Рішення № 140028298, 23.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7535/26

Категорія 38

2/295/4203/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему «Електронний суд» до суду подано вказану позовну заяву, де представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750 від 21.10.2024 у розмірі 27297, 00 грн та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 21.10.2024 між ТОВ «Еко Фін», правонаступником якого є ТОВ «Факторинг Партнерс» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750, згідно з умовами якого передбачено, що позичальнику надається кредит у сумі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності та сплати процентів за користування ним відповідно до умов договору. Представник позивача зауважує, що ТОВ «Еко Фін» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в строки та на умовах, передбачених договором, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача представник позивача посилається на ст. 512, 514 ЦК України та вказує, що право вимоги до позивача перейшло на підставі договору № 06-04/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.04.2026.

Ухвалою суду від 05.05.2026 у справі відкрито провадження та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження в спраі було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, яка повернулась до суду неврученою адресату.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.10.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора Mjk2YTNm та згідно з умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 3000,00 грн; строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 21.10.2024 та закінчується 20.10.2025 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.11.2024. Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 20.10.2025. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65% відсотків річних (0.01% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13 534,20 грн, що включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10 534,20 грн та суму кредиту у розмірі 3000,00 грн.

На умовах передбачених договором позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторони погодили графік платежів за кредитним договором, яким є додаток до договору про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750.

На виконання умов договору 21.10.2024 відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн шляхом перерахування їх на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується змістом квитанції учасника платіжної системи ТОВ «ПрофітГід» за № 42950-08971-18894 від 21.10.2024.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ «Еко Фін» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами у розмірі, передбаченому умовами договору.

06.04.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір № 06-04/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» відступає на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750 від 21.10.2024, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього договору.

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти, судом не встановлено, що вона належним чином виконала свої зобов`язання з їх повернення у повному обсязі та сплатила інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750 від 21.10.2024.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750 від 21.10.2024, наданого позивачем, вбачається, що станом на 24.04.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 490,97 грн, яка складається з тіла кредиту - 3000,00 грн, відсотків 10 500,00 грн, що нараховані в межах строку кредитування у період з 21.10.2024 по 20.10.2025 та пені 1990,97 грн.

Вказаний розрахунок в частині заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту та відсотками суд визнає вірним.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його п. 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1990,97 грн не підлягає задоволенню відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, оскільки у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача сплачений при зверненні з позовом судовий збір у розмірі 2316,29 грн (2662,40х87%).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження заявлених до стягнення витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», в пунктах 4.1, 4.2 якого передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору, клієнт зобов`язується оплатити надані послуги після надання відповідного рахунку для оплати; заявки на надання юридичної допомоги № 14 від 07.04.2026 та витягу з акту № 32 про надання юридичної допомоги від 15.04.2026, згідно з якими послуги про стягнення заборгованості складаються з надання усної консультації з вивчення документів 2 год. вартістю 3000,00 грн, складання позовної заяви - 2 год. вартістю 6000,00 грн, що разом становить 9000,00 грн.

Суд звертає увагу, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг адвоката та їх вартості, вони підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, стосується правовідносин, які регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування», розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, такі позови подаються до суду в значній кількості, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає, що визначена вартість за складання такого змісту позовної заяви в розмірі 6000,00 грн та надання усної консультації з вивчення документів протягом двох годин на суму 3000,00 є необгрунтованими та завищеними, не відповідають реальності наданих послуг та їх необхідності, відтак суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність в такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 10595750 від 21.10.2024 у розмірі 13 500,00 грн, яка складається з тіла кредиту - 3000,00 грн та відсотків 10 500,00 грн, що нараховані в межах строку кредитування.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 2316,29 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2026.

Суддя Чішман Л.М.