Ухвала суду № 140012546, 22.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1653/15-ц

Провадження № 2-зз/346/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань Гжибовського А.А.

представника ТОВ «Діамант +» - Фодчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Коломия клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант +» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

08.09.2026р. представник ТОВ «Діамант +» Гринишин Є.В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив скасувати заходи забезпечення позову ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Діамант +» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, які були вжиті ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2015 року.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 11.06.2015р. у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було забезпечено позовну заяву банку; накладено арешт на все майно, належне на праві власності відповідачам в межах заявлених позовних вимог у розмірі 3 793 866,63 гривень та пені в розмірі 555 662,62 гривень, що разом становить 4 439 529,25 гривень. Виконання ухвали було доручено Головному управлінню юстиції в Івано-Франківській області. Вказана ухвала була звернута до виконання до органів виконавчої служби.

30 червня 2016 року рішенням Коломийського районного суду Івано-Франківської області позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено; Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11062675000 від 23.10.2006 року, станом на 30 березня 2015 року: заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 88 434 (вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять чотири) дол. США, 19 центів, з яких: 46 900,72 (сорок шість тисяч дев?ятсот) доларів США, 72 центи заборгованість за кредитом та 41 533,47 (сорок одна тисяча п?ятсот тридцять три) долара США, 47 центів заборгованість за відсотками; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками: 333 615,27 (триста тридцять три тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 27 копійок, з яких 89 983,64 (вісімдесят дев?ять тисяч дев?ятсот вісімдесят три) гривні 64 копійки - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 243 631,63 (двісті сорок три тисячі шістсот тридцять одна) гривня, 63 копійки - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11305995000 від 27.02.2008 року, станом на 30 березня 2015 року : заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 33 780 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят) доларів США 08 центів, з яких: заборгованість за кредитом: 18 266 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) доларів США, 82 центи та заборгованість за відсотками: 15 513 (п`ятнадцять тисяч пятсот тринадцять) доларів США, 26 центів, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками: 102 050 (сто дві тисячі п`ятдесят) гривень, 32 копійки, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 10 717 ( десять тисяч сімсот сімнадцять) гривень 23 копійки та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам: 91 333 (дев?яносто одна тисяча триста тридцять три) гривні, 09 копійок; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ЄДРПОУ: 09807750 заборгованість за кредитним договором №11068462000 від 31.10.2006 року, станом на 30 березня 2015 року: заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 39 137 (тридцять дев?ять тисяч сто тридцять сім) доларів США 44 центи, з яких: заборгованість за кредитом 22 248 (двадцять дві тисячі двісті сорок вісім) доларів США, 55 центи та заборгованість за відсотками 16 888 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) доларів США., 89 центів, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками: 119 997 (сто дев?ятнадцять тисяч дев?ятсот дев?яносто сім) гривень, 06 копійок, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 20 752 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 59 копійок та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам 99 244 (дев`яносто дев?ять тисяч двісті сорок чотири) гривні, 47 коп.

15 липня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ДІАМАНТ+» було укладено Договір факторингу № 2025/10/2, згідно умов якого новим кредитором боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитними договорами № 11062675000 від 23 жовтня 2006 року та № 11305995000 від 27 лютого 2008 року стало ТОВ «ДІАМАНТ+».

Ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2025 року було задоволено заяву ТОВ «ДІАМАНТ+» та замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство (Акціонерне товариство) «УкрСиббанк» на його Правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ +» у виконавчих провадженнях № 59370687, № 59370993, № 59371174, № 59353432, № 59353623, № 59353777 та № 59353953 при виконанні рішення Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року у справі № 346/1653/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Вказана ухвала набрала законної сили.

У подальшому приватним виконавцем Витвицьким В.В. було проведено публічні торги з реалізації майна боржника ОСОБА_1 , а саме двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які не відбулись та майно було передано стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Право власності на вказане майно було зареєстровано за ТОВ «Діамант +». Однак вільному володінню, користуванню та розпорядженню власнику своїм майном перешкоджає накладене обтяження.

Представник ТОВ «Діамант +» Гринишин Є.В. вказує, що в забезпеченні позову необхідність відпала, оскільки предметом забезпечення стала двокімнатна квартира розташована в АДРЕСА_1 , яка на даний час належить позивачу. Крім того, оскільки рішення про задоволення позову у справі було ухвалено ще у 2016 році та до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» до суду із цією заявою пройшло більше 90 днів, заходи забезпечення, які були вжиті ухвалою від 11 червня 2015 року підлягають скасуванню відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України.

21.09.2026р. представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала до суду письмові заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову, в якій вказала, що потреба в забезпеченні позову на даний час не відпала, рішення суду не виконано, грошові кошти, зазначені у рішенні суду, позивачу не повернені. Зазначила, що кредитором щодо заборгованості за кредитним договором №11068462000 від 31.10.2006 року (одним із кредитних договорів про стягнення заборгованості за якими забезпечено позов у справі № 346/1653/15 ц ) є не ТОВ Діамант+ а ОСОБА_4 . Згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2015 року забезпечення позову, вчинено щодо позову де стягнення простроченої заборгованості відповідачів за кредитними договорами: № 11062675000 від 23 жовтня 2006 року (Договір 1) , № 11305995000 від 27 лютого 2008 року (Договір 2) та № 11068462000 від 31 жовтня 2006 року(Договір 3). Отже, ТОВ Діамант+ не є кредитором та власником вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №11068462000 від 31.10.2006 року на забезпечення якого в тому числі було винесено ухвалу про забезпечення позову. Також вказала, що постаново Івано-Франківського апеляційного суду 346/1653/15ц від 08.09.2026року скасовано ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026року та визнано неправомірними дії приватного виконавця Витвицького В.В. щодо передачі на реалізацію до ДП СЕТАМ на електронні торги квартири АДРЕСА_2 (лот 593742). Вказана квартира є предметом іпотеки і всупереч мораторію на реалізацію такого майна в незаконний спосіб набута у власність заявником. У АСВП міститься постанова від 10.09.2026 про "Скасувати документ "Постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу" та Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14.07.2026, що видав ОСОБА_5 . Отже, фактично документи на підставі яких ТОВ «Діамант+» набуло право власності на квартиру були скасовані. Крім цього, ОСОБА_3 зазначила, що ТОВ «Діамант+» вже зверталося із заявою скасування забезпечення позову за ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2015 року. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 11.08.2026 року у задоволення цієї заяви ТОВ «Діамант+» було відмовлено. Заява про скасування заходів забезпечення позову містила ті самі обставини, що і дана заява. За вказаних обставин просила в задоволенні заяви ТОВ «Діамант+» про скасування забезпечення позову відмовити.

В судовому засіданні представник ТОВ «Діамант+» Фодчук О.В. вимоги заяви підтримала та наполягала на її задоволенні. Вказала, що забезпечення позову було вжито в інтересах ПАТ «УкрСиббанк». Після відступлення права вимоги, дане забезпечення діє в інтересах ТОВ «Діамант+», як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», але товариство набуло право власності на нерухоме майно, на яке накладено арешт, що перешкоджає новому власнику вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном. Зазначила, що заходи забезпечення позову дійсно діють до повного виконання рішення суду, але в ч.7 ст. 158 ЦПК України вказано, що вони повинні діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а потім можуть бути скасовані. Якщо протягом вказаного строку за заявою стягувача буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Оскільки первинний стягував звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження після спливу 90-денного строку, крім того майно фактично передано стягувачу і всі виконавчі провадження завершені, ТОВ «Діамант+» більше не зацікавлений в подальшому продовженні дії заходів забезпечення позову, а тому просить їх скасувати.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши пояснення представника ТОВ «Діамант +» та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В частині 4 ст. 158 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

З матеріалів справи встановлено, що 21.07.2026р. ТОВ «Діамант +» звернулося до Коломийського міськрайонного суду з заявою в якій просило скасувати заходи забезпечення позову ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Діамант +» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, які були вжиті ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2015 року.

В даній заяві, в обгрунтування своїх вимог ТОВ «Діамант +» посилалось на те, що вони є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» та за рішенням приватного виконавця в рахунок погашення заборгованості їм було передано квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на вказане майно за товариством зареєстровано приватним нотаріусом Юрчак О.В. Однак вільному володінню, користуванню та розпорядженню власнику своїм майном перешкоджає накладене обтяження, а тому просили скасувати заходи забезпечення позову.

Правовими підставами своїх вимог ТОВ «Діамант +» вказували положення ч.1, 7 ст. 158 ЦПК України.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду під головуванням судді Сольського В.В. від 11.08.2026р. в задоволенні заяви ТОВ «Діамант +» про скасування заходів забезпечення позову в межах цивільної справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Вищевказана ухвала не оскаржувалась в апеляційному порядку та набула законної сили.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається (див. постанови Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц (провадження № 61-15800св23), від 09 травня 2024 року в справі № 753/876/23 (провадження № 61-16231св23), від 17 квітня 2024 року в справі № 669/417/22 (провадження № 61-12939св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Аналогічні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 750/9187/22 (провадження № 61-5459св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22 (провадження № 61-12939св23), від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц (провадження № 61-15800св23) та інших.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 зазначено, що «вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що в поданій до суду заяві від 21.07.2026р. про скасування заходів забезпечення позову по якій судом було постановлено увалу від 11.06.206р., яка набула чинності, сторонами були: ТОВ «Діамант+», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; предметом розгляду була вимога про скасування заходів забезпечення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, які були вжиті ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2015 року, а підставами заявленої вимоги слугували положення ч.1, 7 ст. 158 ЦПК України.

Отже, дослідивши заяву ТОВ «Діамант +» подану 21.07.2026р. та заяву подану ТОВ «Діамант +» 08.09.2026р., суд дійшов переконання, що сторони, предмет, фактичні обставини та правові підстави є аналогічними, а тому вказані заяви є тотожними.

Заявник не скористався правом на апеляційне оскарження ухвали Коломийського міськрайонного суду від 11.08.2026 року про відмову в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову, у разі не згоди з нею, а подав до суду першої інстанції 08.09.2026 року аналогічну (тотожну) заяву, ініціюючи повторний розгляд питання, що вже було предметом судового розгляду.

Відтак, судом було встановлено, що набрало законної сили рішення суду, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому, суд вважає за можливе застосувати до заяви про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні положень п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, відповідно до вимог якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що закриття провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням (заявою) при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 158, 255 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант +» про скасування заходів забезпечення позову закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 22.09.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.