Ухвала суду № 140012544, 23.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2н-873/2009

Провадження № 4-с/346/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу, подану адвокатом Юркевич Христиною Михайлівною в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - «відділ державної виконавчої служби» з урахуванням його найменувань на певний період),

В С Т А Н О В И В:

в поданій скарзі представник заявниці вказує, що 23.12.2009 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано судовий наказ № 2-н-873/2009, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , та із заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ВАТ «ВТБ Банк», що знаходився за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, в особі Івано-Франківської філії (м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4, код ЄДРПОУ: 26342554) 26 507, 82 грн. заборгованості за кредитним договором, 30, 00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення, 132, 54 грн. судового збору. Даний судовий наказ набрав чинності 11.01.2010 року.

Державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції 10.02.2010 року відкрито виконавче провадження № 17307600 на виконання вказаного судового наказу, а 23.02.2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження майна. Реєстраційний номер даного обтяження 9550740 (згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

30.06.2010 року старшим державним виконавцем вказаного відділу державної виконавчої служби Атамановим Сергієм Миколайовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок направлення вказаного судового наказу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

09.12.2010 року районним відділом державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №23200703 на виконання вказаного судового наказу.

02.06.2011 року старшим державним виконавцем Атамановим С.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю у боржника майна. Строк повторного пред`явлення судового наказу до примусового виконання - до 02.06.2012 року. Однак ,в подальшому цей виконавчий документ не пред`являвся до примусового виконання стягувачем.

Представник заявниці також вказує, що в подальшому боржником ОСОБА_2 сплачено заборгованість на виконання даного судового наказу у повному обсязі поза межами виконавчого провадження, а нещодавно цьому боржнику стало відомо про те, що накладений на його майно арешт в межах ВП № 17307600, не знято.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувач - акціонерне товариство «ВТБ БАНК», ЄДРПОУ 14359319, відповідно до графи «Відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення»: вбачається, що АТ «ВТБ БАНК» з 20.12.2018 року перебуває в стані припинення шляхом ліквідації. Тому сторона боржників не має можливості звернутися до вказаного банку з метою отримання довідки про відсутність у них заборгованості перед зазначеним банком.

Представником заявниці, адвокатом Юркевич Х.М. також зазначено, що нею отримано відповідь на адвокатський запит від Національного банку України, згідно з якою на виконання вимог статті 52? Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб передає, а Національний банк України приймає документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання цим Фондом. Відповідно до актів від 27.04.2021 р. № 1 та від 14.12.2022 р. № 2 Про приймання-передавання документів (справ) на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором АТ ВТБ БАНК передані справи постійного зберігання та з кадрових питань (особового складу) за 1991 2022 роки, тимчасового (до 10 років включно) зберігання за 20172022 роки. Кредитна справа (кредитні / іпотечні договори, договори застави) на ім`я ОСОБА_2 ; виписки (рух грошових коштів) за рахунками клієнтів банку в описах архівних справ АТ ВТБ БАНК не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. У матеріалах архівних справ АТ ВТБ БАНК, а саме: у додатку 13.3 «Кредитний портфель фізичні особи станом на 01.03.2019 АТ ВТБ Банк» до акту про формування ліквідаційної маси АТ ВТБ Банк та додатку № 3 Інформація щодо кредитного портфелю фізичних осіб АТ ВТБ БАНК до звіту щодо проведеної роботи з процедури ліквідації АТ ВТБ БАНК станом на 01.10.2022 р., немає інформації стосовно ОСОБА_2 ».

31.07.2026 року сторона заявниці звернулася до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області із заявою про скасування зазначеного арешту, накладеного 23.02.2010 року, на майно, що належить заявниці ОСОБА_1 . Однак, листом від 04.08.2026 року відмовлено у задоволенні такої заяви, оскільки закон не передбачає зняття арешту у разі завершення виконавчого провадження.

Тому представник заявниці просить суд зобов`язати вказаний відділ державної виконавчої служби скасувати вказаний арешт, накладений на майно заявниці, а також просить розглядати дану скаргу без їх участі.

Представник Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області у судове засідання повторно не з`явився. У поданому 18.08.2026 р. відзиві на скаргу представник цього відділу Бордуланюк Г.Ю. заперечила щодо скарги, оскільки законом не передбачена можливість зняття арешту з підстави, вказаної стороною заявника, та просить розглядати скаргу у відсутності представника даного відділу державної виконавчої служби

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 452 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, перевіривши матеріали справи, та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у зазначеному відділі державної виконавчої служби декілька разів перебував судовий наказ № 2-н-873/2009, виданий 23.12.2009 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області. Даним с судовим наказом стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , та із заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ВАТ «ВТБ Банк», що знаходився за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, в особі Івано-Франківської філії (м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4, код ЄДРПОУ: 26342554) 26 507, 82 грн. заборгованості за кредитним договором, 30, 00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення, 132, 54 грн. судового збору. Даний судовий наказ набрав чинності 11.01.2010 року (а.с.16, 17).

Судом встановлено, що 02.06.2011 року вказане вище виконавче провадження завершене на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час завершення провадження, та передане до відповідного архіву, а згодом - знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання. Тому надати копії запитуваних стороною заявниці копій постанов неможливо.

Судом також встановлено, що представником заявниці, адвокатом Юркевич Х.М. отримано відповідь на адвокатський запит від Національного банку України, згідно з якою на виконання вимог статті 52? Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб передає, а Національний банк України приймає документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання цим Фондом. Відповідно до актів від 27.04.2021 р. № 1 та від 14.12.2022 р. № 2 Про приймання-передавання документів (справ) на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором АТ ВТБ БАНК передані справи постійного зберігання та з кадрових питань (особового складу) за 1991 2022 роки, тимчасового (до 10 років включно) зберігання за 20172022 роки. Кредитна справа (кредитні / іпотечні договори, договори застави) на ім`я ОСОБА_2 ; виписки (рух грошових коштів) за рахунками клієнтів банку в описах архівних справ АТ ВТБ БАНК не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. У матеріалах архівних справ АТ ВТБ БАНК, а саме: у додатку 13.3 «Кредитний портфель фізичні особи станом на 01.03.2019 АТ ВТБ Банк» до акту про формування ліквідаційної маси АТ ВТБ Банк та додатку № 3 Інформація щодо кредитного портфелю фізичних осіб АТ ВТБ БАНК до звіту щодо проведеної роботи з процедури ліквідації АТ ВТБ БАНК станом на 01.10.2022 р., немає інформації стосовно ОСОБА_2 »

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виключний перелік підстав для зняття арешту з майна, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року в справі № 554/8004/16 зробила висновок про те, що в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) сформульовано висновок про те, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 447-1 ЦПК України: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Стаття 59 даного Закону передбачає випадки зняття арешту з майна, в тому числі арешт майна може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 03.06.2026 року (справа № 932/5808/25): арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника. Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом. Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 року (справа № 932/5808/25) зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, суд, враховуючи зазначене та те, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання, стягувач повторно не пред`являв вказаний виконавчий лист до виконання, відсутні відкриті виконавчі провадження та немає можливості продовження примусового виконання судового рішення, то наявні достатні правові підстави для скасування подальшого і тривалого обтяження у виді арешту нерухомого майна заявниці.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 81, 352-355, 447-1, 448 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

скаргу задовольнити.

Зобов`язати відповідну уповноважену особу Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 23.02.2010 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № 17307600, реєстраційний номер обтяження 9550740, а саме на майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з часу її постановлення.

Головуючий суддя : Калинюк О. П.