Ухвала суду № 140023343, 24.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 вересня 2026 року м. Київ справа №320/51856/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ в м. Києві) та Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач 2, ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, яка полягає в тому, що ним не включено в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ «Ощадбанк Філія Головне управління по м. Києві та Київській області» за період з 01.12.2019 по 31.01.2024 на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 165257,78 грн, нараховану на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, включити в список на зарахування пенсій (допомог) на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 165257,78 грн, нараховану на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23;

- визнати протиправною бездіяльність ПФУ щодо нефінансування виплати позивачу суми пенсії у розмірі 165257,78 грн, нарахованої на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23;

- зобов`язати ПФУ профінансувати на наступний виплатний період позивачу суми пенсії у розмірі 165257,78 грн, нарахованої на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік» та без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

06 червня 2025 року на адресу суду надійшли матеріали адміністративної справи №320/51856/24, які були передані судді Дудіну С.О. для продовження розгляду суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №320/21021/23 ГУ ПФУ в м. Києві зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Позивач пояснив, що звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві листом з проханням включити суму нарахованої пенсії за минулий період у розмірі 165257,78 грн у відомість з виплати пенсії у лютому 2024 року. Проте, відповідач 1 надав відповідь, в якій зазначив, що означене рішення суду у справі №320/21021/23 обліковується за датою набрання законної сили, погашення заборгованості здійснюється в порядку черговості.

Також позивач зазначив, що звертався листом до ПФУ про здійснення фінансування нарахованої йому на підставі рішення суду у справі №320/21021/23 пенсії, на який отримав відповідь про здійснення погашення заборгованості в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Бездіяльність відповідачів щодо невключення позивача у список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ «Ощадбанк Філія Головне управління по м. Києві та Київській області», а також щодо нефінансування виплати позивачу суми пенсії у розмірі 165257,78 грн, нарахованої на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23 слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, пов`язаних з виконанням рішення суду у справі №320/21021/23, оскільки нормами КАС України передбачено встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Щодо вимоги про здійснення у повному обсязі фінансування виплати перерахованої пенсії ПФУ зазначив, що ним здійснюється фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок, та спрямування їх на виплату пенсій. Сума фінансування визначається за списками, сформованими головними управліннями Фонду в областях та місті Києві. Таке централізоване перерахування коштів, що здійснюється Пенсійним фондом України, не є персоналізованим, не передбачає визначення розміру виплати кожній особі окремо та призначене лише для спрощення процедури проходження коштів від Фонду до уповноваженої організації або банку. Перерахування коштів під час фінансування здійснюється однією сумою за згрупованими списками одержувачів, сформованими і підписаними головними управліннями. Відповідач 2 наголосив, що Пенсійний фонд України не здійснює фінансування пенсії окремому одержувачу, оскільки не складає список та не володіє інформацією про одержувачів, включених до нього, а тому така позовна вимога не може бути реалізована Пенсійним фондом через відсутність механізму її виконання та неузгодженість вимоги Позивача з обсягом повноважень Пенсійного фонду України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №320/21021/23 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по місту Києву» від 28 грудня 2022 №5515, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 28 грудня 2022 №5515, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.09.2024 №2600-0202-8/170906 на запит представника позивача повідомлено, що у січні 2024 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №320/21021/23 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в межах зобов`язальної частини та здійснено нарахування коштів за період з 01.12.2019 по 31.01.2024 у розмірі 165257,78 грн. Зазначено, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2024 році буде визначена у бюджеті ПФУ на 2024 рік після його затвердження.

Також позивача повідомлено, що доплата до пенсії у сумі 165257,78 грн, визначена на виконання рішення суду у справі №320/21021/23, обліковується за датою набрання законної сили - 12.01.2024, та буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Листом ПУФ від 16.10.2024 №2800-030203-8/03111 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що виплату коштів, обчислених на виконання рішення суду, ухваленого на користь ОСОБА_2 , буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З приводу правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, суд зазначає про таке.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2026 у справі №120/7799/26 виснував, що за наявності чинних судових рішень, на виконання яких позивачу нараховано заборгованість з пенсії, його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Повторне звернення для цього до суду не вимагається.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду, отже, останній звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі в частині невиплати нарахованої заборгованості з пенсії.

Положеннями частини першої статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 372 КАС України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі №816/2016/17, у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №120/7799/26.

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2026 у справі №120/7799/26 звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.03.2023 у справі №420/7631/22 28.05.2026 у справі №120/7799/26 та інших.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Суд зазначає, що питання нарахування і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №320/21021/23, перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору в зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаних справах. При цьому зазначення у позовній заяві, поданій в цій справі, додаткового співвідповідача - Пенсійного фонду України, не змінює суті спірних правовідносин і не створює самостійного предмета спору, який міг би бути розглянутий у межах окремого судового провадження.

За таких обставин, суд констатує, що заявлені позовні вимоги щодо включення в список на зарахування пенсій (допомог) на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 165257,78 грн, нараховану на виконання рішення, яке Київський окружний адміністративний суд ухвалив 12.12.2023 у справі №320/21021/23, стосуються саме порядку виконання судового рішення в означеній справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України, подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Саме такий правовий висновок викладено у вищевказаній постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №120/7799/25, обставини якої є повністю релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі №320/21021/23, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.