Ухвала суду № 140017714, 22.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1710/26

ун. № 760/21615/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , клопотання захисника про зменшення розміру застави, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000131 від 03.06.2025 щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 111-2 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_5 , обвинувачені - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000131 від 03.06.2025 щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 111-2 КК України.

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зменшення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Прокурором оголошено подане до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , яке мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Прокурор заперечував щодо клопотання захисника про зменшення розміру застави, просив відмовити у його задоволенні.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора, оголосив клопотання про зменшення розміру застави обвинуваченим, обґрунтовуючи їх тим, що ризики, які перелічив прокурор, необґрунтовані, ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності, заставодавець проживає разом із ОСОБА_4 є пенсіонеркою та потребує платного лікування, ОСОБА_4 демонструє належну процесуальну поведінку, розмір застави, який визначений ОСОБА_3 є непомірним для нього. У зв`язку з викладеним, просив зменшити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заставу до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали думку свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може здійснити дії, передбачені частиною першою - п`ятою цієї статті.

Згідно матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-2 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Продовження існування ризику, передбаченого п.п.1,4 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується кримінальне правопорушення, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, усвідомлення обвинуваченим, у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, невідворотності покарання, може бути підставою та мотивом переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання, наслідком якого буде перешкоджання кримінальному провадженню.

Продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений самостійно або через інших осіб може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані у судовому засіданні, а також іншого обвинуваченого з метою зміни або перешкоджання надання останніми достовірних показань під час судового розгляду.

Продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачуються у перебуванні у злочинній змові з представниками держави агресора - РФ та організацій цієї ж країни, що об`єктивно створює можливість для продовження аналогічної протиправної діяльності.

Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України бере до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особу обвинуваченого, а також обставини кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належне дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження в суді.

Зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості дати оцінку доводам сторони захисту в частині доведеності або недоведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень наявності або відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються; правильності кваліфікації дій, належності, допустимості та достатності доказів, тощо. Вказана оцінка, як доказам, так і обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинувачених, буде надана судом в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Щодо клопотання про зменшення розміру застави, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_3 перебуває під вартою з 23.01.2026, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.08.2026 зменшено розмір застави до 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що саме по собі невнесення застави не свідчить про її непомірність, оскільки внесення застави є правом, а не обов`язком обвинуваченого.

Щодо доводів про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 суд дійшов переконання, що така поведінка обумовлена застосованим до нього запобіжним заходом у виді застави та визначеним її розміром.

Стосовно доводів захисника про необхідність платного лікування заставодавця, суд звертає увагу на таке.

За положеннями ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Згідно ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно ч.11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З аналізу наведених положень вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.

Погоджуючись внести заставу, заставодавець самостійно обирає джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави. При цьому заставодавець усвідомлює, принаймні має усвідомлювати, що по-перше, ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), по-друге, існує ризик неповернення застави - звернення її в дохід держави (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Таким чином, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що кошти, внесені ним у якості застави за обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, клопотання захисника про зменшення розміру застави задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, які полягають у пособництві державі-агресору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, у зв`язку з чим вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 314-315, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 392, 615 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.11.2026 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_3 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У задоволенні клопотання про зменшення розміру застави - відмовити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, наступні обов`язки: прибувати на першу вимогу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала діє до 20.11.2026 року включно та підлягає негайному виконанню.

У разі внесення застави ухвала в частині покладених обов`язків діє протягом двох місяців з дня внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 23.09.2026.

Суддя ОСОБА_1