Рішення № 140036074, 23.09.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1650/26

Номер провадження 2/555/1052/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 червня 2010 року.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 34 868 грн 69 коп. заборгованості, з яких: 32 242 грн 02 коп. заборгованість за тілом кредиту та 2626 грн 67 коп. заборгованість за простроченими процентами, а також понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 18 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 18 червня 2010 року, після чого їй відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт. Надалі відповідач користувалася рахунком та кредитними коштами, отримувала нові платіжні картки та підписувала документи, якими погоджувалися умови подальшого кредитування.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані кредитні картки реєстр. № 0000005678472347 від 18 червня 2026 року підтверджено, що в межах кредитних правовідносин відповідачу ОСОБА_1 послідовно видавалися платіжні картки, зокрема: № НОМЕР_1 , відкрита 18 червня 2010 року; № НОМЕР_2 12 лютого 2014 року; № НОМЕР_3 12 лютого 2014 року; № НОМЕР_4 14 березня 2018 року; № НОМЕР_5 10 жовтня 2021 року; № НОМЕР_6 11 жовтня 2021 року; № НОМЕР_7 01 травня 2023 року, тип картки «Універсальна» GOLD.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)» реєстр. № 0000005678482213 від 18 червня 2026 року кредитний ліміт 18 червня 2010 року становив 500 грн та в подальшому неодноразово збільшувався: до 800 грн 05 серпня 2011 року, до 1 200 грн 07 березня 2012 року, до 5 200 грн 24 квітня 2014 року, до 10 000 грн 16 лютого 2016 року, до 12 000 грн 13 жовтня 2017 року, до 15 000 грн 01 червня 2018 року, до 17 000 грн 21 серпня 2019 року, до 19 000 грн 30 січня 2020 року, до 21 000 грн 24 серпня 2020 року, до 23 000 грн 25 вересня 2020 року, до 26 500 грн 04 листопада 2020 року, до 36 500 грн 13 січня 2021 року та надалі змінювався банком відповідно до умов обслуговування рахунку.

11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту № б/н від 11 жовтня 2021 року, яким їй надано інформацію про види кредитних карток, розмір кредитного ліміту, строк кредитування, порядок повернення кредиту, процентні ставки, реальну річну процентну ставку та наслідки невиконання зобов`язань. Документ містить дату надання інформації 11 жовтня 2021 року та підпис споживача від цієї ж дати.

01 травня 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 01 травня 2023 року. Зазначеною заявою сторони погодили, зокрема, відновлювану кредитну лінію, строк кредитування 12 місяців із пролонгацією, тип платіжної картки «Універсальна Gold» та фіксовану процентну ставку у розмірі 40,8 % річних для картки «Універсальна Gold». Документ містить підпис користувача від 01 травня 2023 року.

13 березня 2025 року ОСОБА_1 у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою одноразового пароля підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № 250313B1DI389287KLLTMAIN від 13 березня 2025 року. У документі зазначено персональні дані відповідача ОСОБА_1 , опис фінансової послуги як відкриття та обслуговування поточного рахунку, обслуговування платіжного інструменту та споживче кредитування.

Цього ж дня сторонами укладено додаткову угоду № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року до кредитного договору від 13 березня 2025 року. Відповідно до її умов сторони погодили невідновлювану кредитну лінію, строк кредитування 12 місяців із пролонгацією, але не більше п`яти років із дати укладення додаткової угоди, та фіксовану процентну ставку 12 % річних.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо внесення мінімальних обов`язкових платежів належним чином не виконувала, у зв`язку із чим станом на 16 червня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 34 868 грн 69 коп., яку добровільно не погашено.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 27 серпня 2026 року.

За клопотанням сторони відповідача розгляд справи було відкладено на 23 вересня 2026 року. Розгляд справи по суті 27 серпня 2026 року не розпочинався.

10 вересня 2026 року представник позивача, адвокат Яковлєва Ангеловська О.А. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача.

22 вересня 2026 року представник відповідача - адвокат Романчук І.І. подала через підсистему «Електронний суд» заяву про визнання позову, у якій зазначила, що ОСОБА_1 визнає позов у частині стягнення 23 729 грн 95 коп., а в решті вимоги у сумі 11 138 грн 74 коп. вважає безпідставними.

Заперечуючи проти решти позовних вимог, відповідач послалася на те, що підписана 18 червня 2010 року анкета-заява не містила конкретних погоджених умов щодо розміру та порядку сплати процентів, а розміщені банком на вебсайті умови та правила могли змінюватися в односторонньому порядку. На обґрунтування цієї позиції відповідач послалася, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідно до розрахунку банку нараховані проценти погашалися також за рахунок кредитних коштів, унаслідок чого, за її твердженням, вони приєднувалися до тіла кредиту та надалі ставали базою для нарахування процентів. Відповідач визначила суму такого, на її думку, завищення у розмірі 8 511 грн 97 коп. та послалася на правила захисту споживача і тлумачення умов договору contra proferentem.

У заяві про визнання позову від 22 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 також послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, провадження № 61-92св24, щодо оцінки несправедливих умов споживчого кредитування.

22 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Романчук І.І. подала заяву про розгляд справи без участі, якою просила судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року, провести без участі ОСОБА_1 та її представника.

З урахуванням поданих сторонами письмових заяв суд вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі розгляду справи за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 18 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг.

Факт існування карткового рахунку та фактичного користування ним протягом тривалого часу підтверджується довідкою про видані кредитні картки реєстр. № 0000005678472347 від 18 червня 2026 року, згідно з якою відповідачеві ОСОБА_1 протягом 20102023 років було видано сім платіжних карток до відповідного рахунку.

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 від 18 червня 2026 року підтверджується встановлення 18 червня 2010 року кредитного ліміту 500 грн та його подальше неодноразове збільшення.

Отже, сам факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем ОСОБА_1 доступу до кредитного ліміту та користування кредитними коштами сторонами фактично не заперечується. У Заяві про визнання позову від 22 вересня 2026 року відповідач прямо визнає існування непогашеного боргу у сумі 23 729 грн 95 коп.

Разом із тим суд враховує, що спір щодо умов кредитування не може вирішуватися виключно з огляду на зміст анкети-заяви № б/н від 18 червня 2010 року та витягів із умов і правил, розміщених банком на вебсайті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зроблено висновок про те, що змінювані умови та правила банку самі по собі не підтверджують погодження позичальником конкретної редакції умов щодо процентів і відповідальності, якщо відсутні докази того, що саме з цими умовами споживач ознайомився та погодився.

Однак фактичні обставини справи не обмежуються підписанням анкети-заяви № б/н від 18 червня 2010 року.

Паспортом споживчого кредиту від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 була надана інформація про істотні умови кредитування, вид і строк кредиту, процентні ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту та наслідки невиконання зобов`язань. Паспорт містить дату надання інформації 11 жовтня 2021 року та підпис споживача від 11 жовтня 2021 року.

Крім того, 01 травня 2023 року відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 травня 2023 року, яка, на відміну від первісної анкети-заяви № б/н від 18 червня 2010 року, безпосередньо містила істотні умови кредитування: вид кредиту відновлювана кредитна лінія, тип картки «Універсальна Gold», строк кредитування 12 місяців із пролонгацією та фіксовану процентну ставку 40,8 % річних. Документ підписано ОСОБА_1 01 травня 2023 року о 09 год. 31 хв.

Таким чином, після 01 травня 2023 року підстави стверджувати, що конкретний розмір процентної ставки взагалі не був письмово погоджений сторонами, відсутні.

Більше того, 13 березня 2025 року сторони повторно врегулювали свої кредитні правовідносини.

Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № 250313B1DI389287 KLLTMAIN від 13 березня 2025 року містить персональні дані ОСОБА_1 , відомості про надання послуги споживчого кредитування та приєднання до відповідних умов банківського обслуговування.

Додатковою угодою № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року сторони погодили зміну порядку кредитування: кредит став невідновлюваною кредитною лінією; строк кредитування визначено у 12 місяців із пролонгацією, але не більше п`яти років; процентну ставку встановлено у розмірі 12 % річних.

Додатковою угодою № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року також визначено порядок внесення мінімальних обов`язкових платежів: протягом перших шести календарних місяців 1 % заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно, а починаючи із сьомого календарного місяця 3 % заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно.

Пунктом 2 додаткової угоди № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року сторони окремо погодили, що у разі порушення клієнтом обов`язку з погашення заборгованості протягом 180 днів строком повного повернення кредиту є 180-й день із моменту виникнення такого порушення.

Крім того, пунктом 3 додаткової угоди № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року встановлено, яким самі сторони зафіксували, що на дату її підписання заборгованість відповідача ОСОБА_1 становила 36 106 грн 87 коп., з яких: 34 525 грн 64 коп. основна сума боргу; 1 581 грн 23 коп. нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом. У цьому ж пункті сторони передбачили можливість зміни відповідних сум у разі здійснення операцій за рахунком у день укладення угоди.

Отже, розмір основної суми боргу 34 525 грн 64 коп. станом на 13 березня 2025 року є не лише результатом одностороннього розрахунку банку, а безпосередньо зазначений у документі, підписаному сторонами.

Додаткову угоду № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року банк підписав кваліфікованим електронним підписом, а відповідач ОСОБА_1 за допомогою OTP 13 березня 2025 року о 13 год. 03 хв.; у документі зафіксований час підписання 13 березня 2025 року о 13 год. 03 хв.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно зі статтею 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а сторони мають право обирати його форму, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а у передбачених законом випадках письмовий правочин має бути підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25, провадження № 61-13271св25, Верховний Суд зазначив, що за умови дотримання процедури підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов такий правочин має юридичну силу письмового договору.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві про визнання позову від 22 вересня 2026 року не заперечила факту підписання заяви № 250313B1DI389287KLLTMAIN від 13 березня 2025 року та додаткової угоди № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року, не заявила про неналежність їй фінансового номера телефону, не оспорювала використання OTP та не заявляла вимоги про визнання цих правочинів недійсними.

Тому суд визнає заяву № 250313B1DI389287KLLTMAIN від 13 березня 2025 року та додаткову угоду № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року належними та допустимими доказами погодження сторонами істотних умов подальшого кредитування, розміру існуючого основного боргу, процентної ставки та порядку його повернення.

Фактичний рух коштів за рахунком підтверджується випискою за договором № б/н за період із 18 червня 2010 року до 18 червня 2026 року № б/н від 18 червня 2026 року. Згідно з нею загальна сума витрат за рахунком становить 682 285 грн 34 коп., загальна сума надходжень 647 416 грн 65 коп., а баланс на кінець періоду становить мінус 34 868 грн 69 коп.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689св21, зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника можуть бути належними і допустимими доказами руху коштів та кредитної заборгованості.

Аналогічний підхід застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 757/16306/23-ц, провадження № 61-5324св25. Верховний Суд зазначив, що банківська виписка є належним доказом отримання і використання кредитних коштів, а заперечення позичальника щодо іншого фактичного розміру отриманого кредиту повинні бути підтверджені відповідними доказами та обґрунтованим контррозрахунком.

Розрахунком заборгованості за договором № б/н від 18 червня 2010 року № б/н станом на 16 червня 2026 року визначено загальну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 34 868 грн 69 коп., з яких: 32 242 грн 02 коп. прострочене тіло кредиту; 2 626 грн 67 коп. прострочені проценти. Заборгованість за пенею та комісією відсутня.

Із розрахунку заборгованості № б/н станом на 16 червня 2026 року вбачається, що на 31 травня 2026 року частина основної суми кредиту ще обліковувалася як поточна, а з 01 червня 2026 року вся непогашена основна сума у розмірі 32 242 грн 02 коп. була віднесена до простроченого тіла кредиту. Станом на 16 червня 2026 року загальний борг становив 34 868 грн 69 коп.

Підсумкова частина розрахунку заборгованості станом на 16 червня 2026 року містить такі показники: заборгованість за тілом кредиту 32 242 грн 02 коп., з яких поточне тіло 0 грн, прострочене тіло 32 242 грн 02 коп.; заборгованість за процентами 2 626 грн 67 коп.; заборгованість за пенею 0 грн; заборгованість за комісією 0 грн; загальна заборгованість 34 868 грн 69 коп.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого строку кредитування або настання строку дострокового повернення кредиту; після цього охоронні права кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо заяви про визнання позову від 22 вересня 2026 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження; за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову, а якщо визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову.

ОСОБА_1 через свого представника визначила суму визнаних вимог 23 729 грн 95 коп. Тому в цій частині має місце саме часткове визнання позову, а не лише визнання окремого факту існування кредитних правовідносин. Водночас таке визнання не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для стягнення як визнаної, так і невизнаної частини боргу.

Підстав для неприйняття визнання позову в сумі 23 729 грн 95 коп. судом не встановлено.

Разом із тим часткове визнання позову не обмежує суд сумою 23 729 грн 95 коп., оскільки решта вимог підлягає вирішенню за результатами оцінки доказів та доводів сторін.

Щодо твердження відповідача ОСОБА_1 про завищення тіла кредиту на 8 511 грн 97 коп. суд зазначає таке.

Зі змісту розрахунку заборгованості станом на 16 червня 2026 року вбачається, що за весь тривалий період обслуговування рахунку відображено, зокрема, погашення нарахованих процентів у сумі 7 826 грн 44 коп. та погашення прострочених процентів у сумі 685 грн 63 коп. Сума цих показників становить 8 512 грн 07 коп. Якщо відняти 8 512 грн 07 коп. від визначеної банком основної заборгованості 32 242 грн 02 коп., результат становитиме саме 23 729 грн 95 коп., тобто суму, яку відповідач визнає.

Отже, наведена відповідачем ОСОБА_1 сума 23 729 грн 95 коп. фактично утворена шляхом виключення з поточного розміру тіла кредиту всієї суми процентів, яка була погашена протягом тривалого періоду існування рахунку.

Водночас у самій заяві про визнання позову від 22 вересня 2026 року відповідач зазначила суму завищення 8 511 грн 97 коп., що на 10 коп. відрізняється від арифметичного показника 8 512 грн 07 коп., який приводить до визнаної нею суми 23 729 грн 95 коп. Саме по собі відображення в розрахунку погашення процентів за рахунок коштів кредитного ліміту не є достатнім для висновку про те, що вся відповідна сума повинна автоматично бути віднята від кінцевого тіла кредиту.

Такий підхід відповідача ОСОБА_1 не враховує, що кредитні правовідносини тривали з 2010 року, умови кредитування змінювалися, а 01 травня 2023 року та 13 березня 2025 року відповідач підписала нові індивідуальні документи з конкретно визначеними процентними ставками та порядком погашення.

Додатковою угодою № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 окремо погодила основну суму боргу 34 525 грн 64 коп.. Тому виключення у 2026 році з кінцевої основної заборгованості всіх процентів, погашених у попередні роки, фактично означало б неврахування сторонами погодженого 13 березня 2025 року розміру основного боргу без доведення недійсності відповідної умови або помилковості зазначеної у ній суми.

При цьому заявлений банком станом на 16 червня 2026 року залишок тіла кредиту 32 242 грн 02 коп. є меншим за погоджену сторонами 13 березня 2025 року основну суму боргу 34 525 грн 64 коп. на 2 283 грн 62 коп., що узгоджується з подальшим частковим виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання.

Відповідач не надала розрахунку, який би визначав конкретні неправомірні нарахування за датами, розмежовував періоди дії різних погоджених процентних ставок та враховував додаткову угоду № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року.

Тому наведений відповідачем ОСОБА_1 спосіб визначення боргу не спростовує ані даних банківської виписки, ані погодженого сторонами у 2025 році розміру основної заборгованості, ані фінального розрахунку позивача.

Такий підхід узгоджується з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 757/16306/23-ц, провадження № 61-5324св25, у якій Верховний Суд відхилив доводи позичальника про інший фактичний розмір отриманих кредитних коштів, оскільки такі доводи не були підтверджені належними доказами та власним обґрунтованим розрахунком.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на несправедливість умов кредитування та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, провадження № 61-92св24, суд враховує новітню практику Верховного Суду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, сформульовано висновок, що суд без окремої позовної вимоги споживача вправі тлумачити нечіткі або двозначні положення кредитного договору на користь споживача. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не вправі без позовної вимоги споживача самостійно визнавати таку умову недійсною, змінювати її та на цій підставі зменшувати погоджений сторонами розмір процентів.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, провадження № 61-92св24, у частині можливості суду без відповідної вимоги споживача самостійно зменшувати проценти, оцінюючи їх як непропорційні.

Судом не встановлено нечіткості або двозначності тих умов додаткової угоди № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року, які мають вирішальне значення для заявленої до стягнення заборгованості.

Процентна ставка визначена конкретно 12 % річних, порядок та розмір мінімального платежу визначені конкретно, момент настання строку повного повернення визначений як 180-й день із моменту порушення; основна сума існуючої заборгованості на дату укладення додаткової угоди визначена конкретно 34 525 грн 64 коп. Тому передумов для застосування правила contra proferentem саме до цих умов суд не вбачає.

Водночас суд погоджується з відповідачем ОСОБА_1 у тому, що витяг із умов та правил банку не може самостійно підтверджувати погодження конкретної процентної ставки за первісною анкетою-заявою від 18 червня 2010 року. Проте ця обставина не спростовує наступних індивідуально підписаних відповідачем документів паспорта споживчого кредиту від 11 жовтня 2021 року, заяви про приєднання від 01 травня 2023 року, заяви № 250313B1DI389287KLLTMAIN від 13 березня 2025 року та додаткової угоди № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, застосовуються правила, встановлені цією статтею щодо виконання зобов`язання після пред`явлення кредитором відповідної вимоги.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 1069 ЦК України, якщо банк здійснює платежі з рахунку клієнта за відсутності на ньому власних коштів, банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд установив, що відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу користувалася кредитним рахунком та кредитними коштами, неодноразово отримувала платіжні картки, 01 травня 2023 року підписала документ із конкретно погодженою процентною ставкою, а 13 березня 2025 року за допомогою одноразового пароля підписала заяву № 250313B1DI389287KLLTMAIN та додаткову угоду № SAMDN50OTC003348146_01.

Додатковою угодою № SAMDN50OTC003348146_01 від 13 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 погодила основну суму існуючого боргу 34 525 грн 64 коп., процентну ставку 12 % річних, розмір мінімальних платежів та порядок настання строку повного повернення кредиту.

Виписка за договором від 18 червня 2026 року підтверджує фактичний рух коштів і кінцевий баланс мінус 34 868 грн 69 коп., а розрахунок заборгованості станом на 16 червня 2026 року визначає ту саму загальну заборгованість у сумі 34 868 грн 69 коп.

Доказів погашення зазначеної суми після 16 червня 2026 року, доказів неправильного відображення конкретних операцій у виписці за договором від 18 червня 2026 року або належного альтернативного розрахунку відповідач суду не надала.

За таких обставин позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 32 242 грн 02 коп. заборгованості за тілом кредиту та 2 626 грн 67 коп. заборгованості за простроченими процентами, всього 34 868 грн 69 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

За подання позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № ZZ426B2L1F від 26 червня 2026 року.

22 вересня 2026 року, тобто до початку розгляду справи по суті, відповідач ОСОБА_1 через свого представника подала заяву про часткове визнання позову, якою визнала позовні вимоги у розмірі 23 729 грн 95 коп. із заявлених позивачем 34 868 грн 69 коп.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнала позов частково, зазначені положення підлягають застосуванню в частині судового збору, пропорційній розміру визнаних нею позовних вимог.

Із загальної суми сплаченого позивачем судового збору 2 662 грн 40 коп. на визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 23 729 грн 95 коп. припадає 1 811 грн 90 коп. судового збору. Відповідно 50 відсотків цієї суми становить 905 грн 95 коп., які підлягають поверненню АТ КБ «ПриватБанк» з Державного бюджету України.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, решта понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, яка не підлягає поверненню з державного бюджету, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає покладенню на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 756 грн 45 коп., а судовий збір у розмірі 905 грн 95 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 141, 142, 206, 258, 259, 263265, 268, 274279 ЦПК України, статтями 11, 16, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1066, 1069 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 червня 2010 року у загальному розмірі 34 868 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 69 копійок, з яких: 32 242 (тридцять дві тисячі двісті сорок дві) гривні 02 копійки заборгованість за тілом кредиту; 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) гривень 67 копійок заборгованість за простроченими процентами.

Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» з Державного бюджету України 905 (дев`ятсот п`ять) гривень 95 копійок судового збору, сплаченого згідно з Платіжною інструкцією № ZZ426B2L1F від 26 червня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1 756 (одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) гривень 45 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; рахунок стягувача IBAN НОМЕР_8 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , виданий Березнівським РВ УМВС 25 травня 2005 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя А.Ю. Собчук