Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 595/756/26
Провадження № 2/595/512/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря Єдинак Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», в інтересах якого діє представник Хохлов А.С., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9942607 від 06.09.2024 в розмірі 6600,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 5500,00 грн та заборгованості за комісією 1100,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати, а саме, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрат на юридичну (правничу) допомогу у сумі 7000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 06.09.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9942607, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 5500 грн строком на 360 календарних днів, з датою остаточного повернення кредиту 01.09.2025. Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1100,00 грн. Договір укладено в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на фінансовий номер телефону відповідачки. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачці кредитні кошти. Крім того, відповідачка зверталася до позивача з документами, що підтверджують статус дружини військовослужбовця для здійснення перерахунку, що також свідчить про укладення договору та видачу кредитних коштів. Зазначає, що товариство не здійснювало нарахування відсотків та штрафних санкцій в період наявності у позичальника відповідної пільги.Належним чином взяті на себе зобов`язання відповідачка не виконала, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 6600,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5500,00 грн, заборгованості за комісією у розмірі 1100,00 грн.
Ухвалою суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що дійсно, як зазначено позивачем у позовній заяві, 06.09.2024 нею було отримано у ТОВ «Макс Кредит» кредит у розмірі 5500,00 грн, строком на 360 календарних днів. 18.12.2024, до закінчення строку кредитування, з метою повного погашення заборгованості, вона через додаток Telegram зверталася до представника (менеджера) позивача та надала документи, що підтверджують її статус дружини військовослужбовця для здійснення перерахунку суми заборгованості, що визнається самим позивачем. У зв`язку зі спливом часу листування в зазначеному месенджері не збереглося, у зв`язку з чим вона не має можливості зазначити ім`я представника та його контактні дані. Після розгляду наданих нею документів представник позивача надав їй посилання для здійснення оплати кредитної заборгованості. Виконуючи отримані від представника позивача вказівки, 18.12.2024 вона зі свого карткового рахунку здійснила два платежі: об 11:26 год. у сумі 6008,89 грн та о 12:34 год. у сумі 11914,27 грн відповідно. Загальна сума сплачених коштів становить 17923,16 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту та будь-яку можливу заборгованість. При цьому, переходячи за наданими позивачем посиланнями для здійснення оплати та виконуючи платіжні операції, вона була позбавлена можливості самостійно визначити або змінити реквізити отримувача коштів, а також зазначити призначення платежу, оскільки такі параметри формувались автоматично відповідним платіжним сервісом. Таким чином, зобов`язання за кредитним договором нею виконано у повному обсязі. Позовні вимоги позивача є безпідставними та фактично спрямовані на повторне стягнення вже сплаченої заборгованості. Разом з тим, вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн до ціни позову 5400,00 грн. Позовна заява є типовою і не вимагає витрачання значного часу, не вирізняється складністю чи об`ємністю. Таким чином, вважає не співмірними витрати на правничу допомогу та просить суд зменшити такі витрати до 1000 грн.
24 липня 2026 року від представника позивача ТОВ «Макс Кредит» Андрущенко А.С. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги ТОВ «Макс Кредит» задовольнити. У відзиві відповідачка зазначає, що відповідачка виконувала вказівки, отримані від представника позивача та сплатила кошти, загальна сума яких становить 17923,16 грн, однак, відповідачкою не надано суду доказів, вказівок, які надавалися зі сторони відповідачки це є домисли, припущення. По-друге, ознайомившись з випискою по рахунку, яку надано відповідачкою, ТОВ «Макс Кредит» категорично заперечує факт перерахунку на погашення заборгованості коштів 18.12.2024 об 11:26 в сумі 6008,89 грн та о 12:24 в сумі 11914,27 грн, оскільки кошти перераховувалися в Joint Stock Company Bank, в операціях не вказано, що вказані кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Макс Кредит», в призначенні, операціях не зазначено, що вказані кошти було перераховано на погашення заборгованості по кредитному договору №00-9942607 від 06.09.2024. На думку позивача, відповідачка вводить суд в оману з метою уникнення виконання зобов`язань. Додатково зауважує, що проаналізувавши детальний розрахунок заборгованості, наданий суду від 16.04.2026, станом на 18.12.2024 від відповідачки не надійшло жодного платежу на погашення заборгованості по кредитному договору. Доводи відповідачки щодо неспівмірності та необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, а підстави для їх зменшення відсутні, оскільки саме внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Отже, у даному випадку витрати на правничу допомогу є прямим наслідком порушення відповідачкою умов кредитного договору, оскільки за відсутності такого порушення необхідність у зверненні до суду та залученні адвоката у позивача б не виникла. Правовідносини між позивачем та адвокатом є договірними, а витрати на професійну правничу допомогу є фактично понесеними позивачем витратами, необхідними для реалізації права на судовий захист. При цьому стягнення таких витрат здійснюється не на користь адвоката, а саме на користь позивача як сторони, яка вже фактично понесла відповідні витрати у зв`язку з необхідністю судового захисту своїх прав внаслідок порушення їх відповідачем. З огляду на викладене, належне документальне підтвердження факту та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність доказів їх неспівмірності чи необґрунтованості, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі.
29 липня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_1 подано заперечення (на відповідь на відзив), у якому вона зазначає позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Натомість, нею подано належні та допустимі докази здійснення платежів 18.12.2024 у розмірах 6008,89 грн та 11914,27 грн на загальну суму 17923,16 грн, що підтверджується банківською випискою. Таким чином, факт списання коштів із рахунку відповідача є документально підтвердженим, а подані докази відповідають вимогам статей 7678 ЦПК України щодо належності та допустимості. Позивач у своїй відповіді фактично обмежився лише твердженням про те, що зазначені кошти не були зараховані, однак не надав жодного первинного бухгалтерського документа, банківської виписки чи іншого доказу, який би підтверджував відсутність їх надходження. Так званий «детальний розрахунок заборгованості», на який посилається позивач, сформований ним самостійно, не є первинним бухгалтерським документом та не відображає реальний рух грошових коштів, а, відтак, не може вважатися належним доказом. Вона здійснювала оплату у спосіб, визначений самим позивачем, зокрема через запропонований платіжний механізм, що свідчить про належне виконання зобов`язання. Відтак. діяла добросовісно та не мала жодної можливості впливати на подальший рух коштів після їх списання з її рахунку. У зв`язку з цим ризики, пов`язані з можливими технічними збоями, неідентифікацією платежів або використанням позивачем платіжних посередників, не можуть покладатися на відповідача. Доводи позивача про відсутність взаємодії з відповідачем є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки сам позивач долучив документи, що підтверджують її звернення та факт комунікації між сторонами. Така позиція позивача є внутрішньо суперечливою. З урахуванням викладеного, просить врахувати дані заперечення при розгляді справи та відмовити у задоволенні позову повністю або, як мінімум, у відповідній частині.
03 серпня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області представником ТОВ «Макс Кредит» Андрущенко А.С. надано додаткові пояснення у справі (щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив), у яких представник просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що позивач підтвердив належними доказами виникнення кредитного зобов`язання: укладення електронного Договору кредитної лінії № 00-9942607, погодження паспорту споживчого кредиту та істотних умов договору, видачу відповідачу 5500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 . Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, факт отримання кредиту відповідачем не спростовано. Натомість, саме відповідач посилається на припинення зобов`язання внаслідок, нібито, його повного виконання 18.12.2024. Разом з тим, за ч. 1 ст. 81 ЦПК України вона повинна довести не лише списання коштів зі свого рахунку, а й їх зарахування належному кредиторові або уповноваженій ним особі в рахунок конкретного Договору № 00-9942607. Банківська виписка підтверджує лише переказ на сторонній реквізит, але не оплату на користь ТОВ «Макс Кредит». У деталях спірних операцій зазначено картковий реквізит отримувача 5375524000235395 та банк отримувача JOINT STOCK COMPANY UNEX BANK. Поле коментаря або призначення платежу не містить даних, які дозволяли б пов`язати перекази з позивачем і Договором № 00-9942607. У виписці відсутні найменування ТОВ «Макс Кредит», код ЄДРПОУ 42806643, номер кредитного договору, IBAN позивача, ідентифікатор замовлення, дані торговця, еквайра або платіжного сервісу. відповідач не надала квитанції чи іншого документа, в якому ТОВ «Макс Кредит» зазначене отримувачем платежу. Спірні операції не підтверджені як оплата через передбачений Договором платіжний механізм. Пункти 5.1 і 5.2 Договору передбачають здійснення платежів на поточний рахунок кредитодавця через POS-термінал в особистому кабінеті або альтернативним способом, визначеним пунктом 5.5. Пункт 5.5 дозволяє оплату через термінали ПриватБанку, EasyPay, City24, онлайн-сервіс easypay.ua або переказ на поточний рахунок Кредитодавця. У розділі 9 Договору зазначений рахунок позивача в ПАТ «Ідея Банк»: IBAN НОМЕР_2 . Факт того, що Договір передбачає декілька каналів оплати, не означає, що будь-який переказ із картки відповідача на будь-який сторонній картковий реквізит є виконанням Договору. Незалежно від каналу кошти мають бути прийняті на користь ТОВ «Макс Кредит» або його належного платіжного партнера та ідентифіковані за конкретним договором. Відповідач не надала скриншота Особистого кабінету, платіжної сторінки, посилання на оплату, чека термінала, квитанції EasyPay/City24, номера замовлення, merchant ID, RRN, коду авторизації або іншого технічного доказу, який би підтверджував походження платіжних реквізитів від позивача. Посилання на «вказівки представника позивача» та комунікацію не підтверджує належність платіжного реквізиту. Документи, подані відповідачем, підтверджують її шлюб із військовослужбовцем та проходження ним військової служби. Вони стали підставою для списання позивачем процентів і штрафних санкцій. Проте, ці документи не містять жодних відомостей про те, що працівник ТОВ «Макс Кредит» надав картковий реквізит 5375524000235395 або доручив здійснити на нього спірні перекази. Сам факт звернення відповідача до товариства та наявності між сторонами комунікації не доводить зміст конкретної розмови чи повідомлення. Не надано листування, номера телефону, облікового запису особи, аудіозапису, електронного листа, повідомлення з посиланням на оплату або інших даних, за якими можна ідентифікувати особу та перевірити її повноваження. Тому, висновок про здійснення оплати «у спосіб, визначений позивачем», ґрунтується виключно на поясненнях відповідача та не підтверджений незалежними доказами, що прямо суперечить частині шостій статті 81 ЦПК України. Повторне використання одних і тих самих платежів у двох справах має ознаки зловживання процесуальними правами та введення суду в оману. Так, у справі № 595/755/26 ОСОБА_1 29.07.2026 подала заперечення, в яких стверджує, що операції від 18.12.2024 на суми 6 008,89 грн та 11 914,27 грн підтверджують повне виконання Договору № 00-9935855. Того ж дня у справі № 595/756/26 вона подала заперечення, в яких ті самі дві операції у повному обсязі називає виконанням іншого Договору № 00-9942607. У запереченнях, поданих у справі № 595/755/26, навіть помилково зазначено, що у провадженні суду перебуває справа № 595/756/26. Така помилка узгоджується з фактичним механічним перенесенням однакової позиції між двома провадженнями та підтверджує відсутність індивідуалізації платежів за конкретним договором. Оскільки Відповідач особисто є стороною обох справ і подала відповідні документи в один день, вона не могла не усвідомлювати, що використовує той самий доказ двічі. Проте, вона не повідомила суд у жодній зі справ про паралельне посилання на ті самі операції, не подала заяви платника про призначення коштів, платіжного документа із зазначенням номера договору та не пояснила, у якому розмірі кожен із двох платежів нібито зараховувався за кожним договором. Навіть арифметичне перевищення загальної суми переказів над сукупним розміром позовних вимог не доводить виконання двох договорів. Спочатку мають бути встановлені належний отримувач коштів, зв`язок переказів із ТОВ «Макс Кредит», волевиявлення платника щодо призначення платежу та розподіл суми між двома окремими зобов`язаннями. Без цих даних неможливо в кожній справі зараховувати обидві операції в повному обсязі на користь відповідача. Саме тому твердження ОСОБА_1 про повне виконання Договору № 00-9942607 є не лише недоведеним, а й суперечить її паралельній