Рішення № 140038632, 24.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29505/25

Провадження №: 2-а/752/114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6165357 від 16.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки виїзд на смугу для маршрутних транспортних засобів на вул. Антоновича, 122 у м. Києві здійснено виключно з метою повороту праворуч на дозволений сигнал світлофора, а не для руху цією смугою. На підтвердження зазначеного посилається на розташування місця фіксації правопорушення безпосередньо перед перехрестям. Стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів наявності відповідних дорожніх знаків і розмітки, їх видимості та відповідності вимогам державних стандартів, а також відеозапису, який би підтверджував рух смугою для маршрутних транспортних засобів, а не виконання маневру перестроювання для повороту праворуч. Крім того, зазначає, що під час розгляду справи посадовою особою не забезпечено повного та всебічного дослідження обставин, а її не ознайомлено з матеріалами справи. Наголошує, що постанова не містить повного викладення суті правопорушення, зокрема відомостей про відстань руху зазначеною смугою, наявність дорожніх знаків і розмітки та можливість повороту праворуч. З огляду на викладене вважає, що склад адміністративного правопорушення в її діях відсутній, у зв`язку із чим просить скасувати постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання вимог статей 160, 161 КАС України, а саме: зазначення відповідачем Управління патрульної поліції в місті Києві, яке, за висновком суду, є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи, ненадання документа про сплату судового збору в розмірі 484,48 грн або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати, недолучення оригіналу чи належним чином засвідченої копії оскаржуваної постанови, а також відсутності доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками. Позивачці запропоновано уточнити коло відповідачів, усунути зазначені недоліки протягом п`яти днів із дня вручення ухвали та роз`яснено, що в разі невиконання цих вимог позовну заяву буде повернуто.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.07.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Бобошко О.П., у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 16.11.2025 о 16 год 25 хв позивачка, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN JETTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Антоновича, 122 у м. Києві здійснювала рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП. Стверджує, що зазначене порушення було виявлено екіпажем патрульної поліції під час несення служби, а позивачці роз`яснено суть порушення та підстави притягнення до адміністративної відповідальності. Наголошує, що інспектор діяв у межах наданих повноважень, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи та виніс постанову з дотриманням вимог статті 283 КУпАП. Посилається на обов`язок учасників дорожнього руху знати й виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також на обов`язок кожної сторони довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас зазначає, що надати відеозапис правопорушення неможливо у зв`язку із закінченням установленого Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, тридцятиденного строку його зберігання. З огляду на викладене вважає доводи позивачки необґрунтованими, а підстави для скасування оскаржуваної постанови - відсутніми.

29.07.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка зазначає, що відповідач обмежився наведенням загальних положень законодавства, не надавши жодного належного та допустимого доказу вчинення нею адміністративного правопорушення та не спростувавши доводів позовної заяви. Заперечуючи проти посилання відповідача на неможливість надання відеозапису через закінчення тридцятиденного строку його зберігання, наголошує, що звернулася до суду 17.11.2025, тобто наступного дня після винесення оскаржуваної постанови. Вказує, що відсутність відеозапису чи інших об`єктивних доказів не може покладатися їй у провину та не підтверджує законності постанови, а саме лише посилання на внутрішнє переконання поліцейського без надання відповідних доказів є недостатнім для підтвердження її вини. Посилаючись на статтю 77 КАС України, стверджує, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку довести правомірність свого рішення, у зв`язку із чим просить відхилити його заперечення та скасувати оскаржувану постанову.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що 16.11.2025 уповноваженою посадовою особою патрульної поліції винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6165357, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680, 00 грн за те, що 16.11.2025 о 16 год 25 хв, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN JETTA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Антоновича, 122 у м. Києві, вона здійснювала рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови встановлення факту вчинення нею діяння, яке містить усі ознаки відповідного складу адміністративного правопорушення, та підтвердження цих обставин належними доказами.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пункт 17.1 ПДР України встановлює обмеження щодо руху та зупинки транспортних засобів на смузі для маршрутних транспортних засобів. Відповідальність за порушення правил руху і зупинки на такій смузі передбачена частиною третьою статті 122 КУпАП.

Водночас під час вирішення питання про наявність відповідного правопорушення необхідно враховувати положення пункту 17.2 ПДР України, який за визначених ним умов допускає заїзд на смугу для маршрутних транспортних засобів, зокрема для виконання повороту праворуч, якщо така смуга відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки. Тому сама по собі наявність транспортного засобу на зазначеній смузі без з`ясування обставин його руху та організації дорожнього руху на відповідній ділянці дороги не є достатньою для висновку про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 122 цього Кодексу, належить до повноважень органів Національної поліції. Проте наявність у поліцейського відповідних повноважень не звільняє його від обов`язку встановити обставини правопорушення та обґрунтувати висновок про винуватість особи доказами.

За змістом статей 245, 280 КУпАП під час розгляду справи необхідно всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати її обставини, зокрема встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Стаття 251 КУпАП визначає докази як фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть встановлюватися, зокрема, поясненнями учасників події та свідків, показаннями технічних засобів фото- і відеофіксації, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених законом осіб.

Згідно зі статтею 252 КУпАП оцінка доказів за внутрішнім переконанням має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Отже, внутрішнє переконання посадової особи є результатом оцінки доказів і не може замінювати їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Посилання представника відповідача на загальний обов`язок кожної сторони довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, не усуває зазначеного спеціального обов`язку та не покладає на позивачку обов`язку доводити свою невинуватість.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності став висновок поліцейського про те, що вона, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN JETTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Антоновича, 122 у м. Києві здійснювала рух смугою для маршрутних транспортних засобів усупереч вимогам пункту 17.1 ПДР України.

Позивачка заперечує вчинення зазначеного правопорушення та пояснює, що виїхала на відповідну смугу виключно для виконання повороту праворуч перед перехрестям. Таким чином, спірним у цій справі є не лише факт перебування автомобіля на смузі для маршрутних транспортних засобів, а насамперед характер здійсненого маневру та його відповідність вимогам Правил дорожнього руху.

Однак відповідач не надав суду відеозапису, фотоматеріалів, показань свідків чи інших доказів, які б дозволяли встановити траєкторію руху автомобіля позивачки, місце його виїзду на відповідну смугу, характер дорожньої розмітки та інші обставини, необхідні для перевірки висновку про порушення. Не надано й доказів, які б спростовували пояснення позивачки щодо виконання маневру для повороту праворуч.

Викладені у відзиві твердження про виявлення порушення екіпажем патрульної поліції відтворюють обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, проте не підкріплені самостійними доказами.

Суд враховує, що постанова про накладення адміністративного стягнення є рішенням суб`єкта владних повноважень, правомірність якого становить предмет судової перевірки. Наведений у ній опис правопорушення фіксує висновок посадової особи, однак за відсутності доказів, на яких цей висновок ґрунтується, сам по собі не є достатнім підтвердженням винуватості особи. Інакше судова перевірка зводилася б до підтвердження правомірності оскаржуваного рішення лише його власним змістом.

Посилання відповідача на оформлення постанови відповідно до статті 283 КУпАП також не спростовує доводів позову, оскільки дотримання вимог до форми та реквізитів постанови не доводить фактичного вчинення особою інкримінованого їй діяння.

Оцінюючи пояснення відповідача щодо неможливості надання відеозапису у зв`язку із закінченням тридцятиденного строку його зберігання, суд зазначає, що наведена обставина може пояснювати відсутність певного засобу доказування, проте не підтверджує факту правопорушення та не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови.

При цьому суд не виходить із того, що відеозапис є єдиним допустимим доказом у такій категорії справ. Обставини правопорушення можуть підтверджуватися й іншими передбаченими законом засобами доказування. Однак у цій справі відповідач не надав ані відеозапису, ані сукупності інших доказів, достатніх для підтвердження порушення позивачкою Правил дорожнього руху.

Позивачка також зазначає, що звернулася до суду 17.11.2025, тобто наступного дня після винесення постанови. Сам по собі цей факт не встановлює моменту, коли відповідач дізнався про її оскарження, однак свідчить про своєчасне заперечення позивачкою правомірності притягнення до відповідальності. У будь-якому разі негативні наслідки відсутності доказів обвинувачення не можуть бути перекладені на особу, яка оскаржує накладене на неї адміністративне стягнення.

Пояснення позивачки про виїзд на смугу для повороту праворуч не є визнанням вчинення адміністративного правопорушення. Перевірка цих пояснень потребувала встановлення конкретних дорожніх умов та обставин маневру, яких за наданими матеріалами встановити неможливо. Суд не може усунути таку невизначеність припущенням про те, що позивачка здійснювала саме заборонений рух.

Отже, вирішальним для розгляду цієї справи є не доведення відсутності на відповідній ділянці дороги дорожніх знаків чи розмітки, а ненадання відповідачем достатніх доказів того, що за фактичних дорожніх умов дії ОСОБА_1 становили порушення пункту 17.1 ПДР України. Наявні прогалини в доказуванні не можуть бути заповнені загальними посиланнями на обов`язок водіїв дотримуватися Правил дорожнього руху або на повноваження поліції здійснювати контроль за їх виконанням.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, а факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, не підтверджений належними та достатніми доказами. Невирішені сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи підлягають тлумаченню на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на недоведеність наявності в діях позивачки складу інкримінованого правопорушення позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова серії ЕНА №6165357 від 16 листопада 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.11.2025 серії ЕНА № 6165357, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680, 00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова