Рішення № 140019206, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/8404/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України

про стягнення 34 000,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» безпідставно збережені (утримані) кошти в сумі 34 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, серії АВ № 00002167 від 29.10.2024, складеної Державною службою України з безпеки на транспорті, позивач сплатив до Державного бюджету України 34 000,00 грн, однак 09.09.2025 рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/2752/25, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, вищевказана постанова визнана протиправною та скасованою, а провадження закрите.

Оскільки внаслідок скасування постанови серії АВ № 00002167 від 29.10.2024 сплачений штраф втратив правову підставу, перераховані до Державного бюджету України кошти є такими, що утримуються безпідставно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

14.07.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8404/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі в справі Державну казначейську службу України, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

22.07.2026 через систему «Електронний суд» Державна казначейська служба України подала письмові пояснення на позовну заяву, в яких просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що від платника Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код платника 34991191) 28.02.2025 відповідно до платіжної інструкції від 27.02.2025 № 2095 на рахунок №UA088999980333149317000004561, відкритий в Казначействі на ім`я Головного управління Казначейства у Дніпропетровській області для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081802 «Адміністративні штрафи за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (Укртрансбезпека)» надійшли кошти у сумі 34000,00 грн з призначенням платежу: «147 21081802; 2856912452; ВД № АВ № 00002167 від 29.10.2024; Кощей ВО; ВП № 77305762; Кошти за ВД, стягнуті на користь держави». Обгрунтовуючи свої заперечення тим, що у матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до органу, що здійснює контроль за справлянням надходжень бюджету з метою повернення стягнутих грошових коштів, вирішення означеного питання у судовому порядку є передчасним. Посилаючись, що повернення сплачених Позивачем коштів у розмірі 34000,00 грн. здійснюється Казначейством відповідно до Порядку № 787 за поданням органу, що контролює справляння находжень бюджету, а не шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України в судовому порядку.

Відповідач, 28.07.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що оскільки з боку Укртрансбезпеки не було допущено протиправних дій, спірні кошти Відповідачем не отримувалися, не утримувалися та на його рахунках не перебувають, а правовідносини сторін врегульовані спеціальними нормами бюджетного законодавства, вважаючи юридичний склад для застосування статті 1212 ЦК України відсутнім.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі № 910/8404/26 - відмовлено.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 о 11:30 на км 996 + 491 автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине у Дніпропетровській області за допомогою технічного засобу - автоматичного комплексу WIM 60 (модель WAGA-WIM35, заводський номер 9), зафіксовано рух транспортного засобу марки AVTR 25- ZN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зазначений транспортний засіб належить на праві власності Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго».

За результатами автоматичної фіксації технічним засобом виміряно габаритно-вагові параметри транспортного засобу та зафіксовано їх перевищення над нормативно встановленими обмеженнями, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,827 % (2,035 т) при дозволеній масі 26 т, а також перевищення навантаження на здвоєні осі на 13,179 % (2,504 т) при дозволеному навантаженні 19 т.

29.10.2024 Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АВ № 00002167.

Вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Штраф був накладений на фізичну особу, як на керівника юридичної особи, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, останній належить підприємству.

Винесену постанову серії АВ № 00002167 від 29.10.2024 Відповідач надіслав на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням із трек-номером №0610201411389.

Однак, 25.11.2024 вказане поштове відправлення повернулося до Державної служби України з безпеки на транспорті Укртрансбезпеки без вручення адресату з позначкою об`єкта поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

На підставі норм частини 3 статті 291 КУпАП день повернення поштового відправлення з відповідною позначкою (25.11.2024) є днем набрання даною постановою законної сили адміністративного стягнення серії АВ № 00002167.

Постановою Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 27.02.2025 відкрито виконавче провадження ВП №77305762.

У межах виконавчого провадження ВП № 77305762 з боржника стягнуто штраф у подвійному розмірі 34 000,00 грн.

Позивач зазначив, що про притягнення до адміністративної відповідальності стало відомо 27.02.2025 у зв`язку з повідомленням про відкриття виконавчого провадження №77305762.

Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» 27 лютого 2025 року оплачено штраф, що підтверджується платіжним №27681 від 27.02.2025 на суму 37700,00 грн (призначення платежу ВП №77305762).

27.02.2025 Державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осиновиком Євгеном Миколайовичем закінчено виконавче провадження ВП №77305762 з примусового виконання Постанови № АВ№00002167 виданий 29.10.2024.

Відповідач у письмовому відзиві підтвердив, що 28.02.2025 кошти у розмірі 34 000,00 грн зараховано до Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081802 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Не погоджуючись з постановою серії АВ № 00002167 від 29.10.2024 у березні 2025 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування Постанови АВ № 00002167 від 29 жовтня 2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/2752/25 від 09.09.2025 постанову серії АВ № 00002167 від 29 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП визнано протиправною та скасовано, провадження закрито.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №175/2752/25 від 12.01.2026 рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/2752/25 від 09.09.2025, залишене без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №175/2752/25 від 12.01.2026, набрало законної сили.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема, утримує в себе.

Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, у редакції, чинній на момент винесення постанови стосовно Філії).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша і друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

Відповідно до абзаців першого і дев`ятого пункту 5 розділу І Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/2752/25 від 09.09.2025, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №175/2752/25 від 12.01.2026, постанову серії АВ №00002167 від 29 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП визнано протиправною та скасовано, правові підстави утримання Державою стягнутого з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 34 000,00 грн матеріали справи не містять та суду не надано.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених висновків.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України та стягнення коштів з Державного бюджету України.

Разом з цим, суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення коштів на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з відповідача за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

У письмових поясненнях Державна казначейська служба України звернула увагу на тому, що відповідно до абзаців дванадцять - п`ятнадцять пункту 5 розділу І порядку Порядок № 787визначено: «У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Слід зазначити, що Порядок №787, на який посилається відповідач та третя особа, застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів, а оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку стягнуто до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (вул. Космонавтів, будинок 39, м. Дружківка, Краматорський район, Донецька область, 84207, код ЄДРПОУ 03337119) безпідставно збережені (утримані) кошти в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА