Рішення № 140014115, 22.09.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6885/26

Провадження № 2/629/2685/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/6885/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.09.2025-100000676 від 29.09.2025 року в розмірі 19 100, 00 гривень та судові витрати які складаються з судового збору у розмірі 2 622,40 гривень та витрат пов`язаних з надсиланням кореспонденції у розмірі 120,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 29.09.2025-100000676. Під час укладення договору відповідач пройшла електронну ідентифікацію через систему BankID НБУ та підписала документи за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), надісланим на її фінансовий номер телефону. Згідно з умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 217 днів (із датою повернення до 03 травня 2026 року) зі сплатою процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за кожен день користування, комісії за надання кредиту у розмірі 9% (450,00 грн) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450,00 грн у кожному з двох наступних періодів. Видача кредитних коштів була здійснена шляхом безготівкового перерахування на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Позивач вказує, що повністю виконав свої зобов`язання за договором. Натомість відповідач порушила зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати належних платежів, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 19 100,00 грн. яка складається з тіла кредиту 5000 грн., процентів 7750 грн., комісії за надання кредиту 450 грн., додаткової комісії за обслуговування кредиту 900 грн. та 5000 грн. відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

У судове засідання представник позивача не зявився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено, 29 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 29.09.2025-100000676. Під час укладення договору відповідач пройшла електронну ідентифікацію через систему BankID НБУ та підписала документи за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), надісланим на її фінансовий номер телефону.

Згідно з умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 217 днів (із датою повернення до 03 травня 2026 року) зі сплатою процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за кожен день користування, комісії за надання кредиту у розмірі 9% (450,00 грн) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450,00 грн у кожному з двох наступних періодів.

Видача кредитних коштів була здійснена шляхом безготівкового перерахування на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу, що підтверджено листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України « Про електронну комерцію » якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « Про електронні документи та електронний документообіг » та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги », за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір № 29.09.2025-100000676 від 29.09.2025 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора E792.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідач не надала жодного доказу на спростування того, що вона не укладала кредитний договір, не отримувала та не вводила одноразовий ідентифікатор, не надавала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Проценти по кредиту нараховані за період з 29.09.2025 по 03.05.2026 року, тобто в межах строку кредитування.

Так, згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1049, 1054 ЦК України, передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісії пов`язаної з наданням кредиту.

Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

У Договорі № 29.09.2025-100000676 від 29.09.2025 року заявлено 900,00 грн. комісії за обслуговування кредиту. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що встановлення плати за надання інформації або обслуговування заборгованості, яка за законом має бути безоплатною, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи те, що комісія заявлена як періодична плата за обслуговування, вона не є платою за ініціювання кредиту, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)).

Згідно з п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки заборгованість за процентами річних, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр»

Викладення Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» п. 6 розд. ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Тому посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК не відповідають закону.

Таким чином у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за процентами річних, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК в сумі 5 000,00 грн., необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 29.09.2025-100000676 від 29.09.2025 року в сумі 13 200,00 грн.; з яких 5000,00 тіло кредиту, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 7 750,00 грн. та 450,00 грн. комісія за надання кредиту.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «Споживчий центр» було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 69,10 % (13200/19100 х 100).

З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1839,72 грн (2662,40 х 69,10:100 %).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 120,18 грн. що підтверджується квитанцією №2183280 «Поштової служби «Е-Пост» від 04.08.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, інші витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій або витребуванням доказів (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

До таких витрат відносяться, у тому числі, витрати сторін, пов`язані з надсиланням кореспонденції у справі іншим учасникам процесу та суду.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на 69,10 %, суд вважає за необхідне покласти поштові витрати на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 83,04 грн. (120,18 грн ? 69,10:100 %).

Зважаючи на викладене представником позивача, суд вважає за можливе питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст. 526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.09.2025-100000676 від 29.09.2025 року в розмірі 13 200,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість витрати на оплату судового збору у розмірі 1839,72 грн. та витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 83,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення, має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.133А, м. Київ, 01032.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук