Рішення № 140037388, 23.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98024986000 від 19.08.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитний договір №98024986000 від 19.08.2021 року.

Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 134152 грн., з яких: 85960 грн. заборгованість за тілом кредиту; 48192 грн. заборгованість за комісією.

При цьому, первинним кредитором було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ ФК «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги на підставі договору факторингу №240 від 26.04.2023 року за кредитним договором №98024986000 від 19.08.2021 року.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому згідно з прохальною частиною позовної заяви та поданих до суду заяв просить розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про визнання позовних вимог та просить розглянути справу без його участі. Також просить розстрочити погашення боргу у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до укладеного між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №98024986000 від 19.08.2021 року, відповідач отримав кредит в розмірі 100400 грн. 00 коп. на умовах строковості зворотності, платності. За умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі погашати існуючу заборгованість за кредитом, сплачувати всі нараховані проценти та інші платежі передбачені кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «УКРСИББАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

26.04.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №240, за яким позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №240 від 26.04.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №98024986000 від 19.08.2021 року становить 135152 грн., з яких: 85960 грн. сума основного боргу за кредитом; 48192 грн. сума заборгованості за комісіями.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Крім того, виходячи із змісту статей 1077, 1078 ЦК договір факторингу за своєю правовою природою є різновидом відступки вимоги з особливим суб`єктивним складом, а предметом такого договору може бути і право на одержання коштів, у зв`язку із чим позивач в законному порядку набув право вимоги до відповідача.

Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Проте суд враховує, що вимоги про стягнення з відповідача комісії за управління кредитом заборгованості в розмірі 48192,00 грн суд зазначає наступне.

Вимога кредитодавця про стягнення комісійних платежів може вважатися правомірною лише за умови, якщо така комісія є платою за конкретну, чітко визначену в договорі послугу, яка має самостійний характер, відокремлений від основного зобов`язання, та фактично була надана позичальнику. При цьому кредитодавець зобов`язаний довести не лише факт передбачення такої комісії умовами договору, але й реальність надання відповідних послуг, їх зміст, обсяг та зв`язок із заявленою до стягнення сумою.

Так, кредитним договором передбачена комісія за управління кредитом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та умов укладеного між сторонами договору, передбачена комісія за управління кредитом має узагальнений характер та не містить чіткого переліку конкретних послуг, які фактично надаються позичальнику за окрему плату.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач фактично отримував будь-які послуги, за які могла б стягуватися окрема плата у вигляді зазначеної комісії. Відсутні також докази обґрунтованості її розміру, економічного розрахунку чи індивідуалізації щодо конкретного позичальника.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії за управління кредитом є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлення такої комісії фактично спрямоване на приховане збільшення вартості кредиту, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у цивільному законодавстві України, а також порушує баланс прав та обов`язків сторін договору.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення комісії за управління кредитом у розмірі 48192,00 грн є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими.

Таким чином, розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Зважаючи на складні життєві обставини відповідача, його скрутне матеріальне становище, враховуючи, що таке розстрочення не призведе до втрат чи істотного порушення прав позивача, по справі не встановлено обставин, які б свідчили про виключний майновий інтерес ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», що є фінансовою установою, у отриманні грошових коштів за рішенням суду єдиною виплатою, відтак виконання судового рішення у цій справі необхідно розстрочити в межах річного строку, визначеного ч. 5 ст. 435 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в розмірі 1705,79 грн., пропорційно до задоволених вимог.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №3401 від 08.06.2026, детальний опис наданих послуг до акту №3401 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року від 08.06.2026.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Зважаючи на складність та категорію справи, суд вважає необґрунтованими та завищеними витрати на складання та подання до суду позовної заяви, моніторинг, аналіз судової практики та на інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №98024986000 від 19.08.2021 року у розмірі 85960,00 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1705,79 (одна тисяча сімсот п`ять гривень сімдесят дев`ять копійок) грн. та 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №98024986000 від 19.08.2021 року в розмірі 85960,00 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) грн. на 10 (десять) місяців рівними платежами по 8596,00 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість грн. 00 коп.) грн. щомісяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Й. Данко