Рішення № 140030305, 23.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12251/26

Провадження № 2/357/7983/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

14 липня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором заборгованість за Договором № 5343738 від 26.09.2021 у розмірі 60813.00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.09.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5343738.

Згідно п. 1.2. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у розмірі, визначеному п. 1.3. Договору (далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути отриманий Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі відповідно до умов Договору та Правил. Сума кредиту становить 9000.00 грн. Строк дії Договору до 24.04.2022 року. Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом нараховуються залежно від періоду користування кредитом, зокрема: у Базовий період за пільговою (акційною) процентною ставкою 1.19 відсотків за кожен день користування кредитом; у Спеціальний (або інший передбачений Договором) період за стандартною процентною ставкою 3.0 відсотків за кожен день користування кредитом.

01.04.2026 було укладено договір № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5343738. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5343738.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5343738 від 26.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60813.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51813.00 грн. заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні, призначеному на 23 вересня 2026 року.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення в справі.

24 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача Друзь Віталія Вікторовича, в якому просив позов задовольнити частково, стягнувши на користь Позивача заборгованість за договором на загальну суму 12 213,00 грн., в решті частини позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором про надання кредиту № 5343738 від 26.09.2021 року у розмірі 60 813,00 гривень, з яких: - заборгованість за основною сумою кредиту 9 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 51 813,00 гривень. Ознайомившись з позовною заявою та матеріалами, наданими Позивачем на її обґрунтування, Представник Відповідача не погоджується з розміром заявленої заборгованості, насамперед у частині процентів у сумі 51 813,00 грн, та вважає, що наведений Позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом без перевірки правових підстав кожного нарахування, умов Договору та Графіка платежів, а також дотримання засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності

Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору № 5343738 від 26.09.2021 року, факт отримання кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн та наявність невиконаного грошового зобов`язання. З урахуванням умов Договору та розрахунку первісного кредитора Представник Відповідача вважає обґрунтованими вимоги в частині: - заборгованості за основною сумою кредиту 9 000,00 грн; - процентів, нарахованих за Базовий період, 3 213,00 грн. Таким чином, Відповідач визнає позовні вимоги в межах 12 213,00 грн, а в частині стягнення процентів понад зазначений розмір проти позову заперечує з підстав, наведених нижче. При цьому таке часткове визнання не означає визнання правильності всього поданого Позивачем розрахунку та не позбавляє Відповідача права посилатися на недоведеність правових підстав для нарахування процентів у Спеціальний період, несправедливість і непропорційність відповідної умови Договору, а також на наслідки настання Умови дострокового виконання Зобов`язань.

Невідповідність між інформацією про загальну вартість кредиту та фактично заявленою сумою процентів. Відповідно до п. 1.7.2 Договору у Базовий період протягом 30 календарних днів з 26.09.2021 року до 26.10.2021 року передбачено процентну ставку 1,19 % за Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.08.2026 3 один день користування кредитом, а у Спеціальний період протягом 180 календарних днів з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року 3 % за один день користування кредитом. Водночас у самому Договорі зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 12 218,40 грн. У Додатку № 1 Графіку платежів зазначено 9 000,00 грн основної суми кредиту, 3 218,40 грн процентів та загальну суму платежів 12 218,40 грн, з яких за Базовий період передбачено 3 213,00 грн процентів, а за Спеціальний період 5,40 грн. Представник Відповідача усвідомлює, що наведений Графік платежів побудований за умови здійснення передбаченого ним платежу наприкінці Базового періоду, а тому сам по собі не є арифметичним обмеженням будь-якої можливої заборгованості сумою 12 218,40 грн. Разом з тим він має істотне значення для оцінки прозорості, передбачуваності та пропорційності фінансового навантаження на споживача, оскільки фактично за кредитом 9 000,00 грн Позивач заявляє 51 813,00 грн лише процентів, тобто приблизно 575,7 % від суми отриманого кредиту.

Поданий кредитором розрахунок містить внутрішні суперечності. Із детального щоденного розрахунку вбачається, що протягом Базового періоду на суму 9 000,00 грн нараховувалося по 107,10 грн за день, а з 27.10.2021 року кредитодавець почав нараховувати по 270,00 грн за день, тобто 3 % від усієї неповернутої суми кредиту. Таким способом за 180 днів сформовано 48 600,00 грн, а загальна сума процентів доведена до 51 813,00 грн. Разом з тим сам розрахунок містить суперечливі дані. Так, за 26.10.2021 року у графі процентної ставки зазначено 3,00 %, однак нараховано 107,10 грн, що математично відповідає ставці 1,19 % від 9 000,00 грн. За 24.04.2022 року, навпаки, у графі процентної ставки зазначено 0,00 %, але за цей день нараховано 270,00 грн процентів. Наведені суперечності не спростовують саму можливість арифметично отримати підсумкову суму 51 813,00 грн, однак свідчать, що односторонньо сформований кредитором розрахунок потребує судової перевірки і не може сам по собі безумовно підтверджувати правомірність кожного нарахування.

Особливе значення для вирішення спору мають пункти 4.7 та 4.8 Договору. Відповідно до п. 4.7 у разі неналежного виконання умов Договору та нездійснення платежу відповідно до Графіка платежів з наступного дня після закінчення Базового періоду настає Умова дострокового виконання Зобов`язань за Договором, про яку Кредитодавець повідомляє Позичальника будь-якими засобами зв`язку, зазначеними при оформленні Заявки. Відповідно до п. 4.8 після настання такої умови Кредитодавець має право витребувати до сплати всю суму невиконаних зобов`язань/ непогашеної заборгованості. Окремо п. 8.1.1 Договору передбачає, що в перший день Спеціального періоду Кредитодавець надсилає на електронну адресу Позичальника лист з інформацією про настання дати платежу за Базовий період та початок Спеціального періоду. Отже, сам Договір розрізняє повідомлення про початок Спеціального періоду та повідомлення про настання Умови дострокового виконання Зобов`язань. Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.08.2026 4 У переліку додатків до позовної заяви окремий документ про направлення Відповідачу повідомлення саме про настання Умови дострокового виконання Зобов`язань не зазначений. Якщо Позивач вважає, що цей факт підтверджується «Логуванням подій № 5343738 від 26.09.2021 року» або іншим доданим доказом, такий доказ має бути безпосередньо досліджений судом з установленням змісту повідомлення, дати і способу його направлення, адресата та технічних даних про доставку. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц сформульовано підхід, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після належного пред`явлення вимоги про дострокове повернення відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України; після цього права кредитора забезпечуються охоронними механізмами ст. 625 ЦК України. Тому у випадку доведення Позивачем факту реалізації первісним кредитором права на дострокове повернення всієї заборгованості суду необхідно встановити дату такої вимоги та перевірити правові підстави для подальшого нарахування протягом 180 днів звичайних договірних процентів у розмірі 3 % за день.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України цивільні правовідносини мають ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Споживач у кредитних правовідносинах є слабшою стороною договору, а умови договору підлягають оцінці з урахуванням законодавства про захист прав споживачів. У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23, предметом якої також були умови споживчого кредитування зі ставками 23 % за день, Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінки непропорційно великої суми процентів крізь призму справедливості, добросовісності та розумності, оскільки надмірні проценти можуть перетворюватися на непомірний тягар для споживача та джерело невиправданого додаткового прибутку кредитора. У цій справі ставка 3 % за один день після невиконання платежу призвела до нарахування 48 600,00 грн лише за 180 днів при сумі кредиту 9 000,00 грн. Такий результат, у сукупності з інформацією у підписаному Графіку платежів про загальну суму процентів 3 218,40 грн, потребує особливо ретельної перевірки судом.

Крім того, зазначив, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат, які не відповідають критеріям співмірності. Позивачем заявлено до стягнення 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при ціні позову 60 813,00 грн. Таким чином, сума заявлених витрат становить понад чверть ціни позову. Дана справа є типовим спором фінансової компанії про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить розглядати справу у спрощеному позовному провадженні, значна частина позовної заяви складається зі стандартного викладення норм цивільного законодавства та законодавства про електронну комерцію, а значний обсяг додатків є типовими документами кредитної справи та документами щодо відступлення права вимоги.

28 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Ушакової Марії Ігорівни надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що доводи Відповідача про те, що заявлена Позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 51 813,00 грн нібито не відповідає умовам Договору у зв`язку з тим, що в Договорі та Додатку № 1 до нього зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту у розмірі 12 218,40 грн, є безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов укладеного між сторонами правочину та не враховують фактичний порядок нарахування процентів, прямо погоджений сторонами. Так, відповідно до п. 1.3. Договору сума наданого Відповідачу кредиту становить 9 000,00 грн. Водночас пунктом 1.7.2. Договору сторони безпосередньо погодили ставки процентів за користування кредитом, а саме: у Базовий період протягом 30 календарних днів з 26.09.2021 року до 26.10.2021 року включно у розмірі 1,19 % за один день користування кредитом; у Спеціальний період протягом 180 календарних днів з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року включно у розмірі 3 % за один день користування кредитом. При цьому п. 1.7.4. Договору прямо передбачено, що проценти за користування кредитом відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. нараховуються Кредитодавцем протягом усього строку дії Договору з дати його укладення до кінцевої дати виконання Договору включно на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, встановленою для відповідного періоду. Таким чином, сторони не лише погодили розмір процентних ставок, але й прямо визначили період, протягом якого такі проценти підлягають нарахуванню. Отже, твердження Відповідача про те, що сума процентів у розмірі 51 813,00 грн суперечить умовам Договору, спростовується безпосередньо його змістом. Згідно з наданим Позивачем детальним розрахунком заборгованості, проценти були нараховані відповідно до погоджених сторонами умов: за період з 27.09.2021 року по 26.10.2021 року 1,19 % від 9 000,00 грн, тобто 107,10 грн за один день; за період з 27.10.2021 року по 23.04.2022 року 3 % від 9 000,00 грн, тобто 270,00 грн за один день. Загальна сума нарахованих процентів у розмірі 51 813,00 грн є наслідком застосування саме тих процентних ставок, які Відповідач добровільно погодила під час укладення Договору, до основної суми кредиту протягом передбаченого Договором строку його дії. При цьому сам Відповідач фактично визнає, що наведений у Додатку № 1 до Договору графік платежів не є арифметичним обмеженням можливої заборгованості сумою 12 218,40 грн, зазначаючи, що такий графік побудований за певного сценарію погашення кредиту. Вказане визнання має істотне значення, оскільки саме на протилежному твердженні фактично ґрунтується весь наведений Відповідачем аргумент. Зазначення в Договорі орієнтовної загальної вартості кредиту у розмірі 12 218,40 грн саме по собі не означає встановлення сторонами граничного розміру заборгованості, який у будь-якому випадку не може бути перевищений незалежно від поведінки Позичальника та фактичного строку користування кредитними коштами. Необхідно розмежовувати орієнтовну загальну вартість кредиту, визначену на момент укладення договору виходячи з передбаченого умовами договору способу та строків виконання зобов`язань, та фактичну суму заборгованості, яка формується відповідно до фактичного виконання Позичальником своїх договірних обов`язків. Відповідач не може посилатися на орієнтовний графік платежів як на підставу для звільнення від виконання інших прямо погоджених нею умов Договору, зокрема щодо сплати процентів за фактичний період користування кредитними коштами. Більше того, п. 3.1. Договору прямо визначає строк його дії з 26.09.2021 року до 24.04.2022 року включно. При цьому сторонами було погоджено, що у разі виконання зобов`язань до кінцевої дати виконання Договору договір припиняє свою дію з дати повернення/погашення кредиту. Отже, умовами Договору прямо передбачено залежність фактичного обсягу нарахованих процентів від періоду, протягом якого кредит фактично залишається непогашеним. Іншими словами, Позичальник мав можливість припинити подальше нарахування процентів шляхом належного виконання свого основного зобов`язання повернення кредитних коштів у строки та порядку, визначені Договором. Невиконання цього обов`язку не може трансформуватися у висновок про неправомірність нарахування процентів, якщо таке нарахування здійснювалося відповідно до прямо погоджених сторонами умов. Окремо слід звернути увагу на те, що наведені Відповідачем розрахунки щодо «575,7 % від суми отриманого кредиту» самі по собі не свідчать про неправомірність нарахування. Відсоткове співвідношення суми нарахованих процентів до суми основного боргу не є самостійним критерієм для встановлення незаконності нарахування, якщо розмір процентної ставки, порядок її застосування та строк нарахування були визначені сторонами у договорі. Відповідач фактично намагається замінити погоджений сторонами механізм нарахування процентів власним розрахунком, виходячи виключно з показника «орієнтовної загальної вартості кредиту». Проте такий підхід суперечить змісту самого Договору, оскільки п. 1.7.4. прямо встановлює порядок нарахування процентів протягом усього строку його дії. Також необґрунтованим є посилання Відповідача на суму процентів 3 218,40 грн, зазначену у Додатку № 1 до Договору, як на максимальну суму процентів. Зазначена сума визначена саме у графіку платежів та пов`язана із передбаченим ним порядком виконання зобов`язань. Вона не скасовує та не змінює положення п. 1.7.2. та п. 1.7.4. Договору, якими сторони окремо погодили процентні ставки та порядок їх нарахування протягом строку дії Договору. У разі якщо Відповідач вважає, що положення Договору щодо процентної ставки, строку її застосування або порядку нарахування процентів є недійсними, несправедливими чи такими, що не підлягають застосуванню, саме на Відповідача покладається обов`язок належним чином обґрунтувати відповідні заперечення та довести наявність передбачених законом підстав для незастосування погоджених сторонами умов. Натомість сам факт того, що внаслідок тривалого невиконання Відповідачем свого обов`язку з повернення кредиту сума фактично нарахованих процентів є істотно більшою за суму, яка була б сплачена за іншого сценарію виконання Договору, не свідчить про арифметичну помилку або неправомірність нарахування. Таким чином, твердження Відповідача про нібито невідповідність суми процентів у розмірі 51 813,00 грн зазначеній у Договорі орієнтовній загальній вартості кредиту у розмірі 12 218,40 грн є необґрунтованим. Фактично Відповідач ототожнює орієнтовну загальну вартість кредиту, зазначену в графіку платежів, із встановленим сторонами максимальним розміром процентів, хоча такого обмеження умовами Договору не встановлено. За таких обставин посилання Відповідача на суму 12 218,40 грн як на граничний розмір її зобов`язань є помилковим, а наведені нею доводи не спростовують правильності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості та не дають правових підстав для виключення з нього нарахованих відповідно до умов Договору процентів у розмірі 51 813,00 грн.

Необґрунтованими є також доводи Відповідача про те, що поданий Позивачем детальний розрахунок заборгованості нібито містить внутрішні суперечності, які ставлять під сумнів правомірність нарахування процентів. Насамперед слід звернути увагу, що сам Відповідач визнає принципову правильність арифметичного формування підсумкової суми процентів у розмірі 51 813,00 грн, зазначаючи, що наведені нею обставини «не спростовують саму можливість арифметично отримати підсумкову суму». Таким чином, фактично заперечення Відповідача зводяться не до доведення неправильності самого розрахунку, а виключно до посилання на окремі технічні невідповідності у відображенні процентної ставки в окремих рядках розрахунку. Разом з тим такі технічні особливості не можуть бути підставою для висновку про неправомірність нарахування процентів у цілому, оскільки правова підстава, розмір процентних ставок та періоди їх застосування прямо визначені Договором. Як уже зазначалося, відповідно до п. 1.7.2. Договору сторонами погоджено застосування процентної ставки 1,19 % за один день користування кредитом у Базовий період та 3 % за один день користування кредитом у Спеціальний період. При цьому п. 1.7.4. Договору прямо встановлено, що проценти нараховуються протягом усього строку дії Договору на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, встановленою для відповідного періоду. Отже, саме умови Договору, а не технічне позначення процентної ставки в окремій графі розрахункової таблиці, визначають правову підставу та розмір відповідного нарахування. Щодо зазначення у розрахунку за 26.10.2021 року процентної ставки 3,00 % при нарахуванні 107,10 грн, необхідно зазначити, що сама сума 107,10 грн є математично однозначною та відповідає нарахуванню 1,19 % від основної суми кредиту 9 000,00 грн. Таким чином, наведене Відповідачем розходження стосується виключно технічного відображення ставки у відповідному рядку розрахунку та не змінює фактично нарахованої суми. Більше того, арифметична перевірка розрахунку дає можливість чітко встановити порядок формування заявленої суми: 30 днів за ставкою 1,19 % від 9 000,00 грн 107,10 грн за день, що становить 3 213,00 грн; 180 днів за ставкою 3 % від 9 000,00 грн 270,00 грн за день, що становить 48600,00 грн. У сукупності зазначені суми становлять 51 813,00 грн. Отже, розмір процентів не є результатом довільного чи непрозорого визначення Позивачем, а прямо випливає з погодженої сторонами процентної ставки, основної суми кредиту та визначеного Договором строку її застосування. Щодо посилання Відповідача на те, що у розрахунку за 24.04.2022 року зазначено процентну ставку 0,00 %, однак нараховано 270,00 грн, зазначене також не спростовує загальної правильності розрахунку та не може бути підставою для виключення відповідної суми процентів. Відповідно до п. 1.7.2. Договору Спеціальний період визначений сторонами як період з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року включно. Отже, кінцевою датою нарахування процентів за Спеціальною процентною ставкою є саме 24.04.2022 року. Таким чином, якщо у відповідному рядку розрахунку відображено ставку «0,00 %», але фактично здійснено нарахування 270,00 грн, зазначене свідчить лише про технічну невідповідність реквізиту таблиці фактично застосованій ставці, а не про відсутність договірної підстави для нарахування. При цьому Відповідач не наводить жодного альтернативного розрахунку, який би свідчив про те, що за умовами п. 1.7.2. та п. 1.7.4. Договору сума процентів повинна бути іншою. Не наведено Відповідачем і доказів того, що Позивачем при визначенні суми 51 813,00 грн застосовувалася інша основна сума кредиту, інша процентна ставка або інший період нарахування, ніж ті, що прямо передбачені Договором. Фактично Відповідач намагається надати окремим технічним позначенням у розрахунковій таблиці значення, якого вони не мають, та на цій підставі поставити під сумнів усю суму нарахованих процентів. Такий підхід є безпідставним. Розрахунок заборгованості має оцінюватися судом у сукупності з умовами Договору та іншими доказами у справі

Щодо доводів Відповідача про настання Умови дострокового виконання Зобов`язань та необхідність повідомлення Позичальника Доводи Відповідача, наведені у цьому розділі, ґрунтуються на неправильному ототожненні передбаченої Договором Умови дострокового виконання Зобов`язань із фактичним достроковим пред`явленням Кредитодавцем вимоги про повернення всієї суми заборгованості, а також із достроковим припиненням строку кредитування. Дійсно, відповідно до п. 4.7. Договору Умова дострокового виконання Зобов`язань настає у разі неналежного виконання Позичальником умов Договору, у тому числі неналежного виконання Графіка платежів або несвоєчасної сплати відповідних сум. У разі неналежного виконання умов Договору та нездійснення платежу відповідно до Графіка платежів з наступного дня після закінчення Базового періоду така Умова настає, про що Кредитодавець повідомляє Позичальника будьякими засобами зв`язку, зазначеними останнім при оформленні Заявки. Отже, Позивач не заперечує того, що за наявності передбачених Договором обставин Умова дострокового виконання Зобов`язань настає у визначений Договором момент. Однак принципово важливо, що саме настання такої Умови не є тотожним фактичній реалізації Кредитодавцем права на дострокове повернення всієї заборгованості та не означає автоматичного припинення строку кредитування. Це прямо випливає з п. 4.8. Договору, відповідно до якого при настанні Умови дострокового виконання Зобов`язань Кредитодавець має право витребувати у Позичальника до сплати всю суму невиконаних Зобов`язань/непогашеної Заборгованості за Договором, а Позичальник зобов`язаний терміново сплатити таку суму. Таким чином, сам Договір розмежовує дві юридично різні обставини: перша настання Умови дострокового виконання Зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником своїх обов`язків; друга реалізація Кредитодавцем права витребувати всю суму невиконаних зобов`язань/непогашеної заборгованості. При цьому п. 4.8. Договору не містить положення про те, що з моменту автоматичного настання Умови дострокового виконання Зобов`язань автоматично припиняється строк кредитування, припиняється дія інших положень Договору або припиняється нарахування процентів. Навпаки, відповідно до п. 3.1. Договору строк його дії сторонами визначений з 26.09.2021 року до 24.04.2022 року включно. Ще більш чітко правові наслідки визначені п. 1.7.4. Договору, відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховуються протягом усього строку дії Договору з дати його укладення до Кінцевої дати виконання Договору включно на Основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, встановленою для відповідного періоду. Тобто сторони прямо погодили не лише сам факт нарахування процентів, а й кінцевий момент такого нарахування Кінцеву дату виконання Договору. При цьому п. 1.7.2. Договору безпосередньо встановлює Спеціальний період з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року включно та процентну ставку у розмірі 3 % за один день користування кредитом. Отже, умовами Договору прямо передбачено застосування Спеціальної процентної ставки саме у період з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року включно. Відповідач фактично пропонує суду зробити висновок, що настання Умови дострокового виконання Зобов`язань з наступного дня після закінчення Базового періоду автоматично припинило право Кредитодавця нараховувати проценти за Спеціальний період. Однак такого положення у Договорі немає. Більше того, таке тлумачення прямо суперечило б п. 1.7.2. та п. 1.7.4. Договору, якими сторони передбачили нарахування процентів за Спеціальною процентною ставкою протягом визначеного періоду та до Кінцевої дати виконання Договору включно. Відтак, Відповідач фактично намагається доповнити Договір умовою, якої сторони при його укладенні не погоджували, а саме: «настання Умови дострокового виконання Зобов`язань автоматично припиняє нарахування договірних процентів». Таке твердження не відповідає змісту укладеного між сторонами правочину

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. До підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі розміщена інформація на сайті товариства. Крім того, зважаючи на вільний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами, які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договору, в тому числі підписавши Договір, в якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків.

28 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в яких вказав, що відповідач підтримує поданий відзив у повному обсязі, у тому числі часткове визнання позовних вимог у межах 12 213,00 грн, з яких 9 000,00 грн - основна сума кредиту та 3 213,00 грн - проценти за Базовий період. У частині стягнення процентів понад зазначений розмір Відповідач проти позову заперечує.

Водночас Відповідач враховує, що ухвалою Верховного Суду від 04.02.2026 року справу № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про можливість відступлення від висновку, викладеного у постанові від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23. Ухвалою Об`єднаної палати КЦС ВС від 18.02.2026 року справу № 552/672/23 прийнято до розгляду. За даними Supreme LAB станом на дату подання цих Заперечень справа перебуває на розгляді Об`єднаної палати; розгляд відкладено без визначення дати. Правове питання у справі № 552/672/23 безпосередньо стосується того, чи вправі суд у межах позову кредитора про стягнення заборгованості оцінювати справедливість умов кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення споживачем окремих позовних вимог. Таке питання є безпосередньо релевантним для цієї справи. У 2026 році суди вже зупиняють провадження у подібних кредитних спорах до закінчення розгляду справи № 552/672/23, зокрема у справах № 946/476/26, № 532/1011/26, № 399/955/25 та інших. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Верховного Суду. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України у такому разі провадження зупиняється до закінчення касаційного перегляду.

Позивач у відповіді на відзив додатково посилається на те, що до підписання Договору Позичальнику нібито було надано всі можливості для ознайомлення з умовами кредитування, відповідна інформація була розміщена на сайті Товариства, а підписанням Договору Позичальник підтвердив належне ознайомлення з умовами. Відповідач враховує, що п. 1.1 Договору № 5343738 містить посилання на Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» як на невід`ємну частину Договору, а п. 9.2 містить стандартне підтвердження про ознайомлення Позичальника з Правилами. Разом з тим надані Позивачем до суду Правила не містять електронного або власноручного підпису Відповідача. Саме по собі посилання у типовій формі Договору на Правила, розміщені на веб-сайті кредитодавця, не доводить, що конкретному Позичальнику до акцепту була надана саме та редакція Правил, яка долучена до справи, та що він мав реальну можливість ознайомитися саме з її незмінним змістом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 звернула увагу, що умови та правила, які розробляються самим кредитором, розміщуються на його вебсайті та не містять підпису позичальника, не можуть автоматично вважатися погодженою частиною кредитного договору в частині додаткових умов, якщо кредитор не довів ознайомлення споживача саме з відповідною редакцією.

02 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні вимоги відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.

В судове засідання 23 вересня 2026 року учасники справи не з`явились.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26 вересня 2021 року між ТОВ «АлексКредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 5343738.

Відповідно до п.п. 1.2. За Договором Кредитодавець (п. 2.21. Правил) надає Позичальнику (п. 2.33. Правил) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит (п. 2.20. Правил)), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.35. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору.

Згідно п. 1.3. Сума кредиту складає 9 000,00 гривень.

Згідно п. 1.6. Догвору Розрахунок Зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника, строки виконання Зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, Основна сума кредиту (п. 2.28. Правил), Проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Окрім повного Графіку платежів у Додатку № 1 до Договору, наводиться окремий випадок повного Графіку платежів, який відповідає Максимально ефективному користуванню кредитом (п. 2.25. Правил) за умови сплати Позичальником всіх Зобов`язань за Договором у останній день Базового періоду (п. 2.4. Правил).

Згідно п. 1.7. Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,95% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту. \

1.7.2. Ставки нарахування Процентів за користування кредитом за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні Договору: - в Базовий період протягом 30 календарних днів з 26.09.2021 року до 26.10.2021 року (включно) у розмірі 1,19 % за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил));

В Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)). Орієнтовна загальна вартість Кредиту при використанні Загальних умов кредитування скл

адає 12 218,40 грн. 1.7.3. У випадку подовження Позичальником Базового періоду, Строку дії Договору та зміни Кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,19% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)).

В Спеціальний період, з дати закінчення подовженого Базового періоду та до спливу Кінцевої дати виконання Договору (включно), Проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка).

1.7.4. Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. Договору нараховуються Кредитодавцем протягом усього Строку дії Договору (з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) до Кінцевої дати виконання Договору (включно)) на Основну суму кредиту за кожний день користування Кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася. Нарахування Процентів за користування кредитом є правом Кредитодавця, а не його обов`язком. Кредитодавець, без погодження з Позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором Процентів за користування кредитом. 1.7.5. Розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у Графіку платежів, може бути збільшений Кредитодавцем тільки з письмової згоди Позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна Додаткова угода (п. 2.11. Правил). 1.7.6. У разі неналежного виконання Графіку платежів настає Умова дострокового виконання Зобов`язань за Договором (п. 2.43. Правил), у зв`язку з чим Позичальник має сплатити всю Заборгованість (п. 2.14. Правил) за Договором.

Згідно п. 3.1 Договору Сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.42. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору 26.09.2021 року до Кінцевої дати виконання Договору 24.04.2022 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати Заборгованості. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з Дати повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

01.04.2026 було укладено договір № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5343738. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5343738.

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості були укладені в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у відзиві визнав укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, разом з тим, заперечив щодо розміру процентів, вказавши на невідповідність між інформацією про загальну вартість кредиту та фактично заявленою сумою процентів. Відповідно до п. 1.7.2 Договору у Базовий період протягом 30 календарних днів з 26.09.2021 року до 26.10.2021 року передбачено процентну ставку 1,19 % за один день користування кредитом, а у Спеціальний період протягом 180 календарних днів з 27.10.2021 року до 24.04.2022 року 3 % за один день користування кредитом. Водночас у самому Договорі зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 12 218,40 грн. У Додатку № 1 Графіку платежів зазначено 9 000,00 грн основної суми кредиту, 3 218,40 грн процентів та загальну суму платежів 12 218,40 грн, з яких за Базовий період передбачено 3 213,00 грн процентів, а за Спеціальний період 5,40 грн.

Графік платежів побудований за умови здійснення передбаченого ним платежу наприкінці Базового періоду, а тому сам по собі не є арифметичним обмеженням будь-якої можливої заборгованості сумою 12 218,40 грн. Разом з тим він має істотне значення для оцінки прозорості, передбачуваності та пропорційності фінансового навантаження на споживача, оскільки фактично за кредитом 9 000,00 грн Позивач заявляє 51 813,00 грн лише процентів, тобто приблизно 575,7 % від суми отриманого кредиту.

При вирішенні питання про розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача суд враховує Постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23, в якій вказано, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Так суд вважає, що договір про надання кредиту № 5343738 від 26.09.2021 також містить двозначні умови договору, зокрема договір не містить чіткого строку кредитування, умови договору про базовий період та спеціальний період, а також розмір процентної ставки не можуть тлумачитись однозначно, оскільки Додатком № 1 до Договору про надання кредиту № 5343738 від 26.09.2021, який є невід`ємною частиною кредитного договору, встановлено Таблицю обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту включає в себе як базовий період, так і спеціальний період, згідно якого орієнтовна загальна вартість кредиту становить 12218,40 грн та складається суми кредиту за договором 9000,00 грн та суми процентів за користування кредитом 3218,00 грн.

Отже, враховуючи, що Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору, містить розбіжності з договором, такі двозначні умови договору мають тлумачитись на користь споживача та проценти мають стягуватись в розмірі, визначеному в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту в розмірі 3218,40 грн, а загальна сума боргу - 12218,40 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 12218,40 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 3218,40 грн заборгованість за відсотками.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 1075 від 01.05.2026, витяг з акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Згідно наданих документів вартість витрат на правову допомогу становить 16000,00 грн.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 16000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 20,09 % від розміру задоволених судом позовних вимог, отже, судовий збір становить 534,92 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 602,70 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № № 5343738 від 26.09.2021 в розмірі 12218,40 грн (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять грн 40 коп).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 534,92 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 602,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521. код ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко