Рішення № 140012577, 23.09.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1418/26

Провадження № 2/347/1303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 вересня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1603-2012. Договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування».

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відкритому доступі розміщено інформацію про порядок укладення кредитних договорів та умови надання кредитних коштів, зокрема примірний договір кредиту, правила надання грошових коштів у кредит, згоду на обробку персональних даних, публічну інформацію та положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті міститься детальна інформація щодо порядку та умов надання фінансових послуг.

Зазначено, що оформлення кредиту здійснюється шляхом подання клієнтом заявки через веб-сайт кредитодавця, проходження процедури ідентифікації та верифікації особи, отримання рішення кредитодавця, ознайомлення з умовами оферти в особистому кабінеті та підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону клієнта. Після підписання договору кредитні кошти перераховуються на банківську картку, реквізити якої зазначені клієнтом.

Наведений порядок укладення договору свідчить про наявність свідомого волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору, оскільки без вчинення нею відповідних дій укладення договору було б неможливим.

Для підписання кредитного договору відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А7484, який використано для підтвердження укладення договору та ознайомлення з його умовами. Позивач вважає, що без отримання відповідачем SMS-повідомлень, входу до особистого кабінету та введення зазначеного одноразового ідентифікатора укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів були б неможливими.

Відповідно до умов укладеного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 365 днів. Надалі, 07 жовтня 2025 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, за умовами якої відповідачу додатково надано кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на положення Цивільного кодексу України, Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про платіжні послуги», відповідні нормативно-правові акти Національного банку України, а також правові висновки Верховного Суду щодо правомірності укладення електронних кредитних договорів, нарахування процентів, комісій та інших платежів за договорами споживчого кредитування.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань у встановлені строки позивач направив на її адресу вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості. Однак зазначена вимога залишилася без виконання.

З огляду на викладене представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року в загальному розмірі 53 003,00 грн, у тому числі: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 253,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 7 500,00 грн заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 2 250,00 грн заборгованість зі сплати комісії.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Водночас її представником подано до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

У поданому відзиві відповідач частково заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення основної суми заборгованості, а також процентів у меншому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та надавши їм оцінку в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано, зокрема, роздруківку Договору про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року (а. с. 1930), Правила відкриття кредитної лінії та Таблицю споживчого кредиту (додаток № 5), Паспорт споживчого кредиту (додаток № 6), квитанцію про перерахування кредитних коштів (додаток № 7), Додаткову угоду № 1 до договору (а. с. 3133), довідку про перерахування суми кредиту (додаток № 9), розрахунок заборгованості (додаток № 10), копію вимоги про дострокове повернення кредиту (додаток № 11) та докази її направлення відповідачу (додаток № 12).

Із наданої позивачем роздруківки Договору про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року вбачається, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту в електронній формі.

Укладення договору здійснювалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, на офіційному вебсайті якого розміщено інформацію щодо порядку укладення кредитних договорів та умов надання кредитів. За твердженням позивача, для отримання кредиту відповідач пройшла процедури реєстрації, ідентифікації та верифікації, ознайомилася з умовами кредитування в особистому кабінеті та підтвердила укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора А7484, надісланого на її номер мобільного телефону.

Разом із тим із квитанції про перерахування кредитних коштів (додаток № 7) та довідки про перерахування суми кредиту (додаток № 9) убачається, що позивач здійснив перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів. Крім того, з Додаткової угоди № 1 (додаток № 8) убачається, що 07 жовтня 2025 року сторонами оформлено додаткове надання кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості (додаток № 10) позивач визначив розмір заборгованості відповідача за договором. Копія вимоги про дострокове повернення кредиту (додаток № 11) та докази її направлення відповідачу (додаток № 12) свідчать про вжиття позивачем заходів щодо досудового врегулювання спору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Відповідач із заявленими позовними вимогами погоджується частково та вважає, що вони підлягають задоволенню лише в частині стягнення основної суми заборгованості та процентів у меншому розмірі.

При цьому відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності зобов`язання щодо повернення отриманої суми кредиту. Разом із тим відповідач заперечує проти визначеного позивачем розміру заборгованості, посилаючись на те, що розрахунок містить нарахування, які, на її думку, не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим цивільним законодавством України, а також вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору, надання позивачем відповідачу кредитних коштів, виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення та наявність заборгованості підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з роздруківки Договору про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що він разом із Правилами відкриття кредитної лінії та Таблицею споживчого кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить єдиний правочин, яким визначено істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, порядок його повернення, розмір та порядок нарахування процентів, а також права та обов`язки сторін.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного та оформленого відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронну комерцію.

Згідно з положеннями статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту прийняття особою пропозиції (оферти) та його підписання електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим матеріали справи не містять окремих технічних доказів надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора А7484, входу до особистого кабінету чи використання нею зазначеного ідентифікатора для підписання договору. Вказані обставини наведені позивачем у позовній заяві та ґрунтуються на описаному ним порядку укладення електронних договорів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином. Відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн. строком на 365 днів. Крім того, згідно з Додатковою угодою № 1 від 07 жовтня 2025 року відповідачу додатково надано кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн.

Факт надання кредитних коштів підтверджується квитанцією про їх перерахування, а також довідкою про перерахування суми кредиту.

Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом статей 530, 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості, що підтверджується копією відповідної вимоги та доказами її направлення, однак зазначена вимога залишилася без виконання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату звернення до суду заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року становить 53 003,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 253,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 7 500,00 грн проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України; 2 250,00 грн заборгованість зі сплати комісії.

Разом із тим суд вважає розмір процентів за користування кредитом, визначеним позивачем у сумі 28 253,00 грн. завищеним і таким що підлягає зменшенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 відсотка за кожен день користування кредитними коштами. При цьому позивачем до стягнення заявлено 28 253,00 грн процентів при загальній сумі фактично наданих відповідачу кредитних коштів 15 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечила проти визначеного позивачем розміру заборгованості та зазначила про необхідність визначення заборгованості за процентами у меншому розмірі. Отже, розмір нарахованих процентів є спірним та підлягає перевірці судом з урахуванням наданих сторонами доказів і доводів.

При цьому суд враховує, що право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитними коштами не оспорюється, а предметом оцінки є обґрунтованість саме заявленої до стягнення суми процентів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за користування кредитними коштами ним нараховано 28 253,00 грн процентів. Разом із тим сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитодавцем, не звільняє його від обов`язку довести правильність визначення заявленої до стягнення суми, період, за який здійснювалося нарахування, базу нарахування та відповідність такого розрахунку умовам договору і вимогам закону.

Оцінюючи наданий розрахунок у сукупності з іншими доказами, суд бере до уваги суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів 15 000,00 грн, строк кредитування, передбачений договором порядок нарахування процентів, розмір процентної ставки, період, за який здійснено нарахування, а також доводи відповідача щодо необґрунтованості заявленого розміру процентів.

Суд виходить із того, що відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач як сторона, яка заявляє вимогу про стягнення конкретної суми процентів, повинен довести обґрунтованість та правильність їх нарахування в заявленому розмірі.

За результатами оцінки наданих доказів суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір процентів у сумі 28 253,00 грн не знайшов достатнього підтвердження в матеріалах справи в повному обсязі.

Водночас встановлений судом факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними свідчить про наявність у неї обов`язку сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі, який підтверджений матеріалами справи та не суперечить установленим судом обставинам.

З урахуванням суми фактично отриманого кредиту, строку кредитування, встановленої договором процентної ставки, наданого позивачем розрахунку, доводів відповідача та результатів оцінки доказів у їх сукупності суд вважає доведеним розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 10 000,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн, а в задоволенні вимоги про стягнення решти 18 253,00 грн процентів слід відмовити у зв`язку з недоведеністю їх нарахування у заявленому розмірі, як такі що значно перевищують розмір тіла кредиту і нічим не мотивовані банком щорахування підвищених відсотків в супереч умов договору.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, за загальним правилом не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим законодавцем встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за кредитними договорами на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено списання неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нарахованих включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних зобов`язань.

Як убачається з розрахунку заборгованості, проценти річних у розмірі 7 500,00 грн нараховані позивачем за період, який припадає на час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, з урахуванням імперативних положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правові підстави для стягнення з відповідача процентів, нарахованих за статтею 625 ЦК України за відповідний період прострочення, відсутні.

Суд зазначає, що сама по собі наявність у договорі умови про сплату певного платежу не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову та фактичну підставу його нарахування, а також зміст відповідної послуги, за яку такий платіж справляється.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом із тим позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, які саме додаткові послуги були фактично надані відповідачу за рахунок комісії в розмірі 2 250,00 грн, у чому полягав їх зміст, коли саме такі послуги були надані та які фактичні витрати кредитодавця зумовили нарахування відповідної комісії.

Саме лише зазначення відповідного платежу в розрахунку заборгованості не є достатнім доказом правомірності його стягнення.

При цьому суд враховує, що у правовідносинах споживчого кредитування кредитодавець має чітко визначити зміст та вартість усіх платежів, які покладаються на споживача, а умови договору не повинні створювати істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне надання відповідачу послуг, за які нараховано комісію у розмірі 2 250,00 грн, суд не вбачає достатніх правових підстав для її стягнення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору, надання позивачем відповідачу кредитних коштів, виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення та наявність простроченої заборгованості підтверджуються належними та допустимими доказами.

Разом із тим заявлений позивачем загальний розмір заборгованості у сумі 53 003,00 грн не може бути стягнутий у повному обсязі, оскільки судом установлено відсутність правових підстав для стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та комісії, а розмір процентів за користування кредитом підлягає визначенню в меншому розмірі з урахуванням наведених вище обставин.

Таким чином, суд вважає доведеним та таким, що підлягає стягненню, розмір заборгованості за тілом кредиту 15 000,00 грн та за процентами за користування кредитом 10 000,00 грн.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 25 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 500,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, та 2 250,00 грн комісії слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1255,58 грн Оскільки позов задоволено частково на суму 25 000 грн. , що становить 47,16%. заявлених позовних вимог (25000х100/53003,00=47.16%), то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до заявлених позовних вимог а саме в розмірі 1 255,58 грн, (2662,40х47.16/100= 1255,58 грн )

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 81, 89, 141, 263265, 280282 ЦПК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів», суд -

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1603-2012 від 20 вересня 2025 року в загальному розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, з яких 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 1 255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) гривень 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк