Рішення № 140024492, 24.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12236/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за час його перебування на лікуванні за період з 11.12.2022 по 05.01.2024, щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а також щодо невидачі наказу про звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024 та невиключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за час його перебування на лікуванні з 11.12.2022 по 05.01.2024, з урахуванням проведених виплат;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням проведених виплат;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 , та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.11.2022 був мобілізований до Збройних Сил України, останнім військовим званням є старший сержант, військова професія - старший стрілець, військова частина НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що під час несення військової служби 11.12.2022 отримав поранення, що підтверджується формою 100 від 11.12.2022. Після цього перебував на лікуванні у КНП «МКЛ №16» ДМР, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №16643.

Відповідно до викладених у позовній заяві обставин, у подальшому позивач неодноразово проходив лікування, зокрема з 13.12.2022 по 16.05.2023 у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», з 16.05.2023 по 18.07.2023 у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», з 18.07.2023 по 14.08.2023 у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», з 14.08.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023 у КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради».

Позивач зазначає, що 05.01.2024 пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого відповідно до свідоцтва про хворобу №306 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Посилаючись на положення пункту 242 Указу Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, позивач зазначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється на підставі військового подання відповідною лікарською комісією про непридатність до військової служби у разі неможливості перебування військовослужбовця на військовій службі з перебуванням через 6 місяців.

У зв`язку з відсутністю наказу Військової частини НОМЕР_1 про звільнення, 10.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із повторно поданим рапортом від 15.05.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я від 05.01.2024.

Позивач вказує, що у квітні 2025 року дізнався про те, що під час його перебування на лікуванні Військова частина НОМЕР_1 з 22.02.2024 подала заяву про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 407 КК України, відомості за якою внесено до ЄРДР 30.12.2024.

Також позивач зазначає, що за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2025 №11/7985 рапорт військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 від 15.05.2024 направлено для подальшого опрацювання та надання відповіді до Військової частини НОМЕР_1 .

Станом на день подання позовної заяви, за твердженням позивача, відповідь і наказ про звільнення з військової служби за станом здоров`я він не отримав.

Крім того, позивач зазначає, що йому не здійснено нарахування та виплату в повному обсязі грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування на лікуванні, а також грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу.

У зв`язку з цим представником позивача 17.05.2025 направлено до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит щодо надання інформації та документів стосовно невиплати грошового забезпечення і додаткової винагороди. Позивач зазначає, що відповіді на вказаний адвокатський запит не отримано.

Крім того, представником позивача направлялися адвокатські запити до Генерального штабу Збройних Сил України та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо отримання інформації про звільнення позивача з військової служби, перерахунок і виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за період лікування.

З огляду на викладене позивач вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати належного йому грошового забезпечення і додаткової винагороди, а також щодо невидачі наказу про звільнення з військової служби за станом здоров`я та невиключення зі списків особового складу протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.10.2025 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що після завершення проходження військово-лікарської комісії 06.01.2024 позивач до військової частини не повернувся. За твердженням відповідача, позивач мав можливість прибути до розташування військової частини для вирішення питання щодо звільнення з військової служби або направити рапорт про звільнення та відповідні документи засобами поштового зв`язку. Водночас рапорт про звільнення з військової служби, як зазначає відповідач, позивач подав через ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 15.05.2024, при цьому у Військовій частині НОМЕР_1 такий рапорт не зареєстрований.

Відповідач також посилається на матеріали службового розслідування, проведеного у зв`язку з неповерненням позивача з лікування до Військової частини НОМЕР_1 , та на постанову слідчого ДБР від 26.05.2025, відповідно до якої здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно позивача за статтею 407 Кримінального кодексу України. При цьому відповідач зазначає, що хоча слідчим було зроблено висновок про відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, сам факт його неповернення до місця служби з лікувального закладу, на думку відповідача, підтверджується матеріалами службового розслідування.

Щодо виплати грошового забезпечення відповідач зазначає, що відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину або місце служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення і поновлюється з дня повернення, оголошеного наказом командира частини. У зв`язку з цим відповідач вважає призупинення виплати позивачу всіх видів грошового забезпечення після його неповернення з лікування правомірним.

Також відповідач заперечує факт отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача про звільнення, зазначаючи, що наданий до позову рапорт у військовій частині не зареєстрований, а документ, поданий через систему «Електронний суд» як доказ його направлення через ТЦК та СП, на думку відповідача, має ознаки фальсифікації, оскільки на ньому відсутні позначки ЄДО про отримання Військовою частиною НОМЕР_1 та міститься лише позначка про відправлення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на викладене відповідач вважає відсутніми підстави як для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби, так і для здійснення йому відповідних виплат до повернення з самовільного залишення частини, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

06.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача та просить відмовити у задоволенні відзиву на позовну заяву.

Представник позивача не погоджується з твердженнями відповідача про самовільне нез`явлення ОСОБА_1 до місця служби після завершення лікування. Зазначає, що кримінальне провадження №6202505010018099 від 30.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26.05.2025 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. На переконання представника позивача, матеріали кримінального провадження не підтверджують факту самовільного нез`явлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо невиплати грошового забезпечення представник позивача зазначає, що відповідач, посилаючись на правомірність призупинення всіх видів грошового забезпечення у зв`язку з нібито перебуванням позивача у самовільному залишенні частини, не надав обґрунтування невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період лікування після поранення з 11.12.2022 по 05.01.2024. Також, на думку представника позивача, відповідачем не обґрунтовано припинення виплати грошового забезпечення саме з 01.08.2023, оскільки цьому передувало перебування позивача на лікуванні.

Стосовно тверджень відповідача про ознаки фальсифікації листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.05.2024 №1739/11/10674 представник позивача зазначає, що вказаний документ є належним чином засвідченою копією супровідного листа до рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 15.05.2024. Крім того, цей лист був отриманий представником позивача як додаток до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2025 №11/7985, до якої також додано копію рапорту позивача щодо звільнення та копію свідоцтва про хворобу №306. Представник позивача повідомила про направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання додаткових доказів направлення відповідного рапорту до Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо необхідності особистого прибуття позивача до військової частини для вирішення питання про звільнення представник позивача посилається на пункт 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та зазначає, що військовослужбовці, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, а документи про їх звільнення надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, негайно. За твердженням представника позивача, відповідний наказ щодо ОСОБА_1 відповідачем до цього часу не виданий, унаслідок чого позивача не виключено зі списків особового складу.

Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що до відзиву не додано доказів його направлення позивачу, у зв`язку з чим вважає порушеними вимоги частин третьої та четвертої статті 162 КАС України.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що доводи відзиву не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 14.11.2022 мобілізований до Збройних Сил України. Останнє військове звання позивача - старший сержант, військова професія - старший стрілець, військова частина НОМЕР_1 .

11.12.2022 під час несення військової служби під АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримав поранення, що підтверджується формою 100 від 11.12.2022.

Перша допомога надана в смт. Покровське.

Після отримання поранення позивач перебував на лікуванні у КНП «МКЛ №16» ДМР, про що складено виписку з медичної карти стаціонарного хворого №16643.

У подальшому ОСОБА_1 проходив лікування у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги»: з 13.12.2022 по 16.05.2023, з 16.05.2023 по 18.07.2023 та з 18.07.2023 по 14.08.2023.

З 14.08.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023 позивач проходив лікування у КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради».

05.01.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У свідоцтві про хворобу зазначено: «Травма, ТАК пов`язана із захистом Батьківщини».

У матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 від 15.05.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Також у матеріалах справи наявна копія листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.05.2024 №1739/11/10674 щодо направлення до військової частини НОМЕР_1 рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 від 15.05.2024 та копії свідоцтва про хворобу №306.

Військова частина НОМЕР_1 заперечує отримання зазначеного рапорту та вказує, що такий рапорт у військовій частині не зареєстрований.

Відповідно до повідомлення військової частини НОМЕР_1 №8613 ( НОМЕР_3 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ) від 22.02.2024, старший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце тимчасової дислокації свого підрозділу у АДРЕСА_2 .

30.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні №6202505010018099 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

26.05.2025 органом досудового розслідування витребувано та долучено до матеріалів кримінального провадження висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26.05.2025 кримінальне провадження №6202505010018099 від 30.12.2024 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2025 №11/7985 вбачається, що рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 від 15.05.2024 направлено для подальшого опрацювання та надання відповіді до військової частини НОМЕР_1 .

17.05.2025 представником позивача направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит щодо отримання інформації та документів стосовно невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Станом на час звернення позивача до суду наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не видано.

Також між сторонами виник спір щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування на лікуванні з 11.12.2022 по 05.01.2024, а також грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідачів, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній бездіяльності відповідача в частині незвільнення позивача з військової служби за станом здоров`я, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану за станом здоров`я, зокрема, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 3 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я, а саме: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років.

Відповідно до частини другої статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в особливий період медичні та інші документи направляються в електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів в електронному вигляді обов`язок щодо направлення документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що в особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення, а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Як встановлено судом, 05.01.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії, за результатами якого відповідно до свідоцтва про хворобу №306 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому зі змісту свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024 вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 проведений гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2879.

Отже, направлення позивача для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією здійснювалося за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про обізнаність командування військової частини щодо стану здоров`я позивача та необхідності проходження ним відповідного медичного огляду.

За результатами такого медичного огляду ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, тобто висновком військово-лікарської комісії встановлена передбачена підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII підстава для звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я.

У матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 від 15.05.2024 про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Також у матеріалах справи наявний лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.05.2024 №1739/11/10674 щодо направлення до військової частини НОМЕР_1 рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 15.05.2024 та копії свідоцтва про хворобу №306.

При цьому зазначені документи отримані представником позивача від ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідь на адвокатський запит. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_6 надано копію листа від 15.05.2024 №1739/11/10674 разом із копією рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та копією свідоцтва про хворобу №306.

Наведені обставини підтверджують факт звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров`я та надання ним документів, необхідних для вирішення питання про звільнення.

Крім того, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2025 №11/7985 повідомлено, що рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 від 15.05.2024 направлено для подальшого опрацювання та надання відповіді до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується як подання позивачем рапорту та відповідних документів до ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і їх подальше направлення цим органом до військової частини НОМЕР_1 .

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що рапорт ОСОБА_1 від 15.05.2024 у військовій частині НОМЕР_1 не зареєстрований, а на наданому позивачем листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2024 №1739/11/10674 відсутні відмітки про його отримання військовою частиною НОМЕР_1 .

Суд відхиляє такі доводи відповідача.

Документи, якими позивач підтверджує подання рапорту та його направлення до військової частини НОМЕР_1 , не є документами, створеними самим позивачем з метою звернення до суду, а надані ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідь на адвокатський запит. Сам ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 10.05.2025 №11/7985 підтвердив направлення рапорту ОСОБА_1 від 15.05.2024 для подальшого опрацювання та надання відповіді до військової частини НОМЕР_1 .

За таких обставин сама по собі відсутність реєстрації відповідного рапорту у військовій частині НОМЕР_1 не спростовує встановленого матеріалами справи факту належного звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 та виконання останнім дій щодо направлення документів до військової частини.

При цьому відповідач також посилається на те, що після завершення проходження військово-лікарської комісії позивач до військової частини не повернувся та мав можливість особисто прибути до військової частини для вирішення питання щодо звільнення з військової служби.

Суд відхиляє і ці доводи відповідача.

Зі змісту статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України слідує, що в особливий період законодавством передбачений порядок направлення медичних та інших документів до військової частини через заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Військовослужбовець, визнаний непридатним до військової служби, для оформлення документів щодо звільнення з військової служби не зобов`язаний особисто прибути до військової частини.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров`я через ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідає передбаченому законодавством порядку реалізації права військовослужбовця на звільнення з військової служби.

При цьому суд враховує, що проходження позивачем військово-лікарської комісії здійснювалося за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2879. Отже, обставини, пов`язані зі станом здоров`я позивача та направленням його на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, були відомі командуванню військової частини НОМЕР_1 ще до прийняття ВЛК висновку від 05.01.2024.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність особистого прибуття ОСОБА_1 до військової частини не можуть бути підставою для невирішення питання щодо його звільнення, оскільки позивач був направлений на ВЛК за розпорядженням командира цієї ж військової частини, за результатами ВЛК визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а документи для оформлення звільнення подав через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у передбаченому законодавством порядку.

Посилання відповідача на неповернення позивача до військової частини саме по собі не усуває встановленої військово-лікарською комісією підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я.

Суд також враховує, що кримінальне провадження №6202505010018099 від 30.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26.05.2025 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Отже, сукупність встановлених у справі обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 мав визначену законом підставу для звільнення з військової служби за станом здоров`я, підтверджену висновком військово-лікарської комісії, звернувся з відповідним рапортом та необхідними документами через ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ці документи були направлені до військової частини НОМЕР_1 для вирішення питання про його звільнення.

Натомість військовою частиною НОМЕР_1 питання щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я не вирішено, відповідного наказу не видано.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я є протиправною та порушує право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди, крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, та допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, штат військової частини, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, накази про присвоєння військових звань, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та станом на час виникнення спірних правовідносин зі списків особового складу військової частини не виключений.

Разом з тим, стверджує позивач, з 01.08.2023 військовою частиною НОМЕР_1 припинено виплату позивачу грошового забезпечення.

Заперечуючи проти позову у цій частині, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та після завершення лікування до місця проходження військової служби не повернувся. На цій підставі відповідач вважає правомірним припинення виплати йому всіх видів грошового забезпечення. Саме таку позицію військова частина виклала у відзиві.

Доказів на спростування вказаних тверджень позивача та на підтвердження здійснення спірних виплат, відповідач суду не надав всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, згідно частини другої якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, як встановлено судом вище, кримінальне провадження №6202505010018099 від 30.12.2024, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26.05.2025 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Крім того, судом встановлено, що 05.01.2024 за результатами медичного огляду гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №306.

При цьому зазначений медичний огляд проведений за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2879, а отже, проходження позивачем військово-лікарської комісії відбувалося за направленням командування військової частини, в якій він проходив військову службу.

Судом також встановлено, що після визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач подав рапорт про звільнення з військової служби через ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відповідні документи були направлені до військової частини НОМЕР_1 .

Наведеним обставинам судом уже надана оцінка та встановлено протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я.

Водночас до видання наказу про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 продовжує мати статус військовослужбовця цієї військової частини.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, саме виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини є кінцевою датою, станом на яку з ним має бути проведений остаточний розрахунок та забезпечено належними йому виплатами.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що окремі виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у спірний період здійснювалися. Тому при визначенні належної до виплати суми грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 підлягають врахуванню суми грошового забезпечення, фактично нараховані та виплачені позивачу за відповідний період.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за зазначений період з урахуванням проведених виплат.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час перебування на лікуванні, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 10 Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем (пункт 11 Порядку №260).

Згідно пункту 12 Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №168).

Пунктом 1 Постанови КМУ №168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00грн. або 30000,00грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).

23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 р. №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.

Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.12.2022 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання отримав травму.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу №306 від 05.01.2024, виданим гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , ВЛК встановлено причинний зв`язок отриманої ОСОБА_1 травми із захистом Батьківщини та сформульовано висновок: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Отже, матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем травми та її причинний зв`язок із захистом Батьківщини.

Вирішуючи питання щодо перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою, суд враховує наявну у матеріалах справи медичну документацію.

Так, Свідоцтвом про хворобу №60/1 від 11 квітня 2023 року та первинною медичною картою підтверджено отримання травми 11.12.2022 та початок надання медичної допомоги саме цією датою.

Випискою №21817 з медичної карти стаціонарного хворого підтверджено перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13.12.2022 по 16.05.2023.

Випискою №591 підтверджено його подальше стаціонарне лікування з 16.05.2023 по 18.07.2023.

Випискою №13486 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 18.07.2023 по 14.08.2023.

Випискою №2704 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 14.08.2023 по 24.08.2023.

Випискою №3872 підтверджено перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 25.08.2023 по 01.09.2023.

Зміст зазначених медичних документів свідчить про послідовне лікування наслідків травми, отриманої ОСОБА_1 11.12.2022 під час виконання бойового завдання. Відповідний причинний зв`язок цієї травми із захистом Батьківщини підтверджений також постановою військово-лікарської комісії.

Таким чином, сукупність наявних у матеріалах справи медичних документів підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час виконання бойового завдання, у періоди з 11.12.2022 по 12.12.2022, з 13.12.2022 по 16.05.2023, з 16.05.2023 по 18.07.2023, з 18.07.2023 по 14.08.2023, з 14.08.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023.

Причинний зв`язок отриманої ОСОБА_1 травми із захистом Батьківщини підтверджено свідоцтвом про хворобу №306 від 05.01.2024, відповідно до якого встановлено: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Отже, за зазначені документально підтверджені періоди стаціонарного лікування позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Водночас належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв`язку із зазначеною травмою або перебування у відпустці для лікування після 01.09.2023 по 05.01.2024 матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Саме по собі проходження 05.01.2024 військово-лікарської комісії та складання свідоцтва про хворобу №306 не підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні протягом усього періоду з 02.09.2023 по 05.01.2024.

За таких обставин позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за документально підтверджені періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 11.12.2022 по 16.05.2023, з 16.05.2023 по 18.07.2023, з 18.07.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених за відповідні періоди сум.

У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за іншу частину заявленого періоду слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 122, 132, 139, 241-246, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , та невиключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу №306 від 05.01.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 11.12.2022 по 16.05.2023, з 16.05.2023 по 18.07.2023, з 18.07.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 11.12.2022 по 12.12.2022, з 13.12.2022 по 16.05.2023, з 16.05.2023 по 18.07.2023, з 18.07.2023 по 14.08.2023, з 14.08.2023 по 24.08.2023 та з 25.08.2023 по 01.09.2023, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою, восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І. Молодецький