Ухвала суду № 140021006, 23.09.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 6/470/38/26

Справа № 470/364/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 22 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 03 липня 2026 року у цивільній справі № 470/364/26, провадження № 2/470/336/26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з відповідною заявою яка підписана її представником адвокатом Грінченко І.В., у якій зазначила, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2026 року по справі № 470/364/26 з неї стягнуто заборгованість на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором про відкриття кредитної лінії №1627-9655 від 21 листопада 2025 року в розмірі 39528 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2156 грн 54 коп та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн. Загальний розмір стягнень за зазначеним рішенням суду становить 51684 грн 54 коп. На даний час її матеріальне становище є скрутним, що унеможливлює одноразове виконання рішення суду, вона офіційно не працевлаштована, не має доходу, а заробіток є нестабільним і мінімальним та витрачається виключно на забезпечення базових потреб та проживання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розстрочити виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2026 року по справі №470/364/26 строком на один рік, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 4307,04 грн.

Заявниця та її представник адвокат Грінченко І.В. в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду заяви повідомлялись в порядку встановленому ЦПК України.

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду заяви повідомлявся в порядку встановленому ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї докази суд доходить наступного.

Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Судом встановлено, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2026 року по справі №470/364/26, провадження №2/470/336/26 у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву ТОВ "Укр Кредит Фінанс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1627-9655 від 21 листопада 2025 року в розмірі 39528 грн, 2156 грн 54 коп судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 04 серпня 2026 року та в апеляційному порядку не переглядалось.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

В силу положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Також в цьому рішенні зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

У відповідності до змісту ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду шляхом сплати загальної суми боргу частинами, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення спірного рішення.

Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 дотримана позиція суду касаційної інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).

Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Суд оцінює надані заявником докази у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.

Заявник просила розстрочити виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2026 року по справі №470/364/26 терміном на один рік рівними частинами по 4307 грн 04 коп.

В обґрунтування заяви зазначала, що виконати дане рішення суду у повному обсязі не має змоги, через скрутне матеріальне становище, оскільки не має постійної роботи та доходу, а її заробіток є нестабільним і мінімальним та витрачається на забезпечення базових потреб і проживання. Проте вказані обставини не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не надають можливість встановити дійсний майновий стан заявника. Належних доказів на підтвердження свого майнового стану, а саме даних про доходи станом на день розгляду заяви про розстрочення судового рішення, розмір отримуваного нею доходу, відсутність іншого доходу, та рухомого або нерухомого майна, заявник не надала. Додані заявницею дані з Реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять даних про її доходи з 2023 по 2026 роки.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, як і не надано доказів які б підтверджували їх наявність. Оскільки обставини, на які посилається заявник, такого характеру не носять, то вони не можуть бути взяті судом до уваги для розстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, оскільки судом не встановлено виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, суд доходить висновку, що заява заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.260, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 03 липня 2026 року у цивільній справі №470/364/26, провадження № 2/470/336/26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. Ф. Орлова