Рішення № 140025370, 24.09.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі по тексту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог послалися на те, що 19.09.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту(navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1449-3740.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A4899, для підписання Кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 24 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; % ставка 1,00 % в день;

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Станом на 18.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить**: 104 874,00 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 24 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 71 664,00 гривень; - заборгованість по комісії 4 800,00 гривень;- заборгованість по штрафам 4 410,00 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

12.05.2026 року від представника відповідача по справі надійшов відзив на позов в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Не є належним доказом укладення кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 наданий Позивачем Паспорт споживчого кредиту, з огляду на наступне. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містять узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Відповідач не згодний з твердженням Позивача, що ним при укладенні кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 в електронній формі, були виконані всі зобов`язанням в повному обсязі, виходячи з наступного.

На думку Позивача, надані ним досліджувані докази доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів Відповідачу, однак, з таким висновком неможливо погодитись.

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Так, на підтвердження обставин укладення з Відповідачем кредитного правочину Позивач додав до позову кредитний договір №1449-3740 від 19.09.2024, як зображення змісту договору у форматі pdf.

Однак, за відсутності демонстрації Позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними Позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній Первісним кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій.

Зокрема, Позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та Відповідачем вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь- якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.

Оскільки Позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа. Так само Позивач не довів підписання кредитного договору з боку Відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що свідчить про непогодження умов кредитування.

Окрім того, Позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним вищевказані документи створюються автоматично системою в день укладення договору.

Відтак, сукупність наведених обставин свідчить про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів укладення кредитного договору на тих умовах, які викладені в наданому суду примірнику договору, що виключає можливість покладення наданих Позивачем документів в основу судового рішення.

Таким чином, Позивачем не було доведено належними доказами підписання кредитного правочину, що є предметом спору в даній справі, а тому надані Позивачем докази мають бути визнані судом як неналежні недоведені докази.

Відтак, з наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення Відповідача щодо укладення оспорюваного кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Позивач до матеріалів позовної заяви додає ПРАВИЛА ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», які начебто підписані за допомогою одноразового ідентифікатора «A4899», однак Позивачем так само не надано жодного доказу направлення ідентифікатора Відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту Відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання Відповідачем одноразового ідентифікатора «A4899».

В матеріалах позовної заяви вказано, що на підтвердження надання грошових коштів у кредит, відповідно до умов кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024, Позивач надав Довідку про перерахування суми кредиту, а також довідку платіжної системи LiqPay, згідно яких були перераховані грошові кошти: - 19.09.2024 у розмірі 24000,00 грн. (ID платежу - 2520158961; Канал LiqPay; Дата видачі 19.09.2024; Номер договору 1449-3740; Номер картки НОМЕР_1 ).

Вказані документи не є належними доказами для підтвердження факту надання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і, відповідно, отримання Відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024.

Належних доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 Позивачем не надано.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

26.06.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких вказано, що в «особистому кабінеті» Відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.

Тобто, Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1449-3740 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A4899, для підписання кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 року, шляхом надсилання його на мобільний номер телефону вказаний у Заявці Відповідачем. Таким чином, як зазначено вище, один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору № 1449-3740 від 19.09.2024 р. між Позивачем та Відповідачем.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A4899, для підписання Кредитного договору № 1449-3740 від 19.09.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1449-3740 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження укладання кредитного договору № 1449-3740 від 19.09.2024 року Відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «A4899». Зазначаємо, що матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

У зв`язку з вищенаведеним, Відповідач підписав кредитний договір № 1449-3740 від 19.09.2024 року відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A4899, а Позивач засвідчив кваліфікованим електронним підписом із позначкою часу.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір № 1449-3740 від 19.09.2024 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачем було передано Позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.

З огляду на вищезазначене, Відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, вирішив скористатись ідентифікацією особи через BankID.

Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 є неможливим.

На підтвердження перерахування Відповідачу коштів, до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту № 1449-3740 від 19.09.2024 року, а також квитанцію платіжної системи «Liqpay» АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які містять номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 (містяться в матеріалах справи).

Перерахування Відповідачу суми кредиту за Кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а не безпосередньо ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було обумовлено наявністю укладеного між ними 02 грудня 2019 року Договору № 4010 від 02.12.2019 р. про надання послуг в системі LiqPay, у відповідності до умов якого (пункт 1.1.) цей Договір регулює відносини АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно з якими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на банківські картки Платників. Пунктом 1.3. Договору передбачено під «Системою LiqPay» у цьому Договорі Сторони погодили вважати платіжний сервіс АТ КБ «ПРИВАТБАНК», призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв. Таким чином, у квитанції LiqPay від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка міститься в матеріалах справи, зазначено, зокрема стосовно кредитного договору № 1449-3740 від 19.09.2024 р.: ID (операції) транзакції 2520158961; Сума та валюта операції: 24000.0 UAH; Дата та час операції: 2024.09.19 14:23; Призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором 1449-3740, 2024-09-19. Номер платіжного інструменту отримувача: НОМЕР_1 .

Таким чином, Квитанція LiqPay про перерахування коштів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором №1449-3740 від 19.09.2024 року та Довідка про перерахування суми кредиту № 1449-3740 від 19.09.2024 року є достовірними і належними доказами перерахування Відповідачу коштів у розмірах 24000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту(navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1449-3740.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A4899, для підписання Кредитного договору №1449-3740 від 19.09.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 24 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; % ставка 1,00 % в день;

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Станом на 18.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить**: 104 874,00 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 24 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 71 664,00 гривень; - заборгованість по комісії 4 800,00 гривень;- заборгованість по штрафам 4 410,00 гривень.

Згідно повідомлення АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-07.8.5/15306 БТ від 29.08.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. 19.09.2024 року о 14:23 години було перераховано на вказаний рахунок 24000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в частині простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 000, 00 грн. та комісії в розмірі 4800, 00 є обґрунтованою.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 71664, 00 грн.

У даному випадку, визначений ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у змісті кредитного договору розмір процентів з урахуванням періоду їх нарахування є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак передбачені умовами Договору зазначений розмір відсотків є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у два рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом, з чим суд не може погодитися.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за нарахованими процентами та нарахованої комісії, а саме з 71664, 00 грн до 24000, 00 грн, що повністю відповідатиме передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Щодо нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України.

Нарахована відповідачу заборгованість зі сплати річних відсотків відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 4410,00 грн є такою, що не ґрунтується на законі, відповідно суд вважає її застосування з боку позивача незаконною.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

За таких обставин слід дійти висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та розповсюджується як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачки підлягає стягненню сукупна заборгованість в розмірі 52 800, 00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, б-вар. Л.Українки, 26 оф.407, заборгованість у розмірі 52 800, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, б-вар. Л.Українки, 26 оф.407, сплачений судовий збір в розмірі 1 340,42 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков