБА_6 та заявником ОСОБА_3 був поданий цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України на суму 9 238 214 гривень (дев`ять мільйонів двісті тридцять вісім тисяч двісті чотирнадцять) гривень матеріальної шкоди та 2 000 000 ( два мільйони ) гривен моральної шкоди.

В межах кримінального провадження 06.11.2024 року була призначена судова економічна експертиза № 3163-24 для встановлення Упущеної вигоди, висновком експерта № 3163-24 від 07.01.2026 року Судового експерта ОСОБА_21 зазначено, що в обсязі для дослідження документально необґрунтовано, що на думку заявника виглядає дивно, що експерт не досліджував наданий на експертизу акт перевірки Податкової служби де фактично було підтверджено суму Упущеної вигоди.

21.05.2026 року заявник з потерпілим звернулися до слідчого щоб він викликав експерта та їх на допит для поставлення запитань експерту чому він проігнорував та не досліджував основний доказ експертизи, чому він не подав клопотання слідчому про додаткові докази, проте слідчий проігнорував цей факт.

Щодо рішення ІНФОРМАЦІЯ_16 від 05.08.2025 року у справі № 202/617/25, 05.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_17 у справі № 202/617/25 ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_10 не можна вважати добросовісним набувачем.

Слідчий ОСОБА_5 зазначені події проігнорував.

До того ж слідчий ОСОБА_5 проігнорував Ухвали Судів в яких чітко було зазначено, що не було встановлено хто запросив у судове засідання ОСОБА_8 , яка не мала відповідних повноважень від ОСОБА_6 та ця обставина має суттєве значення.

Крім того, аналіз матеріалів кримінального провадження № 12015040000000123 дає підстави стверджувати, що і в цілому досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснено поверхнево, не повно і не об`єктивно, а рішення слідчого ОСОБА_19 про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 є передчасним і необґрунтованим.

Діючим КПК України, а саме ст. 91 КПК України, передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З огляду на зміст зазначеної статті та ст. 92 КПК України, встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є обов`язком, а не правом слідчого.

Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 110, ч. 4 ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий приймає постанову. Постанова повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Вищезазначене, на думку заявника, свідчить про порушення слідчим ОСОБА_5 вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, який зобов`язує слідчого зазначати мотиви прийняття постанови і їх обґрунтування, а також свідчить про неповноту досудового розслідування і порушення слідчим вимог ст. 2 КПК України. .

Досудове розслідування кримінального провадження №12015040000000123 необґрунтовано триває Вісім років грубо порушуючи ст. 28 КПК України, докази навмисно не досліджуються підозра нікому не пред`явлена.

Заявник не розуміє, чому слідчий ОСОБА_5 не хоче бачити очевидні докази злочинних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та нотаріуса ОСОБА_9 .

Слідчий ОСОБА_5 фактично сприяє зволіканню розслідування кримінального провадження, не реагує на подані клопотання та докази, не здійснює процесуальні дії які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк, ігноруючи тим самим завдання кримінального провадження в цілому, та нехтуючи своїми обов`язками слідчого грубо порушуючи ст. ст. 2, 9, 28, 56, 91, 92, 93, 94, 110, 220, 284 КПК України.

На думку заявника, не дивно, що результатом зазначеної протиправної бездіяльності слідчого ОСОБА_5 стала постанова від 12.06.2026 року про закриття кримінального провадження №12015040000000123, тобто надані вказівки прокурорів не виконані, ухвали суду не виконані, слідчий фактично взагалі не проводив ніяких слідчих дій, то де ж повнота та неупереджене розслідування.

Слідчий ОСОБА_5 прийняв рішення про закриття кримінального провадження №1201504000000012 безпідставно, необґрунтовано та передчасно, провівши досудове розслідування кримінального провадження поверхнево та неповно, порушивши вимоги ст.2 КПК України щодо забезпечення повного та неупередженого розслідування.

Заявник вважає, що постанова слідчого ОСОБА_5 від 12.06.2026 року про закриття кримінального провадження №12015040000000123 взагалі не містить мотивів прийняття постанови, немає обґрунтувань та посилання на положення КПК України.

За час досудового розслідування кримінального провадження №12015040000000123 слідчий ОСОБА_5 так і не вивчив матеріали зазначеного провадження, дуже багато невідповідностей у постанові.

Що стосується зміни підслідності, то слідчий знову приховує та не вказує, що підслідність неодноразово визначалась у зв`язку з неефективним проведенням досудового розслідування.

Заявник вкотре звертає увагу, що Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2012 справа №0417/2-1116/12 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, та скасування державної реєстрації та визнання права власності рішення вступило в законну силу.

Таким чином, згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2012 року та Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі № 202/11928/14-ц, право власності на частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 залишилось за ОСОБА_6 .

21.11.2023 року слідчий ОСОБА_19 виніс постанову про закриття кримінального провадження №12015040000000123, що змусило заявника подати скаргу на вищезазначену постанову про закриття провадження до слідчого судді.

19.12.2023 року слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_18 винесла Ухвалу якою задовольнила скаргу ОСОБА_3 та скасувала постанову слідчого ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_19 від 21.11.2023 року про закриття кримінального провадження №12015040000000123.

В Ухвалі суду чітко зазначено, що слідство зобов`язано провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, не ґрунтувалось на припущеннях.

При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені заявником обставини, виконати необхідні дії, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених заявником.

Але слідчий ОСОБА_5 проігнорував вищезазначену Ухвалу Суду, не провів жодної слідчої дії після скасування його постанови та не перевірив факти та доводи заявника, а лише знову виніс незаконну постанову про закриття провадження скопіювавши попередню скасовану постанову з тими ж помилками та невідповідностями, лише в кінці добавив неповно про експертизу, все зробив на свій лад приховавши, що заяву про дарування від 20.10.2008 року підробила ОСОБА_8 .

Заявником 22.12.2023 року Ухвала суду була надана до ІНФОРМАЦІЯ_19 , але в порушення КПК України досудове розслідування не було продоведено, заявника ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6 не повідомили про здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12015040000000123, що позбавило їх їхніх прав.

Також заявник вказує на те, що якби слідчий ОСОБА_5 провів повно та неупереджено досудове розслідування то побачив, що 28.12.2021 року винесене Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі № 202/11928/14-ц де ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, рішення набрало законної сили.

Заявник задає питання про те, як слідчий ОСОБА_5 проводив досудове розслідування якщо:

- Вкрадене майно потерпілого ОСОБА_6 частина магазину за адресою АДРЕСА_1 , раніше ( АДРЕСА_2 ), не повернуто власнику, невідшкодовані збитки;

- Не вилучені та не повернуті вкрадені правовстановлюючі документи на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_11 », розташований по АДРЕСА_3 , та частину документів на адресу АДРЕСА_5 ;

- Не встановлено, хто підробив заяву для дарування від імені ОСОБА_6 від 16.12.2008 року, та поставив підпис в замовленні БТІ для дарування від 29.10.2008 року .

- хто отримав витяг для дарування з реєстру прав власності на нерухоме майно №21425139 від 26.12.2008 року, щодо магазину розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

- Не встановлено, хто запросив ОСОБА_8 на судове засідання та яким чином використовувалися незареєстровані копії довіреностей.

- Також не встановлено багато інших фактів.

Слідчий ОСОБА_5 навіть не спромігся провести згідно ст. 224 КПК України одночасний допит з метою усунення протиріч в показах між ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 яке було зазначено в письмових вказівках прокурора та керівництва слідчого управління, то де ж повнота та неупереджене розслідування.

У відповідності з вимогами статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Заявник вважає, що враховуючи протиправну бездіяльність слідчого ОСОБА_5 який не проводив слідчих (розшукових) дій, не виконав Ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_20 від 04.05.2018 року справа № 200/6765/17 про призначення двох експертиз у кримінальному провадженні №12015040000000123, які до теперішнього часту не виконані, вказівки прокурора від 20.12.2019 року та вказівки заступника слідчого управління від 10.03.2023 року, які знаходяться в матеріалах справи, є всі законні підстави для скасування невмотивованої, незаконної, необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження №12015040000000123.

У зв`язку з бездіяльністю слідчих ГУНП України в Дніпропетровській області та ІНФОРМАЦІЯ_21 під час надмірно тривалого досудового розслідування кримінального провадження №12015040000000123 Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_16 від 10 грудня 2024 року у цивільній справі № 202/4551/24 позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задоволені, стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Тобто рішенням встановлено бездіяльність слідчих та прокурорів.

Копію постанови слідчого ОСОБА_5 від 12.06.2026 року про закриття кримінального провадження №12015040000000123 заявник отримав 14.07.2026 року, тож заявник звернувся в межах визначеного ст.. 304 КПК України строку.

ІІ. Позиції учасників справи під час судового розгляду.

Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просив скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, викладених у скарзі.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, наголошуючи, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята після проведення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, за результатами якого органом досудового розслідування не зібрано достатньо доказів для оголошення особам про підозру і через плин часу встановити та зібрати такі докази не є можливим. Крім того, слідством встановлена відсутність складу кримінальних правопорушень, за якими проводилось досудове розслідування, при цьому проведено достатня кількість слідчих дій для встановлення всіх обставин.

Слідчий, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, прокурором повідомлено про неможливість його явки через службову зайнятість.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, слідча суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності слідчого.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12015040000000123 від 05 лютого 2015 року, слідчою суддею встановлено таке.

ІІІ. Обставини, встановлені слідчою суддею під час дослідження постанови слідчого про закриття кримінального провадження та матеріалів кримінального провадження № 12015040000000123.

ІНФОРМАЦІЯ_22 05.02.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040000000123 за заявою ОСОБА_6 за фактом незаконного заволодіння 1/2 частиною будівлі магазину по АДРЕСА_2 за ч.4 ст.190 КК України.

Бабушкінським ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області 06.12.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння 06.08.2012 майном, яке належить ОСОБА_6 шляхом укладення договору іпотеки на майно по АДРЕСА_2 за № 12015040640004669 за заявою ОСОБА_6 за ч.1 ст.190 КК України.

Індустріальним ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області 04.01.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неправомірних дій ОСОБА_8 , яка восени 2008 року викрала право установчі документи на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_11 » по АДРЕСА_3 за № 12016040660000026 за заявою ОСОБА_6 за ч.1 ст.357 КК України.

Індустріальним ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області 07.04.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння майном по АДРЕСА_2 за № 12017040660000709 за заявою ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України.

Дніпровським ВП ГУНП Дніпропетровської області 21.04.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001040 на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_23 від 14.04.2017 за фактом заподіяння значної майнової шкоди шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, а саме заволодіння 1/2 частиною будівлі магазину по АДРЕСА_2 за ч.2 ст.192 КК України.

Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 Дніпропетровської області 29.05.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041440000086 за фактом внесення приватним нотаріусом ОСОБА_9 завідомо неправдивих відомостей щодо видачі довіреності від 24.10.2008 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 (довірена особа) за ч.2 ст.366 КК України.

Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області 01.02.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000095 на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_24 у справі №202/264/19 (провадження № 1-кс/202/478/2019) за фактом внесення недостовірних відомостей до заяви від імені ОСОБА_6 про видачу витягу КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДОР ОСОБА_8 та ОСОБА_22 ч.4 ст.358 КК України.

11.04.2015 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначена за ІНФОРМАЦІЯ_25 .

02.06.2015 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначена за Бабушкінським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Кримінальне провадження №12015040640004669 об`єднано 12.03.2016 з кримінальним провадженням № 12015040000000123.

15.01.2018 кримінальне провадження №12016040660000026 об`єднано з кримінальним провадженням № 12015040000000123.

Першим заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_23 28.09.2016 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначено за ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Кримінальне провадження №12017040030001040 об`єднано 12.06.2018 з кримінальним провадженням № 12015040000000123.

Кримінальне провадження №42018041440000086 об`єднано 02.08.2018 з кримінальним провадженням № 12015040000000123.

Заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_24 02.08.2018 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначено за ГУНП в Дніпропетровській області.

Керівником Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_25 05.06.2020 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначено за Шевченківським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

09.03.2021 підслідність визначено за ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

26.12.2022 підслідність у кримінальному провадженні № 12015040000000123 визначено за СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

З постанови слідчого від 12 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 та досліджених слідчою суддею матеріалів кримінального провадження №12015040000000123 встановлено, що слідчим проведено ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень, про які заявляють заявник та потерпілий.

Так, допитано свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що він здійснив купівлю нерухомого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке оформив договором дарування на свого брата ОСОБА_6 , та яке у подальшому за спільною домовленістю з останнім, мало залишитися за ОСОБА_7 . У зв`язку з тим, що у подальшому ОСОБА_6 відмовився від усної домовленості зі своїм братом, виникли цивільно-правові відносини в рамках судового процесу з приводу належності права власності на вказане нерухоме майно.

Допитаний як свідок приватний нотаріус ОСОБА_9 повідомив, що дійсно здійснює нотаріальну діяльність, керується у своїй діяльності чинним законодавством України, надав роз`яснення на предмет здійснення реєстрації нотаріальних дій, порядку їх внесення до Реєстру нотаріальних дій, крім того надав пояснення щодо визначення терміну «довіреність» і яким чином її можливо оформити та порядок її видачі.

В ході тимчасового доступу до речей і документів у приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 було вилучено оригінал нотаріально завіреної довіреності №12550 від 24.10.2008 р., виданої строком на 3 (три) роки, без права передоручення та дійсної по 24.10.2011 р., якою ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_8 бути його повноправним представником в усіх державних та недержавних органах, установах, стосовно належного реєстрації будь якого нерухомого майна, в тому числі в органах місцевого самоврядування, органах тепло-, водо-, газо-, електропостачання, з правом укладення договорів на постачання їх послуг в інших установах, з правом узгодження від його імені всіх правоустановчих документів, Рішень суду, Свідоцтв, а також захищати та відстоювати його права та інтереси на технічних, експертних та інших радах, виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності, в Управлінні Земельних Ресурсів з приводу реєстрації земельної ділянки на його ім`я та КП « ІНФОРМАЦІЯ_26 » з приводу реєстрації правоустановчих документів з правом отримання Витягів про реєстрацію та з реєстру права власності на нерухоме майно; бути представником з приводу отримання довідок про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів, та виконувати всі дії та формальності, що стосуються виконання цієї довіреності.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №2554-15 від 17.09.2016 р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» довіреності від 24.10.2008 р., яка виконана без застосування нотаріального бланку, зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №12550 виконаний саме ОСОБА_6 .

Крім того, висновком експерта № 2554-15 від 17.09.2016 р., також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» напроти запису під №12550 в реєстрі нотаріальних дій №10 за 2008 рік - виконаний ОСОБА_6 .

26.10.2015 отримано висновок судової будівельно-технічної експертизи відповідно до якого ринкова вартість об`єкта нерухомості, а саме частини будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 складає 4 938 214,50 гривень.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №12416 від 23.02.2016 р., встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 у примірнику довіреності від 24.10.2008 в рядку «Підпис:» у журналі № 10 «РЕЄСТР для реєстрації нотаріальних дій» за 2008 рік приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 , в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії», - виконані ОСОБА_6 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 повідомила, що приймала участь у спільній господарській діяльності її батька ОСОБА_7 та дядька ОСОБА_6 . На підставі довіреностей від ОСОБА_6 , вона подавала та отримувала документи до різних дозвільних установ та здійснювала інші представницькі повноваження з документами ФОП « ОСОБА_6 » від його імені, тому привласнювати чи викрадати документи вказаного ПП у неї не було необхідності, оскільки вона і так мала доступ до них. Після конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вона перестала представляти інтереси дядька, при цьому всі вказані документи він встановив, а магазин подарував своїм донькам. Крім того, свідок у своїх показах зазначила, що ОСОБА_6 у присутності свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 оголосив рішення про залишення приміщення по АДРЕСА_2 , не бажаючи ходити по інстанціям; доручив це свідку, власноруч підписавши довіреність. В свою чергу, ОСОБА_3 погрожував свідку, а також з корисливих мотивів здійснює психічний тиск на ОСОБА_6 .

Разом з цим свідок ОСОБА_8 повідомила у своїх показаннях, що документація (бухгалтерська, право установчі документи) на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_11 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зберігався у підсобному приміщенні вказаного магазину.

Крім того, ОСОБА_8 восени 2008 року була обізнана і самостійно займалась процедурою оформлення договору дарування частини приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 , від свого батька - ОСОБА_7 , який володів ним, - брату ОСОБА_6 в обмін на частини приміщення магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Свідком зазначено що цей договір було укладено в усному форматі, при цьому ж ОСОБА_7 свою частину договору і взятих на себе зобов`язань виконав, оформив на ОСОБА_6 будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_6 не здійснив дарування частини магазину за адресою: АДРЕСА_1 , - на ґрунті цього і виник конфлікт.

Допитаний у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_33 у своїх показаннях зазначив, що між братами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мала місце домовленість про те, що ОСОБА_7 подарує своєму брату ОСОБА_6 приміщення по АДРЕСА_2 , а останній в свою чергу здійснить йому дарування 1/2 приміщення на АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_6 відмовився здійснити дарування вказаного приміщення, у зв`язку з чим, вони домовились про звернення ОСОБА_7 до суду. Де інтереси ОСОБА_6 буде представляти ОСОБА_8 , яка мала довіреність від ОСОБА_6 . Крім того, свідком зазначено про те, що ОСОБА_3 здійснювались погрози на його адресу задля того, щоб сім`я ОСОБА_7 вимусила останнього відмовитися від своїх позовних вимог в суді.

Аналогічні за змістом покази надала свідок ОСОБА_26 , пояснивши, що дійсно між братами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мала місце домовленість про те, що ОСОБА_7 подарує своєму брату ОСОБА_6 приміщення по АДРЕСА_2 , а останній в свою чергу здійснить йому дарування 1/2 приміщення на АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_6 відмовився здійснити дарування вказаного приміщення, у зв`язку з чим, вони домовились про звернення ОСОБА_7 до суду. Де інтереси ОСОБА_6 буде представляти ОСОБА_8 , яка мала довіреність від ОСОБА_6 .

Допитана як свідок - менеджер ПП « ОСОБА_8 » ОСОБА_34 пояснила, що в лютому 2011 року вона стала очевидцем суперечки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , за результатами якої останній зауважив, що він відмовляється від 1/2 частини будівлі магазину літ. А-2 за адресою АДРЕСА_2 . При цьому він зауважив, щоб цим займалась ОСОБА_8 , якій він надав довіреність.

Допитаний як потерпілий ОСОБА_6 в своїх показаннях пояснив, що спірний магазин по АДРЕСА_2 , вони будували спільно з братом ОСОБА_7 , після закінчення будівництва ОСОБА_7 подарував йому магазину. У той час, коли в них виникли спори з приводу спільної господарської діяльності, то він дізнався про судове рішення за позовом ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування вказаного магазину. Представництво його інтересів у суді здійснювалося донькою ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , якій він доручення представляти його інтереси в суді не давав. У зв`язку із вказаними обставинами, ОСОБА_6 оскаржив рішення суду до суду апеляційної інстанції.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «для», після слів «для дарування» у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.12.2008 р., виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_6 - ОСОБА_8 не надалося можливим.

Крім того, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «заявник» у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.12.2008 р. виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_6 - ОСОБА_8 не надалося можливим.

Разом з цим, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., було встановлено, що рукописні записи у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.12.2008 р. виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Також, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «підпис замовника, чи по довіреності» у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (замовлення-зобов`язання №12919/18) від 29.10.2008 р. виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_6 - ОСОБА_8 не надалося можливим.

При цьому ж, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що рукописні записи у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (замовлення-зобов`язання №12919/18) від 29.10.2008 р. виконані не ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 .

Проте, рукописні записи у заяві до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.05.2016 р. виконані ОСОБА_6 .

Допитана як свідок ОСОБА_22 пояснила, що 16.12.2008 вона працювала кур`єром в ПП « ОСОБА_35 » та до її обов`язків входило перевезення документів. Свідок зазначила, що скоріше за все, на заяві ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.12.2008 вказаний її номер мобільного телефону, оскільки свідку було доручено передати даний документ до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Однак у зв`язку з давністю подій, згадати хто передав ОСОБА_22 вказану заяву, вона не може. Також у своїх показах свідок ОСОБА_22 зазначила, що їй невідомі ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_8 . Крім того, допитана у 2023 році додатково свідок ОСОБА_22 зауважила, що у 2019 році вона потрапила у ДТП, отримавши струс мозку, деяких подій не пам`ятає. ОСОБА_36 , в якої раніше працювала свідок, на теперішній час померла.

Допитаний як свідок приватний нотаріус ОСОБА_9 повідомив, що йому відомий ОСОБА_6 , так як останній доволі часто і не один раз до нього звертався з метою здійснення нотаріальних дій. Знайомий з ОСОБА_6 ще від 2000 року. Свідок ОСОБА_9 зазначив, що 24.10.2008 ОСОБА_6 особисто звернувся з метою отримати довіреність на ОСОБА_8 , яка повинна була представляти його інтереси в установах, з метою реєстрації та отримання різного виду документів від імені ОСОБА_6 , відповідну довіреність було видано того ж дня, тобто 24.10.2008 р., яка зареєстрована у книзі реєстрації нотаріальних дій №10. В період з 2008 до 2011 ОСОБА_6 не звертався до ОСОБА_9 з метою скасування довіреності за реєстраційним номером №12550, яка була видана на ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_9 також надав показання, що у вересні 2009 року ОСОБА_6 звертався із письмовою заявою про необхідність отримання дублікату договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.05.2000 р. по АДРЕСА_7 , в якій зазначив, що документи на вказаний об`єкт він втратив, - щодо обставин викрадення свідку нічого невідомо, ОСОБА_6 не повідомляв цього, крім того за таких обставин дублікати на видачі подібних договорів видаються виключно після рішення правоохоронних органів. Свідок також вказав на те, що на підставі заяви від заявника видати дублікати документів відповідно до Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій» виключно за умови їх втрати або псування, - іншого не передбачено.

Свідок ОСОБА_9 , будучи діючим приватним нотаріусом кожні 2 роки проходив перевірку ІНФОРМАЦІЯ_27 , жодних порушень у його діяльності та в нотаріальному діловодстві - виявлено не було.

Допитаний в якості свідка провідний спеціаліст КП « ІНФОРМАЦІЯ_28 » ДОР ОСОБА_37 пояснив щодо порядку приймання та опрацювання заяв у вказаній установі, а саме: про те, що власник майна, або особа за довіреністю, приходить до КП БТІ, подає заявку на виконання відповідних дії спеціалістами БТІ (проведення інвентаризації, виготовлення технічних паспортів, тощо); оплачує послуги і в залежності від терміну виконання, приходить до БТІ та отримує замовлення. Замовлення виконується відповідним підрозділом установи, в залежності від оплаченої заявки (в загальному порядку або термінова). Після отримання замовлення, замовник ставить свій підпис в журналі обліку замовлення. У випадку з ОСОБА_6 , - замовлення здійснювала та отримувала ОСОБА_8 , на підставі довіреності від ОСОБА_6 .

Допитано у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_38 пояснив, що приблизно о 2012 року він познайомився з ОСОБА_7 та став свідком словесного конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , який наголошував на тому, що хоче відсудити у брата частину магазину.

05.02.2018 об`єкт нерухомого майна магазин за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано речовим доказом по справі, а 09.02.2018 слідчим суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпро було винесено ухвалу про накладення арешту на вказане майно.

ІНФОРМАЦІЯ_29 було розглянуто запит старшого слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на предмет проведення перевірки законності дій державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 , за фактом вчинення нотаріальних дій, а саме реєстрації та видачі довіреності №12550 та копій довіреностей за №12551-12556 від 24.10.2008 р., а також на предмет здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами опрацювання ініціювання перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_9 в Управління відсутні правові підстави проведення перевірки дій державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_9 під час вчинення нотаріальних дій, а саме реєстрації та видачі довіреностей за №12551-12556 від 24.10.2008 р., а також здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно на предмет законності. Відсутність правових підстав зумовлено тим, що приватним нотаріусом ОСОБА_9 була вчинена одна нотаріальна дія за участю ОСОБА_6 це посвідчення довіреності у 2008-му році. В інших правочинах щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчених нотаріусом ОСОБА_9 ОСОБА_6 не виступає стороною. При цьому ж оригінал довіреності виданого за №12550 було вилучено в межах протоколу тимчасового доступу до речей і документів, датованого 16.03.2015 р.

Слідчим по провадженню було проведено огляд диску, на якому перебувають відомості вилучені в ході тимчасового доступу до речей і документів на якому перебуває журнал записів по цивільним справам, за результатами якого було долучено роздруківки інформації, отриманої в ході аналізу електронних відомостей на оптичному носії інформації.

Також, слідчим під розписку про отримання речових доказів на відповідальне зберігання з роз`ясненням вимог та положень ст. 388 Кримінального кодексу України, - ОСОБА_6 (заявнику по провадженню), було повернуто в повному обсязі правовстановлюючі документи на магазин за адресою: АДРЕСА_1 та документи на землю, включно з технічною документацією на об`єкт нерухомого майна.

За обставинами отримання оригіналів документів було проведено додатковий допит потерпілого ОСОБА_6 , який у своїх показаннях зазначив, що йому невідомо яким чином дані документи опинились у органу досудового розслідування, дій службових та посадових осіб КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДМР, ІНФОРМАЦІЯ_30 , - не оскаржував, до ІНФОРМАЦІЯ_31 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався. Щодо виникнення довіреності, якою було уповноважено на представлення інтересів ОСОБА_6 виданої на ім`я ОСОБА_8 , - повідомив, що начебто потерпілий дізнався про її існування лише у 2012 році, і лише у 2012 році звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_32 з метою скасування рішення суду відповідно до якого ця довіреність використовувалась ОСОБА_8 .

Слідчим було отримано відомості від ІНФОРМАЦІЯ_31 , що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду КП « ІНФОРМАЦІЯ_33 » станом на дату надання відповіді (03.07.2024) справи за участю ОСОБА_6 в провадженні суду не перебувають.

Слідчим було отримано відомості від ІНФОРМАЦІЯ_3 , що на дату надання відповіді (28.06.2024) перебуває на розгляді у суді цивільна справа №202/4303/24 за позовною заявою ОСОБА_6 до державного реєстратора прав на нерухоме майно ІНФОРМАЦІЯ_34 ОСОБА_39 , третя особа: ОСОБА_10 , - про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої просить суд скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , справа була призначена до розгляду на 15.07.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_35 (ІНФОРМАЦІЯ_36 ) встановлено, що позов ОСОБА_6 було розглянуто і суддею по справі №202/4303/24 провадження № 2/202/3308/2024 винесено рішення від 17.12.2024 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Оцінивши та проаналізувавши здобуті докази в їх сукупності, орган досудового розслідування дійшов висновку про їх достатність для прийняття остаточного процесуального рішення, а саме про закриття кримінального провадження, у зв`язку з достеменно встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення, що зумовлено результатами проведених слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спори, пов`язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами, відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

Крім того, ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, а делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

В свою чергу, отримані в результаті проведення слідчих (оперативних) дій докази достовірно підтверджують, що між братами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини, які до теперішнього часу вирішуються в порядку цивільного судочинства, а тому склад кримінального правопорушення за ч.ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192 КК України, - об`єктивно відсутній. Вказаний висновок логічно випливає з показів самого потерпілого ОСОБА_6 , та ряду осіб, яких було допитано у процесуальному статусі «свідок» - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_9 .

Окрім цього, наявність спору в рамках цивільного судочинства знаходить своє беззаперечне підтвердження наявними судовими рішеннями. Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 (справа № 0417/2-1116/11) позов ОСОБА_7 про визнання договору дарування 1/2 частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 09.12.2008 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та про скасування державної реєстрації вищевказаного договору дарування (реєстраційний номер 21371759 від 16.01.2009), а також про визнання за ОСОБА_7 права власності на об`єкт нерухомості в цілому будівлю магазину літ. А-2 загальною площею 680,4 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_2 , - задоволено повністю.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2012 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 , - задоволено, вищевказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 р., - скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності, - відмовлено.

Наразі встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_37 від 16.03.2023 рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.12.2021 р., яким у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання договору дарування частку будівлі магазину по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 від 08.12.2011 недійсним відмовлено (провадження № 22-ц/803/198/23, справа № 202/11928/14-ц), - залишено без змін.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_38 від 08.05.2023 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_45 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.12.2021 та постанову ІНФОРМАЦІЯ_37 від 16.03.2023 про визнання договору дарування недійсним (справа № 202/11928/14, провадження № 61-5929ск23).

Встановлено, що за вказаним цивільним спором рішення судів першої та апеляційної інстанцій неодноразово переглядались.

ІНФОРМАЦІЯ_35 (ІНФОРМАЦІЯ_39 ) встановлено, що цивільно-правові відносини в межах судового спору, предметом якого виступає питання належності права власності на об`єкт нерухомості на будівлю магазину літ. А-2 загальною площею 680,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , - вирішені. Постановою ІНФОРМАЦІЯ_40 від 14.02.2024 року Рішення ІНФОРМАЦІЯ_24 від 28 грудня 2021 року та постанову ІНФОРМАЦІЯ_37 від 16 березня 2023 року залишити без змін, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Слідчим суддею під час розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження в межах судової справи №201/1055/24, провадження №1-кс/201/368/2024 від 06.03.2024 р., було здійснено повну оцінку доказів поданих сторонами в ході розгляду скарги і винесено правовий висновок отриманим доводам та доказам, що само по собі звернення ОСОБА_7 до суду із позовною заявою по цивільній справі №0417/2-1116/11, вимогами якої було визнання договору дарування від 09.12.2008 року частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_8 ) з метою повернення цього майна у свою власність не може утворювати складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, які б доводи та підстави не наводив позивач на користь своїх позовних вимог. Крім того, слідчим суддею зазначено, що висновок щодо дій ОСОБА_8 , яка представляла інтереси ОСОБА_6 в цивільній справі №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції, та завдяки позиції якої по справі сталося можливим ухвалення судом першої інстанції рішення від 21.03.2011 року у цій справі про задоволення позовних вимог, то слідчий суддя погоджується із висновком слідчого про закриття кримінального провадження стосовно відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України і в її діях, виходячи з наступного.

Дії ОСОБА_8 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11 стосовно визнання позовних вимог до її дядька ОСОБА_6 , заявлених її батьком ОСОБА_7 беззаперечно сприяли досягненню мети останнім щодо повернення у свою власність вищезгаданої частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_8 ), проте діяла вона при цьому на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6 та довести, що його волевиявлення на той час не збігалося з позицією, яку зайняла ОСОБА_8 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11, наразі не виявляється можливим, хоча заявник стверджує протилежне.

Згадану довіреність станом на час розгляду цивільної справи №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції ОСОБА_6 скасовано не було.

Слідчий, приймаючи постанову про закриття кримінального провадження, дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих її третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Водночас, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, предмет укладення договору 06.08.2012 р. ОСОБА_7 договору іпотеки із ОСОБА_12 , за яким він передав під заставу частину вищезгаданого магазину в рахунок зобов`язань, що виникли у нього перед останнім за договором позики 300 000 Євро, теж укладеним 06.08.2012 року, слідчим суддею було зауважено щодо факту обізнаності ОСОБА_7 про наявність апеляційного провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2011 р. у справі №0417/2-1116/11 підтверджується тим, що 25.06.2012 р. він звертався до Апеляційного суду із заявою про перенесення розгляду цієї справи, судове засідання по якій було призначене на 26.06.2012 р., на іншу дату. У зв`язку з цим, укладення зазначеного правочину має ознаки того, що ОСОБА_7 у такий спосіб намагався уникнути повернення ОСОБА_6 частини будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що перейшла йому за рішенням суду у цій цивільній справі, у разі задоволення апеляційної скарги. Однак, складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України такі дії не утворюють, адже на час укладення згаданого договору іпотеки, зазначене майно належало ОСОБА_7 , під арештом, забороною та іншими обтяженнями не перебувало, а ОСОБА_6 своїм правом на забезпечення цивільного провадження шляхом ініціювання перед судом вжиття відповідних заходів, - не скористався.

Відсутній і склад кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України, що підтверджується показами як самого потерпілого ОСОБА_6 , так і показами свідка ОСОБА_8 , з яких випливає, що правовстановлюючі документи на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , на законних підставах перебували у ОСОБА_8 , на підставі виданої 24.10.2008 ОСОБА_6 на її ім`я довіреності на представництво його інтересів (текст довіреності зазначався раніше).

Крім того, важливим аспектом щодо викрадення документів є той факт, що ОСОБА_6 отримав від органу досудового розслідування під розписку відповідального зберігання повний комплект документів щодо яких в нього, на його суб`єктивну думку, останні були викрадені. Причин та підстав перебування вказаних документів у нього він не зазначав та не був освідомлений, що відображено у його показаннях під час додаткового допиту після отримання вказаних документів. Враховуючи той факт, що перелік документів був отриманий в повному обсязі ОСОБА_6 виключає факт наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Слід зазначити, що відсутні і будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність складів кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, зважаючи на результати проведених судових почеркознавчих експертиз та висновку ІНФОРМАЦІЯ_41 , за фактом запиту про ініціювання перевірки приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 .

Наразі висновком судової почеркознавчої експертизи за №2554-15від 17.09.2016 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» довіреності від 24.10.2008, що виконана без застосування нотаріального бланку, зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №12550 - виконаний ОСОБА_6 , підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» напроти запису під №12550 в реєстрі нотаріальних дій №10 за 2008 рік - виконаний ОСОБА_6 .

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №12416 від 23.02.2016 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 у примірнику довіреності від 24.10.2008 в рядку «Підпис:» у журналі № 10 «РЕЄСТР для реєстрації нотаріальних дій» за 2008 рік приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 , в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії», - виконані ОСОБА_6 .

До матеріалів провадження долучено висновок судової почеркознавчої експертизи №28/1.1/309 від 12.06.2018, згідно з яким, підпис від імені ОСОБА_6 у заяві до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 виконано не ОСОБА_6 , водночас, вказаним висновком не підтверджено виконання вказаного підпису і ОСОБА_8 .

Однак вказана заява не є офіційним документом, виходячи з наступного. Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи ? докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом.

Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Разом з цим, в обґрунтування обставин, які свідчать про те, що вказана заява до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДМР не є офіційним документом, а являється лише формою ділового (юридичного) спілкування з господарюючим суб`єктом, який не є органом державної влади, а надає платні послуги громадянам України і профіль діяльності це технічна інвентаризація, виготовленням технічних паспортів, зберіганням інвентаризаційних справ та наданням довідок щодо об`єктів нерухомого майна. Таким чином, подання вказаної заяви з метою отримання відомостей щодо права власності і результат опрацювання заяви це лише інформаційний формат щодо наявного права власності на конкретний об`єкт нерухомого майна, що цікавить особу, яка подала заяву і за наявності підстав КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДМР приймає рішення про надання розгорнутої інформації (відповіді на заяву) та долученням відповідних копій, що передбачено внутрішніми інструкціями та порядком взаємодії комунального підприємства та громадян.

Дослідженням заяви ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 встановлено, що така заява не виступає офіційним документом, оскільки факт її написання та подання за своєю правовою природою не здатний створити або спричинити будь-які наслідки для власника магазину АДРЕСА_3 .

Більш того, сама по собі інформація в БТІ у вигляді витягу не породжує право власності, а лише виконує облікову (реєстраційну) функцію. Сам факт наявності даних у бюро не створює нових прав, а лише фіксує їх на підставі вже існуючих даних, а тому така заява не може розглядатися як така, яка породжує певних прав та/або обов`язки та не припиняє їх, у зв`язку з чим, є логічним висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.

Важливим аспектом є той факт, що заявник по провадженню, якого було визнано потерпілим ОСОБА_6 наполягав на тому, що на його суб`єктивну думку завдано матеріальних збитків в розмірі втраченої вигоди внаслідок протиправного (незаконного) позбавлення права власності на нерухоме майно (магазин) в період часу з 21.03.2011 по 10.10.2024 роки у розмірі 6 931 914,90 гривень.

З метою перевірки відображених обставин заявника та підтвердження або заперечення факту завдання матеріальних збитків, слідчим було ініційовано проведення судової економічної експертизи з наданням судовому експерту всіх необхідних для цього матеріалів та документів, однак висновком №3163-24 зазначено, що в обсязі наданих для дослідження документів, розрахунок втраченої вигоди від незаконного позбавлення права власності на нерухоме майно (магазин) в період часу з 21.03.2011 по 10.10.2024 роки у розмірі 6 931 914,90 гривень, та з урахуванням індексу інфляції за 162 місяці 433% в розмірі 36 947 106,40 гривень документально не обґрунтований.

Узагальнюючи вищевикладене, слідчий дійшов висновку, що описані обставини узгоджуються із зібраними по кримінальному провадженню доказами й в повному обсязі обґрунтовані висновки про наявність всіх правових підстав для обґрунтованого та правомірного прийняття процесуального рішення про закриття даного кримінального провадження. В той же час, будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про документальне підтвердження доводів та обґрунтувань від ОСОБА_6 , зокрема тих, що були викладені у його заявах та показаннях органом досудового розслідування - не здобуто, а навпаки такі доводи спростовані в повному обсязі за результатами проведених під час досудового розслідування слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим слідчий дійшов висновку про відсутність складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 190; ч. 2 ст. 192; ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, що стало підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

ІV. Висновки слідчої судді.

Надаючи оцінку зазначеним висновкам слідчого та їх обґрунтуванню у співставленні наведених ним аргументів із доводами заявника ОСОБА_3 , слідча суддя виходить з наступного.

Статтею 190 КК передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Як випливає зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов`язання належить кваліфікувати як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов`язання не виконувати. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати укладення договорів кредиту, позики, попередньої оплати за виконання певної роботи тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно обумовлену роботу чи повернути борг. Із суб`єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об`єктивної чи суб`єктивної сторони, означає, що дії осіб, поведінка яких оцінюється, можуть бути в іншій юридичній площині, ніж кримінальна, а саме свідчити про наявність цивільного або господарського спору.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 712/7368/13-к (провадження № 51-6626км18). Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 2 жовтня 2018 року у справі №127/9767/14-к (провадження № 51-2903км18).

В даному випадку, в частині оцінки дій осіб, задіяних у розгляді цивільної справи №0417/2-1116/11 у суді першої інстанції, на які вказує ОСОБА_6 , як на шахраїв, слід визначити роль кожного з них.

Так, ОСОБА_7 , звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_24 із позовом до ОСОБА_6 у даній цивільній справі, реалізував своє право на звернення до суду, гарантоване ч. 2 ст. 124 Конституції України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційний Суд України в своєму рішенні з цього приводу №9-зп від 25 грудня 1997 року виснував:

1.Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

2. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

3. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, само по собі звернення ОСОБА_7 до суду із позовною заявою в зазначеній цивільній справі №0417/2-1116/11, вимогами якої було визнання вищезгаданого договору від 09.12.2008 року про дарування ним ОСОБА_6 частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ) з метою повернення цього майна у свою власність, не може утворювати складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, які б доводи та підстави не наводив позивач на користь своїх позовних вимог.

Більш того, 14 лютого 2024 року Верховним Судом розглянуто цивільну справу №202/11928/14-ц за позовом ОСОБА_7 , з яким звернувся до суду у листопаді 2014 року про визнання договору дарування 1/2 частини зазначеної будівлі магазину недійсним з інших підстав, ніж у цивільній справі №0417/2-1116/11. За наслідками розгляду, Верховним Судом ухвалено постанову, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_7 ОСОБА_46 залишено без задоволення, а рішення ІНФОРМАЦІЯ_24 від 28 грудня 2021 року та постанову ІНФОРМАЦІЯ_37 від 16 березня 2023 року, якими відмовлено в задоволенні позову, залишено без змін.

Отже, доводи ОСОБА_7 , якими він обґрунтовував свої позовні вимоги у справі №202/11928/14-ц, суди відхилили та визнали їх непереконливими. Однак це зовсім не означає, що дії позивача у цій справі щодо відстоювання своїх позовних вимог в обраний ним спосіб, утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, навіть, якщо метою цього є обернення майна, належного відповідачу на свою користь, з наведених вище конституційних приписів.

Що стосується дій ОСОБА_8 , яка представляла інтереси ОСОБА_6 в цивільній справі №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції, та завдяки позиції якої по справі сталося можливим ухвалення судом першої інстанції рішення від 21.03.2011 року у цій справі про задоволення позовних вимог, то слідчий суддя погоджується із висновком слідчого, якого він дійшов у постанові від 05.01.2024 року про закриття кримінального провадження №12015040000000123 стосовно відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України і в її діях, виходячи з наступного.

Дії ОСОБА_8 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11 стосовно визнання позовних вимог до її дядька ОСОБА_6 , заявлених її батьком ОСОБА_7 , беззаперечно сприяли досягненню мети останнім щодо повернення у свою власність вищезгаданої частини магазину будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , (раніше АДРЕСА_2 ), проте діяла вона при цьому на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6 , та довести, що його волевиявлення на той час не збігалося з позицією, яку зайняла ОСОБА_8 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11, наразі не виявляється можливим, хоча заявник стверджує протилежне.

Особливу увагу слідча суддя звертає на той факт, що згадану довіреність станом на час розгляду цивільної справі №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції ОСОБА_7 скасовано не було.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Водночас, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.11.2021 у справі №756/2312/18, видання довіреності є одностороннім правочином, та в залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору. А згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.10.2019 по справі №923/876/16, довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника.

Слідча суддя вважає неспроможними доводи заявника, що ОСОБА_6 не відкликав вчасно свою довіреність, якою уповноважив представляти його інтереси ОСОБА_8 , оскільки про представництво ОСОБА_8 його інтересів як відповідача у цивільній справі № 0417/2-1116/11 на підставі вказаної довіреності він дізнався набагато пізніше. Вказані доводи спростовуються показаннями свідків, які зазначали, що складні сімейні суперечки в родині ІНФОРМАЦІЯ_42 з приводу нерухомого майна виникли саме у 2011 році, тож ОСОБА_6 мав можливість вчасно відкликати свою довіреність.

Що стосується укладення 06.08.2012 року ОСОБА_7 договору іпотеки із ОСОБА_12 , за яким він передав під заставу частину вищезгаданого магазину в рахунок зобов`язань, що виникли у нього перед останнім за договором позики 300 000 Євро, теж укладеним 06.08.2012 року, слідча суддя звертає увагу на таке.

Факт обізнаності ОСОБА_7 про наявність апеляційного провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_24 від 21.03.2011 року у справі №0417/2-1116/11 підтверджується тим, що 25.06.2012 року він звертався до Апеляційного суду із заявою про перенесення розгляду цієї справи, судове засідання по якій було призначене на 26.06.2012 року, на іншу дату. У зв`язку з цим, укладення зазначеного правочину має ознаки того, що ОСОБА_7 у такий спосіб намагався уникнути повернення ОСОБА_6 частини будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що перейшла йому за рішення суду у цій цивільній справі, у разі задоволення апеляційної скарги.

Однак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України такі дії не утворюють, адже на час укладення згаданого договору іпотеки, зазначене майно належало ОСОБА_7 , під арештом, забороною та іншими обтяженнями не перебувало, а ОСОБА_6 своїм правом на забезпечення цивільного провадження шляхом ініціювання перед судом вжиття відповідних заходів, не скористався.

Узгоджуються із зібраними у кримінальному провадженні доказами й висновки слідчого про наявність підстав для його закриття також і по інших епізодах.

Так, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, також відсутність з огляду на показання як самого потерпілого ОСОБА_6 , так і показання свідка ОСОБА_8 , з яких випливає, що правовстановлюючі документи на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , на законних підставах перебували у ОСОБА_8 , на підставі виданої 24.10.2008 ОСОБА_6 на її ім`я довіреності на представництво його інтересів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 12 травня 2026 року отримав від органу досудового розслідування під розписку відповідального зберігання повний комплект документів які в нього, на його думку, були викрадені.

В судовому засіданні прокурор пояснила, що обставини отримання органом досудового розслідування документів ОСОБА_6 наразі невідомі і встановити їх не вбачається можливим, оскільки до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області вони надійшли вже разом з матеріалами кримінального провадження. Таким чином, наразі встановити в повному обсязі всі обставини відсутності в ОСОБА_6 цих документів не вбачається можливим через сплив часу, що позбавляє можливості встановити повний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Слідча суддя погоджується з висновками слідчого, що відсутні і будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність складів кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, зважаючи на результати проведених судових почеркознавчих експертиз та висновку ІНФОРМАЦІЯ_41 , за фактом запиту про ініціювання перевірки приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 .

Так, висновком судової почеркознавчої експертизи за №2554-15від 17.09.2016 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» довіреності від 24.10.2008, що виконана без застосування нотаріального бланку, зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №12550 - виконаний ОСОБА_6 , підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» навпроти запису під №12550 в реєстрі нотаріальних дій №10 за 2008 рік - виконаний ОСОБА_6 .

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №12416 від 23.02.2016 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 у примірнику довіреності від 24.10.2008 в рядку «Підпис:» у журналі № 10 «РЕЄСТР для реєстрації нотаріальних дій» за 2008 рік приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_9 , в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії», - виконані ОСОБА_6 .

До матеріалів провадження долучено висновок судової почеркознавчої експертизи №28/1.1/309 від 12.06.2018, згідно з яким, підпис від імені ОСОБА_6 у заяві до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 виконано не ОСОБА_6 , водночас, вказаним висновком не підтверджено виконання вказаного підпису і ОСОБА_8 .

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи ? докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом.

Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Слід зазначити, що невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Разом з цим, в обґрунтування обставин, які свідчать про те, що вказана заява до КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДМР не є офіційним документом, а є лише формою ділового (юридичного) спілкування з господарюючим суб`єктом, який не є органом державної влади, а надає платні послуги громадянам України і профіль діяльності це технічна інвентаризація, виготовленням технічних паспортів, зберіганням інвентаризаційних справ та наданням довідок щодо об`єктів нерухомого майна. Таким чином, подання вказаної заяви з метою отримання відомостей щодо права власності і результат опрацювання заяви це лише інформаційний формат щодо наявного права власності на конкретний об`єкт нерухомого майна, що цікавить особу, яка подала заяву і за наявності підстав КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДМР приймає рішення про надання розгорнутої інформації (відповіді на заяву) та долученням відповідних копій, що передбачено внутрішніми інструкціями та порядком взаємодії комунального підприємства та громадян.

Дослідженням заяви ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину АДРЕСА_3 встановлено, що така заява не виступає офіційним документом, оскільки факт її написання та подання за своєю правовою природою не здатний створити або спричинити будь-які наслідки для власника магазину пр. імені газети « ІНФОРМАЦІЯ_43 .

Більш того, сама по собі інформація в БТІ у вигляді витягу не породжує право власності, а лише виконує облікову (реєстраційну) функцію. Сам факт наявності даних у бюро не створює нових прав, а лише фіксує їх на підставі вже існуючих даних, а тому така заява не може розглядатися як така, яка породжує певних прав та/або обов`язки та не припиняє їх, у зв`язку з чим, є логічним висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.

Важливим аспектом є той факт, що заявник по провадженню, якого було визнано потерпілим ОСОБА_6 наполягав на тому, що на його суб`єктивну думку завдано матеріальних збитків в розмірі втраченої вигоди внаслідок протиправного (незаконного) позбавлення права власності на нерухоме майно (магазин) в період часу з 21.03.2011 по 10.10.2024 роки у розмірі 6 931 914,90 гривень.

Підсумовуючи викладене, слідча суддя звертає увагу на таке.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. ст. 2, 284 КПК України).

Постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Аналізуючи правомірність оскаржуваного рішення, слідча суддя ураховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої досудове розслідування не може тривати безкінечно за відсутності реальних об`єктивних даних про вчинення злочину.

Оцінюючи надані матеріали в їх сукупності, слідча суддя констатує, що орган досудового розслідування вжив усіх належних заходів для об`єктивного дослідження обставин справи, наразі вичерпано весь спектр можливих слідчих та процесуальних дій. За час розслідування, що триває понад 10 років, жодних належних та допустимих доказів наявності складу кримінального правопорушення або підстав для оголошення підозри здобуто не було.

Отже, подальше проведення досудового розслідування є недоцільним та призведе лише до порушення принципу розумності строків, визначеного ст. 28 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

З огляду на викладене, ураховуючи, що здобути нові докази шляхом проведення додаткових слідчих дій неможливо, а подальше продовження провадження суперечить принципу розумних строків та правової визначеності, слідча суддя дійшла висновку, що оскаржувана постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За таких обставин слідча суддя, дослідивши в повному обсязі всі матеріали кримінального провадження, зібрані під час досудового розслідування, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, доводи заявника та пояснення учасників, вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 25, 110, 303-307 КПК України

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 12 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12015040000000123 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 23 вересня 2026 року о 17 годині 30 хвилин.

Слідча суддя ОСОБА_1