процесуальній позиції у справі № 595/755/26. До встановлення належного отримувача та конкретного розподілу коштів спірні операції не можуть підтверджувати припинення жодного з двох зобов`язань. Розрахунок станом на 16.04.2026 містить дані про Договір № 00- 9942607, щоденні нарахування, відсутність сум у графі «Оплачено», списання 6 772,70 грн процентів і 2 750,00 грн штрафних санкцій та підсумковий борг 6 600,00 грн. Він підписаний уповноваженими посадовими особами Товариства та узгоджується з умовами Договору, паспортом споживчого кредиту і підтвердженням видачі кредиту. Позивач не просить стягувати проценти або штрафні санкції. У зв`язку з наданими документами про статус члена сім`ї військовослужбовця 6 772,70 грн процентів і 2 750,00 грн штрафів списані. Предметом позову є лише 5 500,00 грн тіла кредиту та 1 100,00 грн комісії, які за даними обліку належному кредиторові не повернуті.
Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів. Постановлено витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570): детальну інформацію щодо платежів, здійснених 18.12.2024 з рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме на суму 6008,89 грн (час: 11:26) та на суму 11914,27 грн (час: 12:34), із зазначенням повних реквізитів отримувача коштів, IBAN отримувача, найменування отримувача, призначення платежу, а також підтвердження зарахування коштів та, у разі наявності, інформації про подальший рух коштів, включаючи використання платіжних посередників чи транзитних рахунків. Також постановлено витребувати у ТОВ «Макс Кредит» наступні докази: інформацію щодо банківських рахунків (у тому числі транзитних) та платіжних реквізитів, які використовуються позивачем для приймання платежів від клієнтів; інформацію щодо платіжних сервісів, фінансових компаній або інших посередників, через яких позивач організовує приймання платежів; документальне підтвердження обставин, на які посилається позивач, заперечуючи факт отримання платежів від 18.12.2024 на суму 6008,89 грн (час: 11:26) та 11914,27 грн (час: 12:34); внутрішні документи, що регулюють порядок обліку та зарахування платежів клієнтів, а також фіксацію їх надходження або ненадходження; будь-які наявні у позивача документи та відомості, що підтверджують або спростовують факт надходження вказаних коштів.
01 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Андрущенко А.С. надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 20.08.2026, в яких вона просить позовні вимоги задовольнити. Пояснення мотивує тим, що Договором кредитної лінії № 00-9942607 від 06.09.2024 прямо визначено, що сума кредиту та комісія сплачуються на поточний рахунок кредитодавця, зазначений у розділі 9 Договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки позичальника через POS-термінал в особистому кабінеті або одним зі способів, передбачених пунктом 5.5 Договору. Аналогічно на поточний рахунок кредитодавця здійснюється сплата процентів. Пункт 5.5 Договору передбачає альтернативні канали оплати у разі відсутності можливості провести платіж через Особистий кабінет: мережу терміналів ПриватБанку, EasyPay, City24, онлайн-сервіс easypay.ua або безпосередній переказ коштів на поточний рахунок Кредитодавця у відділенні банку. У розділі 9 Договору зазначено банківські реквізити ТОВ «Макс Кредит»: ПАТ «Ідея Банк», IBAN НОМЕР_2 , МФО 336310, код ЄДРПОУ 42806643. Саме цей рахунок визначений Договором як рахунок кредитодавця для виконання грошових зобов`язань позичальника. Окремого транзитного рахунку як реквізиту, на який позичальник повинен здійснювати виконання за Договором № 00-9942607, умовами Договору не встановлено. Для позичальника визначальним є фактичне зарахування коштів на користь кредитодавця через погоджений платіжний канал та належна ідентифікація платежу за конкретним договором. Долучене підтвердження ТОВ «ПрофітГід» стосується іншої за напрямком операції видачі кредиту позивачем відповідачу 06.09.2024. У ньому ідентифіковано платника ТОВ «Макс Кредит», суму 5 500,00 грн, картку отримувача НОМЕР_1 , номер транзакції 42564-70933-90584, код авторизації та RRN. Наявність цих технічних реквізитів дозволяє однозначно співвіднести переказ із видачею кредиту. Натомість, щодо спірних операцій 18.12.2024 відповідачка не надала квитанції платіжного сервісу, номера замовлення, RRN, коду авторизації, ідентифікатора торговця або іншого документа, який би встановлював зв`язок із платіжною інфраструктурою ТОВ «Макс Кредит» та Договором № 00-9942607. Таким чином, документ ТОВ «ПрофітГід» підтверджує належне виконання позивачем обов`язку з видачі кредиту, але не підтверджує участі ТОВ «ПрофітГід» у прийманні саме спірних платежів 18.12.2024 і не створює зв`язку між ними та ТОВ «Макс Кредит». Відповідачка посилається на дві операції від 18.12.2024: об 11:26 на суму 6 008,89 грн та о 12:34 на суму 11 914,27 грн і стверджує, що ними повністю виконано зобов`язання перед ТОВ «Макс Кредит». Однак, надана нею банківська виписка підтверджує лише списання коштів з її рахунку та ініціювання переказів на картковий реквізит 5375524000235395, банк отримувача - JOINT STOCK COMPANY UNEX BANK. У реквізитах операцій відсутні найменування ТОВ «Макс Кредит», код ЄДРПОУ 42806643, IBAN позивача, номер Договору № 00-9942607, призначення платежу щодо погашення кредитної заборгованості та ідентифікатор замовлення в особистому кабінеті. Детальний розрахунок заборгованості за Договором № 00-9942607 станом на 16.04.2026 є документом внутрішнього аналітичного обліку конкретного кредитного зобов`язання. У графі «Оплачено» за 18.12.2024 платіж відсутній. Розрахунок фіксує загальну заборгованість 6 600,00 грн, з яких 5 500,00 грн - тіло кредиту та 1 100,00 грн - комісія. Проценти у сумі 6 772,70 грн та штрафні санкції у сумі 2 750,00 грн списані, у зв`язку з чим до стягнення вони не заявляються. ТОВ «Макс Кредит» не є емітентом картки/рахунку НОМЕР_4 та не обслуговує його, тому не володіє банківською інформацією про власника цього реквізиту, його IBAN, призначення операцій, подальший рух коштів чи дату їх остаточного зарахування. Ця інформація перебуває у володінні банку платника, банку-емітента картки отримувача та, за наявності, відповідного платіжного сервісу. Саме тому ухвалою від 20.08.2026 суд окремо витребував детальну інформацію про ці операції у АТ КБ «ПриватБанк». У справі № 595/755/26 відповідачка стверджувала, що двома операціями від 18.12.2024 повністю виконала Договір № 00-9935855. У справі № 595/756/26 вона одночасно посилається на ті самі дві операції, у тих самих сумах, з тим самим картковим реквізитом отримувача як на повне виконання вже іншого Договору № 00-9942607. При цьому, жодного документа про розподіл коштів між двома договорами, призначення окремої частини кожного платежу на погашення конкретного зобов`язання або волевиявлення щодо такого розподілу не надано. З урахуванням викладеного ТОВ «Макс Кредит», вважає ухвалу суду від 20.08.2026 виконаною в межах наявних у Товариства документів і відомостей, а твердження про погашення заборгованості за Договором № 00-9942607 двома операціями від 18.12.2024 недоведеним, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.
15 вересня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 20.08.2026, надійшов лист за № 20.1.0.0.0/7260826/71357-БТ від 08.09.2026 щодо надання інформації по ОСОБА_1 , а саме здійснення 18.12.2024 з рахунку платника 4149609057884456 двох платежів на рахунок отримувача НОМЕР_4 , а саме на суму 5979,00 грн + комісія 29,89 грн загальна сума 6008,89 грн та 11855,00 грн + комісія 59,27 грн 11914,27 грн. Надати найменування отримувача платежів неможливо, оскільки емітентом картки отримувача є АТ «Юнекс Банк».
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явиллася, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
06 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9942607, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальникові кредит на суму 5500 грн (п.1.1, п.1.2 Договору).
Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) становить 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 01.09.2025 (п.1.3 Договору).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 01.10.2024, та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування.
Відповідно до пункту 1.5.1 Договору стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1100,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору (п. 1.6 Договору).
Згідно п. 2.8. Договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 06 вересня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Договір кредитної лінії № 00-9942607 від 06.09.2024 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «35182», який було відправлено на номер мобільного телефону НОМЕР_5 06.09.2024.
Також, ОСОБА_1 06.09.2024 підписала одноразовим ідентифікатором графік платежів, а також паспорт споживчого кредиту, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Виконання кредитором обов`язку щодо здійснення переказу грошових коштів у розмірі 5500,00 грн на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачкою в договорі, підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід».
Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс Кредит» за кредитним договором № 00-9942607 від 06.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 16.04.2026 становить 6600,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 грн; заборгованість за комісією - 1100,00 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 06.09.2024 підписала Договір кредитної лінії № 00-9942607 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 35182 та отримала від ТОВ «Макс Кредит» суму позики в розмірі 5500,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Суд враховує, що відповідачка у відзиві визнає факт укладення кредитного договору та отримання нею від позивача кредитних коштів у розмірі 5500 грн. Разом з тим, відповідачка зазначає, що зобов`язання за кредитним договором нею виконані у повному обсязі.
Водночас, з долученої відповідачкою до відзиву на позовну заяву виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картці: НОМЕР_6 , за період 01.12.2024 31.12.2024, а також інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 20.08.2026, слідує, що кошти в сумі 11914,27 грн та 6008,89 грн були перераховані ОСОБА_1 18.12.2024 на рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача Joint Stock Company Unex Bank, що не підтверджує поступлення коштів на погашання заборгованості по кредитному договорі № 00-9942607 від 06.09.2024. Окрім того твердження відповідачки про погашення нею заборгованості за даним кредитним договором спростовуються детальним розрахунком заборгованості, наданим стороною позивача.
З огляду на викладене, відповідачка не спростувала розмір заборгованості 5500 грн за тілом кредиту, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за надання кредиту в сумі 1100,00 грн, однак така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору № № 00-9942607 від 06 вересня 2024 року свідчить про те, що нарахування комісії у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1100,00 грн одноразово, встановлена в п. 1.6. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору кредитної лінії № 00-9942607 від 06 вересня 2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1100,00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованості за кредитним договором № 00-9942607 від 06.09.2024 у розмірі 5500,00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
В позовній заяві представник позивача адвокат Хохлов А.С. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування понесених судових витрат позивачем ТОВ «Макс Кредит» надало копії документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Хохлова А.С. серії ЗП № 001428 від 02.10.2017; ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1311469 від 01.04.2026; договору № 010426/МК-АБ про надання юридичної (правничої) допомоги від 01.04.2026; додатку 1 до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги №010426/МК-АБ від 01.04.2026; акту приймання-передачі наданих послуг від 24.04.2026 до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 01.04.2026, згідно з яким вартість адвокатських послуг за 10 позовів становить 70000,00 грн; замовлення від 19.05.2026 за договором про надання юридичної (правничої) допомоги №010426/МК-АБ від 01.04.2026, в де переліку боржників зазначено ОСОБА_1 , номер кредитного договору 009942607 від 06.09.2024.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 7000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позову, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак враховуючи, що позов ТОВ «Макс Кредит» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2218,67 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5500,00 х 2662,40 / 6600,00).
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» суму заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-9942607 від 06.09.2024 в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 67 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В решті витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», місцезнаходження: 01011, м. Київ вул. Лєскова, 9А, код ЄДРПОУ 42806643.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: І. І. Тхорик
Судове рішення № 140040295, Бучацький районний суд Тернопільської області було прийнято 24.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 595/756/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: