Ухвала суду № 140016495, 23.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 456/4683/26

НП: 2-з/453/15/26

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

23 вересня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Акціонерне товариство «Укртранснафта»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про зобов`язання вчинити певні дії

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, заяву позивача Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про вжиття заходів забезпечення позову у даній цивільній справі, -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Позивач АТ «УКРТРАНСНАФТА», у порядку представництва, котре здійснює адвокат Голованьов М.Р., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 13.08.2026 року подав до Стрийського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловдстві вказаного суду за вх. № 16920, в якій просить ухвалити рішення про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному нафтопроводу «Дружба» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) конюшні, огорожі та побутових споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 4624583300:02:000:0119, площею 0,4600 га, що знаходяться в охоронній зоні магістрального нафтопроводу «Дружба». Також позивач АТ «УКРТРАНСНАФТА» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2 662 грн. 40 коп., та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, у розмірі 1 331 грн. 20 коп..

Одночасно із вищевказаною позовною заявою, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позивачем АТ «УКРТРАНСНАФТА» подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити відповідачеві ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4624583300:02:000:0119, площею 0,4600 га, що знаходяться в охоронній зоні магістрального нафтопроводу «Дружба». Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що вказана земельна ділянка, яка належить відповідачеві ОСОБА_1 на праві власності, розташована в охоронній зоні магістрального нафтопроводу «Дружба», дільниця «Броди - Держкордон» ( I та II черги), км 184, в межах якої відповідно до пункту «б» ч. 3 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» заборонено будівництво будівель, споруд та огорож на відстані менше 100 м від осі магістрального нафтопроводу. Незважаючи на те, що 05.11.2024 року позивач АТ «УКРТРАНСНАФТА» на заяву відповідача ОСОБА_1 від 04.10.2024 року роз`яснив останньому відповідні вимоги закону, а керівнику будівельних робіт неодноразово вручались акти-попередження про припинення робіт в охоронній зоні, будівництво конюшні, огорожі та побутових споруд перебуває в активній фазі, що, на думку позивача АТ «УКРТРАНСНАФТА», створює можливість пошкодження магістрального нафтопроводу, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та може спричинити збій у роботі нафтотранспортної системи України.

Сторони та інші учасники справи, на виконання вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, про вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову не повідомлялись. Заява про вжиття заходів забезпечення позову розглянута не пізніше двох днів з дня її надходження до Сколівського районного суду Львівської області.

Закон, джерела права, а також роз`яснення, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених у ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до частин 6, 7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/22860/17.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення у дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 754/5683/22.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення. Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) напряму залежить від фактичних обставин кожного спору. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 381/4019/18.

Водночас, за змістом ст. 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом, які діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Згідно з ст. 19 цього Закону, будівельні, ремонтні, земляні та інші роботи, пов`язані з розробкою ґрунту на глибину більше 30 см, на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів.

Відповідно до ст. 1163 ЦК України, юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози заінтересована особа має право вимагати, зокрема, вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози та заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1164 ЦК України).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» (рішення від 29.06.2006 року, заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Своєю чергою, у рішенні у справі «Доран проти Ірландії» (Doran v. Ireland) (рішення від 31.07.2003 року, заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини вказує, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Висновок суду за результатами вирішення заяви про забезпечення позову.

Предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 усунути загрозу майну позивача АТ «УКТРАНСНАФТА», а саме магістральному нафтопроводу «Дружба», шляхом знесення (демонтажу) конюшні, огорожі та побутових споруд, розташованих на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером 4624583300:02:000:0119 в межах охоронної зони цього нафтопроводу.

Наявність спору між сторонами підтверджується доданими до позовної заяви документами, зокрема заявою відповідача ОСОБА_1 від 04.10.2024 року про погодження будівництва конюшні, відповіддю позивача АТ «УКРТРАНСНАФТА» від 05.11.2024 року з вимогою демонтувати споруди в 100-метровій зоні, вимогою про усунення загрози магістральному нафтопроводу від 21.03.2025 року № 04-03/11/2116-25, розписками про отримання актів-попереджень та актом огляду від 05.08.2026 року.

Оцінюючи ризик незабезпечення ефективного захисту прав позивача АТ «УКРТРАНСНАФТА», суд виходить з того, що позовна вимога стосується об`єктів, які існували на час пред`явлення позову, тоді як, за доводами цього заявника, будівельні роботи на земельній ділянці тривають. Продовження таких робіт до вирішення спору по суті призводитиме до зведення нових об`єктів або зміни наявних, які не охоплюватимуться предметом позову, що ускладнить виконання можливого рішення суду про їх знесення (демонтаж) та зумовить необхідність повторного звернення до суду. Крім того, будівельні та земляні роботи в охоронній зоні магістрального нафтопроводу самі по собі створюють ризик його пошкодження, тобто посилюють ту загрозу, усунення якої є метою позову. Суд також враховує, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про обмеження у використанні земельної ділянки, зважаючи на його звернення до позивача з проханням погодити будівництво та отриману відмову, однак, за наявними у матеріалах справи даними, робіт не припинив. Сукупність наведених обставин є достатньою для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Обраний заявником АТ «УКРТРАНСНАФТА» вид забезпечення позову - заборона вчиняти певні дії, відповідає предмету спору та не є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки заборона проведення будівельних робіт лише зберігає існуючий стан до вирішення спору по суті та не тягне знесення (демонтажу) будь-яких об`єктів.

Вирішуючи питання про співмірність такого заходу, суд бере до уваги, що в межах охоронної зони магістрального трубопроводу будівельні та земляні роботи в силу ст. 19 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» і без того можуть проводитися лише на підставі письмового погодження з підприємством магістральних трубопроводів, у наданні якого відповідачеві ОСОБА_1 відмовлено. Отже, заборона проведення таких робіт не позбавляє відповідача ОСОБА_1 жодної правомірної можливості використання земельної ділянки, має тимчасовий характер, не обмежує його права володіти та користуватися земельною ділянкою й наявними на ній об`єктами і, з огляду на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є пропорційним заходом контролю за користуванням майном, спрямованим на досягнення легітимної мети - забезпечення безпечної експлуатації об`єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та захисту життя і здоров`я людей. Можливі негативні наслідки для відповідача ОСОБА_1 у вигляді тимчасового зупинення будівництва є значно меншими за наслідки невжиття заходу, а збитки, завдані забезпеченням позову, у разі відмови в такому позові, можуть бути відшкодовані в порядку ст. 159 ЦПК України.

Водночас, заборона у формулюванні, запропонованому заявником АТ «УКРТРАНСНАФТА», є ширшою, ніж це необхідно для досягнення мети забезпечення позову. Буквально заборона «проводити будівельні роботи» охоплювала б і роботи з демонтажу (знесення) спірних споруд, тобто перешкоджала б відповідачеві ОСОБА_1 добровільно усунути порушення, усунення якого є предметом позову, а також роботи, які можуть бути письмово погоджені з позивачем АТ «УКРТРАНСНАФТА» як підприємством магістральних трубопроводів відповідно до закону. Такий наслідок суперечив би меті забезпечення позову та принципу співмірності, а тому зазначені роботи підлягають виключенню з-під дії заборони.

Щодо заборони іншим фізичним та юридичним особам, суд враховує, що, за доводами заявника АТ «УКРТРАНСНАФТА», будівельні роботи на земельній ділянці фактично здійснюються під керівництвом іншої особи (керівника робіт), якій вручались акти-попередження. За таких обставин, заборона лише відповідачеві ОСОБА_1 не забезпечила б досягнення мети заходу, тоді як пункт 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України допускає заборону іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає, оскільки позивач АТ «УКРТРАНСНАФТА» є юридичною особою, яка зареєстрована та має майно на території України, а доказів, які б свідчили про неможливість відшкодування ним можливих збитків відповідача ОСОБА_1 , матеріали цієї справи не містять.

З урахуванням наведеного, заява позивача АТ «УКРТРАНСНАФТА» про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню. Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечує баланс інтересів сторін та ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 149-150, 152-154, 157, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про забезпечення позову у цивільній справі за єдиним унікальним номером 456/4683/26 за його позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

З метою забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній цивільній справі, заборонити ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, у тому числі підрядникам, проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4624583300:02:000:0119, площею 0,4600 га (в межах охоронної зони магістрального нафтопроводу «Дружба»), за винятком робіт із демонтажу (знесення) конюшні, огорожі та побутових споруд, розташованих на цій земельній ділянці, а також робіт, письмово погоджених з Акціонерним товариством «УКРТРАНСНАФТА» відповідно до ст. 19 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів».

У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині, - відмовити.

Порядок виконання ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», необхідні для виконання ухвали суду:

Стягувач: Акціонерне товариство «УКРТРАНСНАФТА», код у ЄДРПОУ: 31570412; місцезнаходження юридичної особи: вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010; адреса електронної пошти: office@ukrtransnafta.com; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Примірник ухвали направити Сколівському відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, - для виконання, а сторонам у справі, - для відома.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена сторонами у справі у строк подання апеляційної скарги. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення ухвали у повному обсязі: 23 вересня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН