Рішення № 140030339, 23.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7321/26

Провадження № 2/357/5994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року представник ТОВ «Бізнес Позика» Кіріченко В.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 476912-КС-002 про надання кредиту від 30.04.2025 року в розмірі 44 599,20 грн. та сплачений судовий збір 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.04.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 476912-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 30.04.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 476912-КС-002 про надання кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Однак ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 44 599,20 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 585,96 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8 440,24 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 21 300,00 грн.

08.05.2026 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

14.09.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.

Сторони про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, не заявлено жодних клопотань.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 30.04.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 476912-КС-002, підписаний електронним підписом Позичальника, за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону Відповідача.

Відповідно до п.2. кредитного договору тип кредиту: кредит; строк кредиту 16 тижнів; процента ставка: 1% в день, фіксована; комісія за видачу кредиту: 6 000,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту 30 000,00 грн.; строк дії договору до 20.08.2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - : 61 076,27 грн.

Ті ж самі умови кредитування зазначені і в паспорті споживчого кредитування, який підписаний сторонами 30.04.2025р.

Згідно підтвердження про здійснення переказу грошових коштів, вбачається, що 30.04.2025 року ТОВ «ПрофітГід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , відповідно до Договору № 476912-КС-002 від 30.04.2025 року ОСОБА_1 перераховано 30 000,00 грн.

В подальшому 03.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання кредиту № 476912-КС-002 від 30.04.2025 року, відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит за Договором у сумі 15 000,00 грн.

Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 44 500,00 грн. (п.2.2 Додаткової угоди).

За змістом п. 4 Додатковї угоди, комісія за надання додаткової суми кредиту становить 3 000,00 грн.

Того ж дня відповідачем також було підписано оновлений Паспорт споживчого кредиту з урахуванням загального залишку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 44 500,00 грн.

Згідно підтвердження про здійснення переказу грошових коштів, вбачається, що 03.06.2025 року ТОВ «ПрофітГід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору про надання кредиту № 476912-КС-002 від 30.04.2025 року ОСОБА_1 перераховано 15 000,00 грн.

В порядку виконання ухвали про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Додатково надано виписку про рух коштів від 06.09.2026 по картці № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 30.04.2025 по 20.08.2025 якою підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 30 000,00 грн та 15 000,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 476912-КС-002 від 30.04.2025 року вбачається, що станом на 06.04.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає 44 599,20 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 585,96 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8 440,24 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 21 300,00 грн.

Вказану заборгованість нараховано позивачем в межах строку кредитування згідно договору (16 тижнів), а саме до 20.08.2025 (п. 2.3, п. 2.8 Договору).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.629 та ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір споживчого кредиту між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами було укладено договір споживчого кредиту, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За замістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірах передбачених Договором та Додатковою угодою.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання кредиту №476912-КС-002 від 30.04.2025 року за кредитом у розмірі 14 858,96 грн підлягають до задоволення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 21 300,00 грн заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 л № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та, що заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України за договором від 30.04.2025 нараховані під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що встановлено пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України нарахована позивачем у розмірі 21 300,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Водночас із дослідженого судом розрахунку заборгованості установлено, що протягом строку дії кредитного договору відповідачу було нараховано проценти по ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 22 500,00 грн. із яких відповідачем було сплачено 1 200,00 грн. (600 грн 15.05.2025 та 600 грн 29.05.2025).

Враховуючи вищенаведене суд вважає за можливе зарахувати вказану суму на погашення відсотків, відповідно до ст. 534 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відтак, враховуючи, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала та кредитні кошти разом з процентами вчасно та в повному обсязі не повернула, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором № 476912-КС-002 про надання кредиту від 30.04.2025 року у загальному розмірі 22 099,20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 14 858,96 грн., суми прострочених платежів по процентах 7 240,24 грн (8 440,24 грн 1 200,00 грн).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 319,24 грн, виходячи з наступного розрахунку 22 099,20х2 662,40/44 599,20.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 476912-КС-002 про надання кредиту від 30.04.2025 року в розмірі 22 099 (двадцять дві тисячі дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок та судові витрати по справі в сумі 1 319 (одна тисяча триста дев`ятнадцять) гривень 24 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.09.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола