Рішення № 140019787, 23.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 917/876/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, код ЄДРПОУ 20033533,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат», 39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Володимирівська, 228, код ЄДРПОУ 25167451,

про стягнення 39 937,65 грн,

Суддя Мацко Оксана Сергіївна

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» про стягнення 39 937,65 грн збитків у порядку суброгації.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» за заявою страхувальника за Договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 191001/4100/0000215 від 04.12.2023 р. було виплачено особі, що здійснила відновлювальний ремонт застрахованого згідно з вказаним Договором та пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2024 року транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , (ФОП Казимирчук Г.Я.) вартість цього ремонту в розмірі 82 258,20 грн, а отже відповідач, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду зазначеному транспортному засобу та володілець транспортного засобу, яким була завдана шкода, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром вказаної шкоди і страховою виплатою, яку на користь позивача здійснив страховик ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (42 320,55 грн), що складає 39 937,65 грн.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» 8 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У відзиві від 27.05.2026 р. (вх. № 7222 від 27.05.2026 р.) відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Уніка» у даній справі, посилаючись на наступне:

- позивач фактично намагається перекласти на відповідача власні витрати, понесені ним у межах добровільного договору КАСКО, умови якого не є обов`язковими для відповідача; добровільна виплата страховиком більшої суми, ніж передбачено законом у межах відносин ОСЦПВ, не може автоматично створювати додатковий обов`язок для відповідача;

- сума позову є завищеною та не відповідає навіть власним доказам позивача, що підтверджують вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що становить 42 320,55 грн;

- позивач не довів належними доказами фактичне понесення саме тих витрат, які заявлені до стягнення;

- у даній справі ліміт відповідальності страховика не був вичерпаний, а позивач не надав жодних доказів звернення до страховика із вимогою про доплату чи оскарження розміру страхової виплати; натомість позивач фактично перекладає на відповідача наслідки власного способу врегулювання страхового випадку;

Крім того, відповідач стверджує, що долучені до позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» документи не підтверджують фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн у межах цієї справи, а також не підтверджують співмірності таких витрат із складністю спору та обсягом фактично наданих послуг.

29.05.2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив від 29.05.2026 р. (вх. № 7367), у якому зазначив про таке:

- наявність платіжного доручення № 171933 від 28.06.2024 р. та рахунку-фактури № 0000004966/00000002648 від 18.06.2024 року є достатніми доказами на підтвердження розміру збитків, завданих власнику автомобіля Volkswagen Polo (д.р.н. НОМЕР_1 ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.06.2024 року о 13 год. 50 хв в м. Одесі по вул. Дюківській;

- відповідач на підставі ст. 1194 ЦК України зобов`язаний сплатити позивачу решту суми реальних збитків, що не були відшкодовані Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», а у позивача відсутні підстави для оскарження вказаних виплат виплату ТДВ «СГ «Оберіг»;

- витрати ПрАТ «СК «Уніка» на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є повністю співмірними із суттю спору, підготовкою процесуальних документів та часом, витраченим адвокатом.

05.06.2026 року від ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від 05.06.2026 р. (вх. № 7734), у якому відповідач зазначив, що позиція позивача фактично зводиться до того, що будь-яка сума, добровільно сплачена страховиком за договором КАСКО, автоматично підлягає стягненню з відповідача. Такий підхід, на думку останнього, суперечить принципам змагальності та доказування у господарському процесі, оскільки звільняє позивача від обов`язку доведення реального розміру шкоди та її причинного зв`язку із діями відповідача.

У відповіді ПрАТ «СК «Уніка» на заперечення ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», поданій до суду 08.06.2026 р. (вх. № 7822), позивач зазначив про необґрунтованість тверджень відповідача, у зв`язку з чим просив позовні вимоги у даній справі задовольнити в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

04.12.2023 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Акціонерним товариством «Фармак» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 191001/4100/0000215, предметом якого є, зокрема, страхування автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 10-12).

Також згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/217039750 (строк дії до 07.07.2022 р.) було застраховано у ТДВ «Страхова група «Оберіг» транспортний засіб ГАЗ 3302-757, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

12.06.2024 року о 13 год. 50 хв. у м. Одесі по вул. Дюківській, 8, громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3302-757», д.н.з. НОМЕР_2 перед початком руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не залучив сторонніх осіб за допомогою, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 04.07.2024 р. у справі № 522/10067/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп.

На момент ДТП власником транспортного засобу ГАЗ 3302-757, д.н.з. НОМЕР_2 , було Товариство з додатковою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат», що підтверджується відповіддю від Національної поліції України (а. с. 30-33).

Внаслідок настання страхового випадку до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» звернулась потерпіла сторона власник автомобіля Volkswagen Polo, д.р.н. НОМЕР_1 , Акціонерне товариство «Фармак» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 9).

ПрАТ «СК «Уніка» на підставі страхового акту № 19761160819 від 27.06.2024 р. (а. с. 8) та рахунку № 0000004966/00000002648 від 18.06.2024 р. (а. с. 12) здійснило виплату особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2024 року транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , (ФОП Казимирчук Г.Я.) вартість цього ремонту в розмірі 82 258,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 171933 від 28.06.2024 р. (а. с. 35).

Згідно з платіжною інструкцією № 30487 від 08.08.2024 р. (а. с. 35) страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля (чи особи, яка його правомірно експлуатує) ГАЗ 3302-757, д.н.з. НОМЕР_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 42 320,55 грн страхового відшкодування.

Посилаючись на обов`язок володільця транспортного засобу сплатити різницю між фактичним розміром шкоди, завданої його працівником, та сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» 39 937,65 грн збитків у порядку суброгації.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 191001/4100/0000215 від 04.12.2023 р., договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/217039750, постанова Приморського районного суду міста Одеси від 04.07.2024 р. у справі № 522/10067/24, заява № 19761160819 від 12.06.2024 р. про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 191001/4100/0000215, страховий акт № 19761160819 від 27.06.2024 р., рахунок № 0000004966/00000002648 від 18.06.2024 р., звіт про оцінку № 308/24 від 14.08.2024 р., відповідь від Національної поліції України, платіжні інструкції № 171933 від 28.06.2024 р. та № 30487 від 08.08.2024 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.

За змістом статті 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;

- страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства;

- страховик - фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;

- страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства;

- страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;

- франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Положеннями статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 Закону страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Згідно зі статтею 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону визначено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

За змістом статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в ред. від 01.01.2024 р.) у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.1. страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»;

1.3. потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

1.5. наземні транспортні засоби це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;

1.6. власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

1.7. забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

1.8. страховий поліс єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;

1.12. дорожньо-транспортна пригода подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього Закону відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Приписами статті 5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 9.1. статті 9 Закону передбачено, що страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За змістом пунктів 36.4., 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов`язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Судом встановлено, що 04.12.2023 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Акціонерним товариством «Фармак» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 191001/4100/0000215, предметом якого є, зокрема, страхування автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р.

Страхова подія (дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ГАЗ 3302-757, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 ) відбулася 12.06.2024 р., тобто в межах строку дії цього договору страхування.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 04.07.2024 р. у справі № 522/10067/24 встановлено, що ДТП відбулась з вини водія транспортного засобу ГАЗ 3302-757, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вимоги передбачені у статті 108 Закону України «Про страхування».

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі страхового акту № 19761160819 від 27.06.2024 р. та рахунку № 0000004966/00000002648 від 18.06.2024 р. позивач згідно з платіжною інструкцією № 171933 від 28.06.2024 р. здійснив виплату особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2024 року транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість цього ремонту в розмірі 82 258,20 грн.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Отже, внаслідок виплати на рахунок особи, яка здійснила ремонт транспортного засобу, страхового відшкодування до позивача у межах фактичних витрат на виплату страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди власнику транспортного засобу у порядку суброгації.

Судом враховано, що у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Як вбачається із матеріалів справи, страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля (чи особи, яка його правомірно експлуатує) ГАЗ 3302-757, д.н.з. НОМЕР_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 42 320,55 грн страхового відшкодування.

При цьому згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Також у пункті 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., вказано, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Також згідно з п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Таким чином, виплата особою, відповідальною за завдання шкоди (страховик винної особи) страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням зносу транспортного засобу та франшизи відповідно до умов полісу ОЦВ.

Розмір страхового відшкодування, здійснений страховиком ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», склав 42 320,55 грн.

Відповідачем у відзиві від 27.05.2026 р. (вх. № 7222 від 27.05.2026 р.) визнано те, що вказана виплата здійснена у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу.

При цьому у постановах від 22.04.2020 р. у справі № 756/2632/17 та від 09.07.2021 р. у справі № № 522/14085/19 Верховний Суд зазначив, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Судом встановлено, що сума заявлених позовних вимог 39 937,65 грн є різницею між завданою майновою шкодою у розмірі вартості відновлювального ремонту КТЗ (82 258,20 грн), яка сплачена позивачем особі, яка здійснила ремонт транспортного засобу, та сумою коштів, сплаченою на рахунок позивача страховиком відповідача Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (42 320,55 грн).

За змістом статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом враховано, що спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено вище, положення статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» імперативно визначає, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням зносу, покладається на страховика особи, що завдала шкоди.

На підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 910/9396/17, постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 910/3650/16, у постанові від 15.10.2020 р. у справі № 755/7666/19.

Положеннями статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).

Як зазначено вище, на момент ДТП (12.06.2024 р.) власником транспортного засобу ГАЗ 3302-757, д.н.з. НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у спричиненні ДТП, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат», що підтверджується відповіддю від Національної поліції України.

Крім того, у відзиві від 27.05.2026 р. (вх. № 7222 від 27.05.2026 р.) відповідач зазначив про те, що він не заперечує факту наявності трудових відносин між ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» та водієм ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 , який під час дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» та перебував з відповідачем у трудових відносинах, перевищує виплачений Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» позивачу розмір страхового відшкодування на 39 937,65 гривень та є несплаченою позивачу на день розгляду справи.

У постановах Верховного Суду України від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 зроблено висновок про те, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відшкодування фактично понесених витрат позивача по виплаті страхового відшкодування у сумі, не відшкодованій страховиком особи, винної у завданні шкоди.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

У позовній заяві ПрАТ «СК «Уніка» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії Договору доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги № 1 ВНМ від 01.11.2023 р., укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та Фізичною особою-підприємцем Волчек Наталією Миколаївною, додаткова угода № 1 від 01.11.2023 р. до вказаного Договору, Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023 р., укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та Адвокатським бюро «Білий», з додатком, Акту (звіту) прийому-передачі наданих послуг № 1/35882 від 01.05.2026 р. та свідоцтва серія ХС № 000229 від 14.08.2019 р. про право Білого Віталія Сергійовича на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.1 Договору доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги № 1 ВНМ від 01.11.2023 р. (в ред. додаткової угоди № 1 від 01.11.2023 р.) Довіритель (ПрАТ «СК «Уніка») доручає, а Повірений (ФОП Волчек Наталія Миколаївна) зобов`язується від імені Довірителя, за власний рахунок чи рахунок Довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких Довіритель має право вимоги відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 2.2.1 Договору № 1 ВНМ від 01.11.2023 р. визначено, що з метою виконання обов`язків, передбачених Договором, повірений має право залучати до виконання покладених на нього обов`язків про надання правової допомоги адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання на договірних засадах.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023 р. Бюро (Адвокатське бюро «Білий») приймає доручення Клієнта (ФОП Волчек Наталія Миколаївна) та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1 додатку № 1 від 10.02.2026 р. до вказаного Договору Клієнт доручає АБ «Білий», в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т. ч. з ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» по страховому акту № 19761160819.

Також з вказаного пункту Договору вбачається, що за надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт зобов`язаний здійснити сплату фіксованої суму гонорару адвоката у розмірі 8 000,00 грн за надання правової допомоги у справі.

В Акті (звіті) прийому-передачі наданих послуг № 1/35882 від 01.05.2026 р. підтверджено, що Адвокатським бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. було надано Клієнту правові послуги в суді першої інстанції по страховій справі № 35882 (страховий акт № 19761160819).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідач у відзиві від 27.05.2026 р. (вх. № 7222 від 27.05.2026 р.) зазначив, що долучені до позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» документи не підтверджують фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн у межах цієї справи, а також не підтверджують співмірності таких витрат із складністю спору та обсягом фактично наданих послуг.

Однак, відповідачем, всупереч вимогам статті 74 Господарськогопроцесуального кодексу України, не надано жодних доказів на підтвердження того, що визначений стороною та його адвокатом розмір гонорару є неспівмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, хоча опрацювання матеріалів справи № 917/1848/24 та формування правової позиції у зазначеній справі не становили виключної проблеми для кваліфікованого юриста, однак саме заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката не є надмірним та є таким, що відповідає критеріям реальності та обґрунтованості судових витрат.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат.

При цьому в пункті 2.2.1 Договору доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги № 1 ВНМ від 01.11.2023 р., укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та Фізичною особою-підприємцем Волчек Наталією Миколаївною (в ред. додаткової угоди № 1 від 01.11.2023 р.), сторони узгодили, що Повірений (ФОП Волчек Н.М.) має право самостійно оплачувати послуги залучених до виконання Договору адвокатів, Бюро чи Об`єднань. Витрати Повіреного на виконання даного договору, підлягають відшкодуванню Довірителем (ПрАТ «СК «Уніка») на умовах, порядку та строки, визначені частиною 5 (порядок розрахунків) даного Договору.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 8 000,00 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Володимирівська, 228, код ЄДРПОУ 25167451) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, код ЄДРПОУ 20033533) 39 937,65 грн збитків у порядку суброгації, 2 662,40 грн судового збору, 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.09.2026 р.

Суддя О.С. Мацко