Ухвала суду № 140017866, 30.01.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/27525/23-к

Провадження № 1-кп/761/2278/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080020000039 від 03.03.2022, щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміли, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 62022080020000039 від 03.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.

До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт, яке мотивоване тим, що повідомлена підозра ОСОБА_9 є необґрунтованою, допустимі та достатні докази причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень відсутні, є сфабрикованими, ризики на які послався прокурор ґрунтуються на припущеннях, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою є ідентичними, не відповідають положенням ст.ст. 17, 84, 85, 91-94, 184, 194, 199 КПК України, як і ухвали колегії суду щодо продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу не відповідають вимогам ст. 370 КПК України та за своїм змістом майже не різняться, ризик переховування від суду- необґрунтований та врахований судом у попередній ухвалі лише на підставі суворості можливого вироку. Об`єктивно на зменшення ризиків для настання правосуддя є той факт, що суду уже надано усі матеріали та докази сторони обвинувачення, а тому суд має оцінити підставність тримання під вартою ОСОБА_9 . На сьогодні об`єктивно існують підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, а саме на домашній арешт та стороною обвинувачення не доведено, що вказаний запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підзахисного та не забезпечить ненастання надуманих ризиків.

Крім того, прокурором подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , яке мотивоване тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, ризики, які враховувались раніше при застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вирішенні питання про продовження цього запобіжного заходу продовжують існувати та не зменшились, менш суворіші запобіжні заходи не забезпечать ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З наведених підстав прокурор також заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 на більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 своє клопотання у судовому засіданні підтримав з мотивів у ньому наведеним та просив задовільнити, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підзахисному залишити без задоволення.

Захисник ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 висловили аналогічну позицію позиції захисника ОСОБА_6 щодо заявлених клопотань.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження щодо поданих клопотань, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з обвинувального акта ОСОБА_9 висунуте обвинувачення у сукупності кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

До обвинуваченого ОСОБА_9 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час досудового розслідування, так і колегію суддів, що здійснює судовий розгляд даного кримінального провадження .

В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу та подовження строку його дії слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Наразі ОСОБА_9 набув вже статус обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення перевірятиметься судом в ході судового розгляду.

Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, в тому числі, тяжкі та особливо тяжкі.

При цьому, виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Зважаючи на доводи сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про наявність у нього достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.

Також, судом при вирішенні питання доцільності продовження строку дії раніше застосованих заходів забезпечення, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_9 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні батьків пенсійного віку, неодружений, неповнолітніх дітей не має, тобто сталих соціальних зв`язків не має.

На момент вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які враховувалися судом раніше не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.

Так, при неодноразовому вирішенні питання про доцільність продовження строку дії заходів забезпечення, під час досудового розслідування судом, враховувались існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_9 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, однак ретельнішу оцінку цим доказам, суд надаватиме під час їх дослідження та вивчення змісту.

Також, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості та характер висунутого обвинувачення, суспільна небезпека інкримінованих дій, фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, усвідомлення обвинуваченим, що в разі доведення винуватості йому може бути призначене покарання у виді до 15 років, що переконливо дає підстави для висновків про реальне існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, продовження вчинення кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих та свідків, експертів.

На переконання суду ненастання вказаних ризиків зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Інші ризики, на які послався прокурор, суд визнає недоведеними, оскільки, на даний час всі речові докази та документи, якими обґрунтовуватиметься висунуте обвинувачення, зібрані, а тому ризик сховати або спотворити будь-які речі чи документи, перестав існувати.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_9 , наявність постійного місця проживання, перебування на утриманні батьків пенсійного віку, наявність державних нагород та відзнак за час проходження служби в органах Служби безпеки України, наявність захворювань, згідно надано медичної документації, у своїй сукупності, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки, що враховані судом.

Крім того, суд, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес у даному випадку, переважає інтереси конкретної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_9 на особисту свободу, та про відсутність, у зв`язку з цим, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У даному випадку, застосований раніше захід забезпечення у вигляді тримання під вартою є виправданими, як захід процесуального примусу, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_9 інкримінується вчинення особливо тяжкого, тяжкого кримінальних правопорушень та наслідки, які настали згідно змісту висунутого обвинувачення.

У зв`язку із наведеним у сукупності, суд вважає, що менш суворіший запобіжний захід не здатен буде забезпечити ненастання існуючих ризиків.

Так, інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому, суд не вбачає підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченого ніж той, який раніше до нього застосований та вважає за необхідне дію запобіжного заходу на час судового розгляду продовжити.

Відповідно до положень ч.4 ст.183; ч.4 ст.199 КПК України, враховуючи фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.

А тому, слід відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосування електронного засобу контролю, а клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовільнити.

Строк дії ухвали слід встановити 60 днів.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 180, 183, 201, 202, 206, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 по 29 березня 2024 року включно.

Строк дії ухвали визначити 60 днів по 29 березня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_3