Ухвала суду № 140015602, 18.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10042/26 1-кс/335/3404/2026

18 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в рамках кримінального провадження № № 42025080000000138 від 04.09.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працевлаштованого в ТСЦ № 2341 на посаді начальника, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодження з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в рамках кримінального провадження № 42025080000000138 від 04.09.2025, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025080000000138 від 04.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що приблизно на початку липня 2025 року ОСОБА_7 , який є директором ТОВ «Ліон Транс-Регіонал» (код ЄДРПОУ 43538340) з метою отримання консультації щодо процедури постановки на облік зазначеного підприємства як товариства, яке здійснює оптову та роздрібну торгівлю автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами, мотоколясками, іншими транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери звернувся до свого знайомого ОСОБА_8 , який раніше працював в територіальному сервісному центрі МВС України. Отримавши від ОСОБА_8 роз`яснення з цього питання та, враховуючи брак часу цим займатись, ОСОБА_7 надав ОСОБА_9 нотаріально посвідчену довіреність для проведення зазначеної процедури.

У подальшому приблизно в кінці липня 2025 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 діючи в інтересах ОСОБА_7 , зустрівся з ОСОБА_5 , який займав посаду начальника ТСЦ № 2341 МВС України, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, з метою отримання допомоги щодо поставлення на облік ТОВ «Ліон Транс-Регіонал» (код ЄДРПОУ 43538340) як товариства, яке здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами. Під час розмови ОСОБА_5 повідомив, що процедура реєстрації залишилась незмінною, однак, в останній час працівниками РСЦ ГСЦ МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях створюються перепони у прийнятті відповідного пакету документів та пообіцяв дізнатись як можливо вирішити питання безперешкодної реєстрації підприємства як суб`єкта, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами. Під час наступної зустрічі, яка відбулась через декілька днів, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що його «питання» буде позитивно вирішено керівником РСЦ ГСЦ МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях у випадку надання неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, на що ОСОБА_8 попросив час для узгодження даного питання з власником підприємства.

Далі, 30.09.2025 ОСОБА_9 домовився про зустріч з ОСОБА_5 біля будівлі ТСЦ № 2341 МВС України, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, де о 14.24 год. під час зустрічі висловив ОСОБА_5 пропозицію, щоб той, використовуючи свої зв`язки, здійснив вплив на начальника РСЦ ГСЦ МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях за передання йому неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США за безперешкодне прийняття та подальше спрямування до ГСЦ МВС України пакету документів, який підготовлено ТОВ «Ліон Транс-Регіонал» (код ЄДРПОУ 43538340) для отримання дозволу та поставлення на облік даного підприємства як суб`єкта, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами. Усвідомлюючи, що начальник РСЦ ГСЦ МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях відповідно до положень ст. 18 КК України та п. 1 Примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, та відповідно підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», особою, уповноваженою на виконання функцій держави, прийняв припозицію ОСОБА_9 щодо отримання неправомірної вигоди для себе та пообіцяв йому здійснити відповідний вплив на керівника РСЦ ГСЦ МВС України у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Сторона обвинувачення зазначає, що метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, у даному кримінальному провадженні необхідно до підозрюваного ОСОБА_5 , обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити на підставах, які викладені у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність належно обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ч. 2 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу.

Отже, саме на сторону обвинувачення покладено процесуальний обов`язок довести не лише сам факт повідомлення особі про підозру, а й те, що така підозра є належно обґрунтованою, а також довести існування хоча б одного реального, конкретного та індивідуалізованого ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти таким ризикам шляхом застосування менш обтяжливих заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Слідчим суддею встановлено, що 04.09.2025 СУ ГУНП в Запорізькій області, зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за № 42025080000000138 від 04.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України.

16.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.09.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.09.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.09.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.11.2025, протоколом огляду від 25.11.2025, протоколом огляду від 26.11.2025, протоколом огляду від 26.11.2025, висновком експерта № СЕ-19/108-26/2423-ВЗ, висновком експерта № 489/26-28 від 28.05.2026.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Відтак, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена ним підозра не є явно необґрунтованою.

Слідчий суддя також виходить із того, що за змістом кримінального процесуального закону застосування будь-якого запобіжного заходу є винятком із загального принципу свободи особи та процесуальної автономії її поведінки. Сам факт здійснення досудового розслідування, повідомлення про підозру чи незавершеності слідства не створює автоматичних підстав для обмеження прав особи. Саме тому тягар доведення необхідності такого втручання повністю покладається на сторону обвинувачення.

Слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження не вирішується питання про доведеність вини особи чи правильність остаточної кримінально-правової кваліфікації її дій. Разом з тим, саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок надати такий обсяг фактичних даних, який у сукупності об`єктивно переконує у тому, що підозра не є формальною чи декларативною, а має належне доказове підґрунтя, а також що існують конкретні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. За відсутності таких даних застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі найменш суворого, суперечило б засадам законності, розумності та пропорційності втручання у права особи.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали у їх сукупності дають достатні підстави дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри у тому обсязі та в тій правовій конструкції, як це зазначено у клопотанні.

Щодо наявності ризиків.

Перевіряючи інші підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність обставин, які вказують на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які зазначено слідчим в клопотанні, оскільки, матеріали клопотання не місять відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_5 ухилявся від слідства, або може ухилитися від слідства, перешкоджає будь-яким чином кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Оскільки слідчим суддею встановлено, що вказані у клопотанні обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, проте не доведено, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначений у клопотанні, у задоволенні клопотання слід відмовити та на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого, прокурора.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого залишити без задоволення.

На підставі ч. 3 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого, прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1