Рішення № 140020047, 24.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2026 р. Справа № 924/839/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., за участю секретаря судового засідання Гайдука Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 12 123 234,95 грн

Представники сторін:

від позивачів: ОСОБА_1 та Шило П.М. (в судовому засіданні 15.09.2026)

від відповідача: Соколовська В.О. (в судовому засіданні 15.09.2026)

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

03.08.2026 до Господарського суду Хмельницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла спільна позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про:

- стягнення на користь ОСОБА_1 7 422 340,85 грн, з яких: 499 571,47 грн 3% річних, 1 816 283,29 грн інфляційних втрат та 5 106 486,09 грн пені;

- стягнення на користь ОСОБА_2 4 569 399,76 грн, з яких: 307 550,11 грн 3% річних, 1 118 154,58 грн інфляційних втрат та 3 143 695,07 грн пені;

- стягнення на користь ОСОБА_3 131 494,34 грн, з яких 8 850,42 грн 3% річних, 32 177,31 грн інфляційних втрат та 90 466,61 грн пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 07.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву та відповідей на відзив, визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.

10.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від адвоката Голубицького С.Г., як представника позивачів у справі, надійшла заява про участь в судовому засіданні у справі №924/839/26, призначеному на 10:00 год. 27.08.2026 року та в інших засіданнях по цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.08.2026 частково задоволено заяву представника позивачів, судове засідання, яке відбудеться о 10:00 год. 27.08.2026 визначено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивачів - адвоката Голубицького С.Г.

25.08.2026 через електронний кабінет надійшли відзив та відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 27.08.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11:30 год. 15.09.2026 з одночасним задоволенням усного клопотання представника позивачів про участь в наступному засіданні в режимі відеоконференції.

15.09.2026 через підсистему "Електронний суд" отримано додаткові пояснення АТ "Хмельницькобленерго".

У судовому засіданні 15.09.2026 суд постановив ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про долучення додаткових пояснень відповідача до матеріалів справи та відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 12:00 год. 24.09.2026 в порядку ст. 219 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з спільним позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за період з 01.09.2025 по 16.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 у справі № 924/684/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2025, визнано укладеними договори про обов`язковий викуп AT "Хмельницькобленерго" належних акціонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простих іменних акцій Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" від 25.12.2023 у редакціях, викладених у рішенні суду першої інстанції. Загальну вартість цінних паперів відповідач мав сплатити позивачам до 25.01.2024 та до 29.01.2024, що фактично було виконано 16.04.2026 на виконання рішень у справі №924/684/25.

У спільній позовній заяві зазначено, що по справі № 924/684/25 позивачі заявляли до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних обрахованих на суму основної заборгованості по 31.08.2025 року, однак оскільки відповідач сплатив лише 16.04.2026 загальну вартість викуплених акцій, то з 01.09.2025 по 16.04.2026 останнім прострочено виконання грошового зобов`язання: перед ОСОБА_1 в сумі 26 775 857,25 грн., перед ОСОБА_2 в сумі 16 483 963,50 грн. та перед ОСОБА_3 в сумі 474 361,65 грн. Позивачі стверджують, що звертались до відповідача з відповідними вимогами про сплату грошових коштів, однак останні проігноровано.

З посиланням на ч. 3 ст. 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачі просять стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_1 5 106 486,09 грн. пені, 499 571,47 грн. 3% річних та 1 816 283,29 грн. інфляційних втрат, які загалом складають 7 422 340,85 грн.; на користь ОСОБА_2 3 143 695,07 грн. пені, 307 550,11 грн. 3% річних та 1 118 154,58 грн. інфляційних втрат, які загалом складають 4 569 399,76 грн.; ОСОБА_3 90 466,61 грн. пені, 8 850,42 грн. 3% річних та 32 177,31грн. інфляційних втрат, які загалом складають 131 494,34 грн.

При цьому, на підставі ст. 90 ГПК України у позовній заяві наведені питання відповідачу щодо обставин сплати основної заборгованості та отримання вимог позивачів.

У відзиві AT "Хмельницькобленерго" звертає увагу на те, що рішенням суду першої інстанції від 03.12.2025 №924/684/25 суд частково задовольнив клопотання останнього та зменшив розмір пені та штрафу на 50%, що залишено без змін судами вищих інстанцій. Відповідач підтверджує, що суму основного боргу на виконання рішення суду у справі №924/684/25 було сплачено 16.04.2026. Окрім того, 22.04.2026 у порядку примусового виконання зазначеного рішення суду приватним виконавцем стягнуто з відповідача решту сум, присуджених до сплати на користь позивачів 1, 2, а 23.04.2026 останнім добровільно сплачено позивачу 3 решту сум. У відзиві відповідач підтвердив, що отримав вимогу позивача 3 про виплату грошових коштів від 09.05.2026 - 12.05.2026, а вимоги позивачів 1, 2 - 14.05.2026, однак не здійснив оплати за останніми. На думку відповідача, рішенням у справі № 924/684/25 вже надано правову оцінку спірним правовідносинам сторін та встановлено обставини щодо виникнення, розміру та виконання відповідного грошового зобов`язання, а також здійснено нарахування передбачених законом наслідків його невиконання у період до 31.08.2025 включно. Відтак, заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пені є похідними від основного грошового зобов`язання, а їх стягнення за період, який не був предметом розгляду у справі №924/684/25, потребує самостійного належного обґрунтування та доказування позивачами, які такого обґрунтування та належних доказів на підтвердження заявлених вимог не надали.

З урахуванням ситуації, в якій опинилась держава, зважаючи на важливість діяльності AT «Хмельницькобленерго» для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість діяльності останнього, особливо в період дії режиму воєнного стану, на думку відповідача, вбачається настання обставин непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних нарахувань та пені в судовому порядку.

У відзиві відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форсмажорних обставин (обставини непереборної сили), як таких, що впливають на виконання зобов`язань суб`єктами господарювання з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення та підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору. Вищевказані обставини є триваючими та продовжують відбуватися станом на сьогодні.

З посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач звертає увагу суду на те, що розмір заявлених позовних вимог, зокрема щодо пені, є надмірним, очевидно неспівмірним з завданими збитками, стягненням 3% річних та інфляційних нарахувань, які вже є компенсацією за понесені збитки. Відтак стягнення пені завдасть непоправних збитків як для товариства, так і для споживачів електричної енергії в регіоні, унеможливить підтримання мережі в належному стані та створить ризики для життєзабезпечення громадян та національної безпеки. Водночас, відповідач посилається на висновки Верховного Суду у справі №924/684/25, у яких йдеться про правомірність зменшення судом неустойки, яка заявлена у вказаній справі, заявленій за порушення тих самих зобов`язань та за тими самими договорами у період з 25.01.2024 по 31.08.2025. З огляду на викладене, AT "Хмельницькобленерго" просить зменшити заявлену позивачами неустойку до 1 грн. З приводу запитань позивачів щодо обставин, які мають значення для справи, відповідач вказав, що відповіді на останні по суті викладені у відзиві, і дублювання останніх у заявах свідка немає необхідності.

За змістом відповіді на відзив позивачі посилаються на судову практику щодо законності нарахування 3% річних та інфляційних втрат в процедурі обов`язкового викупу власних акцій емітентом з 31 дня отримання емітентом від акціонера вимоги про обов`язковий викуп акцій до дня повної оплати вартості акцій, зменшити розмір яких суд не вправі. Звернуто увагу на те, що пеня заявлена на підставі ст. 549 ЦК України, а не згідно договорів. До відповіді на відзив додано фінансову звітність відповідача на спростування намагання заперечити останнім стягнення заявленої позивачами суми пені.

Представник позивачів та ОСОБА_2 в судовому засіданні 15.09.2026 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 повідомив, що заявлена до стягнення пеня не підлягає зменшенню у зв`язку з упущеною вигодою позивачів внаслідок несвоєчасного отримання від відповідача коштів за цінні папери.

Представниця відповідача в судовому засіданні 15.09.2026 проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві, у позові просила відмовити.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/839/26 відсутні.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 у справі № 924/684/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2025, визнано укладеними договори про обов`язковий викуп АТ "Хмельницькобленерго" належних акціонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простих іменних акцій Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" від 25.12.2023 у редакціях, викладених у рішенні суду першої інстанції.

У вищевказаному рішенні вказано, що відповідно до п. 3.2 договору, визнаного укладеним між ОСОБА_1 та АТ "Хмельницькобленерго" (далі - договір 1), передбачено, що загальна вартість ЦП, які є предметом цього договору, становить 26 775 857,25 грн.

Пунктом 3.2 договору, визнаного укладеним між ОСОБА_2 та АТ "Хмельницькобленерго" (далі - договір 2), передбачено, що загальна вартість ЦП, які є предметом цього договору, становить 16 483 963,50 грн.

Пунктом 3.2 договору, визнаного укладеним між ОСОБА_3 та АТ "Хмельницькобленерго" (далі - договір 3), передбачено, що загальна вартість ЦП, які є предметом цього договору, становить 474 361,65 грн.

Згідно із пунктами 3.3 договорів 1 та 2 продавець зобов`язаний до 25 січня 2024 року надати Депозитарній установі, в якій у продавця відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження на проведення облікової операції списання ЦП на рахунок покупця, відкритий в ПАТ "НДУ" (10002400623001002).

Відповідно до пункту 3.3 договору 3 продавець зобов`язаний до 29 січня 2024 року надати Депозитарній установі, в якій у продавця відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження на проведення облікової операції списання ЦП на рахунок покупця, відкритий в ПАТ "НДУ" (10002400623001002).

Згідно із пунктами 3.4 договорів 1 та 2 покупець зобов`язаний до 25 січня 2024 року надати розпорядження Центральному депозитарію на виконання облікової операції переказу цінних паперів (додаток № 10 до Регламенту провадження депозитарної діяльності Центрального депозитарію), що є предметом цього договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору 3 покупець зобов`язаний до 29 січня 2024 року надати розпорядження Центральному депозитарію на виконання облікової операції переказу цінних паперів (додаток №10 до Регламенту провадження депозитарної діяльності Центрального депозитарію), що є предметом цього договору.

Пунктами 3.5 договорів 1 та 2 передбачено, що покупець зобов`язаний до 25 січня 2024 року сплатити (перерахувати) продавцю загальну вартість ЦП, вказану в пункті 3.2 цього договору. Сплата за ЦП, що є предметом цього договору, здійснюється виключно в грошовій формі в національній валюті безготівковим перерахунком на банківський рахунок продавця.

Пунктом 3.5 договору 3 передбачено, що покупець зобов`язаний до 29 січня 2024 року сплатити (перерахувати) продавцю загальну вартість ЦП, вказану в пункті 3.2 цього договору. Сплата за ЦП, що є предметом цього договору, здійснюється виключно в грошовій формі в національній валюті безготівковим перерахунком на банківський рахунок продавця.

Згідно із пунктами 4.3 договорів у разі прострочення виконання покупцем умов пункту 3.4 та/або пункту 3.5 цього договору (при умові виконання продавцем пункту 3.3 цього договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в пункті 3.2 цього договору, за кожний день прострочення без обмеження будь-яким строком нарахування пені.

За змістом п. 5.2 договорів під обставинами непереборної сили маються на увазі події, які Сторони не могли передбачити, відвернути чи здолати (пожежі, повені, землетруси, тощо), підтверджені у відповідний спосіб компетентним органом України.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2026 у справі №924/684/25 встановлено, що позивачами 22.01.2024 виконано умови пунктів 3.3 договорів 1, 2 та 3.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2025 у справі №924/684/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026, стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_1 26 775 857,25 грн основного боргу, 1 285 385,46 грн. 3% річних, 4 891 989,48 грн. інфляційних витрат, 6 095 222,55 грн. пені, 4 016 378,59 грн. штрафу, 638 117,21 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_2 , 16 483 963,50 грн. основного боргу, 791 319,09 грн. 3% річних, 3 011 644,98 грн. інфляційних витрат, 3 752 388,77 грн. пені, 2 472 594,53 грн. штрафу, 392 842,73 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_3 474 361,65 грн. основного боргу, 22 616,39 грн 3% річних, 86 666,59 грн. інфляційних витрат, 107 205,45 грн. пені, 71 154,25 грн. штрафу, 11 284,37 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд у справі №924/684/25 визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, обраховані для позивачів 1, 2 за період з 25.01.2024 по 31.08.2025, а для позивача 3 з 29.01.2024 по 31.08.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів на 50%.

Відповідно до доданих до матеріалів справи звітів про фінансовий стан АТ "Хмельницькобленерго", роздрукованих з веб-сайту Clarity Project:

- за 2025 рік: на кінець звітного періоду на рахунках банку - 41 059 тис. грн., актив - 6 807 895 тис. грн., пасив - 5 456 418 тис. грн., довгострокові зобов`язання і забезпечення - 806 230 тис. грн.;

- за 6 місяців 2025 року: на кінець звітного періоду на рахунках банку - 57 881 тис. грн., актив - 5 680 884 тис. грн., пасив - 4 569 142 тис. грн., довгострокові зобов`язання і забезпечення - 845 485 тис. грн;

- за 9 місяців 2025 року: на кінець звітного періоду на рахунках банку - 46 725 тис. грн., актив - 5 700 635 тис. грн., пасив - 4 605 009 тис. грн.; довгострокові зобов`язання і забезпечення - 999 257 тис. грн.;

- за 3 місяці 2026 року: на кінець звітного періоду на рахунках банку - 82 852 тис. грн., актив - 650 677 тис. грн., пасив - 5 513 434 тис. грн., довгострокові зобов`язання і забезпечення - 1 080 220 тис. грн.;

- за 6 місяців 2026 року: на кінець звітного періоду на рахунках в банку - 167 902 тис. грн., актив - 700 185 тис. грн., пасив - 5 513 573 тис. грн., довгострокові зобов`язання і забезпечення - 1 065 729 тис. грн.

За змістом доданих вимог про виплату грошових коштів від 09.05.2026 позивачі з посиланням на п. 4.5 договору вимагали від відповідача сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені обрахованих з 01.09.2025 по 16.04.2026 на залишок заборгованості згідно наказів від 31.01.2025 у справі №924/684/24 у строк до 01.06.2026.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 у справі №924/684/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2025, визнано укладеними договори про обов`язковий викуп АТ "Хмельницькобленерго" належних акціонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простих іменних акцій Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" від 25.12.2023 у редакціях, викладених у рішенні суду.

У відповідності до п.п. 3.2, 3.4 вказаних редакцій договорів загальна вартість ЦП, які зобов`язався викупити АТ "Хмельницькобленерго" у ОСОБА_1 становила 26 775 857,25 грн., строк сплати до 25.01.2024, у ОСОБА_2 - 16 483 963,50 грн. строк сплати до 25.01.2024 та у ОСОБА_3 - 474 361,65 грн. строк сплати до 29.01.2024.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 28.07.2026 у справі №924/684/25 встановлено, що позивачами 22.01.2024 виконано умови пунктів 3.3 договорів 1, 2 та 3.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2025 у справі №924/684/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026, стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь позивачів основну заборгованість у розмірах загальної вартості ЦП згідно договорів, визнаних судом укладеними згідно рішення від 10.10.2024 №924/684/24, та нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пені за період з 25.01.2024 (29.01.2024) по 31.08.2025 та штрафи у зв`язку з несплатою відповідачем основної заборгованості у строки, встановлені договорами.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як стверджують сторони, АТ "Хмельницькобленерго" сплатило позивачам суми основного боргу згідно рішень судів у справі №924/684/25 - 16.04.2026.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачі відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нарахували та просять стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 499 571,47 грн 3% річних та 1 816 283,29 грн інфляційних втрат, на користь ОСОБА_2 307 550,11 грн 3% річних та 1 118 154,58 грн інфляційних втрат та на користь ОСОБА_3 8 850,42 грн 3% річних та 32 177,31 грн інфляційних втрат обраховані з 01.09.2025 по 16.04.2026.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховується, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлені періоди, нарахування відповідають вимогам зазначених вище норм законодавства, є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача на користь позивачів підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача пені обрахованої на суму основної заборгованості за період з 01.09.2025 по 16.04.2026, суд зазначає, що у п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

У ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України (у редакції чинній з 28.08.2025) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Отже, з 28.08.2025 законом передбачено розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та встановлено можливість сторін у договорі лише зменшити такий розмір.

Відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України (чинна станом на дату визнання укладеними договорів) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 6 ст. 232 ГК України (чинна станом на дату визнання укладеними договорів) вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із пунктами 4.3 договорів 1, 2 та 3 у разі прострочення виконання покупцем умов пункту 3.4 та/або пункту 3.5 цього договору (при умові виконання продавцем пункту 3.3 цього договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в пункті 3.2 цього договору, за кожний день прострочення без обмеження будь-яким строком нарахування пені.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням відсутності встановленого в договорах обмеження строку щодо можливості нарахування пені за прострочення виконання відповідачем п. 3.2 договорів, та те, що встановлений в договорах розмір пені не є меншим встановленого у ч. 3 ст. 549 ЦК України розміру, проведенння розрахунку пені після введення в дію абзацу 2 ч.3 ст. 549 ЦК України, в результаті проведеного судом перерахунку розмірів заявленої пені, встановлено нарахування останньої правомірним, в межах максимальних розмірів за визначені періоди та арифметично правильним.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити заявлену позивачами неустойку до 1 грн., в обгрунтування чого зазначає, що розмір заявлених позовних вимог, зокрема щодо пені, є надмірним, очевидно неспівмірним з завданими збитками, стягненням 3% річних та інфляційних нарахувань, які вже є компенсацією за понесені збитки, відтак стягнення пені завдасть непоправних збитків як для товариства, так і для споживачів електричної енергії в регіоні, унеможливить підтримання мережі в належному стані та створить ризики для життєзабезпечення громадян та національної безпеки. Водночас, відповідач посилається на висновки Верховного Суду у справі №924/684/25, у яких йдеться про правомірність зменшення судом неустойки у справі №924/684/25, заявленій за порушення тих самих зобов`язань та за тими самими договорами у періоди з 25.01.2024 по 31.08.2025.

У постанові №911/2269/22 від 19.01.20.24 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду навела висновок, що у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.12.2023 у справі №910/3600/22.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 08.02.2024 у справі №916/2266/22.

Судом враховано надані позивачами звіти про фінансовий стан АТ "Хмельницькобленерго" за 6, 9 місяців 2025 та 2025 рік, за 3 та 6 місяців 2026 року, за змістом яких розмір сукупного доходу у 2025 році зріс у порівнянні з 2024, як і за 6 місяців 2026 зріс у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, значний розмір заявленої позивачами до стягнення пені, компенсацію негативних наслідків, спричинених останнім простроченням виконання зобов`язання, за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат, недоведення позивачами жодними доказами понесення збитків, в тому числі упущеної вигоди, внаслідок прострочення відповідачем виконання рішення суду у справі №924/684/25, суспільну важливість діяльності товариства, як постачальника електроенергії громадянам України та суб`єкта критичної інфраструктури України, складну економічну ситуацію в державі під час збройної агресії російської федерації проти України, компенсаційний, а не каральний характер неустойки, з дотриманням принципів розумності, співмірності та справедливості, суд вбачає наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 2 553 243,05 грн., на користь ОСОБА_2 в сумі 1 571 847,54 грн. та на користь ОСОБА_3 в сумі 45 233,31 грн.

З приводу посилань відповідача у відзиві на настання непереборної сили, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як обставину, яка унеможливлює стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних нарахувань та пені в судовому порядку, суд зазначає, що згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022.

Відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин, наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом п. 5.2 договорів під обставинами непереборної сили маються на увазі події, які Сторони не могли передбачити, відвернути чи здолати (пожежі, повені, землетруси, тощо), підтверджені у відповідний спосіб компетентним органом України.

Судом враховується, що умови укладених між сторонами договорів не передбачають як обставину непереборної сили військову агресію російської федерації проти України, крім того воєнний стан в Україні був запроваджений до прийняття рішення суду від 10.10.2024 №924/684/24, а тому відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, та мав вжити усіх можливих дій для їх недопущення та належного своєчасного виконання своїх обов`язків за договорами.

Враховуючи, що відповідач не довів належними та достатніми доказами як саме запроваджений в Україні воєнний стан вплинув на можливість належного виконання ним свого зобов`язання за договорами про обов`язковий викуп АТ «ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО» належних акціонерам простих іменних акцій АТ «ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО» у строк до 25.01.2024 (29.01.2024), неподання сертифікатів встановленої форми, виданих Торгово-промисловою палатою України про форс-мажор стосовно вказаних договорів, судом заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 499 571,47 грн 3% річних, 1 816 283,29 грн інфляційних втрат та 2 553 243,05 грн. пені, на користь ОСОБА_2 307 550,11 грн 3% річних, 1 118 154,58 грн інфляційних втрат та 1 571 847,54 грн. пені, на користь ОСОБА_3 8 850,42 грн 3% річних, 32 177,31 грн інфляційних втрат та 45 233,31 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення заявленої позивачами пені, суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог. При цьому в частині стягненої неустойки у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування її зменшення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А, код ЄДРПОУ 22767506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на р/р IBAN НОМЕР_2 в АТ "КБ"ГЛОБУС" код банку 380526, код ЄДРПОУ банку 35591059) 499 571,47 грн 3% річних, 1 816 283,29 грн інфляційних втрат, 2 553 243,05 грн. пені та 89068,09 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"(29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А, код ЄДРПОУ 22767506) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на р/р IBAN НОМЕР_4 в АТ "КБ"ГЛОБУС" код банку 380526, код ЄДРПОУ банку 35591059) 307 550,11 грн 3% річних, 1 118 154,58 грн інфляційних втрат, 1 571 847,54 грн. пені та 54 832,80 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"(29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А, код ЄДРПОУ 22767506) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на р/р IBAN НОМЕР_6 в АТ "Райффайзен Банк", МФО 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909) 8 850,42 грн 3% річних, 32 177,31 грн інфляційних втрат, 45 233,31 грн. пені та 2662,40 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати накази.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Повне рішення складено та підписано 24.09.2026.

Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