Ухвала суду № 140028312, 21.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9520/20

6/295/566/26

У Х В А Л А

21.09.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Семенцова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла указана заява, в якій представник заявника просить зобов`язати боржника товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир», код ЄДРПОУ-39374379, подати у встановлений судом строк з моменту вручення боржнику ухвали суду звіт про виконання додаткового рішення Богунського районного суду міста Житомира від 30.05.2023 у справі № 295/9520/20, а також стягнути з боржника понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Заява мотивована тим, що додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 30.05.2023 у цивільній справі № 295/9520/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його звернення від 30 липня 2020 року. Рішення набрало законної сили 11.09.2023 та на його виконання Богунським районним судом міста Житомира 26.08.2025 було видано виконачий лист (справа № 295/9520/20). Виконавчий лист перебуває на виконанні в Богунському ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де було відкрите виконавче провадження постановою державного виконавця від 27.10.2025 (РНВП 79433587, ідентифікатор доступу: 5ББ5Б9643087). Станом на дату подання даної заяви рішення суду ТОВ «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» не виконано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 30.05.2023 у цивільній справі № 295/9520/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його звернення від 30 липня 2020 року.

Рішення суду набрало законної сили 11.09.2023, а 26.08.2025 судом було видано виконавчий лист.

З метою виконання рішення суду за зверненням ОСОБА_1 про примусове виконання рішення до Богунському ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чорної А.П. від 27.10.2025 відкрито виконавче провадження (РНВП 79433587, ідентифікатор доступу: 5ББ5Б9643087). У постанові вказано про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

Проте з моменту набрання рішення суду законної сили та відповідно відкриття виконавчого провадження, ТОВ «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» не виконує судове рішення в частині щодо вчинення дій зобов`язального характеру резолютивної частини рішення, чим фактично зловживає своїм обов`язком.

Таким чином, на даний час рішення суду залишається невиконаним.

Статтею 453-1 ЦПК України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Приймаючи рішення, суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про зобов`язання ТОВ «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 в справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 в справі № 910/3929/18 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 в справі № 280/2635/20 сформулював висновок про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: копію ордеру на надання правничої допомоги в Богунському районному суді міста Житомира позивачу адвокатом Щербою К.Є. від 14.05.2026; копію договору про надання правничої допомоги від 11.05.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Щербою К.Є.; копію акту виконаних робіт від 14.05.2026; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 14.05.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 14.05.2026 на суму 7500,00 грн.

З огляду на постановлення судом ухвали про задоволення заяви, виходячи із складності заяви, яка розглядалася в порядку письмового провадження, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність адвокатських витрат до предмету заяви, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 135, 137, 258-261, 353, 453-1, 453-2 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» (код ЄДРПОУ 39374379) подати звіт про виконання додаткового рішення Богунського районного суду міста Житомира від 30.05.2023 у справі № 295/9520/20 у строк протягом 60 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМКОМ Житомир» (код ЄДРПОУ 39374379) на користь ОСОБА_1 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Семенцова