Рішення № 140021930, 24.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2026 р. Справа № 120/645/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 4" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 4" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2025 №0406370701 та №0406330701.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу щодо завищення амортизаційних відрахувань, неправомірного віднесення до витрат вартості послуг з приєднання до електричних мереж та невідображення податкових різниць за операціями з формування резервів.

Зокрема, позивач вважає безпідставним віднесення окремих елементів фотогальванічної електростанції до групи «Будівлі та споруди», оскільки такі елементи є окремими об`єктами основних засобів із різними строками корисного використання та правомірно обліковувалися як машини й обладнання. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, та відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у зв`язку з недоведеністю умислу у вчиненні податкового правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючу суддю у цій справі Мультян Марину Бондівну.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.02.2026 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі належним чином встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства.

Відповідач вказує, що позивачем неправомірно обліковувались окремі складові фотогальванічної електростанції «Петрашівка» на субрахунку 104 «Машини та обладнання», оскільки такі елементи функціонують у складі єдиного об`єкта електроенергетики та не можуть самостійно виконувати своє функціональне призначення, у зв`язку з чим підлягають обліку у складі будівель та споруд із застосуванням відповідного строку корисного використання. Внаслідок такого обліку позивачем, на думку контролюючого органу, було завищено суму амортизаційних відрахувань та, відповідно, занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення строків давності, посилаючись на законодавче зупинення перебігу таких строків у відповідні періоди. З огляду на викладене просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

17.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Зокрема, позивач наголошує, що окремі складові фотогальванічної електростанції правомірно обліковувалися як самостійні об`єкти основних засобів, оскільки положення П(С)БО 7 допускають компонентний облік частин одного об`єкта, які мають різні строки корисного використання. Також посилається на вимоги ліцензійних умов у сфері виробництва електричної енергії, якими передбачено окрему ідентифікацію енергогенеруючого обладнання, та на правові висновки Верховного Суду щодо можливості такого обліку.

Крім того, позивач заперечує правомірність застосування штрафних санкцій за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, зазначаючи, що акт перевірки не містить належного обґрунтування умисності його дій та доказів цілеспрямованого порушення податкового законодавства.

Окремо позивач вказує на нерелевантність частини судової практики, наведеної відповідачем у відзиві, з огляду на відмінність фактичних обставин відповідних справ. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.02.2026 підготовче засідання відкладено.

24.02.2026 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що відповідь на відзив жодним чином не спростовує суті виявлених контролюючим органом у ході перевірки порушень, крім того, зазначає, що позивачу під час перевірки було запропоновано надати документи та пояснення щодо обставин, які могли підтвердити відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або підстав для звільнення від фінансової відповідальності, однак відповідні пояснення та документи надані не були, про що складено окремий акт.

Також відповідач наполягає на правомірності застосування штрафних санкцій за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, посилаючись на невжиття позивачем достатніх заходів для дотримання вимог податкового законодавства та відсутність доказів обставин, що виключають або пом`якшують його відповідальність.

Ухвалою суду від 24.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

13.04.2026 представником позивача подано додаткові пояснення.

07.05.2026 представником позивача також подано додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 07.05.2026, із занесенням її до протоколу судового засідання, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 25.05.2026, із занесенням її до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.06.2026 № 185 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Мультян М.Б. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 № 015-К виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлена можливості здійснювати розгляд адміністративних справ та нерозглянутих заяв, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ та нерозглянутих заяв, переданих на розгляд Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, за результатами якого, в порядку, встановленому статтею 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Бошкову Юлію Миколаївну.

Ухвалою від 05.06.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 120/645/26, вирішено розгляд справи здійснювати спочатку.

Ухвалою суду від 15.07.2026, із занесенням її до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.08.2026, із занесенням її до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що товариство здійснювало окремий облік споруд та обладнання фотогальванічної електростанції, оскільки відповідні об`єкти мають різні строки корисного використання та амортизації. Зазначив, що, хоча електростанцію введено в експлуатацію разом з обладнанням, це не виключає можливості подальшого окремого обліку її складових. Послався на практику Верховного Суду у справі №400/6262/24, яка, на його думку, підтверджує правомірність компонентного обліку об`єктів електростанції. Також звернув увагу на неправильність здійсненого контролюючим органом розрахунку амортизації, доводи щодо порушення строків проведення перевірки та відсутність належного обґрунтування умислу позивача, необхідного для застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Щодо строків проведення перевірки послався на сформовану судову практику та вважав відповідні доводи позивача необґрунтованими. Наголосив, що під час перевірки позивачем не було надано належних пояснень та документального обґрунтування обставин, які б спростовували встановлені контролюючим органом порушення. Вказував, що спірне обладнання функціонує у складі введеного в експлуатацію об`єкта електростанції, а тому висновки контролюючого органу щодо його обліку та нарахування амортизації є правомірними. Також підтримав доводи щодо правомірності застосування до позивача фінансової відповідальності.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санвін 4" зареєстроване як юридична особа 30.01.2017, код ЄДРПОУ 41107250. Основним напрямом його діяльності є виробництво електричної енергії.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.10.2025 №4546к та направлень на перевірку від 30.10.2025 №6672, 6673, 6674, 6675 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «САНВІН 4» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2025.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт від 26.11.2025 №34995/02-32-07-01/41107250 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «САНВІН 4».

В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, а також вимог пункту 5, пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказомМінфіну від 27.04.2000 №92, підпункту 7 пункту 2 Методичних рекомендаційз бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 №561, пункту 11, пункту 14 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291, в результаті чого підприємством:

занижено податок на прибуток всього у сумі 5841274 грн, в тому числі за 2019 рік 5841274 грн;

завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податок на прибуток всього у сумі 7376058 грн, у тому числі за 1 півріччя 2025 року в сумі 7376058 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що балансова вартість об`єкта фотогальванічної електростанції «Петрашівка» станом на 01.01.2019 складала 310466368 грн, з яких на субрахунку 103 «Будинки та споруди» позивачем обліковувалось 68254969 грн, а на субрахунку 104 «Машини та обладнання» - 242211399 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що окремі елементи цілісної споруди фотогальванічної електростанції «Петрашівка», які, на його переконання, можуть виконувати функції з виробництва електроенергії виключно у складі такої споруди, неправомірно оприбутковані позивачем на субрахунку 104 «Машини та обладнання», тоді як підлягали обліку на субрахунку 103 «Будинки та споруди». До таких елементів віднесено 42262 сонячні полікристалічні модулі вартістю 192798017 грн, КТП власних потреб 25 кВА вартістю 515296 грн, ящики з`єднань на 12 приєднань вартістю 2807897 грн, ящики з`єднань на 13 приєднань вартістю 4425288 грн та металоконструкції під фотоелектричні модулі вартістю 41664901 грн.

Також перевіркою встановлено, що зазначені об`єкти загальною вартістю 242211399 грн амортизувалися позивачем протягом 10 років (120 місяців) як об`єкти групи 4 «Машини та обладнання», тоді як, за висновком контролюючого органу, вони належать до групи 3 «Споруди», для якої мінімально допустимий строк корисного використання становить 15 років (180 місяців).

У зв`язку із цим контролюючим органом здійснено перерахунок амортизації та встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2019 по 30.06.2025 на загальну суму 21133339 грн, що, за висновками перевірки, призвело до завищення собівартості реалізованої електричної енергії та відповідного заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2025:

№0406330701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 7301593 грн, у тому числі 5841274 грн за основним платежем та 1460319 грн штрафних (фінансових) санкцій;

№0406370701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7376058 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з цим позов до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 4.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" в абзаці першому підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України слова "які виникають відповідно до положень цього Кодексу" замінено словами "які визначені відповідними положеннями цього Кодексу".

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з положеннями підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-IX) в абзаці першому підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України слова "основних засобів або нематеріальних активів" замінено словами "основних засобів та нематеріальних активів", а слова "крім "виробничого" методу" виключено.

Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (з 23 травня 2020 року відповідно до Закону № 466-IX доповнено словами "(крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 - будівлі є 20 років, споруди - 15 років, передавальні пристрої - 10 років, та для групи 4 - машини та обладнання - 5 років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 7 "Основні засоби".

Пунктом 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" визначено наступні поняття: амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Пунктами 7 та 8 П(С)БО 7 "Основні засоби" визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Відповідно до підпунктів 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.

Згідно з положеннями підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4. Машини та обладнання.

Відповідно до пункту 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, можна дійти висновку, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин, і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Про це також зазначено у пункті 4 Методичних рекомендацій, згідно з яким одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

Пунктом 24 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Відповідно до пункту 25 П(С)БО 7 "Основні засоби" (в редакції чинній до 26 травня 2022 року) строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Згідно з пунктом 25 П(С)БО 7 "Основні засоби" (в редакції чинній з 26 травня 2022 року) строк корисного використання (експлуатації) та ліквідаційна вартість об`єкта основних засобів переглядаються на кінець звітного року у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання та ліквідаційної вартості, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.

Пунктом 26 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Відповідно до пунктів 29 та 30 П(С)БО 7 "Основні засоби" нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Таким чином, суд зазначає, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для група 3 - будівлі в 20 років, споруди - 15 років, передавальні пристрої - 10 років, та для групи 4 - машини та обладнання в 5 років.

Також, як зазначалося вище, слід враховувати, що якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. При цьому важливим аспектом є те, що дієслово "може" вказує на наявність у платника податків саме права обирати на власний розсуд між варіантами дій, кожен з яких є правомірним.

Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Так, у справі, що розглядається, контролюючий орган пов`язує порушення позивачем правил нарахування амортизації саме з неправильною, на його думку, класифікацією частини основних засобів фотогальванічної електростанції «Петрашівка». Зокрема, відповідач виходить із того, що сонячні полікристалічні модулі, КТП власних потреб, ящики з`єднань та металоконструкції під фотоелектричні модулі загальною вартістю 242211399 грн є складовими єдиного об`єкта фотогальванічної електростанції «Петрашівка», а тому мали обліковуватися на субрахунку 103 «Будинки та споруди» як об`єкти групи 3 зі строком корисного використання не менше 15 років, а не на субрахунку 104 «Машини та обладнання» зі строком використання 10 років. Саме внаслідок такої перекласифікації контролюючим органом визначено завищення амортизаційних відрахувань на 21133339 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості такого висновку контролюючого органу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2025 у справі №320/2500/23.

У зазначеній справі Верховний Суд звернув увагу, що сам факт введення сонячної електростанції в експлуатацію як цілісного об`єкта нерухомого майна не дає достатніх підстав для остаточного висновку щодо порядку бухгалтерського обліку всіх її складових. Водночас саме по собі оформлення платником окремих наказів про введення певних елементів електростанції в експлуатацію також не є беззаперечним доказом правомірності їх віднесення до групи 4 основних засобів. Для правильного вирішення такого спору необхідно встановити, чи можуть відповідні складові бути виокремлені як окремі об`єкти основних засобів, а також дослідити обставини визначення різних строків їх корисного використання за критеріями пункту 24 П(С)БО 7, у тому числі з урахуванням проєктної, будівельної та первинної документації. Саме неповне дослідження цих обставин стало підставою для направлення справи №320/2500/23 на новий розгляд.

З огляду на наведене суд досліджує відповідні обставини у сукупності з наявними у цій справі доказами.

Так, будівництво фотогальванічної електростанції здійснювалося як «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «Петрашівка». Проєктна документація була розроблена ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» та затверджена замовником - ТОВ "Санвін 4" наказом від 27.11.2017 №15, про що зазначено у дозволі на виконання будівельних робіт від 01.12.2017 №ВН112173352399.

Водночас із акта готовності об`єкта до експлуатації від 30.11.2018 вбачається, що, незважаючи на введення ФЕС в експлуатацію як єдиного завершеного будівництвом об`єкта, у його складі окремо визначено кількісні та технічні характеристики обладнання, зокрема 42262 сонячні модулі, розподільчий пункт, інверторні станції та інші складові електростанції.

Більше того, в пункті 11 зазначеного акта готовності об`єкта до експлуатації окремо розмежовано вартість будівельних робіт та вартість машин, обладнання й інвентарю. Так, вартість основних фондів, які приймалися в експлуатацію, становила 365472,000 тис. грн, із яких витрати на будівельні роботи - 122985,283 тис. грн, а витрати на машини, обладнання та інвентар - 242486,717 тис. грн.

Отже, вже на стадії завершення будівництва та введення ФЕС в експлуатацію вартість будівельної частини об`єкта та вартість машин і обладнання визначалися окремо, що не узгоджується з позицією контролюючого органу про те, що всі відповідні елементи за своєю природою є виключно складовими споруди та не можуть розглядатися як обладнання.

Подібне розмежування міститься й у технічному паспорті комплексу будівель та споруд ФЕС «Петрашівка», де окремо відображено адміністративно-побутову будівлю, будівлю охорони, розподільчий пункт, інверторні станції, трансформаторну підстанцію та сонячні модулі. Таким чином, технічно відповідні складові є ідентифікованими у складі комплексу та не зливаються з будівельною частиною об`єкта в один неподільний конструктивний елемент.

Обставина реєстрації права власності на ФЕС як на «комплекс будівель та споруд» наведеного висновку не спростовує. Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 18.12.2018 №150073849, об`єкт нерухомого майна зареєстровано як комплекс будівель та споруд, однак безпосередньо в його описі окремо перелічено адміністративно-побутову будівлю, будівлю охорони, розподільчий пункт, інверторні станції, трансформаторну підстанцію та сонячні модулі.

При цьому визначальне значення для спірних правовідносин має наказ ТОВ "Санвін 4" від 30.11.2018 №1-ОЗ «Про введення в експлуатацію основного засобу».

Зі змісту цього наказу судом встановлено, що складові ФЕС введені в експлуатацію одночасно одним розпорядчим актом, із їх розмежуванням залежно від характеру відповідного активу та строку його експлуатації. Зокрема, адміністративно-побутову будівлю, будівлю охорони, будівлю розподільчого пункту та комплектні трансформаторні підстанції-інвертори віднесено до групи 3 зі строком експлуатації 240 місяців. Натомість металоконструкції під фотоелектричні модулі, КТП власних потреб 25 кВА, 42262 сонячні полікристалічні модулі та ящики з`єднань на 12 і 13 приєднань віднесено до групи 4 зі строком експлуатації 120 місяців. Зовнішнє огородження віднесено до групи 3 зі строком експлуатації 180 місяців.

Наведена обставина є суттєвою при зіставленні спірних правовідносин із обставинами справи №320/2500/23. Зокрема, у справі №320/2500/23 Верховний Суд звернув увагу, що спірні складові були введені в експлуатацію на підставі окремих наказів як самостійні основні засоби, а суди не дослідили, чи мало місце введення в експлуатацію основного засобу, який складається з компонентів із різними строками корисного використання. У цій же справі відповідне розмежування здійснене саме під час первісного введення ФЕС та всіх її складових в експлуатацію єдиним наказом від 30.11.2018 №1-ОЗ.

Крім того, наказом ТОВ "Санвін 4" від 10.02.2017 №1 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства», тобто до введення ФЕС «Петрашівка» в експлуатацію, передбачено, що строк корисного використання основних засобів установлюється та затверджується наказом підприємства при введенні відповідного необоротного активу в експлуатацію, а амортизація основних засобів здійснюється прямолінійним методом.

Таким чином, розмежування позивачем складових ФЕС між групами 3 та 4, а також установлення їм різних строків корисного використання не було здійснено ретроспективно чи після виникнення спору з контролюючим органом, а є наслідком облікової політики підприємства, що застосовувалась із моменту введення відповідних активів в експлуатацію.

Суд також враховує, що в акті перевірки контролюючим органом не встановлено та не наведено конкретних технічних або економічних обставин, які б свідчили про необґрунтованість визначеного позивачем строку корисного використання спірних об`єктів у 120 місяців. Зміст висновків перевірки свідчить, що визначення 15-річного строку амортизації є похідним виключно від попереднього висновку відповідача про необхідність віднесення усієї вартості спірних активів до групи 3 «Споруди».

Тобто контролюючим органом не спростовано встановлений позивачем строк корисного використання відповідних активів із позиції критеріїв пункту 24 П(С)БО 7, а натомість фактично застосовано інший строк лише у зв`язку з їх перекласифікацією з групи 4 у групу 3.

У цьому контексті суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.07.2025 у справі №300/2904/24.

У вказаній справі Верховний Суд відхилив аргумент контролюючого органу про те, що через неможливість окремих складових сонячної електростанції самостійно виробляти електричну енергію вони повинні обов`язково розглядатися як один об`єкт основних засобів. Верховний Суд зазначив, що такий підхід не узгоджується з пунктом 4 П(С)БО 7 та пунктом 4 Методичних рекомендацій №561 і фактично нівелює право платника податку на компонентний облік частин одного об`єкта з різними строками корисного використання. У тій справі до обладнання окремо були віднесені, зокрема, сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори та трансформатори.

Ще більш конкретизований висновок щодо застосування субрахунків 103 та 104 сформульовано Верховним Судом у постанові від 09.09.2025 у справі №400/6262/24.

Верховний Суд зазначив, що поняття «структурні компоненти споруди» не охоплює автоматично все технологічне обладнання, яке розташоване на відповідній споруді або використовується у складі єдиного технологічного комплексу. Структурними компонентами споруди є насамперед її конструктивні елементи - фундамент, стіни, перекриття, покрівля, несучі конструкції, тоді як Інструкція №291 окремо передбачає субрахунок 104 для обліку машин та обладнання.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що фотоелектричний модуль є конструктивно окремою одиницею, яка може бути під`єднана, від`єднана, замінена або використана окремо без втручання в конструктивні особливості всієї фотогальванічної електростанції, а вихід з ладу окремого модуля не позбавляє всю електростанцію можливості функціонувати.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що спірні 42262 сонячні полікристалічні модулі не становлять конструктивний елемент будівлі чи споруди. Їх кількість та окреме виділення у технічній документації свідчать про множинність та окрему ідентифікацію таких активів. Аналогічно КТП власних потреб і ящики з`єднань за своїм функціональним призначенням належать до технологічного електротехнічного обладнання, а не до будівельних конструктивних елементів ФЕС.

Стосовно металоконструкцій під фотоелектричні модулі суд враховує, що аналогічні за функціональним призначенням опорні конструкції та опорні столи були предметом оцінки Верховного Суду у справі №300/2904/24 та розглядалися у складі обладнання сонячної електростанції, компонентний облік якого Верховний Суд визнав таким, що не суперечить положенням П(С)БО 7 та Методичних рекомендацій №561.

Відтак сам факт того, що всі зазначені елементи технологічно взаємопов`язані та в сукупності забезпечують виробництво електричної енергії, не є достатньою підставою для їх автоматичного віднесення до субрахунку 103 «Будинки та споруди».

На переконання суду, такий підхід відповідача фактично ототожнює поняття єдиного об`єкта будівництва з поняттям одиниці бухгалтерського обліку основних засобів, що не випливає ані з П(С)БО 7, ані з Інструкції №291.

При цьому положення пункту 4 П(С)БО 7 прямо допускають, що частина одного активу може визнаватися окремим об`єктом основних засобів, якщо відповідні компоненти мають різний строк корисного використання. Як встановлено судом, таке розмежування було здійснене позивачем ще 30.11.2018 при введенні ФЕС в експлуатацію: для будівельної частини та окремих споруд визначено строки 240 та 180 місяців, тоді як для технологічного обладнання - 120 місяців.

Водночас підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України мінімально допустимий строк корисного використання для об`єктів групи 4 «Машини та обладнання» встановлено на рівні 5 років. Визначений позивачем строк у 10 років перевищує такий мінімально допустимий строк.

За таких обставин, зважаючи на характер спірних активів, їх окрему ідентифікацію у технічній та первинній документації, розмежування вартості будівельних робіт і машин та обладнання при прийнятті ФЕС в експлуатацію, одночасне введення її складових одним наказом із віднесенням до різних груп основних засобів та встановленням різних строків корисного використання, а також відсутність у акті перевірки належного технічного чи економічного обґрунтування неправильності визначеного позивачем 120-місячного строку, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності перекласифікації спірних основних засобів із групи 4 «Машини та обладнання» до групи 3 «Споруди».

Відповідно, висновок акта перевірки про завищення ТОВ "Санвін 4" амортизаційних відрахувань на суму 21133339 грн є необґрунтованим, а здійснений на його підставі перерахунок податкових зобов`язань не може вважатися правомірним.

Отже, встановивши відсутність порушення податкового законодавства, яке стало фактичною та правовою підставою для здійснення відповідних донарахувань, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.12.2025 №0406330701 та №0406370701 не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та підлягають скасуванню.

При цьому суд враховує, що податковим повідомленням-рішенням №0406330701, крім основного податкового зобов`язання у сумі 5841274 грн, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1460319 грн, які становлять 25 відсотків від визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено протиправність самого донарахування податку на прибуток, штрафна санкція, нарахована у зв`язку з таким донарахуванням, також не має самостійної правової підстави для існування. Відтак податкове повідомлення-рішення №0406330701 підлягає скасуванню в повному обсязі, включно із сумою застосованої штрафної санкції.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати окрему правову оцінку доводам позивача щодо недоведеності контролюючим органом умислу, необхідного для застосування пункту 123.2 статті 123 ПК України, оскільки вирішення цього питання не може вплинути на результат розгляду справи після встановлення відсутності самого податкового порушення, за яке відповідну санкцію застосовано.

З аналогічних мотивів суд не надає окремої оцінки іншим доводам позивача, зокрема щодо дотримання контролюючим органом строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, та правильності арифметичного розрахунку амортизації.

Отже, решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 4" підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.12.2025 №0406330701 та №0406370701 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 139 КАС України, слід стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 33280 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.12.2025 №0406330701 та №0406370701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 4» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судовий збір у розмірі 33280 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвін 4» (вул. Гонти, 39А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41107250)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькії області (вул. К.Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення суду складено 24.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна