Рішення № 140027065, 24.09.2026, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/584/26

Провадження по справі № 2/514/673/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Аронєт Л.С.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №8611587 від 27 грудня 2024 року в розмірі 23340 гривень та за Кредитним договором №5212885 від 30 грудня 2024 року в розмірі 8785 гривень, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 грудня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8611587, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора А3150. Відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 5000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2899.03 % річних. 30 грудня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 гривень, у зв`язку з чим внесли зміни до Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, а саме до: п. 1.3. Сума кредитного договору складає 7000 гривень; п. 1.3 річна процента ставка 2903.24 % річних. 14 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-31/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги.

Крім того, 30 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 85284. Відповідно до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 2500 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2356.8100 % річних. 29 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-27/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги.

Враховуючи, що відповідач свого зобов`язання за кредитними договорами не виконала та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання, в якому позовні вимоги визнала частково. А саме зазначила, що оскільки Договір про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року та за Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року були укладені нею у 2024 році, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня за невиконання відповідачем вказаних договорів у розмірі 10300 гривень не може бути стягнута з неї, оскільки вона нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Просила суд стягнути з неї загальну суму заборгованості в розмірі 21825 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) гривень, яка складається з заборгованості: за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року в розмірі 14290 гривень; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року в розмірі 7535 гривень та розгляд справи провести за її відсутністю.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

27 грудня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8611587, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора А3150;

30 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 85284.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, зазначені вище договори укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 5000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2899.03 % річних.

30 грудня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 гривень, у зв`язку з чим внесли зміни до Договору про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року, а саме до: п. 1.3. Сума кредитного договору складає 7000 гривень; п. 1.3 річна процента ставка 2903.24 % річних.

Відповідно до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 2500 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2356.8100 % річних.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання за кредитними договорами.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 :

за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року складає 23340 гривень, з яких : 7000 гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 7290 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками; 9050 гривень - пеня;

за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року складає 8785 гривень 50 копійок, з яких : 2500 гривень 00 копійок-сума заборгованості за основною сумою боргу; 5035 гривень 00 копійок -сума заборгованості за відсотками; 1250 гривень штраф, пеня.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

14 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-31/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги.

29 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-27/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги.

За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс»: за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Відповідач жодним чином не заперечувала факт отримання нею в борг коштів та факт укладення договорів.

Враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості: за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року в розмірі 14290 гривень; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року в розмірі 7535 гривень.

Тож, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості: за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року в розмірі 14290 гривень; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року в розмірі 7535 гривень є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення пені у розмірі 10300 гривень, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки Договір про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року та за Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року були укладені сторонами у 2024 році, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня за невиконання відповідачем вказаних договорів у розмірі 10300 гривень не може бути стягнута з відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №121 від 31 березня 2026 року.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, відповідачем має бути відшкодовано судові витрати у розмірі 1808 гривень 77 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок №8) загальну суму заборгованості в розмірі 21825 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) гривень, яка складається з заборгованості: за Договором про надання споживчого кредиту №8611587 від 27 грудня 2024 року в розмірі 14290 гривень; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5212885 від 30 грудня 2024 року в розмірі 7535 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок №8) суму судових витрат в розмірі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» пені у розмірі 10300 гривень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева