Рішення № 140012301, 23.09.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1220/26

Провадження №: 2/343/945/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, суд-

В С Т А Н О В И В:

В Долинський районний суд Івано-Франківської області 28.05.2026 поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким визначити додатковий строк для подання нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Раків, Калуського району, Івано-Франківської області, помер її батько - ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина, до якої входить таке майно:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка кадастровий номер № 2622085001:01:004:0237 площею 0,0592 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться в АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка кадастровий номер № 2622085001:01:004:0238 площею 0,0845 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться в АДРЕСА_1 ;

та інше невідоме позивачці майно.

Позивачка є донькою померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , яке видане 26.10.1999 Відділом реєстрації актів громадянського стану Рожнятівського районного управління юстиції Івано-Франківської області Міністерства юстиції, актовий запис № 2, позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_4 залишив, як з`ясувалося нещодавно, заповіт на користь ОСОБА_1 , відповідно до якого заповів їй належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий № 2622085001:01:004:0237 площею 0,0592 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Це підтверджується заповітом, складеним 13.11.2020 ОСОБА_4 , який посвідчений державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Ігнатовою Тетяною Олексіївною та зареєстрований в реєстрі за № 966 .

За цим же ж заповітом, спадкодавець ОСОБА_4 заповів інше належне йому майно, відмінне від того, яке заповів ОСОБА_1 , також і іншій доньці, ОСОБА_2 .

Лише у квітні 2026 року, тобто вже після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини, сестра ОСОБА_2 повідомила позивачку про існування заповіту та передала їй його копію.

До моменту отримання копії заповіту позивачка не володіла жодною інформацією про його існування.

За життя спадкодавець не повідомляв позивачку про складення заповіту, а тому вона об`єктивно не знала та не могла знати про статус спадкоємиці за заповітом.

На момент спливу строку для прийняття спадщини позивачка не володіла інформацією про волевиявлення спадкодавця щодо передачі їй конкретного нерухомого майна за заповітом, а тому об`єктивно не усвідомлювала необхідності вчинення дій, спрямованих на реалізацію відповідних спадкових прав.

Одразу після того, як позивачці стало відомо про існування заповіту, вона без будь-яких невиправданих зволікань почала вживати заходів для реалізації своїх спадкових прав.

Так, позивачка звернулася до державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори із наміром подати заяву про прийняття спадщини.

Крім цього, 23.04.2026 позивачка подала заяву про утримання від видачі свідоцтва про право на спадщину.

27.04.2026 ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком за номером поштового відправлення 7750402470792 оригінал заяви про прийняття спадщини за заповітом та за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , підпис на які нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 764 від 27.04.2026, оформлена на нотаріальному бланку НКЕ 328340 та оригінал заяви про утримання від видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026.

Відповідно, у встановлений законом строк вона, позивачка, не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про волевиявлення спадкодавця щодо передачі їй конкретного нерухомого майна за заповітом.

Лише у квітні 2026 року позивачці стало відомо про наявність вищезазначеного заповіту на її ім`я.

Таким чином, вона, ОСОБА_1 , дізналася про волевиявлення спадкодавця щодо передання їй конкретного спадкового майна лише у квітні 2026 року.

Одразу після отримання зазначеної інформації позивачка без будь-яких зволікань вживала заходів для оформлення своїх спадкових прав.

Після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 отримала 20.05.2026 відповідь державного нотаріуса Долинської нотаріальної контори Ігнатової Т.О. № 210/02-14 від 20.05.2026, у якій зазначено, що нею заведена спадкова справа № 288/2024, номер у Спадковому реєстрі 73392396, а також те, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини.

При цьому, позивачка не була повідомлена нотаріусом про наявність вищезазначеного заповіту, хоча нотаріусу були відомі як сам факт існування спадкоємиці за заповітом, так і її анкетні дані. Однак жодних дій, спрямованих на повідомлення позивачки про наявність заповіту та її статус спадкоємиці за заповітом, нотаріусом вчинено не було.

Позивачка пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутися до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини є поважними, об`єктивними та такими, що не залежали від її волі, оскільки до квітня 2026 року їй не було відомо про волевиявлення спадкодавця щодо передачі їй конкретного нерухомого майна за заповітом.

Лише після отримання копії заповіту від сестри, позивачка дізналася про волевиявлення спадкодавця щодо передання їй конкретного спадкового майна.

Таким чином, позивачка була фактично позбавлена можливості своєчасно реалізувати своє спадкове право.

При цьому після отримання інформації про існування заповіту позивачка діяла добросовісно, активно та без невиправданих зволікань.

Отже, пропуск позивачкою строку для прийняття спадщини був зумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від її волі, а тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому, позивачка не мала фактичного доступу до документів спадкодавця, не володіла інформацією щодо оформлення ним спадкових розпоряджень за життя, а копія заповіту перебувала у володінні інших спадкоємців та була передана позивачці лише після спливу строку для прийняття спадщини.

Визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у даному випадку також відповідатиме принципу справедливості, добросовісності та забезпечить реалізацію дійсного волевиявлення спадкодавця, вираженого у заповіті (а.с.1-10).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 цивільна справа № 343/1220/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.31).

Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання на 28.07.2026.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Комарницький Е.Г., 25.06.2026 звернувся до Долинського районного суду із зустрічним позовом, сформованим в системі «Електронний суд» , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини, в якому просить ухвалити рішення, яким:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати її такою, що спадщину від ОСОБА_4 , прийняла;

судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_4 .

Після укладення шлюбу її прізвище було змінене з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 ».

Її батькові належало майно, а саме: житловий будинок збудований в 1934 році, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки: кадастровий номер 2622085001:01:004:0237, кадастровий номер 2622085001:01:004:0238 та кадастровий номер 2622085001:01:005:0265.

На випадок своєї смерті її батько склав заповіт, який посвідчений нотаріусом Ігнатовою Тетяною Олексіївною 13.11.2020 та зареєстрований спадковому реєстрі під номером № 966. За даним заповітом батько заповів належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий № 2622085001:01:004:0238 площею 0,0845 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та решта все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, та решту майна, що буде йому належати, і на що він за законом матиме право їй, ОСОБА_2 .

Також він заповів належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий № 2622085001:01:004:0237 площею 0,0592 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , її сестрі, ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 її батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - помер.

На час відкриття спадщини, вона, ОСОБА_2 , та її мама, ОСОБА_3 , проживала разом з батьком однією сім`єю в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, що підтверджується, довідкою виданою Раківським старостинським округом Брошнів-Осадської селищної ради від 12.06.2026 № 118 та актом обстеження матеріально-побутових умов.

В той же час її сестра, ОСОБА_1 , з 20.07.1998 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний будинок був збудований батьком та переданий в користування її сестрі ОСОБА_9 , яка проживала в ньому та була там зареєстрована.

Оскільки на момент смерті батька вона проживала разом із ним, а сестра, ОСОБА_1 , проживала окремо, вона вважала, що прийняла спадщину, як спадкоємець першої черги за законом та заповітом.

З метою отримання права на належне їй спадкове майно, вона 16.06.2026 звернулася до державним нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Ігнатової Тетяни Олексіївни із метою оформлення заяви про видачу свідоцтва на прав власності на спадкове майно за заповітом, та з іншими документами надала довідку від 16.06.2026 № 256/02-14, яка підтверджує, що вона станом на 16.02.2023, на день смерті батька, ОСОБА_4 , проживала разом з ним в будинку по АДРЕСА_1 , хоча була зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Однак, нотаріус в той же день згідно письмової відповіді за № 256/02-14, від 16.06.2026 на її звернення повідомив, що "після смерті її батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Долинською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області, 04.12.2024 була заведена спадкова справа № 288/2024, номер у Спадковому реєстрі 73392396.

Згідно довідки № 120, виданої старостою Раківського старостинського округу 21.10.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_3 .

Як вбачається з цієї довідки, нею пропущений строк для прийняття спадщини встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України. Нею надано довідку № 118 від 12.06.2026 , згідно якої та акту обстеження, вона, ОСОБА_2 проживала, але не була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем - ОСОБА_4 .

Отже, у випадку якщо вона проживала на день смерті спадкодавця разом з ним необхідно встановити такий факт в судовому порядку".

Таким чином підставою відмови їй у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом є на думку нотаріуса необхідність визнання в судовому порядку прийняття нею спадщини внаслідок встановлення факту її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 .

Оскільки підтвердити вказані обставини в позасудовому порядку неможливо, вона, ОСОБА_2 , змушена звернутися до суду із цією заявою про визнання факту її постійного проживання разом із батьком, ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини, та визнання її такою, що прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с.43-47).

Ухвалою Долинського районного суду від 28.07.2026 прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини .

Відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2026 року (а.с.90-91).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.08.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Долинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття спадщини та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.95).

Позивачка за первісним позовом, вона ж відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Креховецька Н.М. (копія ордеру серії АТ №1139502 а.с.29) в судовому засіданні позовні вимоги первинного позову з врахуванням уточнених позовних вимог - підтримали в повному обсязі, просила їх задоволити, та ухвалити рішення, яким визначити додатковий строк для подання нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком три місяці з часу набрання рішенням законної сили, зіславшись на вищевикладені обставини. Проти задоволення зустрічного позову не заперечили.

При цьому ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання зустрічного позову, в якій зазначила, що визнає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнання ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 . Правові наслідки визнання позову, передбачені статтею 206 ЦПК України, їй відомі та зрозумілі(а.с.110).

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Комарницький Е.Г. (копія ордеру серії АТ №1140761 а.с.49) в судовому засіданні позовні вимоги первинного позову ОСОБА_1 , з врахуванням уточнених позовних вимог, визнали, не заперечили проти їх задоволення. Вимоги зустрічного позову уточнили та просили ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві.

Разом з тим, представник ОСОБА_2 адвокат Комарницький Е.Г. 15.09.2026 подав заяву, сформовану в системі «Електронний суд», в якій просить прийняти повне визнання ОСОБА_2 позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 від 13 листопада 2020 року та не заперечує відносно задоволення її позову у цій частині.

Прийняти її, ОСОБА_2 , відмову від позовних вимог за зустрічним позовом, відносно стягнення судових витрат (а.с.108).

Відповідачка за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги первісного та зустрічного позови, урахуванням уточнених позовних вимог, визнала в повному об`ємі, проти їх задоволення не заперечила.

Крім того, ОСОБА_3 подала письмову заяву про визнання позовів, у якій зазначила, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 від 13 листопада 2020 року, а також повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання її такою, що прийняла спадщину.

Правові наслідки визнання позовів їй відомі та зрозумілі (а.с.111-112).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Долинської державної нотаріальної контори в судові засідання не з`явився, причини своєї неявки не повідомив хоч про дату,час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39).

Суд, вислухавши думку учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, з врахуванням уточнених позовних вимог, підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Ст. 1270 даного Кодексу встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч.3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Копія довідки №703 виконавчого комітету Раківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 09 листопада 2020 року, свідчить про те, що згідно із записами погосподарської книги №3 за 20162023 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за ОСОБА_4 обліковувалося домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з рішенням виконавчого комітету №29 від 28 вересня 2020 року (а.с.21).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:143557279 від 01 листопада 2018 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2622085001:01:004:0237, площею 0,0592 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Номер запису про право власності - 28687741, дата державної реєстрації - 29 жовтня 2018 року, розмір частки - 1/1.

Підставою виникнення права власності зазначено заяву, серія та номер 1114, видану 22 серпня 2018 року приватним нотаріусом Шевченко І.Г., а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер 109267307, виданий 27 грудня 2017 року (а.с.20).

Таким чином, довідка виконавчого комітету Раківської сільської ради №703 від 09 листопада 2020 року підтверджує облік за ОСОБА_4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 143557279 від 01 листопада 2018 року, підтверджує належність йому на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий номер 2622085001:01:004:0237, площею 0,0592 га.

Копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23.04.2026 підтверджує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом.

Відповідно до заповіту, посвідченого 13.11.2020 державним нотаріусом Долинської районної нотаріальної контори Ігнатовою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за №966, ОСОБА_4 , належний йому житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 2622085001:01:004:0237, площею 0,0592 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.18).

Родинні відносини між померлим ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджується копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 від 12.07.1974, де в графі батько записаний ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 (а.с.16) та копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 26.10.1999, з якого вбачається, що ОСОБА_10 після укладення шлюбу 25.02.1997 з ОСОБА_11 було присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.15).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 29.04.2026 звернулася до Долинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті батька ОСОБА_4 , про що свідчить копія заяви (а.с.24), однак отримала відмову у зв`язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини.

З листа Долинської державної нотаріальної контори №210/02-14 від 20 травня 2026 року вбачається, що спадкова справа №288/2024 після смерті ОСОБА_4 заведена 04 грудня 2024 року, а заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини надійшла до нотаріальної контори 29 квітня 2026 року, тобто після закінчення встановленого статтею 1270 ЦК України строку (а.с.28).

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , посилаючись на те, що у встановлений законом строк вона не подала заяву про прийняття спадщини через те, що не знала про існування заповіту, складеного спадкодавцем на її користь.

Предметом спору у даній справі є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Предметом доказування є поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила вказаної вище частини статті про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним судом України у постанові від 23.08.2017 №6-1320цс17.

З даним висновком погодився Верховний Суд у постановах від 01.04.2019 справа №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11.11.2020 справа №750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03.03.2020 справа № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Проте, законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Як установлено судом, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому шестимісячний строк для прийняття спадщини сплив 16 серпня 2023 року.

ОСОБА_1 є дочкою померлого та спадкоємцем за заповітом .

Судом установлено, що до закінчення шестимісячного строку позивачка ОСОБА_1 не була обізнана про існування заповіту та про те, що спадкодавець ОСОБА_4 визначив її спадкоємцем за заповітом. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд враховує, що заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок смерті, а тому факт його складення та визначення у ньому конкретного спадкоємця не може вважатися відомим такій особі лише з огляду на наявність між нею та спадкодавцем родинних відносин.

Водночас суд не виходить із того, що сама по собі необізнаність про заповіт у кожному випадку автоматично є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Поважність такої причини має оцінюватися з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

У даному випадку суд бере до уваги не лише відсутність доказів обізнаності ОСОБА_1 про заповіт у межах шестимісячного строку, а й її поведінку після того, як їй стало відомо про його існування.

Так, як встановлено судом, 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про утримання від видачі свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям до вирішення питання щодо її спадкових прав.

27 квітня 2026 року вона подала нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом та за законом, яка 29 квітня 2026 року надійшла до Долинської державної нотаріальної контори.

Отже, після отримання інформації про заповіт, ОСОБА_1 без зволікання вчинила дії, спрямовані на реалізацію свого спадкового права.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що необізнаність ОСОБА_1 про існування заповіту, складеного на її користь, у сукупності з іншими встановленими обставинами справи істотно перешкоджала їй своєчасно реалізувати право на прийняття спадщини.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, з урахуванням положень ч.3 ст. 1272 ЦК України та правових висновків Верховного Суду, суд вважає причини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини поважними.

Відтак наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи характер встановлених обставин, а також те, що після отримання інформації про заповіт ОСОБА_1 фактично невідкладно звернулася до нотаріуса, суд вважає достатнім визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

Крім того, суд враховує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнали та проти їх задоволення не заперечували.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення.

При цьому судом перевірено, що таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Визнання відповідачами позову узгоджується з установленими судом обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами, зокрема щодо складення спадкодавцем заповіту на користь ОСОБА_1 , відсутності доказів її обізнаності про його існування до спливу строку для прийняття спадщини та її подальшого безвідкладного звернення до нотаріуса після отримання інформації про заповіт.

Таким чином, визнання відповідачами позову є додатковою обставиною, яку суд враховує при вирішенні спору, однак висновок про наявність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку ґрунтується на сукупній оцінці всіх встановлених судом обставин та доказів у справі.

Враховуючи наведене, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Долинська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання такою, що прийняла спадщину, з врахуванням уточнених позовних вимог,також підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 Цивільного Кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено зі світлокопії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 18.07.1974, відповідачка-позивачка ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 . Її батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 55).

ОСОБА_13 25.01.1997 уклала шлюб з ОСОБА_14 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_8 », на що вказує копія повторного свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 20.01.2003 (а.с.53) та довідка №115/3-41 видана Долинським районним ВРАЦС від 19.07.2005 (а.54).

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 27.02.2023 підтверджує, що батько ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.59).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом.

Світлокопія заповіту, посвідченого 13.11.2020 державним нотаріусом Долинської районної нотаріальної контори Ігнатовою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за №966, підтверджує, що ОСОБА_4 , належний йому житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 2622085001:01:004:0238, площею 0,0845 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та решта все його майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, решта майна, що буде йому належати, і на що він, на решту майна за законом матиме право заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.60).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 з метою оформлення спадкових прав, звернулася до Долинської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак їй було повідомлено, що відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Отже , у випадку якщо вона проживала на день смерті спадкодавця разом з ним, їй необхідно встановити такий факт в судовому порядку (а.с.61).

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013.).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Згідно ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.

Копія паспорта громадянки України серії НОМЕР_8 , виданого Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 05.02.1997, свідчить про те, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50-52).

Разом з тим, як зазначила ОСОБА_2 в поданій зустрічній позовній заяві та встановлено судом, остання тривалий час проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та батьком, спадкодавцем ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт проживання ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_4 , підтверджується також копією акта обстеження матеріально-побутових умов від 11.06.2026 , відповідно до висновку якого, в ході обстеження виявлено, що гр. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, вона фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 та вела спільне господарство з батьком, користувалася житловим приміщенням та брала участь у забезпеченні побутових потреб сім`ї до дня смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.56).

Крім того, копія довідки Раківського старостинського округу Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області №118 від 12 червня 2026 року свідчить про те, що ОСОБА_4 на день смерті проживав та був зареєстрований у домоволодінні по АДРЕСА_1 , а разом із ним у цьому житловому будинку проживала його дочка ОСОБА_2 , яка за вказаною адресою не була зареєстрована, що підтверджується актом обстеження від 11 червня 2026 року (а.с. 57).

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що на час відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 .

При цьому встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має безпосереднє юридичне значення для оформлення нею спадкових прав, оскільки підтверджує наявність передбаченої законом підстави для визнання її такою, що прийняла спадщину без подання окремої заяви про її прийняття.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 визнала зустрічний позов ОСОБА_2 у повному обсязі, підтвердила факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_3 також визнала вимоги зустрічного позову та не заперечувала проти його задоволення.

Судом перевірено визнання відповідачами зустрічного позову та встановлено, що воно не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. При цьому визнання зустрічного позову узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутність її заяви про відмову від прийняття спадщини, а також визнання відповідачами зустрічного позову, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 247,258, 259, 263-265, 256, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Долинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Долинська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка-відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачка-позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 20564012, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького,2А, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області,77500.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш