Рішення № 140019822, 24.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа № 917/1067/26

Суддя Мацко О.С. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особа-підприємця Северіна Дениса Васильовича АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення грошових коштів у сумі 211380,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 211 380,92 грн (двісті одинадцять тисяч триста вісімдесят гривень 92 копійки), з яких: 128 000,00 грн (сто двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) основний борг (сума попередньої оплати), 76 800,00 грн (сімдесят шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок) пеня, 1 262,47 грн (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні 47 копійок) три проценти річних, 5 318,45 грн (п`ять тисяч триста вісімнадцять гривень 45 копійок) інфляційні втрати. Також позивач просить відшкодувати судові витрати.

Ухвалою від 04.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, визнано справу малозначною, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Копія ухвали суду, яка направлена відповідачу, повернулася до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за місцезнаходженням. Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідну інформацію з реєстру отримано судом та долучено до справи), він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Вдповідач у встановленому порядку на позов не відреагував, відзив на позов, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановив, що їх достатньо для вирішення спору, у зв`язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

19 січня 2026 року між позивачем («Покупець») та відповідачем («Продавець») було укладено Договір купівлі-продажу №1126 (далі «Договір»). Відповідно до умов розділу 1 Договору Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а саме Акумулятор DYNESS DL5.0C, LiFePO4 51,2V/100AH (5120W*h), а Покупець прийняти і оплатити вартість Товару на умовах, передбачених Договором. Згідно умов Договору ціна за 1 товар становить 32 000,00 грн. Загальна кількість товарів 4 одиниці, загальна вартість яких 128 000,00 грн.

У п.2.1 Договору закріплено, що розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, в розмірі 100% передоплати. У зв`язку із зазначеним, Позивач отримавши рахунок №907 від 19.01.2026 року на загальну суму 128 000,00 грн здійснив у той же день оплату у повному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 19.01.2026р.

Згідно з положеннями п.2.8 та п.2.9 Договору: «Продавець зобов`язаний: а) своєчасно поставити Товар у розпорядження Покупця разом з усіма документами, підписаними уповноваженими матеріально-відповідальними особами Сторін, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору; б) забезпечити за власний рахунок упаковку та маркування Товару необхідні для його перевезення до місця призначення; в) надати всю необхідну інформацію щодо експлуатації та правильного використання Товару, що поставляється, передати всю необхідну технічну документацію на Товар, надавати технічну та інформаційну підтримку Покупцю; г) доставляти Товар в термін обумовлений п. 3.1. цього Договору; е) нести всі ризики, які може зазнати Товар до моменту його передачі Покупцю, крім форс-мажорних обставин. Крім того, Покупець зобов`язаний: а) прийняти Товар від Продавця, та оформити всі товаросупровідні документи належним чином, на умовах цього Договору; б) сплатити вартість Товару у порядку, передбаченому цим Договором; в) нести всі витрати, пов`язані з Товаром і всі ризики, яких воно може зазнати, з моменту його передачі у розпорядження Покупця».

У свою чергу постачання товару за умовами Договору здійснюється Продавцем протягом 7 робочих днів з моменту попередньої оплати товару (п.3.1. Договору).

Відтак, як вказує у позові позивач, ним було виконано усі зобов`язання відповідно до умов Договору, що підтверджується відповідними доказами, а саме платіжною інструкцією. У свою чергу Відповідач не виконав свої зобов`язання та не поставив товар в межах 7 робочих днів після здійснення попередньої 100% оплати Позивачем, незважаючи на неодноразові звернення до нього з цього приводу. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім суми основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 76 800,00 грн пені на підставі п.2.6 договору за період з 20.01.2026р. за 120 днів, 1 262,47 грн 3% річних та 5 318,45 грн інфляційних за цей же період на підставі ст..625 ЦК України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.662 ЦК України , продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Як правомірно стверджує позивач, укладений між сторонами Договір містить строк протягом якого товар мав бути переданий Покупцю, а саме 7 робочих днів з моменту попередньої оплати товару. Положеннями ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Отже, у розумінні приписів вищезазначеної норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором, однак товар не було поставлено відповідачем. Доказів на спростування доводів позивача матеріали справи не містять.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Крім того, судом перевірено здійснені позивачем нарахування пені, річних та інфляційних. Так, п.2.6 договору встановлено відповідальність продавця за кожен день прострочення терміну поставки товару у вигляді неустойки (пені) у розмірі 0.5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а ст..625 ЦК України, на явку також посилається позивач, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, нараховані позивачем суми пені, річних та інфляційних також підлягають стягненню з відповідача.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу: у позовній заяві позивач заявляє, що він уже частково поніс та в подальшому планує понести витрати на професійну правову допомогу на загальну суму 20 000,00 грн, які просить відшкодувати за рахунок відповідача. У обгрунутвання вказаної суми позивачем подано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2024р. адвоката Іоніцой-Доценка Олега Павловича, ордер на надання правової допомоги вказаним адвокатом позивачу від 28.05.2026р., договір №208 про надання правничої допомоги від 25.05.2026р., укладений між адвокатським об`єднанням «Авер Лекс» та позивачем, додаткова угода №1 до договору №208 про надання правничої допомоги від 25.05.2026р. та рахунок на оплату №117 від 28.05.2026р. на суму 20 000,00 грн з ПДВ за адвокатські та інші юридичні послуги згідно додаткової угоди №1 від 25.05.2026р.

Судом досліджено подані документи та становлено, що за умовами додаткової угоди №1 від 25.05.2026р. позивач доручив, а адвокатське об`єднання вщяло на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту (позивачу) щодо підготовки проекту та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви Клієнта до фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича щодо стягнення з останнього заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.01.2026р. №1126, а також представництво інтересів клієнта у суді під час розгляду справи, що включає у себе перелік послуг, перелічених у п.1.1-1.4 додаткової угоди. Сторони погодили вартість послуг об`єднання за цією додатковою угодою 20 000,00 грн з ПДВ (п.2).

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 640/18402/19 від 28.12.2020 р., якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходили (усі документи, що стосуються витрат на правову допомогу, були надіслані позивачем відповідачу на його поштову адресу разом з позовною заявою, що підтверджується описом вкладення в цінний лист а.с.27).

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд застосувати приписи ч.10 ст.238 ГПК України та вказати у рішенні про нарахування пені, річних та інфляційних до моменту виконання рішення в частині стягнення основного боргу.

Так, згідно даної норми, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Позивач просить зазначити у судовому рішенні про проведення нарахування пені, річних та інфляційних.

Однак, Велика Палата ВС у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) вказала, що зміст ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Використовуючи в абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10 ст. 265 ЦПК України) сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.

Вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

З огляду на викладене, на переконання Великої Палати ВС, зазначення судом першої інстанції в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Також, як звернула увагу ВП ВС, нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується.

Відтак, в цій частині суд задовольняє заяву позивача частково, тільки в частині вказівки про нарахування пені з 29.05.2026р. ( можливість нарахування інфляційних за цим механізмом взагалі не передбачена ст..238 ГПК України) до моменту виконання рішення в частині стягнення основного боргу за формулою, запропонованою позивачем (враховуючи розмір пені, встановлений в договорі).

Враховуючи викладене. Керуючись ст..ст.129, 233-234, 238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Северіна Дениса Васильовича (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) суму заборгованості у розмірі 211 380,92 грн , з яких: 128 000,00 грн основний борг (сума попередньої оплати), 76 800,00 грн пеня, 1 262,47 грн три проценти річних, 5 318,45 грн інфляційні втрати, та судові витрати, а саме: 2 662 грн 40 коп. витрат з судового збору та 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду: проводити нарахування пені за такою формулою: С x РП x Д : 100, де С - сума основної заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі (0,5% від суми основного боргу), Д - кількість днів прострочення за період з 29.05.2026р. і до моменту виконання рішення в частині стягнення основного боргу з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 24.09.26р.

Суддя О.С. Мацко