Рішення № 140018839, 24.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/787/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У.М.,

розглянула матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ,

в особі Філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», м. Ужгород,

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Весттранс-Л», м. Мукачево, Закарпатська область,

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Мукачево, Закарпатська область,

про солідарне стягнення 124 490,51 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весттранс-Л» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 124 490,51 грн заборгованості, яка виникла внаслідок виконання державою гарантійного зобов`язання за кредитом, наданим Товариству з обмеженою відповідальністю «Весттранс-Л» на підставі договору кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/787/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2026 року.

Надалі 22.07.2026 від представника позивача в електронній формі через підсистему ЄСІТС до суду надійшла заява, до якої долучено, зокрема, довідку про наявність рахунку в банківській установі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/787/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Ощадбанк» зазначає, що 27.01.2022 між Банком та ТОВ «Весттранс-Л» укладено договір кредитної лінії № 27012022, відповідно до якого Позичальнику надано кредит у формі відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на фінансування оборотного капіталу з максимальним лімітом кредитування 1 500 000,00 грн та остаточним терміном повернення не пізніше 26.01.2026.

Позивач зазначає, що виконання зобов`язань Позичальника за кредитним договором забезпечувалося, зокрема, порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022. Крім того, кредит було надано із застосуванням механізму державної гарантії на портфельній основі відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723, та договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021.

Позивач посилається на те, що ТОВ «Весттранс-Л» належного виконання зобов`язань за кредитним договором не забезпечило, у зв`язку з чим Банк реалізував передбачене договором право на дострокове повернення кредиту та направив Позичальнику вимогу № 106.40/076-15/123210/2025 від 24.09.2025.

Унаслідок порушення Позичальником кредитного зобов`язання та настання гарантійного випадку Банк звернувся до Гаранта з вимогою про здійснення виплати за державною гарантією.

12.01.2026 на виконання вимоги № 176 від 12.11.2025 здійснено гарантійну виплату в сумі 124 490,51 грн щодо кредиту ТОВ «Весттранс-Л» за договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022. Позивач вказує, що внаслідок здійснення такої виплати у Позичальника виникла прострочена заборгованість перед державою у відповідному розмірі, а до держави перейшли права кредитора в частині виконаного Гарантом зобов`язання. Факт перерахування 124 490,51 грн підтверджується, зокрема, платіжною інструкцією № 2139470835201 від 12.01.2026.

За твердженням позивача, зазначена заборгованість ТОВ «Весттранс-Л» перед державою не погашена. Банківський облік містить відомості про те, що станом на 01.06.2026 залишок такої заборгованості становив 124 490,51 грн. Окрім цього, 03.06.2026 Банком складено вимогу № 55/5.7-02/77630/2026 про погашення заборгованості перед державою, а також вимогу № 55/5.7-02/77629/2026 про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишились невиконаними.

Обґрунтовуючи вимоги до відповідача 2, позивач посилається на договір поруки № 27012022/1 від 27.01.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання ТОВ «Весттранс-Л» зобов`язань за кредитним договором. За твердженням позивача, передбачені договором підстави для відповідальності Поручителя настали, однак заявлена до стягнення сума відповідачами не погашена.

Посилаючись на положення договору кредитної лінії, договору поруки, умови надання державної гарантії та приписи бюджетного і цивільного законодавства, АТ «Ощадбанк» просить стягнути з ТОВ «Весттранс-Л» та ОСОБА_1 солідарно 124 490,51 грн простроченої заборгованості перед державою, що виникла внаслідок виконання Гарантом відповідної частини кредитного зобов`язання.

Заперечення (відзив) відповідачів.

Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачами не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

27.01.2022 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весттранс-Л» як Позичальником укладено договір кредитної лінії № 27012022, відповідно до якого Банком відкрито Позичальнику відновлювану кредитну лінію з максимальним розміром кредитування 1 500 000,00 грн шляхом надання окремих частин кредиту траншів, з цільовим призначенням на фінансування оборотного капіталу та остаточним строком повернення кредиту не пізніше 26.01.2026. Кредитування здійснювалося в межах державної програми «Доступні кредити 5-7-9%».

Виконання зобов`язань Позичальника за договором кредитної лінії № 27012022 забезпечувалося порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022. Крім того, кредит був наданий за участю Гаранта держави в особі Кабінету Міністрів України та Агента АТ «Укрексімбанк» у межах механізму державних гарантій на портфельній основі, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021. Для цього кредиту Банком визначено ставку індивідуальної гарантії у розмірі 10 відсотків від частини кредиту, покритої гарантією.

Того ж дня, 27.01.2022, між Банком та ТОВ «Весттранс-Л» укладено також договір кредитної лінії № 27012022/Р.

За змістом розділу «Терміни та їх тлумачення» договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022 поняття «Кредитний договір» первісно охоплювало договір кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 та договір кредитної лінії № 27012022/Р від 27.01.2022, укладені між Банком і Боржником, а також додаткові угоди, договори, додатки, зміни та доповнення до них, чинні на момент укладення договору поруки або такі, що можуть бути укладені сторонами надалі.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022 Поручитель ( ОСОБА_1 ) безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед Кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником забезпечених порукою зобов`язань.

Пунктами 3.2.2 та 3.2.3 договору поруки передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання чи неналежного виконання Боржником забезпеченого зобов`язання Кредитор набуває право вимоги до Боржника та Поручителя, які відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Кредитор вправі вимагати виконання як від Боржника і Поручителя спільно, так і від будь-кого з них окремо, у повному обсязі або частково.

Пунктом 2.4 договору поруки визначено, що обсяг зобов`язань Поручителя не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися залежно від виконання Боржником та/або Поручителем забезпеченого зобов`язання, а також від черговості направлення Кредитором отриманих коштів на його погашення.

На виконання договору кредитної лінії № 27012022 ТОВ «Весттранс-Л» подавало Банку заяви на отримання окремих частин кредиту (траншів), копії яких долучені до матеріалів справи. Фактичне перерахування кредитних коштів Позичальнику підтверджується банківськими виписками від 02.06.2026 за рахунками, у яких відповідні операції ідентифіковані як здійснені на підставі договору кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022. Зокрема, виписки відображають надання кредитних коштів у лютому березні 2022 року та подальші операції з погашення основного боргу.

У зв`язку із включенням кредиту до портфеля кредитів, частково забезпечених державною гарантією, до кредитного договору було внесено додаткові умови щодо застосування механізму державної гарантії. Зокрема, пунктом 2.2.1.2 додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 27012022 передбачено, що Позичальнику відомі та зрозумілі умови надання державної гарантії і він погоджується з ними.

Підпунктом 2.2.1.3 цього додаткового договору передбачено, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед Банком шляхом здійснення платежу за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника її погашення у відповідному обсязі.

Матеріали справи містять також додатковий договір № 1 від 30.12.2024 до зазначеного додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 27012022, яким сторони внесли подальші зміни до умов кредитних правовідносин.

30.12.2024 між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Весттранс-Л» укладено додатковий договір № 2 до договору кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022, яким статті 1 8 кредитного договору викладено у новій редакції та встановлено максимальний ліміт кредитування в розмірі 1 500 000,00 грн із поетапним зменшенням діючого ліміту кредитування.

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору в редакції додаткового договору № 2 від 30.12.2024 сторони визначили графік зменшення діючого ліміту кредитування. Так, до 25.01.2025 включно діючий ліміт становив 1 491 665,17 грн, у період з 26.01.2025 по 25.02.2025 включно 1 376 921,70 грн, надалі підлягав щомісячному зменшенню, а на завершальному етапі кредитування у період з 26.12.2025 по 26.01.2026 включно становив 114 743,53 грн.

Одночасно 30.12.2024 Банк та ТОВ «Весттранс-Л» уклали договір про розірвання договору кредитної лінії № 27012022/Р від 27.01.2022, відповідно до якого сторони домовилися достроково припинити дію зазначеного кредитного договору та зобов`язання, що виникли з нього.

Цього ж дня, 30.12.2024, АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022.

Цим додатковим договором сторони погодили нову редакцію положень договору поруки щодо Кредитного договору та забезпеченого зобов`язання. Зокрема, до забезпечених порукою зобов`язань було віднесено обов`язок Боржника повернути кредитні кошти у сумі 1 500 000,00 грн не пізніше 26.01.2026 відповідно до умов договору кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 у редакції додаткового договору № 2 від 30.12.2024, сплатити проценти за користування кредитом, максимальний розмір яких не може перевищувати 23 відсотки річних, комісійні винагороди та інші передбачені кредитним договором платежі.

Договором поруки (п. 10.3.1.) також встановлено строк його дії. Відповідно до умов договору він діє протягом 10 років з моменту підписання сторонами; окремо сторонами погоджено, що строк дії поруки для цілей застосування частини четвертої статті 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання договору.

Крім того, пунктом 10.3.3 договору поруки передбачено, що припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання не допускається, крім випадків, прямо передбачених законодавством України та/або договором.

Щодо державної гарантії судом встановлено таке.

Державна гарантія на портфельній основі надавалася на підставі договору № 13110-05/560 від 03.12.2021.

Відповідно до пункту 6 договору про надання державної гарантії Гарант у межах ліміту гарантії надав на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою забезпечення виконання позичальниками частини грошових зобов`язань за кредитними договорами, включеними до відповідного портфеля.

За пунктами 7 та 8 договору гарантії гарантія поширюється на кредити, включені до Портфеля, та вважається наданою на користь банку-кредитора з дати укладення договору.

Пунктами 10, 11 договору передбачено, що ставка індивідуальної гарантії визначається банком-кредитором щодо кожного окремого кредиту, при цьому вона не може перевищувати визначеного договором граничного розміру.

Пунктом 30 договору встановлено порядок визначення суми гарантійної виплати як добутку простроченої заборгованості за основним боргом за відповідним кредитом та ставки індивідуальної гарантії.

Пунктом 16 договору гарантії передбачено формування банком-кредитором реєстру кредитів, включених до портфеля. Пунктом 31 цього договору встановлено, що у разі настання передбачених договором обставин банк-кредитор надсилає Гаранту вимогу, а Агенту її копію разом з інформацією щодо сум, які належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Весттранс-Л» зобов`язань за договором кредитної лінії № 27012022 Банк направив Позичальнику вимогу про відкликання кредиту № 106.40/076-15/123210/2025 від 24.09.2025. За твердженням Позивача, зазначена вимога була вручена Позичальнику 25.09.2025.

Надалі Банк звернувся до Гаранта з вимогою № 176 від 12.11.2025 про виконання гарантійних зобов`язань.

12.01.2026 Гарантом здійснено платіж у сумі 124 490,51 грн.

Факт здійснення відповідної гарантійної виплати підтверджується платіжною інструкцією № 2139470835201 від 12.01.2026, у якій зазначена сума 124 490,51 грн.

Випискою Банку від 02.06.2026 також відображено надходження 12.01.2026 коштів у сумі 124 490,51 грн із призначенням платежу за вимогою № 176 від 12.11.2025 на погашення простроченої заборгованості за основним боргом за договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 ТОВ «Весттранс-Л».

До матеріалів справи Позивачем долучено окремий розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 станом на 01.06.2026 та розрахунок простроченої заборгованості перед Державою (Гарантом) за цим самим кредитним договором станом на 01.06.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості перед Державою (Гарантом), 12.01.2026 від Гаранта зараховано 124 490,51 грн; даних про погашення заборгованості перед Державою після здійснення цієї виплати розрахунок не містить, а залишок заборгованості перед Гарантом становить 124 490,51 грн.

Водночас за окремим розрахунком Банку станом на 01.06.2026 обліковувалася інша заборгованість за договором кредитної лінії № 27012022 у загальному розмірі 1 235 470,41 грн, з яких 1 120 414,63 грн прострочена заборгованість за основним боргом, 98 743,28 грн прострочені проценти та 16 312,50 грн прострочена комісія. Окремо в цьому ж позові Позивач зазначив про наявність заборгованості перед Державою у сумі 124 490,51 грн у зв`язку з гарантійною виплатою від 12.01.2026.

03.06.2026 Банком складено вимогу № 55/5.7-02/77629/2026 про погашення всієї заборгованості та вимогу № 55/5.7-02/77630/2026 про погашення заборгованості перед Державою.

У вимозі № 55/5.7-02/77630/2026 від 03.06.2026 Банк вимагав погасити прострочену заборгованість перед Державою у сумі 124 490,51 грн.

Пунктом 3.2.7 договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022 передбачено, що у випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги Поручитель зобов`язаний виконати порушене зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги та в обсязі, зазначеному у ній.

Порядок направлення кореспонденції між сторонами також визначений договором поруки. Згідно з пунктом 11.1 письмові повідомлення, вимоги та інша кореспонденція вважаються належно направленими, зокрема, у разі їх відправлення цінним листом з описом вкладення за передбаченою договором адресою; датою направлення вважається, серед іншого, дата поштового штемпеля відправлення.

Того ж дня, 03.06.2026, Банком складено повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.7-02/77625/2026 та № 55/5.7-02/77641/2026.

У зазначених повідомленнях Банк повідомляв, зокрема, про здійснення 12.01.2026 Гарантом гарантійної виплати в сумі 124 490,51 грн, виникнення у ТОВ «Весттранс-Л» простроченої заборгованості перед Державою в такому ж розмірі та перехід до Держави прав кредитора за договором кредитної лінії № 27012022 у межах виконаного Гарантом зобов`язання.

На підтвердження направлення зазначеної кореспонденції відповідачам Позивачем долучено реєстр поштових відправлень від 04.06.2026, описи вкладення до цінних листів, відомості про відстеження поштових відправлень та копії конвертів. У переліку додатків до позову відповідні документи зазначені як докази направлення поштової кореспонденції на п`яти аркушах.

За змістом позовної заяви вимоги № 55/5.7-02/77629/2026 та № 55/5.7-02/77630/2026 від 03.06.2026 повернулися Банку 24.06.2026 згідно з відомостями про відстеження поштових відправлень від 03.07.2026 та залишилися невиконаними.

Позивач також зазначив, що до Господарського суду Закарпатської області ним подано окрему позовну заяву до цих самих відповідачів про стягнення заборгованості, що виникла за тим самим кредитним договором № 27012022, однак не була гарантована та відшкодована Державою.

Отже, предметом розгляду у цій справі є заявлена Позивачем до солідарного стягнення з ТОВ «Весттранс-Л» та ОСОБА_1 сума 124 490,51 грн, що відповідає розміру гарантійної виплати, здійсненої 12.01.2026 у зв`язку з невиконанням ТОВ «Весттранс-Л» зобов`язань за договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо заборгованості перед державою та підстав її стягнення банком.

Відносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є кредитними правовідносинами, ускладненими забезпеченням виконання зобов`язання порукою та застосуванням механізму державної гарантії на портфельній основі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, АТ «Ощадбанк» виконало свій обов`язок щодо надання ТОВ «Весттранс-Л» кредитних коштів за договором кредитної лінії №27012022 від 27.01.2022. Надання кредиту підтверджується заявами Позичальника на отримання траншів та банківськими виписками, з яких вбачається фактичне перерахування коштів і вибірка кредиту в межах встановленого договором ліміту.

Водночас Позичальник у встановлені договором строки своїх зобов`язань щодо повернення кредиту не виконав.

Відповідно до пункту 4.3.1 кредитного договору Позичальник зобов`язався належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе зобов`язання, а пунктом 4.2.1 Банку надано право вимагати належного виконання такого зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням Позичальником кредитного зобов`язання Банк реалізував передбачене договором право на відкликання кредиту та направив вимогу №106.40/076-15/123210/2025 від 24.09.2025.

За пунктом 3.15 кредитного договору після отримання повідомлення Банку про відкликання кредиту Позичальник зобов`язаний протягом 25 банківських днів здійснити повне погашення кредиту, у тому числі основної суми боргу, процентів та інших належних до сплати платежів.

Доказів виконання Позичальником зазначеної вимоги матеріали справи не містять.

Разом з тим особливістю спірних правовідносин є те, що частина кредитного зобов`язання за договором №27012022 була забезпечена державною гарантією на портфельній основі.

З метою врегулювання відносин, пов`язаних із такою гарантією, між Банком та Позичальником 27.01.2022 укладено додатковий договір №1 до договору кредитної лінії №27012022.

Підпунктом 2.2.1.3 цього додаткового договору прямо передбачено, що у разі виконання державою гарантійного зобов`язання перед Банком за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту здійснення такої виплати виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора в обсязі виконаного Гарантом зобов`язання.

Такий договірний механізм узгоджується з положеннями частини восьмої статті 17 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої у разі виконання державою гарантійних зобов`язань шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету в суб`єкта господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою в обсязі фактично понесених бюджетом витрат, а до держави переходять права кредитора та право вимагати погашення такої заборгованості.

Отже, юридичним фактом, з яким закон та умови договору пов`язують виникнення у Позичальника заборгованості перед державою, є саме фактичне здійснення державою гарантійної виплати, а не лише настання прострочення за кредитом чи звернення Банку до Гаранта.

Як встановлено судом, після настання гарантійного випадку Банк звернувся до Гаранта з вимогою №176 від 12.11.2025, а 12.01.2026 державою здійснено гарантійну виплату у сумі 124 490,51 грн.

Здійснення цієї виплати підтверджується платіжною інструкцією №2139470835201 від 12.01.2026.

Таким чином, саме з 12.01.2026 у ТОВ «Весттранс-Л» виникла прострочена заборгованість перед державою в сумі 124 490,51 грн, а до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії №27012022 у відповідній частині.

Такий висновок узгоджується і з повідомленнями Банку про перехід прав кредитора від 03.06.2026, в яких зазначено, що внаслідок здійснення гарантійної виплати у Позичальника виникла заборгованість перед державою у сумі 124 490,51 грн, а права кредитора перейшли до держави в обсязі виконаного гарантом зобов`язання.

Суд також враховує, що сплата державою гарантійної суми не припинила самого кредитного зобов`язання Позичальника у відповідній частині, а змінила особу кредитора щодо сплаченої державою суми.

Тому ТОВ «Весттранс-Л» не звільнилося від обов`язку повернути 124 490,51 грн унаслідок здійснення цієї виплати Банку.

Навпаки, у Позичальника виник обов`язок погасити таку суму вже як прострочену заборгованість перед державою.

Окремо суд оцінює питання про право АТ «Ощадбанк» звернутися до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості.

Відповідно до частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими суб`єктами господарювання під державні гарантії на портфельній основі, стягується банком-кредитором у встановленому законодавством та відповідною гарантійною угодою порядку.

Згідно з частиною восьмою статті 17 Бюджетного кодексу України у разі виконання державою гарантійних зобов`язань шляхом здійснення платежу за рахунок коштів державного бюджету у суб`єкта господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати погашення такої заборгованості.

Разом із тим частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено спеціальний порядок стягнення заборгованості за кредитами, залученими під державні гарантії на портфельній основі: прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою та перед банком-кредитором стягується з такого суб`єкта господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Отже, здійснення Гарантом 12.01.2026 виплати у сумі 124 490,51 грн зумовило виникнення у ТОВ «Весттранс-Л» простроченої заборгованості перед державою в такому розмірі та перехід до держави прав кредитора у відповідній частині, водночас обов`язок щодо здійснення заходів зі стягнення такої заборгованості законом покладено на банк-кредитор АТ «Ощадбанк».

Отже, законодавець розмежовує, з одного боку, належність державі прав кредитора у межах здійсненої нею гарантійної виплати, а з іншого повноваження банку-кредитора здійснювати стягнення такої простроченої заборгованості.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2024 у справі № 902/1574/23, ухваленій у подібних правовідносинах щодо стягнення АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитом, частково забезпеченим державною гарантією на портфельній основі та порукою. Верховний Суд виходив із того, що внаслідок здійснення Гарантом виплати у позичальника виникає прострочена заборгованість перед державою, а Банк відповідно до умов кредитного договору та договору про надання державної гарантії наділений повноваженнями здійснювати заходи щодо її стягнення. Водночас, застосовуючи положення статей 553, 554 ЦК України та оцінюючи умови договору поруки, Верховний Суд погодився з наявністю підстав для солідарної відповідальності позичальника та поручителя за невиконаним забезпеченим зобов`язанням. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення місцевого господарського суду про задоволення позову.

Матеріали справи також містять договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.2021, яким передбачено повноваження Банку здійснювати заходи щодо стягнення заборгованості за кредитами, за якими державою виконано гарантійні зобов`язання, у тому числі звертатися до суду.

Таке ж розуміння механізму стягнення відображено у повідомленнях Банку від 03.06.2026, у яких зазначено, що АТ «Ощадбанк» має повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою з подальшим перерахуванням відповідної частини коштів у рахунок її погашення.

Отже, перехід до держави прав кредитора в обсязі здійсненої гарантійної виплати не позбавляє АТ «Ощадбанк» права здійснювати судове стягнення відповідної заборгованості, оскільки таке повноваження прямо випливає зі спеціального правового механізму державної гарантії на портфельній основі та умов договору про надання державної гарантії.

Відтак доведено як факт виникнення у ТОВ «Весттранс-Л» заборгованості перед державою у сумі 124 490,51 грн, так і право АТ «Ощадбанк» звернутися до суду з вимогою про її стягнення.

При цьому суд враховує, що наявна у Позичальника інша заборгованість за договором №27012022 безпосередньо перед Банком не є предметом цього спору.

Відповідно до поданих розрахунків станом на 01.06.2026 окремо обліковувалась заборгованість перед Банком, яка складалася з простроченого основного боргу, процентів та комісії, та окремо 124 490,51 грн заборгованості перед державою.

З огляду на предмет заявлених вимог суд у межах цієї справи надає правову оцінку виключно обґрунтованості вимоги про стягнення 124 490,51 грн, що виникла внаслідок виконання державою гарантійного зобов`язання.

Договір кредитної лінії №27012022/Р від 27.01.2022, який регулював резервну кредитну лінію та був розірваний сторонами 30.12.2024, безпосередньою підставою виникнення спірної заборгованості не є.

Водночас його наявність має значення для визначення первісного обсягу кредитних правовідносин та забезпечення, однак не змінює висновку суду про те, що заявлена до стягнення сума 124 490,51 грн виникла саме за договором кредитної лінії №27012022 від 27.01.2022.

Отже, у частині вимог до ТОВ «Весттранс-Л» суд доходить висновку, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт виникнення, розмір та непогашення заборгованості перед державою у сумі 124 490,51 грн, у зв`язку з чим вимога про її стягнення з Позичальника є обґрунтованою.

Щодо відповідальності поручителя та солідарного характеру заявленої вимоги.

Виконання зобов`язань ТОВ «Весттранс-Л» за договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 27012022/1 від 27.01.2022.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За змістом статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У цій справі сторони договору поруки прямо погодили саме солідарний характер відповідальності поручителя.

Так, пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором.

Пунктами 3.2.2 та 3.2.3 договору передбачено, що у разі повного або часткового невиконання Боржником зобов`язання Кредитор набуває право вимоги до Боржника і Поручителя, які з моменту порушення відповідають як солідарні боржники; Кредитор вправі вимагати виконання як від них спільно, так і від будь-кого з них окремо, повністю або в частині.

При цьому обсяг відповідальності Поручителя за договором не визначено фіксованою сумою. Відповідно до пункту 2.4 договору поруки він може збільшуватися або зменшуватися залежно від виконання зобов`язання Боржником та/або Поручителем і спрямування отриманих Кредитором коштів на його погашення.

Суд враховує також зміни, внесені сторонами до основного кредитного зобов`язання 30.12.2024.

У цей день між Банком та Позичальником укладено додатковий договір № 2 до договору кредитної лінії № 27012022, яким змінено, зокрема, графік зменшення кредитного ліміту та остаточно визначено строк повернення кредиту не пізніше 26.01.2026.

Водночас 30.12.2024 Кредитор та Поручитель уклали додатковий договір № 1 до договору поруки № 27012022/1, яким внесли зміни до умов поруки. Саме у цій редакції забезпечене зобов`язання визначено як обов`язок повернути кредитні кошти за договором № 27012022 у розмірі 1 500 000,00 грн не пізніше 26.01.2026 відповідно до умов кредитного договору в редакції додаткового договору № 2 від 30.12.2024.

Отже, зміна умов основного кредитного зобов`язання 30.12.2024 відбувалася не без участі Поручителя: у той же день ним укладено окремий додатковий договір до договору поруки, яким погоджено оновлений обсяг забезпеченого зобов`язання.

Ця обставина має істотне значення для оцінки чинності поруки, оскільки виключає висновок про те, що обсяг відповідальності Поручителя був збільшений або змінений без його волевиявлення.

Розірвання 30.12.2024 договору резервної кредитної лінії № 27012022/Р також не припинило поруку в частині зобов`язань за основним договором № 27012022.

Як встановлено судом, після внесення відповідних змін предмет забезпечення за договором поруки охоплював саме зобов`язання за договором № 27012022 у його новій редакції, а тому припинення резервної кредитної лінії не свідчить про припинення поруки щодо основного кредитного договору.

Суд окремо оцінює наслідки здійснення державою гарантійної виплати та переходу до неї прав кредитора у частині 124 490,51 грн.

За загальним правилом, встановленим статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій справі 12.01.2026 держава виконала частину зобов`язання Позичальника перед Банком шляхом гарантійної виплати у сумі 124 490,51 грн. Унаслідок цього відповідно до частини восьмої статті 17 Бюджетного кодексу України до держави перейшли права кредитора в обсязі здійсненої виплати.

Такий перехід стосувався не нового, самостійного зобов`язання, не пов`язаного з кредитним договором, а частини того самого основного грошового зобов`язання Позичальника, яке виникло за договором кредитної лінії № 27012022 та було забезпечене порукою.

Із договору поруки також вбачається, що сторони передбачали можливість зміни особи кредитора. Кредитор, у встановленому законодавством України та цим Договором порядку, має право боз згоди Поручителя відступити своє право вимоги за Кредитним договором та цим Договором будь-якій особі, у зв`язку з чим відбувається заміна сторони - кредитора за цим Договором (п. 7.1.1. договору поруки).

Так, пунктом 7.1.2 договору поруки встановлено обов`язок Кредитора письмово повідомити Поручителя про факт переходу прав кредитора.

Отже, сам договір поруки виходить із того, що перехід прав кредитора не припиняє забезпеченого порукою зобов`язання, а тягне необхідність повідомлення Поручителя про таку зміну.

Відповідні повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.7-02/77625/2026 та № 55/5.7-02/77641/2026 від 03.06.2026 були Банком складені та направлені учасникам кредитних правовідносин.

У них зазначено, що у зв`язку зі здійсненням державою гарантійної виплати 12.01.2026 у сумі 124 490,51 грн у ТОВ «Весттранс-Л» виникла прострочена заборгованість перед державою в такому ж розмірі, а до держави перейшли права кредитора за договором № 27012022 у частині виконаного Гарантом зобов`язання.

Таким чином, здійснення гарантійної виплати змінило особу кредитора щодо частини основного боргу, однак не припинило самого забезпеченого зобов`язання та не змінило його природи як заборгованості за основним кредитним договором.

При цьому спеціальний порядок державної гарантії на портфельній основі залишає за Банком повноваження щодо примусового стягнення такої заборгованості.

Зокрема, п. 38 договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03 грудня 2021 року передбачено, що після здійснення виплати за гарантією Банк відображає виникнення заборгованості Позичальника перед бюджетом та застосовує інструменти врегулювання проблемної заборгованості, у тому числі за рахунок реалізації забезпечення.

Тому перехід прав до держави не виключає можливості Банку реалізовувати права, що випливають із забезпечувальних правочинів, у межах наданих йому законом і договором гарантії повноважень.

Крім того, пунктом 3.2.7 договору поруки передбачено, що у разі направлення Поручителю вимоги він зобов`язаний виконати порушене зобов`язання протягом десяти календарних днів з дати направлення вимоги та в обсязі, зазначеному в ній.

03.06.2026 Банком складено вимоги № 55/5.7-02/77629/2026 та № 55/5.7-02/77630/2026, у тому числі вимогу про погашення заборгованості перед державою.

Зазначені вимоги були направлені, однак 24.06.2026 згідно з даними трекінгу Укрпошти від 03.07.2026 повернулися та залишилися без виконання.

Водночас пунктом 3.2.4 договору поруки передбачено, що направлення окремої вимоги Поручителю є правом, а не обов`язком Кредитора, і ненаправлення такої вимоги саме по собі не позбавляє Кредитора права вимагати виконання забезпеченого зобов`язання.

Отже, навіть незалежно від фактичного отримання Поручителем поштової кореспонденції, право вимоги до нього виникло внаслідок порушення Боржником забезпеченого зобов`язання.

Доказів припинення договору поруки, виконання Поручителем забезпеченого зобов`язання або погашення спірної заборгованості у сумі 124 490,51 грн матеріали справи не містять.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що порука ОСОБА_1 поширюється на спірну частину основного боргу за договором кредитної лінії № 27012022, яка після здійснення державою гарантійної виплати обліковується як прострочена заборгованість перед державою.

Оскільки договором поруки встановлено солідарну відповідальність Боржника і Поручителя, а доказів припинення поруки чи виконання забезпеченого нею зобов`язання суду не подано, вимога про солідарне стягнення з ТОВ «Весттранс-Л» та ОСОБА_1 124 490,51 грн є обґрунтованою.

Оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, а обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінюючи подані позивачем докази в сукупності, суд бере до уваги, що заявлена до стягнення сума 124 490,51 грн підтверджується не одним окремим документом, а послідовною та взаємопов`язаною сукупністю доказів.

Так, існування основного кредитного зобов`язання підтверджується договором кредитної лінії № 27012022 від 27.01.2022 та додатковими договорами до нього; фактичне надання кредитних коштів заявами Позичальника на отримання траншів та виписками з рахунків; забезпечення виконання кредитного зобов`язання договором поруки № 27012022/1 та додатковим договором до нього.

Застосування до кредиту механізму державної гарантії підтверджується додатковим договором № 1 до кредитного договору та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021.

Факт неналежного виконання Позичальником грошового зобов`язання узгоджується з банківськими виписками, розрахунком заборгованості та направленням Банком вимоги про дострокове повернення кредиту.

Безпосередньою підставою виникнення спірної заборгованості перед державою є здійснення Гарантом 12.01.2026 гарантійної виплати у сумі 124 490,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2139470835201 від 12.01.2026.

Розмір непогашеної заборгованості перед державою станом на 01.06.2026 підтверджується окремим розрахунком заборгованості перед Державою (Гарантом), тоді як заборгованість безпосередньо перед Банком облікована позивачем окремо. Такий спосіб обліку дозволяє ідентифікувати предмет заявленої у цій справі вимоги та виключає змішування гарантійної виплати з іншими складовими кредитної заборгованості. Наявність двох окремих розрахунків підтверджується переліком документів, долучених до позову.

Виникнення у ТОВ «Весттранс-Л» саме з 12.01.2026 заборгованості перед державою у сумі 124 490,51 грн та перехід до держави прав кредитора у відповідному обсязі відображено також у повідомленнях про перехід прав кредитора від 03.06.2026.

При цьому надані Банком документи узгоджуються між собою щодо кредитного договору, особи Позичальника, підстави гарантійної виплати та її розміру.

Суд також враховує, що доказів сплати Відповідачами 124 490,51 грн, припинення відповідного зобов`язання з інших підстав, а також доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок саме у цій частині, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт здійснення державою гарантійної виплати не може розцінюватися як погашення заборгованості Позичальника у спірній частині, оскільки наслідком такої виплати відповідно до спеціального правового регулювання є виникнення у Позичальника простроченої заборгованості перед державою та перехід до держави прав кредитора в обсязі фактично понесених бюджетом витрат.

Водночас стягнення у цій справі 124 490,51 грн не може спричиняти подвійного виконання одного й того самого грошового зобов`язання.

Як установлено судом, ця сума відокремлена позивачем від заборгованості, що залишилася безпосередньо перед Банком, та заявлена як самостійна складова прострочена заборгованість перед державою, яка виникла внаслідок здійснення гарантійної виплати.

Тому виконання рішення у цій справі в частині 124 490,51 грн має наслідком погашення саме відповідної заборгованості перед державою і не може бути підставою для повторного стягнення цієї ж суми як частини основного боргу перед Банком.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами.

Оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про солідарне стягнення з ТОВ «Весттранс-Л» та ОСОБА_1 124 490,51 грн простроченої заборгованості перед державою є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідачів.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (платіжна інструкція №2308843382608 від 09.07.2026).

Водночас, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі Філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Весттранс-Л» (код ЄДРПОУ 43653899, вул. Довговича Василя, 18, м. Мукачево, Закарпатська область, 89607), та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09312190, вул. Корзо, 15, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) 124 490,51 грн (сто двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто гривень 51 копійку) простроченої заборгованості та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24.09.2026.

Суддя У.М. Пляцко