Рішення № 140020964, 24.09.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/828/26

2/467/606/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 13 листопада 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4173849, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 4250 грн.

Однак, відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов`язання.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно вказаних договорів факторингу відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 4173849 від 13 листопада 2020 року.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору, заборгованість відповідача становить 29048,75 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4250 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 24798,75 грн.

Посилаючись на вказане, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 29048,75 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин неявки не вказав. Згідно позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності та вказав на відсутність зі сторони позивача заперечень щодо заочного порядку розгляду справи за наявності для того визначених законом передумов.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказувала, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляла, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направила, причин його неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що 13 листопада 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4173849, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору.

Так відповідно до умов вказаного договору сума кредиту становить 4250 грн., яка надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Умовами вказаного договору також визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, а саме: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує товариству суму процентів за користування кредитом, яка становить 6,45% від суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 20 календарних днів з 13 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,29%.

Разом з цим, при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 13 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року - 1,70% за один день користування кредитом; в спеціальний період з 04 грудня 220 року до 01 червня 2021 року (включно) - 3% за один день користування кредитом.

На підставі визначених умов кредитування, договір містить відомості щодо орієнтовної загальної вартості кредиту.

Сторонами також погоджено,що строк діє договору встановлюється з дати укладення договору 13 листопада 2020 року до кінцевої дати виконання договору 01 червня 2021 року (включно).

Відповідно о умов вказаного договору, кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди.

Укладаючи цей договір позичальник підтвердила, що: вона ознайомлена з цим договором та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх; отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний договір про надання кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом.

Додаток № 1 до договору про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року містить інформацію щодо дати платежів та розміру суми, яка підлягає до сплати. Вказаний додаток до договору ОСОБА_1 також підписано електронним підписом.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору про надання кредиту ОСОБА_1 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс», останнє на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та прийняття платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», 13 листопада 2020 року здійснило переказ грошових коштів в розмірі 4250 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 03 грудня 2020 року здійснено погашення заборгованості за договором в розмірі 1096,50 грн., які зараховано ТОВ «Лінеура Україна» в рахунок погашення заборгованості за процентами. Інших платежів за вказаним договором ОСОБА_1 не здійснювалось.

Згідно вказаного розрахунку заборгованості за договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 29 жовтня 2025 року становить 29367,50 грн., яка складається з: залишку суми кредиту в розмірі 4250 грн. та залишку процентів за користування кредитом в розмірі 25117,50 грн.

Також, судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено договір факторингу № 29/10-2025 за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4173849 від 13 листопада 2020 року в розмірі 29048,75 грн.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 339 від 30 жовтня 2025 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року.

Крім того, судом встановлено, що 31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу № ДФ-31102025, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

У відповідності до витягу із реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4173849 від 13 листопада 2020 року в розмірі 29048,75 грн.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 1118 від 05 листопада 2025 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Алекскредит»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між первісним кредитором ТОВ «Алекскредит» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем договору про надання кредиту, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору.

Крім того, позивачем доведено перехід права грошової вимоги до відповідача за договором про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не подавала, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення договору про надання споживчого кредиту суду не подала, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористалась.

Тож, ураховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного договору та непогашення дійсної заборгованості.

В свою чергу суд перевіривши правильність нарахування складових заборгованості, зокрема заборгованості за процентами за користування кредитом зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, як встановлено у цій справі відповідач належним чином не виконала умови укладеного договору про надання споживчого кредиту та лише частково сплатила суму заборгованості за договором, яка первісним кредитором була зарахована в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Разом з цим, представником позивача суду не надано будь-яких доказів пролонгації строку кредитування після 01 червня 2021 року, та за такого судом встановлено, що первісним кредитором у цій справі, після спливу погодженого строку кредитування, здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом, що за своєю природою не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, в зв`язку з чим такі не підлягають стягненню з відповідача.

За такого, суд робить висновок, що в зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та непогашення дійсної заборгованості, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості нарахованої в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 25542,50 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4250 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 21292,50 грн. (проценти за користування кредитом в межах строку кредитування).

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2341,05 грн. судового збору, що становить 87,93 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; додаткова угода № 4173849 від 02 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 березня 2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року та документи, що підтверджують надання таких послуг адвокатом.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5275,80 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту № 4173849 від 13 листопада 2020 року в розмірі 25542 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5275 (п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2341 (дві тисячі триста сорок одна) грн. 05 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари вул. Симона Петлюри, буд. 21/1);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца