Вирок № 140012293, 23.09.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/225/25

Провадження № 1-кп/342/83/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Городенка Івано-Франківської області кримінальне провадження за № 12025091150000013 від 31.01.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше несудимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних дій, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.

Правопорушення було вчинено за наступних обставин.

30.01.2025 близько 15.40 год обвинувачений, перебуваючи на ділянці дороги місцевого значення в с.Росохач Городенківської ТГ, яка сполучає населений пункт с. Росохач Городенківської ТГ та с. Гончарів Обертинської ТГ Тлумацького району Івано-Франківської області, будучи учасником дорожнього руху, як водій автомобіля марки «Ореl Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався із порушенням Правил дорожнього руху України, а саме порушив ч.5 ст. 121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки), де під час перевірки документів, виконуючи законну вимогу працівника поліції, достовірно знаючи, що посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 від 14.06.2018 є підробленим, усвідомлюючи свої протиправні дії, з метою уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу, пред`явив для перевірки завідомо підроблене посвідчення, а саме посвідчення водія НОМЕР_2 від 14.06.2018, чим використав його.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів від 05.02.2025 надане на дослідження посвідчення водія НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_3 за способами нанесення зображень та первинними елементами захисту не відповідає посвідченням водія, які знаходяться в офіційному обігу. Всі зображення у даному посвідченні водія виконані струминним способом друку за допомогою засобів оперативної поліграфії. Надане посвідчення водія НОМЕР_2 відрізняється від посвідчень, які перебувають в офіційному обігу, способами нанесення зображень та елементами захисту.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні укримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та застосувати щодо нього покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Зазначив, що використовував у січні 2025 року підроблене посвідчення водія. Засудив свій вчинок, просив призначити покарання у виді штрафу.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи здійснюється у порядку ч.3 ст.349 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, те, що він не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, інших матеріалів кримінального провадження та досудової доповіді.

Суд дослідив матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема, характеристику з місця проживання обвинуваченого; вимогу про судимість, висновок органу пробації, згідно якого ризик повторного вчинення кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе.

Крім цього, суд дослідив долучені стороною обвинувачення: постанову старшого слідчого слідчого відділення №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 31.01.2025; квитанцію №554 про прийняття майна на зберігання; ухвалу слідчого судді Городенківського районного суду від 31.01.2025 про накладення арешту; висновок експертизи №СЕ-19/109-25/2276-ДД від 05.02.2025.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування та перевіреними судовому засіданні доказами, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації його дій за ч.4 ст.358 КК України як умисних дій, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч.4 ст.358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Отже, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, що є проступком, його наслідки, особу обвинуваченого, те, що він раніше несудимий, пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 призначити покарання у межах санкції ч.4 ст.358 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене.

На підставі викладеного, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому та забезпечує баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до положень якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 12, ч.4 ст.358 КК України, ст.ст. 349, 369-371, 373-374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № СЕ-19/109-25/2276-ДД від 05.02.2025 у розмірі 4775,40 гривень.

Речові докази: посвідчення водія, серія та номер НОМЕР_2 , поміщене у спецпакет WAR0032564, яке передано в камеру схову речових доказів ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, DVD-R диск із матеріалами відеозапису з нагрудних бодікамер (портативних відеореєстраторів) за 30.01.2025 - залишити при матеріалах даного кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31.01.2025 у справі № 342/105/25 на посвідчення водія серії та номер НОМЕР_2 від 14.06.2018, виданого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , вилученого під час огляду місця події 30.01.2025, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, до проведення всіх необхідних слідчих дій та екпертиз, або його скасування у встановленому КПК України порядку.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1