Рішення № 140030288, 23.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3413/26

Провадження № 2/357/4158/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

31 грудня 2025 року представник ТОВ «Іннова Нова» Андрущенко М.В. звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики в розмірі 25040,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 12.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 6012831124. Як вбачається із змісту договору позики, разом із правилами надання споживчих кредитів, затверджених 23.04.2024 складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до п. 2.2. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 7 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної Відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та 2.6.3. цього Договору, його додатків. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; Дати надання кредиту: 12.11.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору. 0,87 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше). 2.7. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня. п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0,9% в день та застосовується відповідно до наступних умов: «Якщо Позичальник 12.12.2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки».

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», як Позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп. В той же час Відповідач всупереч умовам договору Позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом ЦК Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.02.2026 6 України) свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Отже, станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 25 040 грн. 00 коп.: - 6 900 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 4 140 грн. 00 коп. заборгованість за процентами; - 14 000 грн. 00 коп. сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань Позичальником Договору; Разом: 25 040 грн. 00 коп., проценти нараховувалися по 23.02.2026 року включно

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 30 квітня 2026 року. Витребувано в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352, юридична адресам. Київ, вул. Автозаводська, 54/1) а саме: Документи завірені належним чином, які підтверджують факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ ФК "Контрактовий дім" та отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику відповідно до умов Договору надання грошових коштів у позику №6012831124 від 12.11.2024 р. у розмірі 7 000,00 грн, а саме виписки з карткових рахунків, які перебувають у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за 12.11.2024.

10 квітня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк» на ухвалу про витребування доказів.

Через неявку відповідача в судове засідання, призначене на 30 квітня 2026 року, судом відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 15 липня 2026 року.

15 липня 2026 року за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено на 23 вересня 2026 року.

03 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Кучер Олега Володимировича з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що до позовної заяви позивачем надано роздруківку електронного документа Договір надання грошових коштів у позику № 6012831124 від 12.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 (позичальник). Як вбачається зі змісту пунктів 2.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери). Позивач стверджує, що на виконання кредитного договору, укладеного між відповідачем та ТОВ «Іннова Фінанс» відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн, В обґрунтування позову позивач стверджує, що Кредитний договір підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису «3662». Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини Позивачем не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин вважається підписаним у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. При цьому сам по собі факт відображення текстових цифр «3662» на паперовому носії не є доказом того, що: Даний алфавітно-цифровий код дійсно генерувався системою під вказану транзакцію. Даний код був надісланий саме на верифікований номер телефону Відповідача у формі SMS чи повідомлення в месенджер. Відповідач особисто вводив цей код у спеціальне інтерактивне поле на сайті. Позивач не надав суду належних електронних доказів (лог-файлів системи, системних журналів, сертифікованих звітів ІКС), які б фіксували точний час, IP-адресу та факт введення коду «3662» з пристрою, що належить Відповідачу.

Позивач долучив до позову виключно паперову копію (роздруківку) електронного договору. Для доведення факту підписання договору Позивач зобов`язаний надати суду оригінал електронного документа (файл договору у форматі .pdf, .p7s або .xml), а також Протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису/печатки, сформований на порталі Центрального засвідчувального органу (czo.gov.ua) або «Дія». Лише такий протокол може підтвердити: 1. Юридичну силу підписів сторін на момент підписання. 2. Цілісність файлу (що в текст договору не вносилися зміни). У матеріалах справи такий перевірочний файл та протокол перевірки відносно Відповідача відсутні. Наявна роздруківка є звичайним текстом, створеним Позивачем в односторонньому порядку, що позбавляє документ статусу належного доказу. Сам лише текст у договорі згенерований комп`ютерною програмою Позивача із зазначенням набору символів (ідентифікатора), є одностороннім документом фінансової установи та не може вважатися беззаперечним доказом волевиявлення Відповідача на підписання кредиту Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доведення факту належного укладення та підписання договору онлайн покладається виключно на Позивача. За відсутності сертифікованих технічних доказів відправки та введення СМСкоду саме Відповідачем, електронний підпис є необґрунтованим, а договір не може вважатися укладеним у письмовій (електронній) формі. Позивач додає до справи лист-довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (EasyPay) вих. № 20580 від 19.02.2026 р. про успішність транзакції на суму 7000.00 грн. Проте у полі «Номер замовлення» вказано технічний ID 150aba7c-5775-42f3-8960- c75799c642fa, який жодним чином не пов`язаний з номером Договору позики № 6012831124. Документи платіжної системи не містять призначення платежу із посиланням на оспорюваний договір позики, тому факт видачі кредиту саме за цим правочином не доведений. Інформація зазначена в довідці, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказами отримання коштів та наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. Інших доказів, які б відповідали критеріям належності та достовірності, позивачем не подано; інші подані докази (розрахунки, довідка про перерахування суми тощо) складені в односторонньому порядку. З огляду на зазначені положення законодавства Відповідач зазначає, що Позивачем до позову не надано жодного доказу, який підтверджує укладення Відповідачем з Позивачем кредитного договору шляхом його підписання електронним підписом Відповідача, на надано доказів, яким чином відбувалось підписання зазначеного у позовній заяві договору. Позивачем не надано до позовної заяви жодного доказу того, яким чином Відповідач взагалі міг отримати одноразовий ідентифікатор.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені статтями 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу Позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. 2. Також, Відповідач, звертає увагу суду, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначений розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на яких наполягає позивач

Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитних договорів. 3. Щодо незаконності нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) в період дії воєнного стану Навіть у разі, якщо суд прийде до висновку про доведеність факту укладення договору, вимоги Позивача в частині стягнення штрафних санкцій є абсолютно незаконними та не підлягають задоволенню з огляду на таке. У п. 7.3 та п. 7.4 оспорюваного Договору Позивач передбачив право стягувати з Позичальника штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу та пеню за кожен день прострочення. Спираючись на ці пункти, Позивач нарахував штрафні санкції. Проте, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого триває. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 6-1. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: «У період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (неналежне виконання) споживачем зобов`язань за таким договором». Аналогічні імперативні норми закріплені у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», які прямо вказують, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Оскільки оспорюваний договір був підписаний (за твердженням Позивача) 12.11.2024 року, тобто в період дії воєнного стану, будь-яке нарахування Позивачем штрафу у розмірі 28% та пені є прямим і грубим порушенням чинного законодавства України. Всі нараховані штрафні санкції є безпідставними, незаконними і не можуть бути стягнуті судом.

Щодо незаконності нарахування договірних відсотків поза строком кредитування Згідно з п. 2.5 Договору позики, Сторони визначили чіткий строк кредитування, який становить 360 днів та повністю закінчився 07 листопада 2025 року. Отже, дія договору в частині правомірного користування кредитними коштами була обмежена цим строком. Позивач у розрахунку заборгованості продовжує нараховувати договірні відсотки (за стандартною ставкою 1% або зниженою 0.9% на день) поза межами строку кредитування до 23.02.2026 року. Такі дії Позивача є грубим порушенням чинного законодавства та правових позицій вищих судових інстанцій.

Таким чином, після закінчення 360-денного строку договору Позивач втратив право нараховувати будь-які договірні відсотки. Нарахування відсотків за щоденною ставкою поза межами строку кредитування є повністю безпідставним, а відповідні суми у розрахунку позову підлягають виключенню судом як незаконні.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Андрущенка М.В., який обґрунтований тим, що Позивач не погоджується з доводами Відповідача з наступних підстав. 1. Щодо доводів Відповідача про недоведеність укладення та підписання електронного договору Відповідач зазначає, що Позивачем нібито не надано належних доказів використання ним одноразового ідентифікатора «3662», його направлення на номер телефону Відповідача та введення цього коду саме Відповідачем. Також Відповідач посилається на відсутність лог-файлів, системних журналів та інших технічних документів. Зазначені твердження є необґрунтованими. 12 листопада 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 6012831124. Договір укладено в електронній формі із застосуванням інформаційнокомунікаційної системи Товариства. Умовами Договору прямо визначено порядок ідентифікації Позичальника, порядок направлення одноразового ідентифікатора та порядок його використання для підписання Договору. Відповідно до умов Договору Позичальник, приймаючи пропозицію Кредитодавця, підписує електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання відповідної кнопки. Після цього сформований електронний підпис Позичальника накладається на Договір, а його умови вважаються прийнятими сторонами. При цьому матеріалами справи підтверджується направлення одноразового ідентифікатора на номер телефону, зазначений Позичальником під час оформлення кредиту. У позовній заяві Позивачем також було зазначено конкретний одноразовий ідентифікатор, використаний для підписання Договору, та описано порядок його застосування. Отже, доводи Відповідача фактично зводяться до заперечення самого факту використання ним засобу електронної ідентифікації, однак жодного належного доказу того, що зазначений номер телефону не належав Відповідачу, що телефон був використаний іншою особою або що Відповідач не здійснював відповідних дій в інформаційній системі, до суду не подано. Саме лише припущення Відповідача про те, що Позивач повинен додатково надати IP-адресу, журнали серверів або інші технічні дані, не свідчить про відсутність факту укладення договору. Більше того, Відповідач у своєму відзиві не заперечує існування документа, який містить його персональні дані, умови кредитування та ідентифікатор, а фактично ставить під сумнів лише спосіб його підписання. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом акцепту оферти в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину. Тому твердження Відповідача про те, що для підтвердження укладення електронного договору обов`язково необхідне подання файлу формату .p7s, .xml або протоколу з порталу Центрального засвідчувального органу, є помилковим. В даному випадку мова не йде про кваліфікований електронний підпис, створений із використанням кваліфікованого сертифіката, як це намагається представити Відповідач. Договір укладений із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що є окремим передбаченим законом способом підписання електронного правочину. Таким чином, посилання Відповідача на необхідність подання саме «сертифікованого протоколу перевірки КЕП» не відповідає способу укладення спірного Договору. 2. Щодо тверджень про відсутність доказів отримання кредитних коштів Відповідач також стверджує, що довідка ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» не підтверджує видачу кредиту, оскільки у ній зазначено технічний ID, який не збігається з номером Договору. Позивач із такими твердженнями не погоджується. Відповідно до умов Договору Позивач зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок/ платіжну картку, реквізити якої були надані Позичальником. На виконання зазначеного обов`язку Позивач залучив до здійснення переказу коштів ТОВ «ФК «Контрактовий Дім». Між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» укладено договір № 160523/1 від 16 травня 2023 року, відповідно до якого фінансова компанія здійснює перекази коштів на користь отримувачів. На підтвердження здійснення переказу Позивачем подано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів у розмірі 7 000,00 грн. Сам факт того, що платіжна система використовує власний технічний ідентифікатор операції, який не є тотожним номеру кредитного договору, не свідчить про відсутність зв`язку між платежем та відповідним кредитним правочином. Щодо тверджень про необхідність подання первинних бухгалтерських документів Відповідач посилається на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що розрахунок заборгованості є документом, складеним Позивачем в односторонньому порядку. Позивач не заперечує, що сам по собі розрахунок заборгованості не є документом, який підтверджує факт укладення кредитного договору або факт перерахування коштів. Однак Позивач і не обґрунтовує свої вимоги виключно розрахунком. Розрахунок заборгованості є документом, який відображає математичний розрахунок суми боргу відповідно до умов укладеного Договору. Факт існування договірних правовідносин підтверджується електронним Договором та іншими документами, а факт перерахування коштів документами платіжного сервісу. Таким чином, Відповідач фактично підміняє питання доказування факту існування зобов`язання питанням бухгалтерського оформлення операцій Позивача. Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулює порядок документування господарських операцій та ведення бухгалтерського обліку і сама по собі не встановлює правила, відповідно до якого виключно первинний бухгалтерський документ може бути належним доказом у цивільній справі щодо стягнення заборгованості. Відповідно до статей 7681 ЦПК України доказування здійснюється будьякими належними, допустимими та достовірними доказами, а не виключно документами, які відповідають критеріям бухгалтерського обліку. Отже, посилання Відповідача на необхідність надання виключно первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Щодо штрафних санкцій у період дії воєнного стану Відповідач посилається на пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», стверджуючи, що штраф та пеня не підлягають стягненню. У цій частині Позивач погоджується лише з тим, що законодавством України встановлено спеціальні правила щодо відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії відповідних законодавчих обмежень. Водночас Позивач звертає увагу суду, що зазначені положення стосуються саме відповідальності за прострочення, а не основного зобов`язання щодо повернення отриманої суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Тому навіть у разі неврахування судом заявленої до стягнення пені це не може бути підставою для відмови у стягненні основної суми кредиту та належних процентів. При цьому питання щодо конкретного періоду, за який здійснювалося нарахування пені, її правової природи та відповідності чинному законодавству має вирішуватися судом з урахуванням умов Договору та положень законодавства, чинних на відповідний період. Позивач просить суд оцінити заявлену до стягнення суму заборгованості з урахуванням саме тих платежів, які відповідно до законодавства можуть бути стягнуті з Відповідача.

Щодо тверджень про незаконність нарахування процентів після закінчення строку кредитування Відповідач зазначає, що 360-денний строк кредитування закінчився 07.11.2025 року, а тому Позивач нібито не мав права нараховувати договірні проценти до 23.02.2026 року. У цій частині Позивач звертає увагу суду на необхідність розмежування процентів за користування кредитом та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В судове засідання 23 вересня 2026 року учасники справи не з`явились.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

12 листопада 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 6012831124.

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 договору Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери). 2.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. 2.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000 гривень.

Згідно п. 2.5 Договору строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в).

Згідно п. 2-6 Договору За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0.9% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Позичальник 12.12.2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно п. 2.8 Договору Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 2.8.1. За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333.95% річних. 2.8.2. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2176.57% річних.

Відповідно до п. 2.9 Договору Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 2.9.1. За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32200.00 грн. 2.9.2. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31990.00 грн.

Згідно п. 3.1 Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Вказаний договір надання грошових коштів у позику підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора 3662.

Отже, за умовами вказаного кредитного договору, підписуючи його, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, та погодився з усіма його умовами.

Додатком № 1 до Договору № №6012831124 від 12.11.2024 передбачено реальну річну процентну ставку 2176.57 % та загальну вартість позики 319 90. 00 грн.

Якщо Позичальником не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 2100 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення: 1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 32200.00 грн. 2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 25200.00 грн. 3. Реальна річна процентна ставка складе 2333.95% річних. 4. Загальна вартість кредиту складе 32200.00 грн.

Вищевказані умови договору відображені в Паспорті споживчого кредиту.

Перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «Контрактовий дім», інформацією від АТ « Універсал Банк» про те, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) був зарахований платіж в сумі 7000,00 грн в період з 12.11.2024 від ТОВ «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що також підтверджено випискою по рахунку.

На підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08.09.2025 внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача, що підтверджується копією виписки з ЄДР.

Вказані обставини підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи в Електронному вигляді.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію ТОВ «Іннова Фінанс» відповідач ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (3662) у кредитному договорі № 8496300625 від 10.06.2025, приєдналась до Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «Іннова Фінанс», визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 6012831124 від 12.11.2024, (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив і закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договір № 6012831124 від 12.11.2024 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивачем не надано Даний алфавітно-цифровий код дійсно генерувався системою під вказану транзакцію. Даний код 3662 був надісланий саме на верифікований номер телефону Відповідача у формі SMS чи повідомлення в месенджер. Відповідач особисто вводив цей код у спеціальне інтерактивне поле на сайті. Позивач не надав суду належних електронних доказів (лог-файлів системи, системних журналів, сертифікованих звітів ІКС), які б фіксували точний час, IP-адресу та факт введення коду «3662» з пристрою, що належить Відповідачу.

Посилання відповідача на те, що відповідач не довів, що саме він підписав електронним підписом кредитний договір спростовується тим, що кредитний договір містить всі персональні дані відповідача такі, як місце реєстрації та проживання, РНОКПП, серія та номер паспорта.

Також тим, що банківська карта, зазначена в договорі НОМЕР_2 та на яку було перераховано кредитні кошти НОМЕР_3 також належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується інформацією від АТ «Універсал Банк»

Анкета-заява на кредит містить підтвердження рол отримання ідентифікаційних даних відносно відповідача через Систему BankID НБУ

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

Отже, Вищевказаний договір № 6012831124 від 12.11.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Згідно з вимогами ч.2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом ч.3 ст. 100 ЦПК України.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ч.5 ст. 100 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зроблено висновок, що:

«З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд в постанові від 05.02.2025 в справі № 752/30879/21.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів перерахування коштів відповідачу, оскільки згідно інформації від АТ «Універсал Банк» на рахунок відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) № 5358380880190692 було зарахування коштів на суму 7000,00 грн у період за 12.11.2024 від ТОВ «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що також підтверджується випискою по рахунку.

В свою чергу, відповідачем, як власником карткового рахунку, також не надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , яка могла б підтвердити факт неотримання вказаних коштів. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач частково погашав заборгованість та сплатив 20710,00 грн, тим самим своїми діями визнав як і укладення кредитного договору, так і отримання ним кредитних коштів.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (ст.ст. 12, 13 ЦПК України).

Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не заперечує сам факт отримання ним грошових коштів на свій картковий рахунок. Більше того, відповідач не надав власних доказів (зокрема, виписки з його карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6012831124 від 12.11.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.02.2026 складає 25040,00 грн, з яких: 6900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4140,00 грн заборгованість по процентам; 14 000,00 грн заборгованість по пені.

Суд відхиляє доводи відповідача про нарахування процентів поза строком кредитування, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості позивач припинив нараховувати проценти за договором 07.11.2025, ще до завершення строку кредитування.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення пені вказував, що нарахування пені у період дії воєнного стану на території України незаконне.

Разом з тим, суд зазначає пунктом «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування". Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" були викладені в новій редакції.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", цей пункт було змінено.

Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" є 24 грудня 2023 року.

Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).

У даній справі, договір № 6012831124 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 12 листопада 2024 року.

Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" до відповідача ОСОБА_1 , не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, варто окремо наголосити, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов`язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування».

Відповідно до загальновизнаного принципу lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон скасовує дію загального), у випадку конкуренції між загальною нормою ЦК України та спеціальними положеннями галузевого закону перевага надається саме спеціальній нормі. Закон «Про споживче кредитування» у чинній редакції містить чітке застереження щодо строків дії звільнення споживача від відповідальності, а саме, що такі пільги застосовуються виключно до договорів, укладених до 23 січня 2024 року включно.

Відтак, застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 27 липня 2024 року), є юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд відхиляє доводи відповідача про незаконне нарахування пені в період дії воєнного стану на території України.

Разом з тим Велика Палата Верховного суду в постанові від 18 квітня 2020 року в справі № 902/417/18 дійшла наступних висновків.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням положень ЦК України, Постанови Великої Палати ВС від 18.03.2020 в справі № 902/417/18, суд керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності суд зменшує нараховані позивачем суми неустойки за кредитними договорами.

Враховуючи, що позивач просить стягнути пеню за договором № 6012831124 від 12.11.2024 в розмірі 14000,00 грн, що вдвічі перевищує тіло кредиту, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір такої пені до 50% від суми кредиту, яку отримав відповідач за договором, тобто до 3500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення часткового позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 14540,00 грн, з яких: 6900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4140,00 грн заборгованість по процентам; 3500,00 грн заборгованість по пені.

Судовий збір у справі, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 58,06 % від розміру задоволених судом позовних вимог, отже, судовий збір становить 1545,97 грн.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 612, 625-629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за Кредитним договором № 6012831124 від 12 листопада 2024 року у розмірі 14540,00 грн (чотирнадцять тисяч пятсот сорок грн, 00 коп) та судові витрати у розмірі 1545,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», місцезнаходження: вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ, 01014. Код ЄДРПОУ: 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко