Ухвала суду № 140032303, 07.08.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3436/14-ц провадження № 4-с/361/40/26

07.08.2026

У Х В А Л А

«07» серпня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, учасники справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Пойнт Фінанс», ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просить визнати неправомірним рішення начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роєнка Р.В., викладене в листі № 48714 від 13 травня 2026 року щодо відмови у зняті арешту з його майна, накладеного 03 липня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Броварського району міськрайонного управління юстиції в межах ВП

№ 48009224, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 вересня 2015 року за № 11197555; зобов`язати начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роєнка Р.В. зняти арешт та припинити дію обтяжень з його майна, накладеного 03 липня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Броварського району міськрайонного управління юстиції в межах ВП № 48009224, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 вересня 2015 року за № 11197555; стягнути на свою користь судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 77 110 грн. 56 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділу Державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування скарги зазначається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року, постановленим у справі № 361/3436/14-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 223/РП/39/2008-840 від 18 червня 2008 року в розмірі 1 542 211 грн. 18 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

02 червня 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 361/3436/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного виконавчого листа постановою державного виконавця від

03 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48009224 та накладено арешт на майно боржника, відомості про який 16 вересня 2015 року внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно № 11197555.

Постановою державного виконавця від 30 березня 2016 року, винесеною у рамках виконавчого провадження № 48009224, повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення у редакції, чинній на час винесення постанови).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2024 року прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення суду від 20 червня 2014 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, занесеною до протоколу судового засідання від 16 жовтня 2024 року замінено позивача у справі з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Світ Фінансів».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року замінено позивача у справі з ТОВ «Світ Фінансів» на його правонаступника ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс».

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/3436/14-ц від 20 червня

2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

01 травня 2026 року уповноважений представник заявника адвокат Горлатий О.В., звернувся до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою державного виконавця від 03 липня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Броварського району у

ВП № 48009224.

Згідно з відповіддю начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Р.В. № 48714 від 13 травня 2026 року, виконавче провадження

№ 48009224 знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання виконавчих документів, строк зберігання яких становить три роки. ВДВС Броварського району не вбачає підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у ВП № 480092204, так як відсутні повідомлення про сплату боржником боргу за виконавчим листом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження ВП № 48009224. З підстав зняття арешту з майна роз`яснено право на звернення до суду відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат

Сорокопуд М.А. скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомилися належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором

№ 223/РП/39/2008-840 від 18 червня 2008 року в розмірі - 1 542 211 грн. 18 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

02 червня 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчі листи у справі № 361/3436/14-ц.

З інформації по ВП спецрозділ від 15 травня 2026 року по виконавчому провадженню

№ 48009224 вбачається, що 03 липня 2015 року головним державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 361/3436/14-ц боржником за яким визначений ОСОБА_1 , а також для забезпечення виконання судового рішення накладено арешт на все майно боржника (постанова від 03 липня 2015 року).

Постановою державного виконавця від 30 березня 2016 року, винесеною у рамках виконавчого провадження № 48009224, повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV

(у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення у редакції, чинній на час винесення постанови). Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлений до

30 березня 2017 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 березня 2026 року № 467600711 вбачається, що 16 вересня 2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 48009224 від 03 липня 2015 року, внесено відомості щодо арешту нерухомого майна ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/3436/14-ц від 20 червня

2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 223/РП/39/2008-840 від 18 червня 2008 року в сумі 4 356 доларів США 96 центів за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

З питань зняття арешту з майна уповноважений представник ОСОБА_1 - адвокат Горлатий О.В. 01 червня 2026 року звернувся до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

З відповіді начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Р.В. № 48714 від 13 травня 2026 року встановлено, що виконавче провадження № 48009224 знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання виконавчих документів, строк зберігання яких становить три роки. ВДВС Броварського району не вбачає підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у ВП № 480092204, так як відсутні повідомлення про сплату боржником боргу за виконавчим листом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження ВП № 48009224.

Положеннями статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», №18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 23 травня 2013 року №2-3074/11 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом №606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону №606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону №606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону №606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV, не позбавляло стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строк повторно пред`явлення виконавчого листа № 361/3436/14-ц визначений до

30 березня 2017 року. Повторно виконавчий лист до виконання пред`явлений не був.

З інформації ВП-спецрозділ щодо виконавчого провадження № 48009224 вбачається, що у період з 03 липня 2015 року по 30 березня 2016 року постанови про стягнення витрат та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48009224 державним виконавцем не виносилися. Виконавчі провадження з цих підстав не відкриті, отже посилання органу державної виконавчої служби на ці обставини є безпідставними.

Судове рішення, що перебувало на примусовому виконанні, на підставі якого видано виконавчий лист скасовано. При цьому у разі скасування судового рішення виконавчий збір не стягується, а стягнутий підлягає поверненню (частина сьома статті 27 Закону України «Про виконавче провадження).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту постановляється виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, оскільки судове рішення на підставі якого видано виконавчий лист скасовано, орган державної виконавчої служби зобов`язаний був скасувати існуючі арешти. Мотиви відмови у скасуванні арешту з підстав не сплати виконавчого збору та витрат є необґрунтованими. Правові підстави для існування арешту, накладеного 03 липня 2015 року у рахунок забезпечення виконання судового рішення, яке на даний час скасоване, відсутні.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня

2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви було додано копії: договору № 14/05/24/1 про надання професійної правової допомоги від 14 травня 2024 року, додаткових договір до договору № 14/05/24/1 від 18 травня 2026 року, акт виконаних робіт адвоката від 28 липня 2026 року на суму 77 110 грн. 00 коп.

Беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу заявнику, робіт, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 грн. 00 коп., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмету оскарження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 260, 451 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірним рішення начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладене у листі № 48714 від 13 травня 2026 року, щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , накладеного 03 липня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у межах виконавчого провадження № 48009224, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав 16 вересня 2015 року (номер запису про обтяження: 11197555).

Зобов`язати державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , накладеного 03 липня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у межах виконавчого провадження

№ 48009224, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав 16 вересня 2015 року (номер запису про обтяження: 11197555).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34837745) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судові витрати на відшкодування правової допомоги у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин