Рішення № 140021841, 23.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2026 р. Справа № 120/12605/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2630400113683 від 19.08.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача (2) необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу (1) до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач (1) не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

12.08.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про зарахування до страхового стажу періодів провадження діяльності як фізичної особи-підприємця з 05.02.2009 по 31.03.2010, з 09.04.2010 по 30.04.2010, з 09.05.2010 по 31.05.2010 та з 09.06.2010 по 30.06.2010.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення №2630400113683 від 19.08.2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю законних підстав.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року, оскільки відсутня сплата згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2630400113683 від 19.08.2025 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд вказує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вже встановлено судом, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про зарахування до страхового стажу періодів провадження діяльності як фізичної особи-підприємця з 05.02.2009 по 31.03.2010, з 09.04.2010 по 30.04.2010, з 09.05.2010 по 31.05.2010 та з 09.06.2010 по 30.06.2010.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення №2630400113683 від 19.08.2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю законних підстав.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року, оскільки відсутня сплата згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з пунктом 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємництвом, для його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків, незалежно від їх розміру.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає, що сам факт відсутності у реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку повно та всебічно дослідити документи, подані особою разом із заявою, і надати їм належну правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою від 12.08.2025 року позивач подала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 05.02.2009 року, повідомлення про взяття на облік, свідоцтва про сплату єдиного податку за 2009 та 2010 роки, звіти суб`єкта малого підприємництва за відповідні звітні періоди, звіт про нарахування та сплату сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, розписку про одержання звіту до Пенсійного фонду України за 2010 рік та індивідуальні відомості про застраховану особу.

Зазначені документи стосуються провадження позивачем підприємницької діяльності та підлягали оцінці під час розгляду її заяви.

Водночас самі по собі вони не дають підстав без додаткової перевірки встановити факт сплати страхових внесків за кожний із заявлених періодів.

Така перевірка має значення, оскільки для включення періодів підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 01.07.2000 до 31.12.2017 до страхового стажу законодавством передбачено умову сплати внесків незалежно від їх розміру.

Однак оскаржуване рішення не містить відомостей про те, які саме документи були досліджені відповідачем, які обставини ними підтверджуються та з яких підстав вони визнані недостатніми для зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

У рішенні також не наведено оцінки поданих документів, суперечностей між ними чи необхідність подання позивачем додаткових або уточнюючих відомостей.

Доказів здійснення перевірки відомостей, зазначених у цих документах, або направлення відповідних запитів до компетентних органів матеріали справи не містять.

Водночас, органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки поданих для призначення чи перерахунку пенсії документів та достовірності зазначених у них відомостей.

Тому в разі виникнення сумнівів щодо факту або розміру сплати страхових внесків відповідач мав вжити передбачених законодавством заходів для перевірки відповідних обставин, а не обмежуватися формальним посиланням на відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб.

Крім того, заява позивача стосувалася зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 05.02.2009 по 31.03.2010, з 09.04.2010 по 30.04.2010, з 09.05.2010 по 31.05.2010 та з 09.06.2010 по 30.06.2010.

Натомість в оскаржуваному рішенні зазначено лише про незарахування до страхового стажу періоду з 01.02.2009 по 31.12.2009 року.

Будь-яких висновків щодо можливості зарахування періодів з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 09.04.2010 по 30.04.2010, з 09.05.2010 по 31.05.2010 та з 09.06.2010 по 30.06.2010 рішення не містить.

Таким чином, із змісту рішення №2630400113683 від 19.08.2025 року неможливо встановити, чи досліджувалися відповідачем (1) усі подані позивачем документи, чи перевірялися викладені в них відомості та з яких правових і фактичних підстав відмовлено в зарахуванні кожного із заявлених періодів до страхового стажу.

Суд зазначає, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень передбачає наведення ним конкретних фактичних і правових підстав його прийняття, оцінку всіх істотних обставин та поданих особою документів, а також зрозуміле викладення мотивів, з яких відповідні докази прийнято або відхилено.

Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки ґрунтується виключно на відсутності відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб, не містить оцінки поданих позивачем документів та не вирішує питання щодо всіх періодів, зазначених у заяві від 12.08.2025 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова у перерахунку пенсії є передчасною, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2630400113683 від 19.08.2025 року необґрунтованим і таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 01.02.2009 по 31.03.2010, з 09.04.2010 по 30.04.2010, з 09.05.2010 по 31.05.2010 та з 09.06.2010 по 30.06.2010 та здійснити перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Обчислення страхового стажу, перевірка сплати страхових внесків, визначення права особи на перерахунок пенсії та здійснення такого перерахунку належать до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Суд у межах цієї справи перевіряє законність прийнятого пенсійним органом рішення, однак не може підміняти уповноважений орган, самостійно здійснювати перевірку сплати страхових внесків та визначати страховий стаж позивача за періоди, яким відповідач не надав належної оцінки.

У цьому випадку відповідач (1) не завершив належного розгляду заяви позивача, оскільки не дослідив усі подані документи, не перевірив зазначені в них відомості та не вирішив питання щодо всіх заявлених періодів.

За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність усіх передбачених законом умов для безпосереднього зарахування спірних періодів до страхового стажу та перерахунку пенсії.

Зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди до страхового стажу без попереднього дослідження і перевірки всіх документів означало б вирішення судом питань, віднесених до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2630400113683 від 19.08.2025 року та зобов`язання цього органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.08.2025 року, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 968,96 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 484,48 грн.

Враховуючи те, що спірне рішення №2630400113683 від 19.08.2025 року прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2630400113683 від 19.08.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.08.2025 року, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач (1): Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач (2): Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Свентух Віталій Михайлович