Ухвала суду № 140040297, 24.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/444/26

Провадження № 2/595/353/2026

У Х В А Л А

24.09.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

під час проведення підготовчого судового засідання у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «Агропормислового підприємства «Порохова - Агро» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_2 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди), -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовною заявою Приватного підприємства «Агропормислового підприємства «Порохова - Агро» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_2 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди).

16.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача Теслюка А.О. про зупинення розгляду справи, у якому представник просить зупинити провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10308/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду. Клопотання обґрунтовує тим, що одна з основних підстав позову полягає в тому, що договори оренди землі укладені 05.12.2018 та 07.12.2018, після закінчення строку їх дії поновлені на той самий строк і на тих самих умовах у зв`язку з продовженням користування земельними ділянками та відсутністю протягом одного місяця письмових заперечень орендодавця. Позивач обґрунтовує цю вимогу частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі». 16.01.2020 (на час закінчення, визначеного у спірних договорах строку їх дії) набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції. Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення». Отже, для вирішення даної судової справи потрібно визначити, які саме правила поновлення застосовуються до договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України від 05.12.2019 № 340-IX: правила статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення договорів чи положення нової редакції статті 33 у взаємозв`язку зі статтею 126-1 Земельного кодексу України. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/10308/25 за позовом ТОВ «Інтерспорт» до Київської міської ради про визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди. У пунктах 22-41 цієї ухвали Верховний Суд встановив неоднакове застосування касаційними судами абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», статті 33 цього Закону у різних редакціях та статті 126-1 Земельного кодексу України. Одні судові рішення виходять із застосування правил, чинних на момент укладення договору, а інші із застосування редакції закону, чинної на момент виникнення правовідносин щодо укладення (поновлення) договору на новий строк. Верховний Суд визнав цю проблему виключною за кількісним і якісним критеріями, зазначив, що її вирішення впливатиме на велику кількість спорів, та вказав на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, колегія суддів визнала необхідним відступити від висновків Касаційного цивільного суду, за якими договори, укладені до внесення зазначених вище законодавчих змін, поновлюються за правилами, чинними на момент їх укладення. На цій підставі справу № 910/10308/25 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України. На даний час касаційний перегляд справи № 910/10308/25 не завершений, а остаточного правового висновку Великої Палати Верховного Суду з визначеної виключної правової проблеми немає. Правовідносини у даній справі № 595/444/26 та у справі № 910/10308/25 є подібними за правовим змістом і нормативним регулюванням, оскільки в обох справах: спір виник з орендних земельних правовідносин після закінчення строку дії договору оренди; договір оренди був укладений до набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 340-IX; вирішальним є тлумачення абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та визначення редакції статті 33 цього Закону, яка підлягає застосуванню; необхідно розмежувати поновлення договору за попередньою редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі», укладення договору на новий строк на підставі переважного права та автоматичне поновлення за статтею 126-1 Земельного кодексу України; обрана редакція закону безпосередньо визначає умови поновлення договору, необхідні юридичні факти та належний спосіб судового захисту. Відмінності у формі власності на земельні ділянки, датах укладення договорів, суб`єктному складі та конкретному способі оформлення продовження орендних відносин не усувають подібності правовідносин. На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлене загальне питання дії в часі норм про поновлення договорів оренди, укладених до набрання чинності Законом № 340-IX. Саме це питання є одним із основних для вирішення позовної вимоги про визнання договорів поновленими у справі № 595/444/26. Частина четверта ст. 263 ЦПК України вимагає від суду при виборі та застосуванні норми права враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Майбутній висновок Великої Палати у справі № 910/10308/25 матиме визначальне значення для вибору редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі» та її співвідношення зі статтею 126-1 Земельного кодексу України у цій справі. Продовження розгляду до формування Великою Палатою єдиного висновку створює ризик застосування підходу, від якого Велика Палата може відступити, та подальшого перегляду судового рішення. Тимчасове зупинення провадження забезпечить правову визначеність, єдність судової практики, процесуальну економію та ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Зупинення провадження є пропорційним процесуальним заходом. Воно обмежується часом касаційного перегляду справи № 910/10308/25 і стосується очікування правового висновку, який безпосередньо впливає на одну з основних позовних вимог та, відповідно, на похідні вимоги щодо чинності подальших договорів оренди й державної реєстрації прав.

24.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» представником відповідачів, адвокатом Андрусенком І.Я. подано заперечення на клопотання, у якому адвокат зазначає, що Фермерське господарство «Ісен» та ОСОБА_1 вважають подане клопотання безпідставним та таким, що спрямоване на свідоме затягування судового процесу. Відповідачі просять суд відмовити у його задоволенні, так як справа Верховного Суду № 910/10308/25 стосується земельної ділянки комунальної власності (орендодавець - Київська міська рада). Натомість у даній справі № 595/444/26 спірні ділянки належать до приватної власності громадян ( ОСОБА_1 ). Законодавство України (зокрема, ст. 33 Закону «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу) встановлює різні процедури, обмеження та заборони для поновлення договорів щодо комунальних земель порівняно з приватними. Висновок Верховного Суду щодо комунальної землі не буде релевантним для цього спору. Згідно з пунктом 13 Ухвали Верховного Суду, у справі № 910/10308/25 ТОВ «Інтерспорт» (орендар) своєчасно та в межах передбачених законом і договором строків звернулося до орендодавця з листом-повідомленням про продовження договору оренди. Тобто там орендар повністю виконав свій обов`язок щодо попередження. У даній справі позивач (ПП «АП «Порохова Агро») взагалі не надсилав жодних листів-повідомлень про намір продовжити договір до закінчення строку його дії (що чітко підтверджується текстом відзиву). У п. 47 Ухвали колегія суддів Верховного Суду прямо зазначає, що вважає за необхідне відступити від позицій Касаційного цивільного суду (вказаних у п. 28, 29), які могли б підтримати Позивача. Натомість ВС прагне закріпити практику на користь позиції, викладеної в п. 32, 33, 34. Ухвали, згідно з якою «стара» процедура мовчазної згоди (ч. 6 ст. 33) після законодавчих змін 2020 року не застосовується, а вимога про укладення додаткової угоди є неефективним способом захисту. Тобто навіть ініціатива ВС спрямована на остаточне заперечення позиції позивача. Головна відмінність цієї справи від справи Верховного Суду полягає в тому, що 27 лютого 2026 року сторони добровільно підписали Угоди про припинення договорів оренди. На підставі цих угод нотаріус офіційно зареєстрував припинення права оренди позивача. Тобто, навіть якщо припустити, що позивач колись мав право на автоматичне поновлення, це право було повністю анульоване наступним підписанням документів про розірвання. Справа у Верховному Суді розглядає виключно питання "строків поновлення" і жодним чином не стосується оцінки угод про розірвання. Зупинення провадження призведе до грубого порушення права ФГ «Ісен» на розгляд справи в розумні строки. Зупинення справи на невизначений строк заблокує господарську діяльність та принесе значні збитки. Зупинення розгляду даної справи є недоцільним, оскільки суд спроможний самостійно дати оцінку діям директора позивача та чинності угод про припинення оренди від 27 лютого 2026 року без очікування висновків Верховного Суду з інших питань. З огляду на викладене адвокат просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання.

Представник позивача, адвокат Ленько Р.І., згідно поданого клопотання, просив провести підготовче судове засідання, призначене на 24.09.2026, та розглянути клопотання про зупинення провадження у справі за його відсутності. Дане клопотання підтримує з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Ісен», адвокат Андрусенко І.Я. згідно поданого заперечення на клопотання просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи. Провести підготовче судове засідання без його участі та участі відповідачів ОСОБА_1 та ФГ «Ісен».

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася з невідомої на те суду причини, хоча про час та місце його проведення повідомлялася належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача, ознайомившись із запереченням представника відповідачів на клопотання, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Беручи до уваги практику оцінки подібності правовідносин, зокрема правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв встановлення відповідної подібності, які викладені у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження 14-166цс20), суд вважає, що в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі слід відмовити, оскільки подана на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа не є подібною та відрізняється суб`єктним складом правовідносин, змістом позовних вимог, а також фактичними обставинами.

На підставі викладеного, суд вважає, що за таких обставин зупинення провадження у справі є недоцільним та призведе до затягування її розгляду, а тому у задоволенні клопотання представника позивача Теслюка А.О. необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 251- 253, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі № 595/444/26 за позовною заявою Приватного підприємства «Агропормислового підприємства «Порохова Агро» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_2 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди), до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10308/25.

У підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 12:45 год. 02 жовтня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л. І. Созанська