Рішення № 140023344, 24.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Київ справа №320/48584/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (відповідач 1, Управління).

Просила суд:

- визнати протиправними рішення Управління про відмову в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» від 08.08.2023 № 1530/03-22/1, № 1529/03-22/1;

- зобов`язати відповідача 1 призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу при народженні дитини та грошову компенсацію вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішення відповідача прийняті з формальних підстав, оскільки вимогами Закону не трактується подання заяви «самостійно» як «особисто». Вказала, що неможливість особистого звернення до Управління зумовлена збройною агресією російської федерації на території України та небезпекою для життя матері і дитини. Для отримання соціальної допомоги, уповноважений представник Чичкань Т.І. надав відповідачу повний пакет документів у встановлені законодавством строки.

Ухвалою суду від 06.01.2025, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з урахуванням актуального найменування відповідача 1 - Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою суду від 04.06.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) (відповідач 2).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами розгляду заяви, поданої батьком позивача, з`ясовано, що комплект документів для призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини та компенсації «пакунок малюка» було подано до Управління по довіреності. Самостійно ОСОБА_1 за призначенням такої допомоги у будь-який спосіб (поштовий зв`язок, інші засоби зв`язку) не зверталась.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що пункт 11 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, не є імперативним, а лише передбачає один з варіантів звернення до відповідного органу щодо призначення та виплати державної допомоги. Відмова у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги при народженні дитини та компенсації «пакунок малюка» лише з формальних підстав призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідач 1 подав заперечення на відповідь на відзив зазначивши, що приписами Закону № 2811-ХІІ та Порядку № 1751 визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини батьками документи подаються особисто, а не по довіреності.

Відповідач 2 правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З початку повномасштабного вторгнення фактично проживає у м. Вроцлав (Польща).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з актового запису про народження, виданим 06.10.2022 Відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Вроцлав.

З метою отримання державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка», 07.08.2023 ОСОБА_1 через свого представника Чичканя І.П. подала до Управління заяви, з відповідним пакетом документів, про призначення та виплату вказаної державної соціальної допомоги.

За результатами розгляду заяв, відповідач 1 прийняв рішення від 08.08.2023 № 1530/03-22/1, № 1529/03-22/1 про відмову у призначенні позивачу державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Рішення обґрунтовано тим, що комплект документів для призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації «пакунок малюка» було подано до Управління по довіреності.

Вважаючи протиправною відмову відповідача 1 у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги при народженні дитини та компенсації «пакунок малюка», позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (Закон № 2811-XII).

Відповідно до цього Закону призначаються, зокрема, такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, як допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога «пакунок малюка» (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ).

Допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) (частина перша статті 5 Закону № 2811-ХІІ у редакції на час звернення до відповідача 1).

За змістом частин третьої, четвертої статті 5 Закону № 2811-ХІІ видача отримувачу одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» проводиться у закладі охорони здоров`я (пологовому будинку або пологовому відділенні, перинатальному центрі, неонатальному центрі тощо) незалежно від форми власності та підпорядкування працівником, уповноваженим на це адміністрацією відповідного закладу.

У разі відсутності у закладі охорони здоров`я (пологовому будинку або пологовому відділенні, перинатальному центрі, неонатальному центрі тощо) одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» її видача проводиться органами соціального захисту населення за місцем проживання або перебування отримувача на підставі його особистої письмової заяви.

Згідно частини четвертої статті 6 Закону № 2811-ХІІ у разі народження дитини поза межами закладів охорони здоров`я (пологового будинку, пологового відділення, перинатального центру, неонатального центру тощо) отримувач одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» має право звернутися за її отриманням до органів соціального захисту населення за місцем його проживання або перебування протягом року з дня народження дитини.

Наразі, редакція цієї частини першої статті 5 Закону № 2811-ХІІ передбачає, що допомога при народженні дитини, як і одноразова натуральна допомога «пакунок малюка» призначається і виплачується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (частина перша статті 10 Закону № 2811-ХІІ).

Статтею 11 Закону № 2811-ХІІ передбачено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Цей перелік документів є вичерпним.

Згідно з абзацом 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 № 744 «Деякі питання реалізації пілотного проекту з монетизації одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» виплата грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» на дітей, народжених починаючи з 1 липня 2021 р., проводиться за бажанням отримувача замість одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Пунктом 6 Порядку та умов реалізації пілотного проекту «Монетизація одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» у 2020-2023 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2020 року № 744 (Порядок № 744), визначено, що призначення грошової компенсації здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад (далі - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення) за місцем проживання або місцем перебування отримувача.

Грошова компенсація призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня народження дитини.

Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку отримувач може звернутися за грошовою компенсацією шляхом надсилання заяви та документів, визначених пунктом 8 цих Порядку та умов, поштою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення райдержадміністрації або подання до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, центру надання адміністративних послуг за місцем проживання або перебування.

Отже, грошова компенсація не є самостійною за своєю соціальною природою виплатою, а є альтернативною формою реалізації відповідного соціального права.

Пунктом 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (Порядок № 1751) передбачено, що у період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини.

Згідно частини п`ятої статті 6 Закону № 2811-ХІІ про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що право на державну допомогу при народженні дитини та грошова компенсація вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» є гарантованим законом соціальним правом.

Як вказано вище, підставою для відмови у призначенні та виплаті державної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації стало те, що комплект документів для призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації «пакунок малюка» було подано до Управління за довіреністю.

В межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне встановити чи є відсутність факту особистого звернення позивачки до Управління самостійною та достатньою правовою підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Так, статтею 11 Закону № 2811-ХІІ, серед іншого, передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Грошова компенсація не виплачується у разі: відмови від новонародженої дитини; відбування матір`ю покарання у місцях позбавлення волі та подальшого перебування новонародженої дитини в будинку дитини при установі виконання покарань; смерті новонародженої дитини до дати звернення за призначенням грошової компенсації; отримання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» (пункт 3 Порядку № 744).

Пунктом 10 Порядку № 744, у тому числі, передбачено, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення: розглядає подані документи, передбачені пунктом 8 цих Порядку та умов; розглядає отримані відомості, що формуються за допомогою програмних засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, необхідні для прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні грошової компенсації; перевіряє отримання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» за місцем проживання або місцем перебування отримувача згідно з Порядком надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка», з метою недопущення призначення грошової компенсації тим отримувачам, які отримали «пакунок малюка»; приймає рішення про призначення грошової компенсації або про відмову у її призначенні протягом десяти робочих днів з дати надходження документів або відомостей, передбачених пунктами 8 і 9 цих Порядку та умов.

Отримувачу може бути відмовлено у призначенні грошової компенсації у разі подання не у повному обсязі документів або відомостей, передбачених пунктами 8 і 9 цих Порядку та умов.

Таким чином, вимога щодо особистого подання документів має розглядатися не як самостійна підстава для позбавлення особи права на соціальну допомогу, а як процедурна вимога, спрямована на підтвердження особи заявника, його волевиявлення та достовірності поданих документів.

Отже, відповідач мав оцінити зміст поданих документів, а не лише спосіб їх подання, зокрема встановити, чи є позивач особою, яка відповідно до закону має право на допомогу; чи діяв представник у межах наданих йому повноважень; чи всі документи, необхідні для підтвердження права на допомогу, були подані.

Суд звертає увагу, що позивачка з метою реалізації свого права вжила необхідних заходів для отримання передбачених законом соціальних виплат. Зокрема, нею було оформлено довіреність на представника, якому було доручено подати до органу соціального захисту необхідні документи.

Крім того, суд також враховує, що неможливість особистого звернення позивача зумовлена збройною агресією російської федерації, тобто спричинена обставинами, які не залежали від її волі, тому враховуючи воєнний стан, вимушене переміщення та неможливість особисто реалізувати право на соціальну виплату повинні оцінюватися індивідуально.

Водночас відмова у призначенні державної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості «пакунка малюка» лише з тієї підстави, що документи були подані через представника за довіреністю, за встановлених у справі обставин, є такою, що ґрунтується на надмірно формальному застосуванні процедурної вимоги, що призводить до непропорційного обмеження права позивача та фактичного позбавлення дитини передбаченої законом державної соціальної підтримки.

При цьому відмова відповідача має наслідком повне позбавлення позивача та її дитини передбаченої законом соціальної виплати, що є неспівмірним із процедурним, на думку відповідачача 1, порушенням, яке фактично полягало лише у поданні документів через уповноваженого представника.

За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як закріплено у частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За нормами статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини, як і допомога «пакунок малюка» за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач 1 безпідставно ототожнив встановлену процедуру подання документів із умовою виникнення права на державну соціальну допомогу та, не встановивши жодної обставини, яка б свідчила про відсутність у позивача права на відповідні виплати, відмовив у їх призначенні виключно з формальної підстави подання документів її уповноваженим представником. При цьому волевиявлення позивача на отримання допомоги було належним чином підтверджено довіреністю, а всі необхідні документи подано в межах установленого законодавством строку.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на соціальну природу відповідних виплат, їх спрямованість на забезпечення інтересів дитини, а також принцип пропорційності, оскаржуване рішення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (відповідач 1 на час прийняття рішення мав саме таке найменування) є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, судом з`ясовано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України», функції щодо грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» здійснюється органами Пенсійного фонду України з липня 2025 року.

До того ж, чинна редакція постанови № 1751 передбачає, що допомога при народженні дитини, як і компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка», призначається і виплачується органом Пенсійного фонду України.

У Законі № 2811-XII у редакції на час розгляду і прийняття рішення у справі закріплено, що такі допомоги призначаються і виплачуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Так, до 01.07.2025 призначення і виплата названих вище державних соціальних допомог проводились структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з 01.07.2025 такі функції надані органам Пенсійного фонду України.

При цьому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач подала до відповідача 1 усі необхідні, закріплені законодавством документи для призначення і виплати допомог, про які йдеться, а єдиним зауваженням Управління було подання таких документів представником позивача за довіреністю.

Як-то закріплено у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку із цим, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого на час прийняття рішення у справі належить призначення і виплата відповідних допомог, - призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу при народженні дитини та грошову компенсацію вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 2422,40 грн (платіжна інструкція №9349-9571-5792-3724 від 31.07.2024).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2422,40 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

В частині клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як випливає з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

За положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою цієї ж статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це.

Відповідачем 1 подано до суду заяву про звільнення від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування вказаного клопотання такий відповідач зазначив, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката неспівмірні зі складністю справи та ціною позову, оскільки загальна сума при народженні дитини станом на день звернення позивача становить 48 096 грн, а одноразова натуральна допомога «пакунок малюка» - 6 816 грн, що складає майже 66% від суми позову. Наголошує, що справа не може бути складною по своїй суті, оскільки законодавством зрозуміло визначені вимоги до умов та порядку призначення допомоги при народженні дитини. Зазначали, що в актах здачі-приймання виконаних робіт відсутня деталізована калькуляція витрат (витрати документально не підтверджені, не розписаний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, відсутнє обґрунтування співмірності заявлених витрат.

Суд розцінює це як клопотання про неспівмірність відповідних витрат.

Як випливає із практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Європейський суд зазначав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання правової допомоги від 30.10.2020 № 33 та додаткових угод до нього №4 від 22.12.2023, № 5 від 20.05.2024, який укладено ОСОБА_1 з Адвокатським об`єднанням «Територія права» позивачу надається правова допомога.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31 550,00 грн позивачем надано суду наступні документи: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Танцюри К.Л., договір про надання правової допомоги від 30.10.2020 № 33 та додаткових угод до нього №4 від 22.12.2023, № 5 від 20.05.2024, копії актів здачі-приймання робіт (наданих правових послуг), виписок з банківського рахунку.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 31 550,00 грн підтверджені доказами, що були надані позивачем до матеріалів справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд також ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У той же час, виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, враховуючи клопотання відповідача 1, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним та підлягає зменшенню.

Суд резюмує, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 9 000 грн.

З огляду на викладене, суд присуджує позивачеві 9 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини та грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» від 08.08.2023 № 1530/03-22/1, № 1529/03-22/1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу при народженні дитини і грошову компенсацію вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37470057; місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн (дев`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.