Рішення № 140028663, 16.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7222/26

2/296/4170/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради Дубравської Олени Ігорівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Дубравська Олена Ігорівна звернулася до суду в інтересах КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії в сумі 53788,78 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 3328,00 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності відповідачас - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та забезпечується послугами централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуенерго» Житомирської міської ради.

З 0.10.2009 по 01.05.2026 споживачі послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не сплачують за централізоване опалення внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 53788,78 грн, що змушує звертатися до суду.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 19.06.2026 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання .

Представником відповідача у справі Бондар. Н.О. адвокатом Невмержицькою Т.О. (діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 24.06.2026) подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивачем не надано доказів того, що послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії відповідачам надавались, що вони користувались наданими послугами і потребу в таких послугах мали. В період з 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до КП Житомиртеплокомуненерго неодноразово здійснювались звернення в телефонному режимі щодо відсутності постачання теплової енергії, а саме щодо ненадання послуг за адресою АДРЕСА_2 . також зазначено, що що квартиру АДРЕСА_1 (раніше була АДРЕСА_3 ) було від`єднано від мереж централізованого опалення, тому ОСОБА_1 фактично не користується послугами централізованого опалення. Працівники Житомиртеплокомуненерго неодноразово з 2006 року приходили за адресою та фіксували відсутність опалення та складали акти перевірки, оригінали яких знаходяться в КП «Житомиртеплокомуненерго".

Також зазначено, що строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла у період з 01.10.2009 року по 01.10.2017 року, сплив ще до настання обставин, що зумовили зупинення його перебігу, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за несплату житлово-комунальних послуг, нарахованої за період з 01.10.2009 року по 01.10.2017 року, заявлені поза межами встановленого законом строку позовної давності.

Представником позивача у справі подано відповідь на відзив в якому зазначено, що КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради своєчасно надавало споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для життя, відповідно до вимог законодавства. Також враховуючи заяву відповідачів про застосування строків позовної давності позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість, яка виникла за період з 01.03.2017 по 01.08.2025 на загальну суму 46440,56 грн.

16.09.2026 представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Невмержицька Т.О. надали заяви про розглляд справи без їх участі та просили врахувати заяву про застосування строків давності.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 опалювальною площею 28,9 кв.м забезпечується послугами централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуенерго» Житомирської міської ради за тарифами вказаними в Динаміці змін тарифів (а.с. 3).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №471746513 від 07.04.2026 квартира АДРЕСА_1 (загальна площа31,8 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 18.04.2018, Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради (а.с. 9).

29.05.2015 між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та водопостачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа 28,90 кв.м)

Строк дії договору згідно п.9.1 - 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим якщо, за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово про його розірвання або необхідність перегляду. Строк позовної давності за договором - 5 років

Згідно п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач несе відповідальність за порушення зобов`язань установлених законодавством і цим договором (пп.4 п.5.1 Договору).

Станом на 21.05.2026 за квартирою відповідачів рахується особовий рахунок № НОМЕР_2

У період з 01 жовтня 2009 року по 01 травня 2026 року відповідачі жодного разу не сплачують за надані послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 53788,78 грн. (а.с. 4-8).

Представник позивача погодився, що з 01.10.2009 по 11.03.2017 пропушено строк звернення до суду, заборгованість яка виникла за період з 01.03.2017 по 01.08.2025 становить 46440,56 грн.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги».

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статі76,77,79 ЦПК України).

Відповідач просить застосувати строк позовної завності у цій справі та на підставі цього відмовити в позові.

Зокрема, у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

«Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Отже щодо порушеного права.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом частини першої статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частинами другою, третьою та п`ятою статті 21 Закону №2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 забезпечується послугами централізованого опалення на площу 28,90 кв.м, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, та на вказану адресу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №471746513 від 07.04.2026 дана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 18.04.2018, Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради.

З 29.05.2015 послуги за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа 28,90 кв.м) надаються на підставі договору укладеному між ОСОБА_1 та позивачем про надання послуг з централізованого опалення та водопостачання гарячої води .

Строк дії договору згідно п.9.1 - 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим якщо, за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово про його розірвання або необхідність перегляду. Строк позовної давності за договором - 5 років

Згідно п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач несе відповідальність за порушення зобов`язань установлених законодавством і цим договором (пп.4 п.5.1 Договору).

Відповідачами у справі не надано доказів, що за адресою: АДРЕСА_2 послуги з опалення не надавались та що вказана квартира від`єднана від мереж централізованого опалення

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання врегульовано «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п.26 Правил відключення Споживачів від мережі централізованого опалення здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно із п.25 Правил відключення Споживачів від мереж централізованого опалення га постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мережі забороняється.

«Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води» затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок) встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та 1 ВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВГІ у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та І ВИ, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Відповідно до п. З розділу 3 Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та 1 ВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення га/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВ1І передається на розгляд Комісії.

Згідно з п 6 розділу 3 Порядку комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у' такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення Відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих ДНІВ.

Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил, (п. 7 розділу 3 Порядку).

Відокремлення (відключення) квартири від ІДО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП (п. 8 розділу З Порядку).

Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (п. 9 розділу 3 Порядку).

Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).

Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення складений за участю представника виконавця послуг.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення від централізованого теплопостачання проводиться відповідно до вимог Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 № 4) (в редакції, що діяла на момент отримання дозволу).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання (чинного на час правовідносин) орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Пункти 2.,5, 2.6 та 2.7 даного порядку визначають, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВГІ виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно до доданих до справи документів, відповідачами не надано рішення-дозвіл органу місцевого самоврядування та затвердженого Комісією акта про відключення квартири від мережі централізованого опалення, тобто процедуру відключення не дотримано, а тому вважати квартиру відключеною є передчасно.

Самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати. Відповідне положення міститься у постанові ВС від 14 квітня 2020 року у справі № 908/1349/19 (постанова ВС по справі № 522/401/15-ц, рішення Верховного Суду у справі № 226/1437/16-ц від 19.08.2019, Верховного Суду України (постанови у справах № 6-1192цс 15 і № 6-1706цс15).

Отже, факт надання послуг позивачем відповідачам на підставі договору суд вважає доведеним.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, в ч. 4 ст. 319 ЦК України закріплене правило про те, що власність зобов`язує .

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

Також в ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У даному випадку факт порушення відповідачами зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг Комунальним підприємством підтверджено матеріалами справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18), від 17 травня 2023 року у справі № 636/3459/19 (провадження № 61-11369св21).

Щодо застосування строків позовної давності, як підстави для відмови в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2022 року на усій території України було встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

15.03.2022 року Законом №2120-ІХ прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості ВРУ, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Таким чином, позивачем не допущено пропуску строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог за період з березня 2017 року по 01 травня 2026 року.

Тому, враховуючи, що відповідачі просили застосувати строк позовної давності до позовних вимог за період з 01.10.2009 по 01.10.2017 та пояснення представника позивача надані у відповіді на відзив, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку заборгованість, яка виникла за період з березня 2017 року по 01 травня 2026 року в сумі 46440,56 грн.

Суд задовольняє вимоги саме частково, оскільки позивачем не подавалося заяви про зменшення позовних вимог, чи відмови від позову в частині вимог, представник лише подав відзив на заперечення проти позову де погодився що до березня 2017 року пропушено строк позовної давності.

В задоволенні решти позовних вимог - стягнення заборгованості за період з 01.10.2009 по 11.03.2017 - відмовити у зв`язку з пропуском строку давності (самостійна підстава для відмови в частині позовних вимог)

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн про що свідчить платіжна інструкція №35722 від 03.04.2026 (а.с. 16).

Оскільки позов задоволено частково то з відповідачів слід стягнути 2773,35 грн (46440,56 грн: 53788,78 грн х3328,00 грн=2773,35 грн)

Оскільки стягнення судового збору в солідарному порядку не передбачено то з кожного з відповідачів слід стягнути на користь позивача по 1436,68 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради Дубравської Олени Ігорівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 року по 01.05.2026 року, в сумі 46440 (сорок шість тисяч чотириста сорок) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради по 1436 (одній тисячі чотириста тридцять шість) гривень 68 копійок судового збору, з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.09.2026.

Відомості про сторони:

ПОЗИВАЧ: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (місце знаходження за адресою: 10014, м.Житомир, вул. Київська, 48,ЄДРПОУ 35343771, р/р НОМЕР_4 )

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Суддя В. М. Шкиря